Ухвала

від 07.03.2024 по справі 903/1331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 березня 2024 року Справа № 903/1331/23 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі №903/1331/23 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Олицької селищної ради про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності,

В С Т А Н О В И В:

25.12.2023 заступник керівника Волинської обласної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Олицької селищної ради, в якому просить:

1. Усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у здійснення права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Олицької селищної ради Луцького району повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 гектарів.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 40,1268 га з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, зареєстрованого за Олицькою селищною радою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на момент реєстрації права комунальної власності 20.10.2021, так і на даний час на земельній ділянці з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 розташовані гідротехнічні споруди державної власності.

Олицькою селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 гектарів.

Таким чином, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно.

Ухвалою від 04.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.03.2024 керівник Волинської обласної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1. Задоволити заяву про забезпечення позову.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

3. Заборонити Олицькій селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 зокрема поділу, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

4. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

5. Заяву розглянути за участю прокурора без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування зазначив, що підставою пред`явлення даного позову є неправомірна реєстрація Олицькою селищною радою Луцького району права комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 гектарів.

Вказує, що на вказаній земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна -гідротехнічні споруди стави Зимувальні (інвентарний номер 37), та Виросні стави «Олика» (інвентарний номер 56), які перебувають в управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства України та на час реєстрації права комунальної власності обліковувались на балансі Державного підприємства «Укрриба».

На даний час, на підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 №338 частину державного майна, а саме: Виросні стави «Олика» (інвентарний номер 56) передано на баланс державного підприємства «Айфіш».

Законодавцем, підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, встановлено виключення щодо переходу з державної у комунальну власність земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Також, відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

На даний час відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки є відповідач - Олицька селищна рада.

При цьому селищна рада має можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою. Окрім того, відповідачем можуть вчинятися дії, які можуть утруднити виконання рішення Господарського суду у вказаній справі.

Зокрема, як власник землі, орган місцевого самоврядування має можливість здійснити поділ спірної земельної ділянки на декілька ділянок, що може бути наслідком неможливості зміни предмету спору на стадії судового розгляду або на стадії виконання судового рішення.

У зв`язку з цим, виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу певні дії щодо даної земельної ділянки, зокрема розпорядження земельною ділянкою, шляхом її відчуження, здачі в оренду (суборенду), вирішення питань щодо припинення прав щодо спірної ділянки вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його і територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки.

07.03.2024 керівник Волинської обласної прокуратури сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому додатково вказав, що рішенням Олицької селищної ради від 23.02.2024 №34/25 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 40,1268 га кадастровий номер 0721881600:06:000:1344.

У п. 1 зазначеного рішення вказано, що інвентаризація здійснюється з метою поділу земельної ділянки для визначення частини земельної ділянки для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Водночас, при прийнятті зазначено рішення органом місцевого самоврядування не враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд для цілей аквакультури або гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.

Таким чином, поділ земельної ділянки шляхом виділення земель, на яких розташовані гідротехнічні споруди, призведе до неможливості ефективного використання рибогосподарської технологічної водойми, та створить загрозу її знищення.

Частиною другою ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що однією з підстав формування земельних ділянок є проведення інвентаризації земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, проведення інвентаризації спірної земельної ділянки надає можливість відповідачу змінити її межі, розміри, правовий статус, цільове призначення, здійснити поділ, що призведе до зникнення спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав з її відповідними межами, розміром та кадастровим номером.

Такі дії відповідача спрямовані на створення перешкод у здійсненні правосуддя, адже реалізація процесу інвентаризації спірної земельної ділянки призведе до неможливості подальшого розгляду справи у зв`язку зі зникненням предмету спору та створить передумови для необхідності захисту інтересів держави з новим позовом, що не відповідає принципу процесуальної економії.

Проведення землевпорядних робіт щодо інвентаризації однієї земельної ділянки не є довготривалим процесом. Крім того відповідно до ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, та документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснюється до прийняття рішення відповідним органом щодо затвердження документації із землеустрою, на підставі якої сформовано зазначену земельну ділянку.

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.

Як встановлено судом, 20.10.2021 Олицькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 площею 40,1268 га за цільовим призначенням - для ведення рибного господарства.

Підставою державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ.

На вказаній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди стави Зимувальні (інвентарний номер 37), та Виросні стави «Олика» (інвентарний номер 56), які перебувають в управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства України та на час реєстрації права комунальної власності обліковувались на балансі Державного підприємства «Укрриба».

На підставі наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 №338 частину державного майна, а саме: Виросні стави «Олика» (інвентарний номер 56) передано на баланс державного підприємства «Айфіш».

Таким чином, як на момент реєстрації права комунальної власності 20.10.2021, так і на даний час на земельній ділянці з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 розташовані гідротехнічні споруди.

Рішенням Олицької селищної ради від 23.02.2024 №34/25 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 40,1268 га кадастровий номер 0721881600:06:000:1344» відповідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 22, Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», розглянувши рекомендацій постійної комісії селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, селищна рада вирішено:

«Надати дозвіл Олицькій селищній раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель площею 40,1268 га кадастровий номер 0721881600:06:000:1344 для ведення рибного господарства (для рибогосподарських потреб (1.10.07), з метою поділу земельної ділянки для визначення частини земельної ділянки для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд(10.10) на території Олицької селищної ради Луцького району Волинської області.

2. Доручити постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою обстежити гідроспоруди згадані в п. 1 цього рішення, щодо їх стану та придатності до експлуатації. 3. Подати технічну документації із землеустрою згадану в п.1 цього рішення на затвердження у визначеному законодавством порядку. 4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою».

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існує ризик ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки за відсутності вжитих заходів забезпечення позову до прийняття рішення відповідач матиме можливість, зокрема проведення інвентаризації спірної земельної ділянки, що надає можливість відповідачу змінити її межі, розміри, правовий статус, цільове призначення, здійснити поділ та призведе до зникнення спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав з її відповідними межами, розміром та кадастровим номером, що в свою чергу призведе до не виконання у разі задоволення позову майбутнього судового рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (див. правові висновки у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

У вказаній постанові також зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, предметом заявленого у цій справі позову є вимоги прокурора про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 га та скасування реєстрації права комунальної власності.

Підставою позову є неправомірна реєстрація спірної ділянки відповідачем, всупереч пп. «ґ» п. 24 Розділу X «Перехідні положення Земельного кодексу України, яким встановлено виключення щодо переходу з Державної у комунальну власність земель під будівлями, спорудами, іншими об єктами нерухомого майна державної власності.

Оскільки, право власності земельною ділянкою з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 є спірним, а також існує досить висока ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити поділ спірної земельної ділянки, або її відчуження на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду в частині повернення такої ділянки до державної власності.

Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом або утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги про скасування реєстрації права комунальної власності ;на спірну ділянку.

Враховуючи наведене, забезпечення поданого у цій справі позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу певні дії щодо даної земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки є співмірним та адекватним способом забезпечення.

Окрім того, спосіб забезпечення позову є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо земельної ділянки буде носити тимчасовий характер.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018.

Як враховано судом, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстратором будуть здійснені реєстраційні дії, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (відновлення стану, який існував до моменту порушення).

З огляду на обставини даної справи існує реальна можливість подальшого вчинення реєстраційних дій, в разі чого ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертатиметься до суду, буде ускладненим.

Суд звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, внаслідок того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, досліджуючи обґрунтованість доводів заявника та подані ним документи, господарський суд враховує, що доданими до заяви про забезпечення позову документами підтверджено існування наведених вище обставин, на які зсилається заявник в обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Також суд враховує, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених прав позивача Волинської обласної військової адміністрації.

З урахуванням документально підтверджених доводів заявника - прокурора, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи будуть здійснені будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, або відчужено, змінити її межі, розміри, правовий статус, цільове призначення, здійснено поділ, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Тобто, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, тому, на переконання суду, заявлені заходи щодо забезпечення позову відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

Верховний суд у постанові від 03.05.2022 №906/781/21 звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

У зв`язку з викладеним, ВС дійшов висновку про те, що вжиті ГС заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно КСП, та з формуванням «зокрема, але не виключно» не відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про співмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обраний прокурором захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, у разі задоволення позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та вважає за необхідне її задовольнити.

Заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.

Керуючись, ст.ст. 136, 137, 140, 144, 232-235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі №903/1331/23, задовольнити.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, площею 40,1268 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

3. Заборонити Олицькій селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344 зокрема поділу, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

4. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721881600:06:000:1344, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

5. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 07 березня 2024 року.

6. Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

7. Строк пред`явленням ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто - до 08.03.2027.

8. Стягувачем за даною ухвалою є Волинська обласна військова адміністрація (Київський майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926)

9. Боржником за даною ухвалою є Олицька селищна рада (вулиця Замкова,17, селище Олика, Луцький район, Волинська область, 45263, код ЄДРПОУ 04333879).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 07.03.2024.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар