Ухвала

від 06.03.2024 по справі 607/5050/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06.03.2024 Справа №607/5050/24 Провадження №2/607/1677/2024

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес кредит юніон» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Кредитної спілки «Експрес кредит юніон» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення моральної шкоди.

Оглянувши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем заявлено дві вимоги, а саме про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення моральної шкоди.

Вимога позивачки про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу пов`язана з вирішенням спору про захист прав споживачів, а відтак в цій частині ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Щодо оплати вимоги про стягнення моральної шкоди судовим збором, то суд звертає увагу на те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.

Зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування вимог про звільнення від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення моральної шкоди представник позивачки надала:

ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2023 року у справі № 344/8607/23; повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07 червня 2023 року; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023096010000555 від 27 червня 2023 року; лист-відповідь адвокату Л. Крічфалушій від 16 жовтня 2023 року, яким ГУНП в Івано-Франківській області інформувало представника позивачки про те, що підслідність у кримінальному провадженні № 12023096010000555 від 27 червня 2023 року визначено за сектором дізнання Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України (далі КК України) кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК України) особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За приписами ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

За положеннями ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

З огляду на надані стороною позивача документи та зміст норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що відсутні належні, допустимі та достовірні докази вчинення відповідачем кримінального правопорушення стосовно позивачки.

Таким чином, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15ц (612367св18).

З огляду на викладене, оскільки позивачкою, окрім стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, заявлено іншу вимогу, яка підлягає оплаті судовим збором стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір у розмірі, який визначено законом.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Тобто, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір в розмірі, встановленому законом, що становить 1 211,20 грн або надати документи, що підтверджують звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

Отож, відповідно до частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачеві.

На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Експрес кредит юніон» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення моральної шкоди залишити без руху, надавши позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська