Рішення

від 06.03.2024 по справі 295/14046/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14046/23

Категорія 59

2/295/718/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженням цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою у якій просить: встановити факт, що заповіт, посвідчений 27.05.2015 державним нотаріусом Другої житомирської нотаріальної контори Поліщуком А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-726, дійсно складений ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , яка є сестрою позивача, після смерті якої відкрилася спадщина.

27.05.2015 року ОСОБА_3 склала заповіт у якому все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось та взагалі все те, на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

Для оформлення спадкових справ, ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 згідно довіреності звернувся до державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. із заявою для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне майно померлої ОСОБА_3 . Однак постановою №1627/02-31 від 08.08.2023 державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. В даній постанові державним нотаріусом зазначено, що при огляді нотаріусом оригіналу заповіту, посвідченого Другою житомирською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року, за реєстром № 1-726, дублікат якого виданий Житомирським обласним державним нотаріальним архівом 06 грудня 2022 року, за реєстром № 194 від імені ОСОБА_3 , а також паспорта гр. ОСОБА_1 у наведених документах було виявлено розбіжності, а саме: заповіт від імені ОСОБА_3 складено на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а за паспортом вказана особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому, на підставі викладеного нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сорок шістці, після смерті сестри-заповідачки, ОСОБА_3 , (копія постанови додається).

Крім того, довідкою державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. від 08.08.2023 за № 1628/02-14 повідомлено, що згідно з матеріалами спадкової справи №182/2022, спадкоємцями до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за заповітом є її сестра, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та за законом є її дочка ОСОБА_2 . У свідоцтві про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.1954, дата народження заявниці записане як « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Тому наведені розбіжності в даті народження перешкоджають позивачу як спадкоємиці майна ОСОБА_3 , за заповітом, у повній мірі реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження майном.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира І.М. від 25.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти заочного розгляду не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про розгляд справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки одночасного існують такі умови: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони.

Суд, дослідивши подані учасниками справи документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою з метою набуття права власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через виявлені розбіжності у правовстановчих документах, а саме в заповіті.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві власності належало майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 згідно копії витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 04 грудня 2020 року, за № 235538294 та земельна ділянка, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 згядно копії державного акту на право власності на землю серії ЯД № 553195, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі 10 грудня 2008 року.

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 25.01.2022 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина.

Згідно протоколу опитування адвокатом особи за її згодою від 20.02.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є троюрідньою сестрою ОСОБА_3 , зазначила, що з сестрою спілкувалась і знала про те, що остання хотіла заповісти все своє майно її рідній сестрі ОСОБА_1 , про помилку в даті народження їй відомо, вказала, що чомусь батько так вказав в свідоцтві про народження ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 27.05.2015 року на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , посвідчений державним нотаріусом Другої житомирської нотаріальної контори Поліщуком А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-726, відомості щодо зміни або скасування якого відсутні.

У даному заповіті дата народження ОСОБА_3 записано як « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Проте, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.1954, дата народження позивача записана як « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Однак, при огляді нотаріусом оригіналу заповіту, посвідченого Другою житомирською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року, за реєстром № 1-726, дублікат якого виданий Житомирським обласним державним нотаріальним архівом 06 грудня 2022 року, за реєстром № 194 від імені ОСОБА_3 , а також паспорта гр. ОСОБА_1 у наведених документах було виявлено розбіжності, а саме: заповіт від імені ОСОБА_3 складено на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а за паспортом вказана особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема про належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Оцінюючи в сукупності зібрані та дослідженні у справі докази, суд вважає доведеним факт того, що заповіт складений ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідчений Другою житомирською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року, за реєстром № 1-726, дублікат якого виданий Житомирським обласним державним нотаріальним архівом 06 грудня 2022 року, за реєстром № 194 складений на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки встановлення цього факту необхідно ОСОБА_1 для оформлення спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 25.01.2022 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входило квартира АДРЕСА_1 згідно копії витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 04 грудня 2020 року, за № 235538294 та земельна ділянка, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 згядно копії державного акту на право власності на землю серії ЯД № 553195, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі 10 грудня 2008 року.

За змістом наявної в матеріалах справи копії заповіту від 28.05.2015 року, в постанові державним нотаріусом зазначено, що при огляді нотаріусом оригіналу заповіту, посвідченого Другою житомирською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року, за реєстром № 1-726, дублікат якого виданий Житомирським обласним державним нотаріальним архівом 06 грудня 2022 року, за реєстром № 194 від імені ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «Все моє рухоме та нерухоме майно, яке на день моєї смерті буде мені належати, з чого б таке не складалося та де б воно не знаходилося, а також все, що на що я за законом матиму право, я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відоповідно до положень ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1278 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

З довідки державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. від 08.08.2023 за № 1628/02-14, вбачається що згідно з матеріалами спадкової справи №182/2022, спадкоємцями до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за заповітом є її сестра. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за законом є її дочка ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 у визначений чинним законодавством шестимісячний термін звернулась до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка помела ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримала і не зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно.

Згідно ст. 1235, 1236 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За змістом ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Судом встановлено, що станом на час відкриття спадщини заповіт, складений ОСОБА_3 на користь позивачки у справі, яким остання заповіла ОСОБА_1 належне їй майно.

Відповідно до положень ст.ст. 1296, 1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно частинам 1 та 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Отже, у відповідності до положень ст. 1235 ЦК України, позивачка має право на отримання у спадок квартири АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ст.ст. 328, 392 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність реєстрації права власності на майно, що належало спадкодавцю, не позбавляє права спадкоємців на спадкове майно.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приймаючи до уваги те, що у позасудовому порядку, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права, при цьому позивачкою доведено її право на спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 , суд вважає, що позов є обґрунтованим та законним, у зв`язку з чим за ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 178, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1233-1236, 1254, 1268-1270, 1278, 1296-1298 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Встановити факт, що заповіт, посвідчений 27.05.2015 державним нотаріусом Другої житомирської нотаріальної контори Поліщуком А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-726, дійсно складений ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.М. Єригіна