Ухвала

від 06.03.2024 по справі 759/4045/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/1501/24

ун. № 759/4045/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва 27.02.2024 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 759/17344/22, № 1-кс/759/4535/22.

В обгрунтування своєї скарги ОСОБА_3 зазначив, що є власником земельної ділянки загальною площею 0,1 га за кадастровим номером: 3222487000:04:004:5040, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район (у минулому територія відносилася до Києво-Святошинського району), с/рада Ходосівка (далі - Земельна ділянка). Земельну ділянку я придбав у 2016 році на підставі договору купівлі-продажу (копії договору та витягу з реєстру додаються). Земельна ділянка входить до складу земельних ділянок на території обслуговуючого садівничого кооперативу «Зелений маєток», щодо якої в установленому законодавством порядку було розроблено та затверджено детальний план території (копія розпорядження про затвердження детального плану території та копія витягу з детального плану території додаються).

Оскільки цільовим призначенням Земельної ділянки є «для індивідуального садівництва», то, керуючись ч.3 ст.35 Земельного кодексу України, ОСОБА_3 в установленому законодавством порядку почав будувати на Земельній ділянці садовий будинок (копії підтверджуючих документів додаються).

При придбанні Земельної ділянки та при будівництві садового будинку у ОСОБА_3 не було будь-якої інформації щодо порушень законодавства при її відведенні у приватну власність та у ОСОБА_3 не було ніяких юридичних перешкод для початку будівництва садового будинку. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем Земельної ділянки.

У серпні 2023 року ОСОБА_3 від голови правління Голова ОСК «Зелений маєток» дізнався про арешт його Земельної ділянки, що був накладений в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

19 лютого 2024 року на запит ОСОБА_3 отримав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» зазначено такі відомості: Номер запису про обтяження: 48990369, Дата, час державної реєстрації: 17.01.2023 10:36:52, Державний реєстратор: ОСОБА_4 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), м.Київ, Підстава для державної реєстрації: ухвала суду, серія та номер: 759/17344/22, виданий 01.12.2022, видавник: Святошинський районний суд міста Києва, Вид обтяження: арешт нерухомого майна, Власники: Обтяжувач: СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА, код ЄДРПОУ: 02896733, Орган державної влади, Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код ЄДРПОУ: 40108616

ОСОБА_3 не брав участі у засіданні суду при розгляді клопотання про арешт його Земельної ділянки, оскільки не був повідомлений про нього.

ОСОБА_3 зазначив, що за номером кримінального провадження знайшов у реєстрі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року ун.№759/15588/23 та від 29 січня 2024 року ун. № 759/1867/24 про скасування (у подібних з моєю ситуаціях) арештів на земельні ділянки, що були накладені також в рамках зазначеного кримінального провадження (копія тексту ухвал з реєстру додається). У вказаних ухвалах, так само як і в ухвалі слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року ун.№759/17344/22, зокрема, зазначено, що «..арешт майна обґрунтовується тим, що службові особи Феодосіївської територіальної громади, за попередньою змовою із службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, шляхом зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, виділили земельні ділянки лісового фонду, які знаходяться в с. Ходосівка, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам Держави».

У зв`язку з цим ОСОБА_3 просить взяти до уваги те, що: його Земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тобто не в селі Ходосівка; Земельна ділянка придбана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу ще у 2016 році; у період формування Земельної ділянки в натурі повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту були наділені відповідні районні державні адміністрації; Феодосіївська територіальна громада була створена лише у 2020 році (див. розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020р. № 600-р, від 12 червня 2020р. №715-р); ОСОБА_3 не мав ніякого відношення до відведення Земельної ділянки в натурі та її передачі у приватну власність, а також не маю ніякого відношення до службових осіб Феодосіївської територіальної громади та Головного управління Держгеокадастру у Київській області; садовий будинок, на будівництво якого ОСОБА_3 витратив значні кошти, вже закінчений будівництвом, але через арешт Земельної ділянки ОСОБА_3 не може оформити документи про прийняття його в експлуатацію та не може оформити своє право приватної власності на нього. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Власника майна ОСОБА_3 подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні клопотання, також долучив копію постанови старшого слідчого ОСОБА_5 про призначення земельно-технічної експертизи від 27.02.2024.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положеннями ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слідчим суддею з`ясовано, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2022 накладено арешт на земельну ділянку із забороною державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (переєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, будівництва на них об`єктів нерухомості, а також забороною здійснення вирубки зелених насаджень (лісових насаджень), із забороною відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, із забороною Державним органам вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5040 загальною площею 0,1 га.

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження майна, унеможливлення його відчуження.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.

Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, прокурор у судове засідання не прибув, додаткових доказів чи документів на спростування доводів клопотання адвоката не надав, також не надав і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів, а саме постанови старшого слідчого ОСОБА_5 від 27.02.2024 про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення експертів яких поставлені питання щодо накладання межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5040 на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №28 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», якщо так, то яка саме площа земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5040 накладається на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №28 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

При цьому, слід зазначити, що прокурор зобов`язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором у судовому засіданні не наведено.

Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.

Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання, та ОСОБА_3 в судовому засіданні. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_3 майном на підставі зазначених обставин, оскільки володільцем майна доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2022, оскільки не вбачає потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2022 у кримінальному провадженні за №12021111140000595 від 20.10.2021 (справа ун.759/17344/22, 1-кс/759/4535/22), а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5040 загальною площею 0,1 га.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1