Рішення

від 04.03.2024 по справі 523/12548/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/12548/22

Провадження №2/523/336/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/12548/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Меркурій-2015» про знесення самочинно встановленої перегородки та дверей, приведення допоміжних приміщень багатоквартирного будинку у первинний стан,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСББ «Меркурій-2015» про знесення самочинно встановленої перегородки та дверей, приведення допоміжних приміщень багатоквартирного будинку у первинний стан.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира відповідача знаходиться навпроти квартири позивачки в одному коридорі загального користування, який є також допоміжним приміщенням. Відповідач самочинно, без отримання відповідних дозволів відповідних компетентних органів, перепланував частину спільного коридору цегляною перегородкою на відстані 30 см від дверей позивачки під тамбур з облаштуванням дверей, таким чином приєднавши до своєї квартири приміщення площею приблизно 3,9 кв.м. Первісне планування будинку не передбачало облаштування вказаного тамбуру та дверей до квартири АДРЕСА_3 розташовані у самому торці спільного коридору.

06.02.2022 року позивачка звернулась з письмовою заявою про облаштування самочинного тамбуру до Голови ОСББ «Меркурій-2015». За результатами огляду було складено Акт обстеження та виявлено, що у під`їзді № 1 будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , на другому поверсі мешканцем квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 з 31.03.2022 року по 06.04.2022 року було здійснено перепланування шляхом влаштування тамбуру, який складається з цегляної перегородки з дверима, в результаті чого прохід до квартир АДРЕСА_5 став можливим тільки через двері в перегородці.

Після встановлення дверей позивачка ОСОБА_1 відразу звернулась до відповідача ОСОБА_2 з повідомленням від 06.04.2022 року з вимогою щодо невідкладного демонтажу даного тамбуру, дверей та стін, що підтверджується її повідомленням, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6512303747120 від 06.04.2022 року. Однак, таке повідомлення залишилося без відповідного реагування.

06.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про облаштування самочинного тамбуру до голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. З письмової відповіді № Тд-И-141 Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, від 28.04.2022 року зазначила, що ОСББ «МЕРКУРІЙ-2015» набула право юридичної особи і веде самостійну фінансово-господарську діяльність з утримання та експлуатації вищевказаного житлового будинку. Вважає за доцільне підняти питання правильності, або демонтажу згаданого тамбуру, на загальних зборах співвласників, або звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Однак, незважаючи на вимоги позивачки, Акту від 06.04.2022 року складеного комісією мешканців квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 , завіреним головою ОСББ «Меркурій-2015» О.А. Бат, відповіддю № Тд-И-141 Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, від 28.04.2022 року, відповідач досі не усунув допущених порушень.

Оскільки, у зв`язку із неправомірністю дій відповідача, недотримання встановленого законом порядку переобладнання та перепланування приміщень в багатоквартирних будинках та невідповідністю спорудженого ним тамбуру проектно-технічній документації на будинок, приміщення загального користування (коридор) біля квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_6 , порушено право ОСОБА_1 вільне користування спільними допоміжним приміщення, може призвести до тяжких наслідків у випадку пожежі, або виклику карети швидкої допомоги.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження спільними місцями (коридором), шляхом демонтажу за власний рахунок самочинно збудованого тамбуру та металевих дверей біля кв. АДРЕСА_3 та кв. АДРЕСА_8 .

Суд констатує, що представником відповідача ОСОБА_4 було подано до суду відзив на позову заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_2 заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві з огляду на наступне. Відповідач є співвласником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана ним та його колишньою дружиною у 2009 році. На день придбання відповідачем вказаної квартири тамбурні двері у коридорі загального користування вже були встановленні попереднім власником та сусідами, що мешкають у квартирах АДРЕСА_9 , 5 у 2006 2007 роках. У вказаній вище квартирі ОСОБА_2 почав проживати тільки з жовтня 2013 року. В період з 2009 року по квітень 2022 року між відповідачем та сусідами з квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 жодних непорозумінь з приводу тамбурних дверей не було. 24.02.2022 року, коли в Україні розпочалася війна та було введено воєнний стан, у березні квітні 2022 року була спроба невідомими особами вторгнення до квартири відповідача та інших сусідів на першому поверсі. Відповідач із сусідкою з квартири АДРЕСА_9 не хотіли демонтувати двері, які вже були встановлені в 2006 2007 роках, так як це додатковий захист від крадіїв та невідомих осіб. Позивачці було запропоновано покласти замок на тамбурні двері для додаткового захисту, однак, ОСОБА_1 відмовилася.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 23.11.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить суд ухвалити рішення, яким задовольнити даний позов та провести подальший розгляд справи за відсутності позивачки та представника позивачки. Однак, у попередніх судових засіданнях позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження спільними місцями (коридором), шляхом демонтажу за власний рахунок самочинно збудованого тамбуру та металевих дверей біля кв. АДРЕСА_10 .

