Рішення

від 28.02.2024 по справі 903/1220/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2024 року Справа № 903/1220/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло

до відповідача: Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція в особі Волинської філії Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція

про стягнення 350010,64 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Філюк О. І., довіреність № 25/08 від 02.01.2024;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне комунальне підприємство Луцьктепло звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.01.2024) до Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція в особі Волинської філії Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція про стягнення 350010,64 грн, з них 304467,00 грн основного боргу, 27492,12 грн пені, 13235,63 грн інфляційних втрат, 4815,89 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач вказує, що дана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 6-152 від 10.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 11.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, позивачу відповідь на відзив.

28.12.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву, який судом в судовому засіданні 10.01.2024 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів його надіслання позивачу.

10.01.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву № 148/08 про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 350010,64 грн, з них 304467,00 грн основного боргу, 27492,12 грн пені, 13235,63 грн інфляційних втрат, 4815,89 грн 3% річних.

У судовому засіданні 10.01.2024 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки це його право та він реалізував його до закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 10.01.2024 оголошено перерву до 23.01.2024.

23.01.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання, яке за своєю природою є відзивом на позовну заяву, де вказує, що 09.11.2023 відповідачем було сплачено 18000,00 грн, більша частина боргу це умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, затримка з оплати виникла у зв`язку з зменшенням замовлень на виготовлення проектно-кошторисної документації та затримкою оплати від бюджетних організацій. Також просить не стягувати пеню, інфляційні втрати, 3 % річних та розглянути можливість реструктуризації боргу.

У судовому засіданні 23.01.2024 оголошено перерву до 07.02.2024.

06.02.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитись в судове засідання через тимчасову непрацездатність. Дана заява з додатками приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.02.2024 повідомлено сторони про те, що в судовому засіданні 07.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 28.02.2024.

28.02.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про відкладення розгляду справи, у задоволенні якої судом ухвалено на місці відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Повторна неявка в судове засідання представника відповідача є підставою у відповідності до ч.3 ст. 202 ГПК України для розгляду справи за відсутності такого учасника справи, незалежно від причин неявки.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, повторної неявки представника відповідача, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

10.09.2013 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація) та Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція в особі Волинської філії Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція (споживач) було укладено договір № 6-152 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі договір), згідно з умовами котрого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (теплову енергію) споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання) (а.с.8-9).

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4 договору теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Якість теплової енергії, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам правил, стандартів та інших обов`язкових для сторін нормативних документів. Кількість теплової енергії, що поставляється за цим договором, визначається за показами комерційного обліку теплової енергії (назва та номер лічильника зазначені в додатку № 1 до договору).

Пунктом 2.2.13 договору визначено, що споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції.

Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором (п. 2.2.16 договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2 договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію (кабінет №313). Тарифи на момент підписання даного договору такі: 1 Гкал теплової енергії - 754,67 грн. та ПДВ - 150,93 грн. Тарифи встановлюються нормативно - правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.

Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з додатком №1 даного договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється сторонами в додатку № 3 доданого до договору.

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який отримується споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до установленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати;

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується споживачу до 20 числа розрахункового місяця в приміщені теплопостачальної організації (кабінет № 313). Нез`явлення споживача до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Відповідно до п.5.4 договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Договір набирає чинності з 01.10.2013 року і діє безстроково (п. 6.1 договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов договору позивач у період з квітня 2021 року по серпень 2023 включно відпустив відповідачу, а останній прийняв, теплову енергію на загальну суму (вартістю) 397967,36 грн, що підтверджується рахунками на оплату за період з квітня 2021 року по серпень 2023 року включно, які згідно положень п. 3.2 договору є одночасно актами приймання-передачі теплової енергії.

Відповідач не виконав свої зобов`язання в частині оплати прийнятої по договору теплової енергії, оплатив заборгованість частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 304467,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Статтею 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджена основна заборгованість в сумі 304467,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості теплової енергії, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4815,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 13235,63 грн за період з 01.12.2022 по 01.09.2023.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 13235,63 грн інфляційних втрат та 4815,89 грн 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 13235,63 грн інфляційних втрат та 4815,89 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, які слід стягнути з відповідача.

Що стягнення з відповідача пені в сумі 27492,12 грн, суд зазначає таке.

Згідно із п.5.4 договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 01.11.2022 по 01.09.2023 в сумі 27492,12 грн, у відповідності до ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав, тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 27492,12 грн пені.

Прохання відповідача про реструктуризацію боргу та відмову у стягнення пені, інфляційних втрат та % річних у зв`язку з військовим станом, зменшенням кількості замовлень та наявної затримки з оплатою наданих відповідачем послуг, відхиляєтеся судом через необґрунтованість, при цьому суд зазначає таке.

Держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що поставка теплової енергії позивачем відповідачу відбувалася, як до введення воєнного стану в державі, так і в період дії воєнного стану. Суд констатує, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, відмовитися від прийняття теплової енергії, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, в частині відповідальності за невиконання умов угоди тощо. Окрім цього судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 350010,64 грн, з них 304467,00 грн основного боргу, 27492,12 грн пені, 13235,63 грн інфляційних втрат, 4815,89 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція в особі Волинської філії Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція (вул.Кременецька,38, м.Луцьк, Волинська область, 45100, код ЄДРПОУ 13354314) на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло (вул.Гулака-Артемовського,20, м.Луцьк, Волинська область,43005, код ЄДРПОУ 30391925) 350010,64 грн (триста п`ятдесят тисяч десять гривень 64 коп.), з них 304467,00 грн основного боргу, 27492,12 грн пені, 13235,63 грн інфляційних втрат, 4815,89 грн 3% річних, а також 5250,16 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривні 16 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

07.03.2023.

СуддяА. С. Вороняк