Рішення

від 27.02.2019 по справі 757/47953/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47953/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Владіміровій О.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національного агентства з акредитації України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

Представник Національного агентства з акредитації України Коротчук О.В. звернувся до суду із вимогами до відповідача, та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 9873,99 грн., завдану нею під час виконання трудових обов`язків та понесені судові витрати. В обґрунтування позову вказує на те, що на підставі наказу № 101-К від 10.06.2013 ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника управління з планово-організаційної, адміністративної роботи та бухгалтерського обліку з посадовим окладом у розмірі 7550,00 грн., згідно із штатним розписом. Наказом № 13-К від 15.01.2016 ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України за станом здоров`я. Крім того, зазначив, що згідно наказу голови НААУ Рущака В.М. від 05.06.2015 №155-В, ОСОБА_1 була відряджена до м. Красноармійськ, Донецької області, з метою участі в плановій ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Красноармійськвугілля» та підпорядкованих йому структурних підрозділів строком на 16 днів. Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності НААУ за період з 01.01.2013 по 01.07.2015, за результатами якого був складений акт від 30.09.2015 №08-21/18. За даними цього акту перевіряючими встановлено, що ОСОБА_1 не залучалася до участі у плановій ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Красноармійськвугілля» та не входила до складу перевіряючих за вказаний період, запит на її залучення у якості фахівця НААУ не надсилався. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідача відшкодовані добові в сумі 2960,00 грн. за перебування у відрядженні, яке не пов`язано з діяльністю НААУ, а також нараховану та виплачену заробітну плату за фактично не відпрацьований час - за час перебування у відрядженні, яке не пов`язано з діяльністю НААУ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. До суду надіслала заперечення на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказала на те, що позивач надав до суду недостовірну інформацію про участь відповідачки в проведенні ревізії. Про її участь свідчать не тільки посвідчення про відрядження, а й лист виклик від 02.06.2015 №22-14/631, вхідний НААУ №1485 від 05.06.2015; направлення на перевірку №35 від 08.06.2015 року та її підпис в журналі реєстрації перевірок ДП «Красноармійськвугілля». Зазначає, що її підпис в журналі реєстрації перевірок ДП «Красноармійськвугілля» є доказом того, що ОСОБА_1 знаходилась на перевірці в зазначений термін. Окрім того, є свідки: головний бухгалтер ОСОБА_3 , у якої відповідачка запитувала документи до перевірки та комерційний директор ОСОБА_4 , який надавав свій кабінет для проведення ревізії, де ОСОБА_2 і знаходилась під час перевірки. Нею була підготовлена довідка про результати ревізії і в останній день її перебування на підприємстві надана для ознайомлення головному бухгалтеру та директору з економіки ОСОБА_5 , а він надав відповідачці журнал реєстрації перевірок, щоб вона поставила свій підпис, що ОСОБА_1 вже закінчила перевірку. Після цього вона повернулась до НААУ, а перевірка ДП «Красноармійськвугілля» ще тривала. Вказала на те, що вона є інвалідом 3 групи, має дитину-інваліда, в зв`язку з чим не має ні фізичної, ні фінансової можливості приїзду до м. Києва.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку

В судовому засіданні встановлено, що наказом № 101-К від 10.06.2013 ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника управління з планово-організаційної, адміністративної роботи та бухгалтерського обліку з посадовим окладом у розмірі 7550,00 грн., згідно із штатним розписом.

Наказом № 13-К від 15.01.2016 ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України за станом здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Статтею 134 Кодексу Законів про працю України передбачено відповідальність працівника який несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.1977 №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач зазначав, що згідно наказу голови НААУ Рущака В.М. від 05.06.2015 №155-В, ОСОБА_1 була відряджена до м. Красноармійськ, Донецької області, з метою участі в плановій ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Красноармійськвугілля» та підпорядкованих йому структурних підрозділів строком на 16 днів. Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності НААУ за період з 01.01.2013 по 01.07.2015, за результатами якого був складений акт від 30.09.2015 №08-21/18. За даними цього акту перевіряючими встановлено, що ОСОБА_1 не залучалася до участі у плановій ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Красноармійськвугілля» та не входила до складу перевіряючих за вказаний період, запит на її залучення у якості фахівця НААУ не надсилався. За вищевказаних обставин, відповідачкою було нанесено позивачу матеріальної шкоди.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем після звільнення не було повернуто позивачу суму грошових коштів, які були надані відповідачу у звіт на службове відрядження в розмірі 9873,99 грн., які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, в суді позивачем не доведено.

Таким чином з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача позивачу заподіяно матеріальної шкоди і він має нести цивільну відповідальність.

Належні, достатні і допустимі докази про обставини заподіяння шкоди, необхідні для покладання на особу матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівником при виконанні трудових обов`язків, суду не подано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 134, 135, 136, 232, 233 КЗпП, ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Національного агентства з акредитації України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Новак