Відповідач ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_4 в останнє судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_4 подала до суду клопотання про відкладення слухання справи. Однак, беручи до уваги те, що сторона відповідача повторно не з`явилася у судові засідання, двічі надавала суду клопотання про відкладення слухання, враховуючи те, що судом у попередніх судових засіданнях було вчинено всі необхідні процесуальні дії, а саме заслухано всіх учасників справи, допитано свідків, суд доходить висновку, про можливість завершення розгляду даної справи за відсутності сторони відповідача.

Представник третьої особи ОСББ Меркурій-2015» в судове засідання повторно не з`явився, сповіщався судом про час та місце слухання справи, із будь якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є колишнім власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку він отримав від міста у 2006 році. Після отримання квартири ОСОБА_6 вирішив побудувати тамбур задля забезпечення своїх власних речей та будівельних матеріалів від крадіжки. На той час інші мешканці житлових квартир у тамбурі ще не засилилися до своїх помешкань. У 2007 році почали заселятися сусіди, в тому числі й ОСОБА_1 , жодних претензій з приводу побудови тамбура від сусідів не було. Більше того, всі сусіди, в тому числі й позивачка віддали свідку частину коштів за будівництво тамбуру. У 2009 році свідок продав вказану квартиру гр. ОСОБА_2 , з яким вони товаришують по сьогоднішній день. Також свідок підтвердив, що побудований ним тамбур також був у період 2012 2015 роках, оскільки ОСОБА_6 неодноразово приходив до ОСОБА_2 у гості. Останні роки відповідач почав розповідати, що ОСОБА_1 заважає даний тамбур з приводу чого у них виникають конфліктні ситуації, оскільки у позивачки є претензії з приводу тамбуру. ОСОБА_6 особисто приїздив, щоб поговорити з даного приводу до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Згідно приписів ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

По справі встановлено, що позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Свідоцтва про право власності на житло від 28.11.2007 року № НОМЕР_1 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17571689 від 31.01.2008, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності у частці 1/2 належить частки житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21120973 від 03.08.2009 року, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Суд констатує, що між позивачем та відповідачем у даній справі, як сусідів, виник спір з приводу побудови тамбуру у коридорі загального користування, який складається з цегляної перегородки з металічних дверей, в результаті чого прохід до квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_6 став можливим тільки через двері в перегородці.

Даний факт також підтверджується наявним у матеріалах справи Актом від 06.04.2022 року, сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , засвідченого головою ОСББ «Меркурій 2015» Бат О.А.

Окрім того, факт влаштування тамбуру, шляхом побудови цегляної перегородки та встановлення металічних дверей підтверджується наявними у матеріалах справи фотокопіями, доданими учасниками справи до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Вказані вище положення також кореспондуються із приписами приписів п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», за якими визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

З приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Переобладнання та перепланування жилих і підсобних приміщень проводиться лише з метою благоустрою квартири за відповідними проектами без обмежень інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів слідує висновок, що основним при визначенні статусу приміщення слід вважати його функціональне призначення.

Отже, приміщення для отримання статусу допоміжного має слугувати для: 1) забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку; 2) забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4- рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року N 572, зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45, власники квартир зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків.

Відповідно до листа відповіді № 116 від 20.02.2023 року, наданого Головою правління ОСББ «Меркурій 2015» Бат О.А. вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_4 знаходиться на балансі ОСББ «Меркурій 2015». Усі коридори загального користування, допоміжні приміщення у будинку є власністю ОСББ «Меркурій 2015», який було утворено власниками квартир будинку за адресою: АДРЕСА_11 . Будь які питання щодо зміни реконструкції (демонтажу) допоміжних приміщень чи деталей, вирішує ОСББ «Меркурій 2015», шляхом проведення загальних зборів співвласників будинку.

Згідно Листа № 119 від 28.02.2023 року, наданого Головою правління ОСББ «Меркурій 2015» Бат О.А. вбачається, що на порядок денний загальних зборів ОСББ «Меркурій 2015» питання щодо встановлення тамбурної перегородки та дверей у позаквартирному коридорі за адресою: АДРЕСА_12 , не виносилися.

Також, по справі встановлено, що домовленості про порядок володіння та користування коридором загального користування між співвласниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 не досягалися. Докази протилежного матеріали справи не містять.

06.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про облаштування самочинного тамбуру до голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. З письмової відповіді № Тд-И-141 Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, від 28.04.2022 року зазначила, що ОСББ «МЕРКУРІЙ-2015» набула право юридичної особи і веде самостійну фінансово-господарську діяльність з утримання та експлуатації вищевказаного житлового будинку. Вважає за доцільне підняти питання правильності, або демонтажу згаданого тамбуру, на загальних зборах співвласників, або звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Однак, незважаючи на вимоги позивачки, Акту від 06.04.2022 року складеного комісією мешканців квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 , завіреним головою ОСББ «Меркурій-2015» О.А. Бат, відповіддю № Тд-И-141 Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, від 28.04.2022 року, відповідач досі не усунув допущених порушень.

Таким чином, суд констатує, будівництво тамбуру у коридорі загального користування шляхом встановлення цегляної перегородки та металічних дверей, який обмежує доступ до квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , відбулося у самовільний спосіб, без розроблення відповідного проекту, отримання відповідного дозволу та погодження із іншими співвласниками багатоквартирного будинку.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що побудова спірного тамбуру шляхом встановлення цегляної перегородки та металічних дверей відбулася попереднім власником квартири, яка станом на сьогоднішній день належить відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями ОСОБА_6 , наданими в судовому засіданні в якості свідка.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

А тому, суд зазначає, що побудова спірного тамбура попереднім власником квартири, яка наразі належить відповідачу ОСОБА_2 , не може бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки останній фактично набувши право власності на майно, став правонаступником усіх майнових прав та обов`язків, пов`язаних із придбаною ними нерухомістю.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 заперечував проти знесення перегородки, вважаючи що вона встановлена на законних підставах, оскільки він придбав об`єкт саме з перегородкою, тому саме на нього суд вважає за необхідне покласти обов`язок по її демонтажу.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нормами ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, у тому числі знесення чи усунення інших перешкод у користуванні майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати усунення будь яких порушень свого права від будь яких осіб будь яким шляхом, яке власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом факту існування перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16-ц (провадження № 61-2382св18).

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, у зв`язку із недотримання встановленого законом порядку переобладнання та перепланування приміщень в багатоквартирних будинках, приміщення загального користування (коридор) біля квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_6 , порушено право ОСОБА_1 на вільне користування спільними допоміжним приміщення, що може призвести до тяжких наслідків у випадку пожежі, або виклику карети швидкої допомоги.

Враховуючи викладене, необхідно усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном спільної власності, шляхом демонтування самовільно влаштованого тамбуру та металевих дверей біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 .

Згідно з положеннямист. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2ЦПК України).

Згідно ч. 1 та ч. 2ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно дост. 79 ЦПК Україниє докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення даного позову та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі та керуючись ст.ст. 368, 369, 382, 391 ЦК України, ст.ст. 1, 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 12, 13, 259, 263 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Меркурій-2015» про знесення самочинно встановленої перегородки та дверей, приведення допоміжних приміщень багатоквартирного будинку у первинний стан задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном спільної власності, а саме коридором загального користування, біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 .

Зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати цегляну перегородку та металеві двері у коридорі загального користування біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 940/дев`ятсот сорок/ грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_13 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець: АДРЕСА_14 .

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного юудинку «Меркурій 2015», код зща ЄДРПОУ 40157232, місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. № 83 корп. № 1.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 березня 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер