Постанова

від 26.02.2024 по справі 910/9306/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/9306/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - Антонюк Н.В.,

від третьої особи - Йосипенко С.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 про зупинення провадження у справі №910/9306/23 (суддя Чебикіна С.О., повний текст складено - 27.11.2023) за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницька обласна військова адміністрація), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Успенського храму смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України" про визнання протиправним та скасування розпорядження.

встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницька обласна військова адміністрація) № 383/2023-р від 16.05.2023 року "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України" у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами за правилами загального позовного провадження.

11.10.2023 року від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 зупинено провадження у справі № 910/9306/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про подібність правовідносин у справах №910/9306/23 та № 906/1330/21, задовольнив клопотання позивача та зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, третя особа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі, з огляду на неподібність правовідносин в ній та справі № 906/1330/21.

В судовому засіданні представник апелянта - третьої особи у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Крім цього, апеляційну скаргу третьої особи підтримав представник відповідача.

Позивач участь свого представника у даному судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду не забезпечив.

При цьому, його представнику не вдалося приєднатися до системи відеоконференцзв`язку.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної позиції у відзиві на апеляційну скаргу, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Вичерпний перелік випадків, за наявності яких суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, наведено у статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України таке право суду надано у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, щодо визначеності подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 24-32, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) визначено, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно насамперед визначити, які саме правовідносини є спірними, й лише надалі порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовний критерій), і у разі потреби, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. З метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У провадженні Верховного Суду перебуває справа № 906/1330/21 за позовом ОСОБА_2 до Релігійної громади "Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

Так, ухвалою від 14.03.2023 колегія суддів КГС ВС цю справу передала на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС, оскільки вважала за необхідне уточнити висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2022 у справі № 924/173/22, щодо застосування статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з метою забезпечення правової визначеності та подолання наявних сумнівів стосовно тлумачення вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 31.03.2023 справа прийнята та призначена до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС, а ухвалою від 20.06.2023 передана на розгляд до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів палати вважає, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Судді палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, вважають, що у цій справі необхідно перевірити, чи вплинув фактичний процес реалізації та застосування Закону України від 17.01.2019 № 2673-VIІI "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" на гарантовані Конституцією України та Конвенцією права Позивача, у зв`язку із чим необхідно вирішити такі питання:

- Яким чином має визначатися членство в релігійній громаді, якщо статутом не передбачено фіксоване членство та відсутній облік членів релігійної громади?

- Яким чином визначається правомочність (повноважність) загальних зборів (дві третини від кількості членів релігійної громади) приймати рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, якщо статутом не передбачено фіксоване членство та облік членів релігійної громади?

- Чи порушуються прийняттям рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту права керівника (настоятеля) релігійної організації, що не згодний з таким рішенням, якщо він його оскаржує з підстав прийняття неповноважними членами організації?

- Чи є рішення про зміну підлеглості в канонічних та організаційних питаннях втручанням у право первісної релігійної громади та її настоятеля, що не згодний з таким рішенням, сповідувати свою релігію спільно з іншими в розумінні статті 11 у поєднанні зі статтею 9 Конвенції? Чи було порушено таке право відповідно до конкретних обставин справи?

Ухвалою від 27.07.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Як вже вказувалося, предметом позову у справі № 906/1330/21 є вимоги про визнання недійсним протоколу № 2 загальних зборів Релігійної громади УПЦ від 06.07.2019; визнання недійсним статуту Релігійної громади ПЦУ у новій редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані загальні збори 06.07.2019 були скликані неуповноваженими особами, без повідомлення Позивача - настоятеля Релігійної організації УПЦ та дійсних її членів, а рішення про зміну підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, внесення відповідних змін до статуту прийнято особами, які не були членами Релігійної організації УПЦ, оскільки їх не було включено до складу парафіяльних зборів Релігійної організації УПЦ.

Позивач вважає, що збори були проведені з порушенням процедури, визначеної статутом та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", внаслідок прийнятих на цих зборах незаконних рішень, що стосувалися статутної діяльності, зареєстровано статут Релігійної організації в новій редакції, тому протокол № 2 від 06.07.2023 та нова редакція статуту мають бути визнані недійсними.

В свою чергу, у даній справі заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницька обласна військова адміністрація) № 383/2023-р від 16.05.2023 року "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України" у новій редакції.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що спір між членами релігійної організації відсутній, а порушення прав позивача обумовлене протиправним розпорядженням відповідача.

За доводами позивача, відповідачем не було здійснено повної перевірки на відповідність поданих документів положенням чинної редакції статуту, а відтак повноважним державним органом фактично не дотримано процедури реєстрації статуту відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", у зв`язку з чим прийнято протиправне розпорядження.

З огляду на наведене, зміст правовідносин, як і суб`єктний склад (відповідачі) у даній справі та справі №906/1330/21 є різними, оскільки обставини, пов`язані із правами й обов`язками сторін спору у цій справі відрізняються від відповідних обставин у справі №906/1330/21.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність спільних рис між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом, тобто правовідносини у даній справі та справі №906/1330/21 не є подібними.

Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про зупинення провадження з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенського храму смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 про зупинення провадження у справі №910/9306/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 про зупинення провадження у справі №910/9306/23 скасувати.

3. Справу №910/9306/23 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено: 07.03.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко