Постанова
від 08.02.2024 по справі 911/1699/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 911/1699/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 08.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 (повний текст складено 29.06.2023)

у справі № 911/1699/21(суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Київської обласної державної адміністрації

до відповідача 1 - Київської обласної ради

до відповідача 2 - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

до відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест"

до відповідача 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України

про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 01.06.2021 № 15/1-562вих-21 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів Київської обласної ради, Бориспільської РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2023 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів". Визнано недійсним рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ "Про регулювання земельних відносин на території області". Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 "Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест". Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 27.12.2004 № 727 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення". Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" загальною площею 9,4811 га, що розташована на території Циблівської та Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Визнано недійсним договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" та ТОВ "Голдвейн" щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області. Скасовано рішення про державну реєстрацію від 30.11.2013, індексний номер 8521583, яким за ТОВ "Голдвейн" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,5944 га з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001. Скасовано рішення про державну реєстрацію від 21.12.2013, індексний номер 9348103, яким за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001. Скасовано рішення про державну реєстрацію від 27.12.2013, індексний номер 9348103, яким за ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001. Скасовано рішення про державну реєстрацію від 17.05.2014, індексний номер 13113920, яким за ТОВ "Голдвейн" зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001. Усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 шляхом повернення її на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн". Стягнуто з Київської обласної ради на користь Київської обласної прокуратури 4540, 00 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641. Стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь Київської обласної прокуратури 7945, 00 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра-Інвест" на користь Київської обласної прокуратури 4540, 00 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на користь Київської обласної прокуратури 8 359, 00 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; МФО банку - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 14.07.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку)Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі №911/1699/21, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі №911/1699/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що позовні вимоги прокурора пред`явлені в порядку ст. 391 ЦК України не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні. У даному випадку належним способом захисту порушеного права власності на земельну ділянку є подання саме віндикаційного позову до добросовісного набувача, а не шляхом подачі негаторного позову, який заявлений у даній справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього. ГПК України надає суду першої інстанції можливість за клопотанням позивача залучити до участі у справі належного відповідача, однак замінити позивача сам же позивач не в змозі.

Скаржник зазначає, що рішення не містить мотивів та обгрунтування повернення до стадії підготовчого провадження - свої дії суд залишив без пояснення. Тим не менш, порушення процесуального закону є очевилним: оскільки суд прийняв рішення, на прийняття якого у нього відсутні повноваження згідно Закону.

Апелянт вказує на документи, що додані до позову та завірені особою, щодо якої немає відомостей про її повноваження на здійснення дій процесуального характеру від імені позивача, за своєю правовою природою не являються письмовими доказами в розумінні ГПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1699/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

17.08.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/1699/21.

Суддя Яковлєв М.Л. з 07.08.2023 по 25.08.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі № 911/1699/21- залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Голдвейн", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

08.09.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №6907-2314-4521-9724 від 07.09.2023 на суму 38 076, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі № 911/1699/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023у справі № 911/1699/21 у судовому засіданні 18.10.2023.

04.10.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач обґрунтовує відзив тим, що укладені на підставі указаних вище рішень та розпоряджень органів місцевого самоврядування та державної влади договір оренди земельної ділянки від 15.12.2004 року між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» з подальшими змінами та доповненнями до нього, а також договір суборенди земельної ділянки від 29.12.2021 року між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голвейн» також підлягають визнанню недійсним в порядку, визначеному статтями 21, 152 Земельного кодексу України, статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 215 Цивільного кодексу України.

18.10.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 14.10.2023 по 24.10.2023 у відрядженні, а з 25.10.2023 по 10.11.2023 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №911/1699/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 на 07.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 прийнято справу № 911/1699/21 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Станік С.Р. та призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 911/1699/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 на раніше визначену дату 07.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі № 911/1699/21 на 08.02.2024

У судове засідання, що відбулось 08.02.2024, з`явився прокурор, представники відповідача-4, підтримали доводи викладені в процесуальних документах. Позивач, відповідач-1, 2, 3 та третя особа в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Київською обласною прокуратурою за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Переяслав-Хмельницького (Бориспільського) району виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність та користування.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.10.2000 № 199-14-ХХІІІ надано згоду на виділення районній громадській організації «Клуб Козак» земельної ділянки площею 9,5 га за рахунок державних земель запасу (Канівське водоймище) для удосконалення державного мисливського господарства площею 1 га та організації спортивно-любительського лову риби площею 8,5 га (вода, озеро), розташованої на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

Рішенням Київської обласної ради від 05.04.2001 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів» громадській організації «Клуб Козак» попередньо погоджено місце розташування об`єкту несільськогосподарського призначення для організації мисливства та спортивно-любительської ловлі риби площею 9,5 га, розташованого на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

Рішенням Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області» зазначену земельну ділянку вилучено та передано в користування РГО «Клуб Козак». Загальна площа земельної ділянки складає 9,5 га, з них - 8,5 га (водосховищ) знаходяться в межах Циблівської сільської ради, 1,0 га (забудованих земель) - в межах Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

На підставі вказаного рішення обласної ради РГО «Клуб Козак» видано 05.06.2001 державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001863.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право колективної власності, посвідченого рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 18.03.2002 № 11, РГО «Клуб Козак» належав цілісний майновий комплекс - база спортивно-любительської ловлі риби, що розташована на указаній земельній ділянці.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.10.2004, РГО «Клуб Козак» відчужено указаний майновий комплекс на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест».

В подальшому, у зв`язку зі зміною власника майнового комплексу, розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 14.12.2004 № 679 «Про переоформлення права оренди земельної ділянки» припинено право постійного користування РГО «Клуб Козак» земельною ділянкою загальною площею 9,4811 га та надано ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по складанню договору оренди даної земельної ділянки.

Після цього, розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», затверджено технічну документацію із землеустрою по складанню договору оренди земельної ділянки під існуючою територією бази спортивно-любительської ловлі риби ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» на території Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району. На підставі вказаного розпорядження між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» 15.12.2004 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2004 відчужено земельну ділянку на території Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області площею 1,5944 га.

Таким чином, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 142003 від 14.01.2005 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 32233878800:02:019:0001 на території Хоцьківської сільської ради площею 1,5944 га під організацію мисливства та спортивно-любительської ловлі риби.

В подальшому, 13.07.2006 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

На підставі вказаного договору, ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ № 244983 від 18.08.2006.

Надалі, ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал» 03.12.2012 на підставі договору купівлі-продажу відчужено вказану земельну ділянку ТОВ «Голдвейн», про що зроблено відмітку в державному акті на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ № 244983.

Крім того, між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» 23.07.2008 укладено угоду про зміну та доповнення до договору оренди від 15.12.2004, відповідно до якої в оренду передається земельна ділянка площею 7,8867 га, яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

У подальшому, 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» укладено договір суборенди, згідно якого ТОВ «Голдвейн» передано земельну ділянку загальною площею 7,8867 га для організації мисливства та спортивно-любительської ловлі риби, яка знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223388200:04:038:0001.

Прокурор стверджує, що відповідна земельна ділянка загальною площею 9,4811 га (до складу якої входять земельна ділянка площею 7,8867 га та земельна ділянка площею 1,5944 га) на території Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району з 2002 року та по даний час відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, її цільове призначення не змінювалось.

Водночас, на момент відведення спірних земельних ділянок у користування, єдиним уповноваженим органом розпорядження відповідними ділянками була Верховна Рада України.

Оскільки Верховною Радою України відповідні рішення щодо розпорядження земельною ділянкою не приймались, згода на вилучення не надавалась, Київській обласній раді повноваження з указаного питання не делегувались, отже оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з порушенням вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

У зв`язку з наведеним, з позиції Прокурора, укладені на підставі зазначених рішень та розпоряджень органів місцевого самоврядування та державної влади договір оренди земельної ділянки від 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» з подальшими змінами та доповненнями до нього, а також договір суборенди земельної ділянки від 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» також підлягають визнанню недійсним в порядку, визначеному ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 215 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що на момент відведення у користування спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського та рекреаційного призначення, уповноваженим органом розпорядження якими була Верховна Рада України, у зв`язку з чим оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з порушенням вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

Таким чином, з позиції Прокурора, оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА, а також договори оренди і суборенди спірних земельних ділянок, підлягають визнанню недійсними, а рішення про державну реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки підлягають скасуванню.

Таким чином, прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

-визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів»;

-визнати недійсним рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області»;

-визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест»;

-визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

-визнати недійсним договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» загальною площею 9,4811 га, що розташована на території Циблівської та Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

-визнати недійсним договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 30.11.2013, індексний номер 8521583, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,5944 га з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 21.12.2013, індексний номер 9348103, яким за Переяслав-Хмельницькою РДА зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 27.12.2013, індексний номер 9348103, яким за ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 17.05.2014, індексний номер 13113920, яким за ТОВ «Голдвейн» зареєстровано право суборенди земельної ділянки площею 7,8868 га з кадастровим номером 3223388200:04:038:0001.

-усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 шляхом повернення її на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ТОВ «Голдвейн».

Прокурор зауважує, що Переяслав-Хмельницька РДА з 15.01.2021 перебуває в стані ліквідації, а її правонаступником є Бориспільська РДА.

Прокурор звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 487/10128/14-ц від 12.06.2019, № 469/1203/15-ц від 22.05.2018, № 504/2864/13-ц від 28.11.2018, а також у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 619/3263/17, згідно яких заволодіння громадянами та юридичними особами землями, обмеженими у цивільному обороті, всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим; розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Прокурор стверджує, що цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності, є і був обмежений законодавчо з огляду на приписи ст. 56, 84 Земельного кодексу України.

Власник земельної ділянки, обмеженої у цивільному обороті, може вимагати усунення порушення його права власності на цю земельну ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Отже, у даному випадку правильним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 ЦК України до останніх набувачів оспорюваних земельних ділянок з метою усунення перешкод, які ці особи створюють державі у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду.

Крім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за останніми набувачами права власності на спірні земельні ділянки.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України, у т.ч. до ч. 5 ст. 122, яка на даний час викладена в наступній редакції: «Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб».

Прокурор вказував, що ефективним способом поновлення інтересів держави є усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ТОВ «Голдвейн».

Крім того Прокурор посилається на принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також те, що на даний час право власності та користування на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за відповідачами, у зв`язку з чим Прокурор робить висновок, що вказані обставини позбавляють державу можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісового фонду.

Таким чином, з позиції Прокурора, записи та рішення про державну реєстрацію права приватної власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачами підлягають скасуванню.

Щодо дотримання ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор зазначає наступне.

До 27.05.2021 в силу норм ст. 122, 149 Земельного кодексу України правом розпорядження спірними земельними ділянками був наділений виключно Кабінет Міністрів України.

В даному випадку Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час відведення земель лісогосподарського та рекреаційного призначення у приватну власність.

Обласною прокуратурою 23.04.2021 до Кабінету Міністрів України скеровано лист № 15/1-402вих-21 із зазначенням переліку порушень вимог законодавства під час вилучення та подальшого надання у приватну власність та користування земель рекреаційного та лісогосподарського призначення та з вимогою повідомити про вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави з метою їх повернення у державну власність та постійне користування.

За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 06.05.2021 № 14513/0/2-21 від 06.05.2021 № 14513/0/2-21, лист обласної прокуратури спрямовано до Міністерства юстиції України, Держлісагентства та Держгеокадастру для подальшого розгляду.

Прокурор стверджує, що Кабінету Міністрів України про указані порушення вимог законодавства було відомо щонайменше з 2014 року, зокрема у зв`язку з розглядом справи № 911/2097/14 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури, який подано у травні 2014 року до Переяслав-Хмельницької РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі, додаткової угоди до нього, договору суборенди землі та витребування земельних ділянок.

В той же час, вказаний уповноважений орган своєчасних заходів щодо повернення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення на користь держави не вжив.

Листом Заступника керівника Київської обласної прокуратури від 24.05.2021 № 15/1-541вих-21 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Кабінет Міністрів України про пред`явлення до Господарського суду Київської області позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної ради, Бориспільської РДА Київської області, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсними рішень, розпоряджень, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок.

Представник Позивача Київської обласної державної адміністрації в судовому засіданні підтримав заявлену Прокурором позицію і просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, земельна ділянка з кадастровим номером 32233878000:02:019:0001 повністю накладається, а земельна ділянка з кадастровим номером 32233882200:04:038:0001 частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 37 Білоозерського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 року.

Водночас, у ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» відсутні будь-які відомості щодо надання згоди Верховної Ради України на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001.

При цьому, на виконання Указу Президента України від 21.03.2000 № 474, рішення Київської обласної ради «Про регулювання земельних відносин» на території області від 06.09.2001 № 288-17-ХХІІ, наказу Державного комітету лісового господарства «Щодо передачі Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 05.10.2001 № 93 та наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» «Про передачу частини лісового фонду Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 27.09.2001 за № 253 Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом за актом прийому-передачі від 10.10.2001 передано до сфери управління Державного управління справами земельну ділянку площею 3652,3 га, до складу якої входили у т.ч. спірні земельні ділянки.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001 не були та не могли бути вилучені у встановленому законом порядку із постійного користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Позивач, в свою чергу, у суді першої інстанції вказував, що оспорювані рішення Київської обласної ради та розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА прийняті поза межами наданих їм повноважень та з грубим порушенням вимог статей 19, 31, 32 Земельного кодексу України, статей 6, 11 Лісового кодексу України.

Позивач вказував на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, і зазначав, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, набувач спірної землі, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Відповідач-4 в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях по суті спору.

На думку відповідача-4 матеріали справи не містять доказів наявності у Прокурора повноважень на звернення з даним позовом, а саме наявності повноважень Заступника керівника обласної прокуратури, оскільки не доведено відсутність керівника та першого заступника керівника обласної прокуратури.

Відповідач-4 стверджує, що за кожною з позовних вимог Прокурора сплинули строки позовної давності.

При цьому, з позиції Відповідача-4, Прокурор безпідставно здійснює підміну віндикаційного позову негаторним, зокрема з метою уникнення пропуску строків позовної давності.

Водночас Відповідач 4 звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, та зазначає, що негаторний позов це позов власника до третіх осіб про усунення перешкод, пов`язаних із здійсненням прав щодо користування та розпорядження майном; саме власник може звернутись до суду з негаторним позовом.

Проте, Позивач у даній справі - Київська обласна державна адміністрація не є власником спірних земельних ділянок; право власності належить ТОВ «Голдвейн» та ТОВ «ІК «Терра-Інвест», на підтвердження чого проведено відповідні реєстраційні дії в державному реєстрі.

На думку Відповідача-4, пред`явлений Прокурором позов не є негаторним й щодо нього повинні застосовуватись наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідач 4 звертається до практики Європейського суду з прав людини, в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», яка наголошує, що минулі помилки державних органів не повинні непропорційно виправлятися за рахунок добросовісних набувачів.

Відповідач 4 звертає увагу на те, що у 2014 році Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/2097/14, про яку також наголошує в позові Прокурор, предметом якої була законність відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001, а також рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, отже частково вимоги, заявлені Прокурором у цій справі вже були предметом судового розгляду трьома інстанціями.

Зокрема, рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2014, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та Вищого господарського суду України від 23.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач 4 стверджує, що право власності ТОВ «Голдвейн» є непорушним, як в силу національного законодавства, так і згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач 4 зауважує, що Прокурором зроблено акцент саме на суспільний інтерес, однак на думку ТОВ «Голдвейн» до нього, як до добросовісного набувача, проігноровано пропорційність та законність.

Щодо заявленої Прокурором додаткової позовної вимоги - негаторної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави Відповідач 4 просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно якої заявлення негаторного позову не є належним способом захисту.

Враховуючи зазначене вище Відповідач 4 вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Відповідачем 1 Київською обласною радою подано до суду заяву про застосування позовної давності, мотивовану тим, що Кабінету Міністрів України було відомо про указані Прокурором обставини з 2014 року, з огляду на розгляд справі № 911/2097/14; Прокурором не спростовано пропуску строку позовної давності.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

Станом на час звернення Прокурора до Кабінету Міністрів України (23.04.2021) правом розпорядження спірними земельними ділянками в силу ст. 122, 149 Земельного кодексу України був наділений виключно Кабінет Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Кабінету Міністрів України про указані порушення вимог законодавства було відомо щонайменше з 2014 року, зокрема у зв`язку з розглядом справи № 911/2097/14 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури, який подано у травні 2014 року до Переяслав-Хмельницької РДА, ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал», ТОВ «Голдвейн» про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі, додаткової угоди до нього, договору суборенди землі та витребування земельних ділянок.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в особі Кабінету Міністрів України (правонаступником якого в подальшому, у зв`язку зі зміною правового регулювання земельних відносин, а саме внесенням змін до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, є Київська обласна державна адміністрація), з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

У статті 2 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено склад земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої.

Так, відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та інщого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Земельного кодексу України, Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок, зокрема у порядку визначеному ст. 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, за межами населених пунктів вилучення земельних ділянок земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Згідно ст. 34 Земельного кодексу України, підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов`язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об`єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об`єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

Попереднє погодження місць розташування об`єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради України, а також об`єктів власності інших держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб провадиться Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 43 «Про місцеве самоврядування в Україні», будь-якими повноваженнями щодо вилучення і припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності обласні ради не наділені.

Таким чином єдиним органом уповноваженим на надання земель рекреаційного призначення, заказників, курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства на момент виникнення спірних правовідносин була Верховна Рада України.

Відповідно до листа управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі № 06-10/2279 від 23.05.2014, земельна ділянка для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби площею 1 га на території Хоцьківської сільської ради, яка була відведена громадській організації «Клуб-Козак» з 2002 року облікована по формі 6-зем в рядку-7.3.-«Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-57-землі, що використовуються для кемпінгів, будинків відпочинку або проведення відпусток.

Згідно форми 6-зем станом на 01.01.2002 за районною громадською організацією «Клуб-Козак» на території Циблівської сільської ради рахується 8,5 га земель, для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби, номер рядка-7.3- «Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-77-штучні водосховища.

Згідно форми 6-зем станом на 01.01.2004 за ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра- Інвест» на території Циблівської сільської ради рахується земельна ділянка для організації мисливства і спортивно-любительської ловлі риби загальною площею 8,5 га, номер рядка-13-«Рекреаційного призначення»; шифр рядка-86; графа-77-штучні водосховища. Станом на 01.01.2010 до звітності внесено зміни в площі, в зв`язку з її уточненням при укладанні додаткової угоди, площа становить 7,8867 га.

Отже, згідно інформації управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі, земельна ділянка, загальною площею 9,4811 га на території Циблівської та Хоцькіської сільських рад Переяслав-Хмельницького району з 2002 року та по даний час відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, її цільове призначення не змінювалось.

Відповідно до положень ст. 5, 7, 8 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України, від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Згідно ст. 11 Лісового кодексу України, до компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання лісових відносин належить: законодавче регулювання лісових відносин; розпорядження лісовим фондом; визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначення повноважень Рад народних депутатів і органів державної виконавчої влади щодо і організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України визначено, що облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування спірних земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Відповідна правова позиція з приводу того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс 14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Відповідно до інформації Державного підприємства «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, земельна ділянка з кадастровим номером 32233878000:02:019:0001 повністю накладається, а земельна ділянка з кадастровим номером 32233882200:04:038:0001 частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталу 37 Білоозерського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 року.

Аналогічна інформація з приводу віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 1993 року надана листом ВО «Укрдержліспроект» від 06.04.2021 № 161.

Таким чином, враховуючи, що на момент відведення у користування спірні земельні відносились до земель лісогосподарського та рекреаційного призначення, єдиним уповноваженим органом на їх розпорядження була Верховна Рада України.

При цьому, Верховною Радою України відповідні рішення щодо розпорядження указаною земельною ділянкою на приймались, згода на вилучення не надавалась, Київській обласній раді повноваження з указаного питання не делегувались (лист Верховної Ради України від 29.04.2021 № 04-11/13-2021/145699).

Крім того, статтею 27 Земельного кодексу України регламентовано порядок припинення права користування земельною ділянкою або її частиною та встановлено, що таке право припиняється зокрема у разі добровільної відмови від земельної ділянки або вилучення земель у випадках, передбачених ст. 31, 32 Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 31 Земельного кодексу України, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Водночас, відповідно до інформації ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» від 31.03.2021 № 215, у державного підприємства відсутні будь-які відомості щодо надання згоди на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001.

При цьому, на виконання Указу Президента України від 21.03.2000 № 474, рішення Київської обласної ради «Про регулювання земельних відносин» на території області від 06.09.2001 № 288-17-ХХІІ, наказу Державного комітету лісового господарства «Щодо передачі Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 05.10.2001 № 93 та наказу Київського державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» «Про передачу частини лісового фонду Білоозерського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу» від 27.09.2001 № 253 Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом за актом прийому-передачі від 10.10.2001 передано до сфери управління Державного управління справами земельну ділянку площею 3652,3 га, до складу якої входили у тому числі спірні земельні ділянки.

Таким чином, із наведеного слідує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 32233878000:02:019:0001, 32233882200:04:038:0001 на момент прийняття рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХІІІ «Про регулювання земельних відносин на території області» не були та не могли бути вилучені у встановленому законом порядку із постійного користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

За вказаних обставин, рішення Київської обласної ради від 23.11.2000 № 246-14-ХХІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів», від 05.04.2001 № 275-16-ХХПІ «Про регулювання земельних відносин на території області», а також розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», та від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», прийнято поза межами, наданих їм повноважень та з грубими порушеннями вимог ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу України, ст. 6, 11 Лісового кодексу України.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Вчинення будь-яких дій поза межами наданої законодавством компетенції в жодному разі не може вважатись законним здійсненням від імені та в інтересах держави і суспільства.

Отже, з аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що ніхто без дозволу, виданого компетентними владними органами, не має права володіти національною державною власністю і використовувати її поза межами, встановленими для загального права користування нею.

В контексті викладеного слід також враховувати, що в силу обставин даної справи обов`язково має бути застосований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 61 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 про те, що «відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її відчуження».

Відтак право державної власності на спірну земельну ділянку, як і речове право постійного користування нею, не могло припинитися без прийняття такого рішення уповноваженим органом - Верховною Радою України, а так само не могло припинитися і внаслідок подальшого прийняття рішень не уповноваженими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідно до своєї компетенції не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення державної форми власності, що відповідає загальним принципам права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, набувач спірної землі, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц).

Така позиція повністю узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З урахуванням викладеного вище, рішення Київської обласної ради від 05.04.2001 № 275-16-ХХПІ «Про регулювання земельних відносин на території області», розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2004 № 680 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», від 27.12.2004 № 727 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест», а також укладені на підставі вказаних рішень договір оренди землі, укладений 15.12.2004 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» загальною площею 9,4811 га та договір суборенди землі, укладений 29.12.2012 між ТОВ «Інвестиційна компанія «Терра-Інвест» та ТОВ «Голдвейн» щодо земельної ділянки площею 7,8867 га, яка розташована Циблівської та Хоцьківської сільських рад Переяслав-Хмельницького району Київської області, підлягають визнанню недійсними у порядку, визначеному ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 43 «Про місцеві державні адміністрації» ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 215 ЦК України.

Щодо належного способу захисту порушених прав у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського та рекреаційного призначення державної власності.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник не виявляла волю на відчуження спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Власник земельної ділянки, обмеженої у цивільному обороті, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності, є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи ст. 56, 84 Земельного кодексу України.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Водночас колегія судів вважає за необхідне зазначити, що у цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність держави на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.02.2022 у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21); від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц (провадження № 61-4293св21), від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц (провадження № 61-22890св19), від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц (провадження № 61-21333св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника у відповідній частині та вважає, що Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав держави, який може в повній мірі відновити відповідні права, свободи й інтереси держави.

Стосовно пропуску строку позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Наведені вище мотиви цього рішення свідчать про те, що Прокурором пред`явлено негаторний позов, на який позовна давність не поширюється, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Таким чином відповідні доводи про пропуск Прокурором строку позовної давності відхиляються судом як безпідставні.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за останніми набувачами права власності на спірні земельні ділянки.

Так, у випадку позбавлення власника права користування та розпоряджання своїм майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про повернення нерухомого майна є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації державою та територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності та користування спірними земельними ділянками зареєстровано за відповідачами, як наслідок держава позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірними земельними ділянками лісового фонду.

За вказаних обставин записи та рішення про державну реєстрацію права приватної власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачами підлягають скасуванню відповідно до ст. 16, 21, 391 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо критеріїв непорушності права власності, підстав для втручання держави у право власності та дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Європейським судом з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Вєренцов проти України», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес" АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України») напрацьовано три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Так, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У пунктах 53-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено таке:

« 53. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

54. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

55. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

55. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

56.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

56.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

56.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

57.Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії».

Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пунктах 107, 108, 148 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц, згідно яких у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Тому суди, застосовуючи критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями вказаної статті, повинні, зокрема, оцінити пропорційність такого втручання.

Враховуючи встановлені судом вище фактичні обставини даної справи слід зазначити, що відповідачі не могли законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки. Натомість вони набули таке право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади низки рішень та наступного укладення договорів купівлі-продажу, договору оренди/суборенди.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки мають лісогосподарське призначення і розташовані на землях державної власності, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Даний висновок узгоджується з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044є/02) від 29.03.2010.

ЄСПЛ в рішенні вказував, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав».

Детально дослідивши матеріали справи в їх сукупності, врахувавши встановлені вище судом фактичні обставини справи, зокрема:

-характер та цільове призначення спірних земельних ділянок - землі лісогосподарського і рекреаційного призначення;

-наявність законодавчого обмеження цивільного обороту земельних ділянок лісогосподарського призначення, які знаходяться на землях державної власності;

-наявність обґрунтованого сумніву у добросовісності відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність;

суд дійшов висновку про те, що у даному випадку суспільний публічний інтерес держави (котрий виражається, зокрема, у необхідності забезпечення безпечного довкілля, непогіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству) переважає над приватним інтересом ТОВ «Голдвейн» щодо збереження спірних земельних ділянок у власності, відтак втручання у право власності ТОВ «Голдвейн» у даному випадку є законним, виправданим та відповідає принципу пропорційності.

Враховуючи вищевикладене. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок про наявність обов`язку ТОВ «Голдвейн» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3223387800:02:019:0001 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Київської обласної державної адміністрації.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі № 911/1699/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдвейн" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2023 у справі № 911/1699/21 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.03.2023 враховуючи перебування судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 по 18.02.2024 на лікарняному, а з 19.02.2024 по 01.03.2024 у відпустці.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік


Дата ухвалення рішення	08.02.2024
Оприлюднено	11.03.2024
Номер документу	117502846
Судочинство	Господарське

Наріжний С.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.02.2024 по справі 911/1699/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1699/21

Постанова від 08.02.2024

Постанова
від 08.02.2024 по справі 911/1699/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД