Постанова

від 06.03.2024 по справі 207/828/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2092/24 Справа № 207/828/22 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С.А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення суми вихідної допомоги (суддя першої інстанції Скиба С.А.).

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення суми вихідної допомоги, в якому просив просив визнати незаконним наказу № 19-к/тр від 28 січня 2022 року в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору; зобов`язати внести запис до трудової книжки про причини розірвання трудового договору з 28 січня 2021 року у зв`язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 3583 гривні 37 копійок; стягнути суму вихідної допомоги у сумі 45048 гривень 08 копійок.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин розірвання трудового договору та зміни формулювання причин розірвання трудового договору, зобов`язання внесення запису до трудової книжки про причини розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнення суми вихідної допомоги відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що у справі встановлена наявність значних порушень трудового законодавства, які спричинили бажання Позивача звільнитись за власним бажанням у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, а саме не здійснювалась доплата за науковий ступень у розмірі 15% посадового окладу. Матеріальна допомога була виплачена не своєчасно (у січні 2022 року) та не в повному обсязі.

Відповідач у навчальному закладі не створює належні, безпечні і здорові умови праці для працівників, що є грубим порушенням законодавства про працю України.

Позивача звільнено з посади 28.01.2022 року, а остаточний розрахунок проведено 08.02.2022 року, тобто через 7 робочих днів. Сума затримки розрахунку при звільнені складає 3583 гривні 37 копійок, яку позивач також просить стягнути з відповідача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення рішення Баглійського рйонного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року залишено без змін.

На вказані судові рішення ОСОБА_1 , була подана касаційна скарга.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору задоволено.

Визнано незаконним наказ Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради від 28 січня 2022 року № 19-к/тр в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 .

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку скасовано.

Справу № 207/828/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про зобов`язання внесення запису до трудової книжки щодо причини розірвання трудового договору, стягнення суми вихідної допомоги залишено без змін.

18 грудня 2023 року цивільна справа № 207/828/22 надійшла до Дніпровського апеляційного суду (м.Дніпро).

Згідно листа Верховного Суду вих. № 41463/0/22-23 від 21.12.2023 року Дніпровським апеляційним судом було повернуто цивільну справу до Верховного Суду.

30 січня 2024 року цивільна справа № 207/828/22 надійшла до Дніпровського апеляційного суду ( м. Дніпро).

Від ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Слід зазначити те, що апеляційний перегляд здійснюється лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ліцей № 9» Кам`янської міської ради про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, в іншій частині рішення перегляду не підлгяає, оскільки у даній справі є остоточне судове рішення ухвалене Верховним Судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом КЗ «СЗШ № 9» від 22 липня 2021 року№ 69к/тр ОСОБА_1 призначений на посаду вчителя математики з 26 липня 2021 року до 31 травня 2022 року з тижневим навантаженням 20 год.

28 січня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушеннями роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору.

У вказаній заяві позивач зазначав, що його звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю обумовлене невідповідністю заробітної плати вимогам законодавства, яка дискримінаційно скорочена у порівнянні з іншими працівниками. ОСОБА_1 наголошував, що він має науковий ступінь кандидата технічних наук, тому, на його переконання, він має право на отримання доплати у розмірі 15 % посадового окладу, яка йому не виплачувалася. Крім того, позивач вказував, що роботодавець не виплатив йому матеріальну допомогу, не забезпечував правильність нарахування та не дотримувався строків подання документів для здійснення соціальних виплат у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Також відповідач проводив відеоспостереження без відома працівників, не дотримувався вимог законодавства про охорону праці.

Відповідно до наказу КЗ «СЗШ № 9» від 28 січня 2022 року № 29-к/тр вчителя математики ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 28 січня 2022 року у зв`язку з достроковим розірванням працівником строкового трудового договору (частина перша статті 38 та частина перша статті 39 КЗпП України за сукупністю).

Зазначений наказ КЗ «СЗШ № 9» про звільнення ОСОБА_1 отримав електронною поштою 31 січня 2022 року.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що КЗ «СЗШ№ 9» є бюджетною організацією, яка фінансується з бюджету, а для проведення розрахунків потрібен певний час та вчинення дій іншими суб`єктами. При цьому для застосування статті 117 КЗпП України необхідно встановити вину власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові сумм у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У частині першій статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Так, відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. З Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

6 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про звільнення 28 січня 2022 року (п`ятниця). Згідно з наказом КЗ «СЗШ № 9» від 25 січня 2022 року № 11 у закладі запроваджено дистанційний режим роботи. ОСОБА_1 отримав наказ про звільнення від 28 січня 2022 року електронною поштою 31 січня 2022 року.

КЗ «СЗШ № 9» не заперечувало того, що суми, які належать позивачу, не були виплачені йому в день звільнення. У перший робочий день після подання позивачем заяви про звільнення, 31 січня 2022 року, відповідач направив на адресу Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради запит на фінансування розрахункових виплат у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1

04 лютого 2022 року кошти, які необхідні були для виплати позивачу, надійшли на казначейський рахунок, надалі направлені за реквізитами позивача та отримані ним 08 лютого 2022 року. Отже, позивач подав заяву про звільнення 28 січня 2022 року, а остаточний розрахунок з ним проведено 08 лютого 2022 року, а тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку відповідачем було порушено строки остаточного розрахунку при звільненні з позивачем, що є підстаою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки при розрахункуз 28 січня 2022 року оп 08 лютого 2022 року.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно наведеної позивачем формули розрахунку сережнього заробітку його розмір станоивть 511,91 грн (6509,17+10895,86) : (12днів+22днів) = 17405 03 грн : 34 дні - 511,91 грн), дані суми підтверджуються наявними в справі табулеграмами та відповідачем не спростовані, власного розрахунку не надано.

Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 8 лютого 2022 року, тобто за період з 28 січня 2022 року по 08 лютого 2022 року затримка розрахунку становить 7 днів, 511,91 х 7 = 3583,37 грн.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, шо рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року в частині відмови у стягнення середнього заробітку підлягає скасуванню із задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 3583,37 грн.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постановіВерховного Судув складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі №530/1731/16-ц(провадження№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат.Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України,то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімумудля працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п/п 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року з апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви)за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви)

за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У вказаному позові оскаржуються вимоги немайнового характеру та майнового характеру.

Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 481 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було загалом задоволено дві позовні вимоги, це вимоги про визнання незаконним наказу в частині формулювання причини розірвання трудового договору та стягнення середнього заробітку, немайнова та майнова вимоги, а тому з урахуванням задоволення вимоги на користь позивача з відповідача підлягає компенсації сплачений ОСОБА_1 судовий збір пов`язаний із розглядом даної справи.

2481 грн. х 0,4 = 992,40 грн.х 2 = 1984 грн, сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви.

2481 грн х 0,4 = 992,40 грн. х 1984 грн. х 150% = 2977,20 грн., сума яка підлягає стягненню з відповідача на корить позивача за розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

2481 грн х 0,4 = 992,40 грн. х 1984 грн х 200% = 3969,60 грн. х0,8 = 3175,68 грн, сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

1984 грн. + 2977,20 грн.+3175,68 грн = 8136,88 грн.

Керуючись ст.ст.141 367,374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 3583,37 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Ліцей №9» Кам`янської міської ради ( ЄДРПОУ 23642273) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 8136,88 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 7 березня 2024 року.

Головуючий - суддя О. В. Халаджи