Рішення

від 07.03.2024 по справі 907/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/42/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи,

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства забудовників «Оселя», м. Ужгород

про стягнення 65 778,12 грн.,

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Без виклику учасників справи,

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявив позов до Товариства забудовників «Оселя» про стягнення 65 778,12 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати. Позов заявлено з посиланням на статті 173, 193, 216, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статті 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 628, 631, 651 Цивільного кодексу України, статті 4, 6, 287, 288 Податкового кодексу України, статті 141, 206 Земельного кодексу України, статті 1, 15, 21, 24, 25, 32, Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2024 в межах справи №907/42/24 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 3028.00 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 23.01.2024 була надіслана на його офіційну юридичну адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Поштове відправлення разом з ухвалою суду від 23.01.2024, яке направлялось відповідачу, повернулось на адресу суду 01.02.2024 року. Відтак, відповідач був повідомлений про відкрите провадження у даній справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.2007 між управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та Товариством забудовників «Оселя» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2000.00 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. Бородіна, 22 (кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088) для будівництва багатоквартирного житлового будинку строком на 5 років.

В подальшому, 14.08.2013 між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та Товариством забудовників «Оселя» (орендар) був укладений договір №1619 оренди земельної ділянки площею 0,2000 га за адресою: м. Ужгород, вул. Бородіна, 22 (кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088) для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Термін дії договору - до 28.03.2018 року.

В подальшому, рішенням І сесії 8 скликання від 22.12.2020 №35 поновлено відповідачу вказаний вище договір оренди строком на 5 років.

У відповідності до вказаного рішення 30.03.2021 між сторонами було укладено договір №836 оренди земельної ділянки площею 0.2000 га за адресою: м Ужгород, вул. Бородіна, 22 (кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088) для будівництва багатоквартирного житлового будинку строком на 5 років. 07.09.2021 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За твердженням позивача, відповідач не виконував належним чином зобов`язання щодо сплати орендної плати. Так, у період з вересня 2012 по травень 2022 відповідачем систематично в повному обсязі не сплачувались орендні платежі відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла значна заборгованість по відповідним платежам. У зв`язку з цим, позивач в даній справі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі в примусовому порядку.

Так, за результатами розгляду позовної заяви департаменту, 05.12.2022 Господарським судом Закарпатської області було прийнято рішення по справі №907/523/22, яким з Товариством забудовників «Оселя» на користь департаменту стягнуто заборгованість по орендній платі за договором оренди землі в розмірі 441 011.96 грн. та 6615.18 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Позивач вказує, що в такий спосіб мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені договором.

Додатково позивачем у зв`язку з систематичним невнесенням орендної плати у строки, визначені договором у період з вересня 2012 року по травень 2022 року, зокрема невнесенням орендної плати за квітень 2022, відповідно до п. 14 договору нарахований штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 65 778.12 грн., стягнення якого і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

22.10.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та Товариством забудовників «Оселя» (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно умов п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Бородіна, 22. В оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 2000 кв. м. (п. 2 договору). Пунктом 8 договору оренди було передбачено, що він укладений на 5 років.

14.08.2013 між територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством забудовників «Оселя» був укладений договір оренди землі №1619. Відповідно до п. 1 такого договору, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Бородіна, 22. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:19:003:0088. Відповідно до п. 2 такого договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.2000 га.

Витягом з рішенням №35 Ужгородської міської ради І сесії 8 скликання "Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок" від 22.12.2020 підтверджується поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, площею 0.2000 га, для будівництва багатоквартирного житлового будинку, Товариству забудовників "ОСЕЛЯ", строком на 5 років.

В подальшому, 30.03.2021 р. на підставі зазначеного рішення, між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та товариством забудовників Оселя було укладено договір оренди землі № 836.

17.11.2021 р. на підставі рішення сесії Ужгородської міської ради від №425 від 07.09.2021 р., департамент міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) було перейменовано на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721).

Пунктом 1 Договору сторонами погоджено, що предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Олександра Бородіна, 22, загальною площею 0,2000 га. Кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088.

Пунктом 21 Договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.03.2021 р. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а ТЗ Оселя прийняло в оренду земельну ділянку за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Бородіна, 22 площею 0,2000 га.

За умовами п. 8 Договору, строк дії договору становить 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.

Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 59 798,27 грн. (п`ятдесят дев`ять тис. сімсот дев`яносто вісім грн. 27 коп.) на рік (п. 10 Договору).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 983,19 грн. (п. 11. Договору).

Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п. 27 розділу «Інші права та обов`язки сторін» Договору оренди землі, Орендар земельної ділянки зобов`язаний: своєчасно сплачувати орендну плату; виконувати інші обов`язки передбачені ст. 96 ЗК України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від двадцять шостого жовтня дві тисячі дванадцятого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про поновлення дії договору оренди землі (рішення УМР від 22.12.2020 року № 35 пункт 1.1). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря, а Орендар зобов`язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від двадцять шостого жовтня дві тисячі дванадцятого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати складає: - з 26.10.2012 року до 13.08.2013 року - 497,75 грн/міс.; - з 14.08.2013 року до 01.01.2015 року - 1194,60 грн/міс.; - з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року - 3280,62 грн/міс.; - з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року - 4701,12 гр/міс.; - з 01.01.2017 року - до моменту державної реєстрації права оренди землі за даним договором оренди - 4983,19 грн/міс. (п. 40 Договору).

Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2018 №2548/0/192-21 від 07.06.2021 підтверджується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Бородіна, 22, у розмірі 1 328 860.00 грн.

На підставі даної оцінки позивачем було направлено відповідачу повідомлення про перегляд плат в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2022 року №30.01-12/575 від 23.03.2022, згідно умов якого розмір місячної орендної плати за договором №836 від 30.03.2021 з січня 2022 року становитиме 5481.51 грн./міс. Дане повідомлення було повернуто позивачу за його поштовою адресою із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі №907/523/22 стягнуто з "Товариства забудовників "Оселя" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 441 011.96 грн. заборгованості по орендній платі, а також суму 6615.18 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатково, розрахунком заборгованості по орендній платі, який долучається позивачем до матеріалів справи, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 441 510.28 грн. основного боргу та штраф станом на 08.01.2024 у сумі 65 778.12 грн.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 361481888 від 11.01.2024 підтверджується право оренди земельної ділянки, площею 0,2 га, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, на користь "Товариства Забудовників "Оселя".

ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В силу приписів ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі №907/523/22 стягнуто з "Товариства забудовників "Оселя" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 441 011.96 грн. заборгованості по орендній платі, а також суму 6615.18 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відтак, даним рішенням підтверджується, що існують істотні порушення умов вказаного договору оренди землі щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені договором.

Щодо стягнення суми нарахованого штрафу.

Також, судом встановлено, що позивачем нараховано на відповідача штраф у розмірі 65 778.12 грн. (5481.51 грн. Х 12) згідно п. 14 договору.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Пунктом 14 договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований такий штраф станом на 01.06.2022 рік у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (5481.51 грн. X 12 = 65 778.12 грн.), у зв`язку з тим, що відповідачем вже після підписання договору в новій редакції було допущено несвоєчасне внесення орендної плати всупереч досягнутим домовленостям в договорі.

Судом також здійснено перерахунок суми штрафу і встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції.

Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу, яка вже є стягнутою позивачем в межах справи №907/523/22.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафу у повному розмірі 65 778.12 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач частково погашав свою заборгованість перед позивачем згідно даних розрахунку, який долучений до матеріалів справи, в рахунок своєї основної заборгованості перед позивачем до подання позовної заяви.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 65 778.12 грн. до 30 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 30 000.00 грн. є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Висновки суду.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, на відповідача покладається 3028.00 гривень витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства забудовників "ОСЕЛЯ", код ЄДРПОУ - 34022865, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 26, кв. 108, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, штраф в розмірі 30 000.00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди землі №836 від 30.03.2021 року.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства забудовників "ОСЕЛЯ", код ЄДРПОУ - 34022865, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 26, кв. 108, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 07.03.2024 року

Суддя Л. В. Андрейчук