Рішення

від 04.03.2024 по справі 902/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2024 р.Cправа № 902/15/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Державного підприємства Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України (пл. Шкільна, 7, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400)

до: Державного підприємства Дослідне господарство "Корделівське" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України (вул.40-річчя Перемоги, 1, с. Корделівка, Хмільницський р-н, Вінницької області, 22446)

про стягнення 132210,78 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство "Корделівське" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України про стягнення 132 210,78 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на несплату відповідачем вартості поставленого на підставі видаткових накладних №142 від 28.04.2020, 149 від 05 травня 2020, 321 від 23.09.2021 Товару, внаслідок чого Державне підприємство Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України заявлено до стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство "Корделівсське" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України 132210,78 грн - основного боргу.

Ухвалою суду від 04.01.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/15/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», тому ухвала про відкриття провадження у справі була направлена сторонам у зареєстровані електронні кабінети у системі «Електронний суд».

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем протягом тривалого часу наявні господарсько-фінансові відносини. Станом на початок 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 186 450,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки розрахунків за період 01.01.2020 по 22.12.2023.

В подальшому, позивач на адресу відповідача протягом 2020-2021 поставив товар (насіння) на загальну суму 189 815,21 грн, що підтверджується видатковими накладними №142 від 28.04.2020 на суму 48 960,00 грн, № 149 від 05.05.2021 на суму 40 900,00 грн та №321 від 23.09.2021 на суму 99 955,20 грн.

З викладеного вбачається що відповідач мав зобов`язання перед позивачем на загальну суму 376 266,01 грн.

В рахунок проведених розрахунків відповідачем частково було погашено заборгованість шляхом зустрічної поставки, що підтверджується видатковою накладною №21 від 23.03.2020 на суму 26 200,00 грн та сплатою коштів в загальній сумі 217 855,23 грн що підтверджується наявними в матеріалах виписками банку за період з грудень 2020 березень 2023 року. Таким чином відповідачем здійснено оплату та взаємозалік на загальну суму 244 055,23 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 22.12.2023 складає 132 210,78 грн, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки розрахунків за період 01.01.2020 по 22.12.2023.

В зв`язку з не проведенням відповідачем розрахунку за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача з вимогою №15 в якій вимагав здійснити оплату вартості отриманого товару. Дана вимога отримана відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи.

Не сплата вартості отриманого товару стала підставою звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 132 210,78 грн заборгованості.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є видаткові накладні, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підписи і печатки відповідача на видаткових накладних про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що була визначена позивачем у видаткових накладних (акцепті).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково і станом на 22.12.2023 за відповідачем рахувався борг в розмірі 132 210,78 грн, що визнано відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 22.12.2023.

Відповідачем на день прийняття рішення не надано до суду доказів оплати вартості отриманого товару від позивача, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 132 210,78 грн. є обґрунтованими та доведеними.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Корделівське" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України (вул.40-річчя Перемоги, 1, с. Корделівка, Хмільницський р-н, Вінницької області, 22446, код ЄДРПОУ 00497644) на користь Державного підприємства Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної Академії Аграрних Наук України (пл. Шкільна, 7, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400, код ЄДРПОУ 03732258) 132 210,78 грн. основного боргу та 2684,00 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд ЄСІТС».

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 07 березня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи