Рішення
від 17.12.2019 по справі 757/57935/18-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57935/18-ц

Категорія 52

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Пітей О.Д.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22.07.2016 позивач працював на посаді заступника директора ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України». Наказом № 07-К від 16.11.2017, ОСОБА_1 було звільнено з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Після звільнення позивача з роботи, з ним не здійснено остаточного розрахунку, що є порушенням трудового законодавства. Позивач зазначає, що йому не сплачена заробітна плата за 2016 -2017 роки в розмірі 134224,91 грн., середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати в сумі 133830,69 грн., а також суму компенсації в розмірі 23107,65 грн. Позивач зазнав моральних страждань, які виражені у приниженні честі та ділової репутації. Позивач оцінює спричинену йому відповідачем моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн. та вважає цей розмір справедливим з урахуванням часу, протягом якого тривають його моральні страждання.

Ухвалою суду від 23.11.2018 у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23.11.2018 та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача, вказаній у позовній заяві. Згідно відміток поштових відділень, судова повістка повернулася на адресу суду з неврученням за закінченням терміну зберігання.

В розумінні ч. 1 ст. 131 ЦПК України, судова повістка на ім`я відповідача ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» вважається доставленою.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.07.2016 працював на посаді заступника директора ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України».

Наказом №07-К від 16.11.2017 позивача звільнено з посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Незважаючи на те, що позивачем виконувалась належним чином поручена йому робота, відповідачем не було здійснено повного розрахунку з позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Відповідно до довідки № 37/17 від 16.11.2017, станом на 16.11.2017, перед ОСОБА_1 існує заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 134224,91 грн.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Таким чином, оскільки відповідачем заробітна плата не була виплачена позивачу при звільненні, вона підлягає стягненню за рішенням суду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, як вже зазначалось вище, вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14, від 23.12.2015 у справі №6-837цс15, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням того, що відповідачем на день звільнення позивача не було виплачено заробітну плату в повному обсязі та не доведено відсутність його вини у невиплаті такої заробітної плати, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки у виплаті вказаної суми заробітної плати, розмір якого обрахований наступним чином.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Оскільки відповідачем до суду не надано довідки про наявність та розмір заборгованості по заробітній платі, суд, при здійсненні розрахунків, виходить із середньоденної заробітної плати позивача, середньої кількості робочих днів у місяці, тобто 33 робочих дні (533,19: (11385,24 грн. + 6210,13 грн.)).

Розмір заробітної плати позивача та кількість відпрацьованих робочих днів за останні два календарні місяці роботи підтверджується розрахунковими листами, які містяться в матеріалах справи.

Станом на 16.11.2018 рік, затримка з виплати заробітної плати складає 251 робочий день.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки з виплати заробітної плати дорівнює 533,19 х 251 = 133830,69 грн.

Таким чином, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, дійшов висновку, що сума середнього заробітку розрахунку за час затримки розрахунку при звільненні, становить - 133830,69 грн. (533,19 х 251 робочих днів затримки).

Між тим, в силу вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 133830,69 грн.

Підлягає також стягненню з відповідача компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 23625,74 грн.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, дія цього порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до зазначеного порядку 1, сума компенсації, що належить позивачу за несвоєчасно виплачену заробітну плату складає: у 2016 році: за вересень - 1750,39 грн., жовтень - 2290,06 грн., листопад - 2149,49 грн., грудень - 1990,73 грн.; у 2017 році: за січень - 1745,78 грн., лютий - 1851,89 грн., березень - 1668,86 грн., квітень - 1572,77 грн., травень - 1436,29 грн., червень - 1277,57 грн., липень - 1185,76 грн., серпень - 1093,91 грн., вересень - 712,43 грн., жовтень - 946,76 грн., листопад - 1434,96 грн.

Таким чином, сума компенсації, що належить позивачу за несвоєчасно виплачену заробітну плату, становить 23107,65 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13.01.2000) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини, зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди, мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Позивач зазначає, що у зв`язку із порушенням прав, він зазнав моральних страждань та в якості компенсації останній просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 25000,00 грн.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в результаті несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі, позивач зазнав душевних страждань, в нього виникли матеріальні труднощі, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, а, отже, і щодо наявності моральної шкоди, яку було спричинено з боку відповідача.

Вирішуючи питання про розмір даної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, а тому оцінює моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., що в даному випадку буде справедливою сатисфакцією.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, також підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн., виходячи із розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 67, 72, 107, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 134224,91 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 133830,69 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 23107,65 грн., моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач: ТОВ «Інститут інформатики і комп`ютеризації споживчої кооперації України», 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, офіс 321, код ЄДРПОУ: 04605734.

Суддя Новак Р.В.

СудПечерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.12.2019
Оприлюднено11.03.2024
Номер документу117504433
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —757/57935/18-ц

Рішення від 17.12.2019

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

Ухвала від 23.11.2018

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні