Постанова

від 07.03.2024 по справі 902/359/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 902/359/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГО ЛТД на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року, повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року по справі №902/359/21 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД"

про стягнення 178 717 грн 13 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" ( (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (надалі Відповідач) про стягнення 178717 грн 13 коп. заборгованості.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що загальна вартість поставленого Відповідачеві за видатковою накладною №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року товару складає 178 717 грн 13 коп.. Відповідачем товар прийнято в повному обсязі, що підтверджується наявністю його підпису на видатковій накладній. Позивач стверджує, що в рахунок погашення боргу Відповідачем, за платіжним дорученням № 3583 від 4 вересня 2020 року, було сплачено 50000 грн, проте, в призначені платежу вказаного платіжного доручення помилково вказано номер накладної 68 від 30 листопада 2018 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 178717 грн 13 коп.. Також, даним судовим рішенням покладено н Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2680 грн 76 коп..

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що за висновком судової почеркознавчої експертизи № 1168/1169/23-26 від 24 серпня 2023 року підпис у видатковій накладній №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року виконано не Дячуком Денисом Васильовичем, а іншою особою. При цьому, вказано, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 1168/1169/23-26 від 24 серпня 2023 року, значна кількість документів наданих Відповідачем для проведення судової експертизи з вільними зразками підпису Дячука Д.В. підписані від імені Дячука Д.В. не самим Дячуком Д.В., а іншою особою, і дійсність цих документів та господарських операцій за ними Відповідачем не заперечується. До того ж, судом вказано, що спірна видаткова накладна містить відтиск печатки Відповідача, що є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що за наявними матеріалами справи, Позивачем по факту поставки (перша подія) виписано та зареєстровано в ЄРПН на адресу Відповідача податкову накладну.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 106-109), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач вказує про те, що згідно висновку експерта №1168/1168/23-26 від 24 серпня 2023 року підпис від імені Дячука Д.В. в графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року виконано не Дячуком Денисом Васильовичем, а іншою особою.

Апелянт констатує, що Позивач вказує, що попри помилково зазначений номер накладної «68» оплата здійснювалася саме за поставлений товар згідно видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року, «адже інших товарів та послуг та угод з приводу вказаного товару не існувало». Проте за доводами Відповідача, працівником Відповідача платіжним дорученням №3583 від 4 вересня 2020 року були помилково перераховані грошові кошти у розмірі 50 000 грн.

Також апелянт вказує, що платіжним дорученням №3583 від 4 вересня 2020 року на рахунок Позивача, як неналежного отримувача, Відповідачем помилково були перераховані грошові кошти у розмірі 50 000 грн. У зв`язку з чим, апелянт вважає, що даний факт аж ніяк не свідчить про визнання Відповідачем заявлених позовних вимог, так як видаткова накладна № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року Відповідачем не укладалася, жодних дій щодо поставки чи оплати товару за даною накладної сторонами не здійснювалися. Апелянт зауважує, що на підтвердження зазначеного вище Відповідач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Позивача про стягнення 50000 грн, за результатами якого 21 вересня 2021 року прийнято рішення у справі №902/631/21, про стягнення з Позивача на користь Відповідача 50 000 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 січня 2024 року по справі №902/359/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (том 3, а.с. 117).

Через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив, в котрому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач вказав, що неодноразове використання печатки у відносинах контрагентом може свідчити про схвалення правочину. В даному випадку наведені докази, на переконаня Позивача, свідчать про неодноразове використання печаток при виконанні вказаного договору стороною, тобто незалежно від підписання чи не підписання уповноваженою особою вказаного договору є докази його схвалення самою юридичною особою. Позивач, зазначає, що Відповідач протягом 2018 року неоднаразово приймав участь у тендерах організованих виконавчим комітетом Хустівської міської ради, Колочаївської сілської ради Міжгірського району Закарпатської області, Іршавської районної державної адміністрації, КП Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ», Вигноградівської районної державної адміністрації, Нересницької сільської ради Тячівського району, Закарпатської області, Служби автомобільних доріг у Закарпатській області з документів, що сформовані в системі «Електронний суд» вказує, що вказані документи підписувались від імені директора Відповідача різними особами, однак засвідчувались печаткою товариства, отже зазначені дії свідчать про схвалення правочину зі сторони Відповідача (хоч накладна і не підписана директором, однак засвідчена печаткою Відповідача). Щодо доводів Відповідача про неврахування рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року по справі №902/631/21, то Позивач вказав, що саме в зв`язку з встановленням судовим рішенням по вказаній справі обставин, що сума 50000 грн є безпідставно набутим майном Позивачем, тому вказана сума не стосується розрахунку по видатковій накладній №ТВ 0000067 від 30 листопада 2018 року.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 902/359/21 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 8 січня 2024 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/1035/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 11 березня 2024 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Між Позивачем та Відповідачем склалися господарські правовідносини з поставки товару.

Так, за домовленістю сторін Позивач за видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року поставив Відповідачу наступний товар: Молекулярне сито Е 15 (1,0-18 мм-коробка 25 кг), в кількості 713,26 кг; Скло Кліма Град 4мм в кількості 400 кв.м.; Штапик 632 32мм. 20101-94600 в кількості 3000 м; Скло 4мм, в кількості 200 кв.м.; Скло Emicon cristal 4 мм, в кількості 287 кв.м.. Загальна вартість поставленого товару складає 178717 грн 13 коп..

Видаткова накладна № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року містить підписи представників сторін та скріплена їх печатками.

Як стверджує Позивач, Відповідач за поставлений за вказаною видатковою накладною товар розрахунків не провів.

У зв`язку з тим, що Відповідач відмовився добровільно сплати вартість товару Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення його вартості в сумі 178717 грн 13 коп..

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу дії частини другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Пункт 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України визначає, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з положеннями статті 639 Цивільного кодексу України договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною 1 статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою цієї статті, якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 Цивільного кодексу України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За змістом статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства суд апеляційної інстанції доходить висновку, що правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Таким чином, з урахуванням частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Предметом апеляційного оскарження та відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Відповідача у даній справі є встановлення обставин щодо поставки (не поставки) товару Відповідачу саме на підставі видаткової накладної №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року в сумі 178 717 грн 13 коп..

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо не підписання директором Відповідача видаткової накладної №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року в сумі 178 717 грн 13 коп., що підтверджується висновком судової експертизи, то колегія суддів досліджує фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат якого прагнули досягнути учасники такої операції, з огляду на докази, долучені до матеріалів справи.

В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі видаткової накладної №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року (том 1, а.с. 114).

Згідно із положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

В силу дії статті 58-1 Господарського кодексу України: суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим; виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відтак відповідно до вимог вищевказаного абзацу 9 частини 2 статті 9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні мають такі обов`язкові реквізити, як: дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажив» та «отримав», та чи засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

В той же час, зважаючи на існування відтиску печатки зі сторони Відповідача, колегія суду констатує, що встановивши наявність відбитку печатки Відповідача на спірних документах та враховуючи, що Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, необхідно дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена Відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем

достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі).

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а Відповідачем не зазначено в апеляційній скарзі будь-яких доводів, котрі б вказували, що печатка була загублена Відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. По суті апелянт взагалі не спростовує питання того, яким чином даний відбиток печатки опинився на спірній накладній, що в свою чергу опосередковано вказує на те, що саме Відповідачем поставлено печатку, чим по-суті підтверджено повноваження особи, котра діючи від імені Відповідача (і використовуючи його печатку) підписала дану накладну, вказвши при цьому не свою фамілію та ініціали, а вказавши Дячук Д.В..

На переконання колегії суду, відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням того, що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі, що дана поставка прийнята Відповідачем (печатка котрого містится на накладній), адже відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за даною накладною.

Таким чином, колегія суду виснує, що видаткова накладна № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року є первинним документом, яка свідчать про передачу Позивачем по справі товару та одночасно виникнення у Відповідача зобов`язання про здійснення плати за отриманий товар.

Оскільки видаткова накладна № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, дане в котре засвідчує, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статі 712 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу дії частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

З огляду на усе вищевказане в даній постанові, видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року підтверджується факт отримання Відповідачем від Позивача товару на загальну суму 178 717 грн 13 коп..

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Отже, в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року, колегія суду прийшла до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок Відповідача по оплаті товару виник після прийняття ним товару, проте докази здійснення Відповідачем оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості переданого Позивачем товару за видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року датовано 30 листопадом 2018 року включно. Відтак, з 1 грудня 2018 року Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року.

В той же час Відповідач не здійснив відповідних розрахунків за переданий товар у встановлений законом строк.

За наведеного колегія суду виснує, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованості за спірною накладною в розмірі 178 717 грн 13 коп..

Разом з тим, з огляду на усе вищевстановлене (в тому числі щодо наявності на даній накладній відтиску печатки Відповідача, котру останній не ставив під сумнів), колегія суду констатує, що висновки експертизи щодо того, що підпис на спірній накладній нанесено не Дячуком Д.В. не впливає на оцінку даного правочину, як такого, що здійснений Позивачем та Відповідачем (що описано вище в даній постанові).

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом складено висновок за № 1715/1716/22-26 від 16 листопада 2022 року з якого слідує, що порівняльне дослідження підписів проводилось експертом окремо із кожною групою підписів, наданих як зразки підпису Дячука Д.В. (том 1, а.с. 246-251).

Виходячи з висновку експерта було встановлено, що документи мають деякі розбіжності окремих ознак почерку і поділяються на дві групи. При оцінці результатів порівняльного дослідження експертом встановлено, що у жодному випадку порівняння не було встановлено сукупності суттєвих збіжних або стійких розбіжних почеркових ознак, достатніх для будь-якого категоричного чи імовірного висновку про тотожність. Це пояснюється малим обсягом графічного матеріалу, який міститься у досліджуваному підписі, простотою будови його елементів, а також недостатньою кількістю зразків підпису Дячука Дениса Васильовича які належать до першої групи виконання.

Таким чином, висновок експерта не надав відповіді на поставлені судом запитання по суті, не встановив та не спростував обставин щодо належності Відповідачу підпису спірної видаткової накладної.

З огляду на висновки судового експерта та зважаючи на клопотання Позивача про призначення додаткової експертизи, суд, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 9 лютого 2023 року призначив у справі додаткову судову почеркознавчу експертизу (том 3, а.с. 23-26).

Підписи від імені ОСОБА_1 у документах витребувані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 9 лютого 2023 року в додатковій угоді № 29/1 від 7 серпня 2017 року до Договору № 29 від 20 червня 2017 року про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту ділянки автомобільної дороги місцевого значення Свалява - Довге - Липча, км 36+388 - км 41+422 в межах території Довжанської сільської ради, додатковій угоді № 29/2 від 10 листопада 2017 року до Договору № 29 від 20 червня 2017 року про закупівлю послуг з Поточного середнього ремонту ділянки автомобільної дороги місцевого значення Свалява - Довге - Липча. км 36-388 - км 41+422 в межах території Довжанської сільської ради, у додатковій угоді № 29/4 від 9 серпня 2018 року до Договору № 29 від 20 червня 2017 року про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту ділянки автомобільної дороги місцевого значення Свалява - Довге - Липча, км 36-388 - км 41-422 в межах території Довжанської сільської ради, додатковій угоді № 29/5 від 10 серпня 2018 року до Договору № 29 від 20 червня 2017 року про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту ділянки автомобільної дороги місцевого значення Свалява - Довге - Липча, км 361 388 - км 41 >422 в межах території Довжанської сільської ради, у листі Відповідача № 32 від 6 червня 2017 року, листі Відповідача № 33 від 6 червня 2017 року, у договорі № 445 віл 22 грудня 2017 року укладений між Відповідачем та Виконавчим комітетом Хустівської міської ради (2,4,6,7 груп) та експериментальні зразки підпису Дячука Д.В. (том 1, а.с. 189-204) ймовірно виконані різними особами.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 29/7 від 26 грудня 2018 року до Договору № 29 від 20 червня 2017 року про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту ділянки автомобільної дороги місцевого значення Свалява - Довге - Липча, км 36-388 - км 41+422 в межах території Довжанської сільської ради (п`ятої групи) та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 (том 1, а.с. 189-204) виконано різними особами.

З даного вбачається. що існували й інші видаткові накладні та інші документи на котрих директор Відповідача не ставив свій прідпис і котрі дана особа не оспорювала.

Враховуючи усе вищеописане в даній постанові, колегія суду резюмує, що Відповідач не спростував факт реальності господарських правовідносин між Позивачем та Відповідачем за накладною №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року.

В свою чергу, Позивач надав достатню у сукупності кількість доказів для того, щоб визначити господарську операцію по поставці товару за видатковою накладною № ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року реальною, що підтверджується, серед іншого, первинною документацією та сформованою, зареєстрованою і поданою податковою накладною.

В той же час, суд критично оцінює посилання апелянта на справу №902/631/21 адже в ній встановлено виключно факт не існування між сторонами правовідносин за накладною № 68 від 30 листопада 2018 року, саме за якою судом у вказаній справі і було встановлено факт не існування правовідносин між Позивачем та Відповідачем. В той же час, судом у справі №902/631/21 не встановлювалося будь-яких обставин щодо існування чи не існування правовідносин за накладною №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року.

Саме тому судом в справі №902/631/21 (з урахуванням не існування накладної № 68 від 30 листопада 2018 року) і було повернено Відповідачу сплачений без належної правової підстави 50000 грн. Разом з тим суд апеляційної інстанції резюмує, що обставини встановлені в справі №902/631/21 не мають будь-якого відношення та не є преюдиційними по відношенню до справи №902/359/21.

Відтак, зважаючи на все описане вище, колегія суду задовольняє позовні вимоги та стягує з Відповідача на користь Позивача 178717 грн 13 коп. заборгованості за накладною №ТВ-0000067 від 30 листопада 2018 року.

Дане рішення прийнято і судом першої інстанції.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГО ЛТД на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року по справі №902/359/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року по справі №902/359/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 902/359/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.