Рішення

від 06.03.2024 по справі 910/18408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2024Справа № 910/18408/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юколла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігоо»

про стягнення 482784,76 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юколла» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігоо» про стягнення 482784,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №5 про надання послуг з охорони об`єкту від 01.04.2011 в частині повної та своєчасної оплати послуг за період з січня по серпень 2017 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 стягнуто з ТОВ «Сігоо» заборгованість за вказаним Договором у розмірі 400000 грн. Так, внаслідок неповного та несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 287594,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 155541,21 грн та 3% річних у розмірі 39649 грн нарахованих за період з 01.05.2019 по 19.08.2022.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що Договором №5 про надання послуг з охорони об`єкту від 01.04.2011 не передбачено можливості нарахування пені та не визначено її розмір. Також, відповідач зазначив, що між сторонами 20.01.2023 укладено Договір про реструктуризацію заборгованості, за яким відповідачем було сплачено заборгованість в повному обсязі та у визначені строки, при цьому п.4.2. вказаного Договору передбачено, що після виконання зобов`язань за вказаним Договором сторони не мають будь-яких претензій одна до одної. Крім того, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юколла» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігоо» (далі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони №5 (далі - Договір №5) відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець взяв під охорону об`єкт: житловий комплекс, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 18-А та 18-Б. (п.1.1. Договору №5)

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору №5 ціна на послуги встановлюється в національній валюті України; ціна послуг за один цілодобовий пост охорони за місяць складає 11000 грн.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору №5 форма розрахунку - безготівкова. Розрахунок за надані охоронні послуги здійснюється відповідно до суми, встановленої Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2), що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 Договору №5 сторони визначили, що оплата за надані охоронні послуги відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника до 15 числа кожного місяця за попередній місяць на підставі акту наданих послуг.

Згідно з п.7.1. Договору №5 цей Договір укладається на строк з 01.04.2011 по 31.12.2011, набирає чинності з дня його підписання.

Відповідно до п.11.8. Договору №5 якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії цього договору, він вважається продовженим на тих же умовах, на кожен наступний рік.

Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2) в редакції додаткової угоди №1 від 15.11.2011 до Договору №5 сторони визначили вартість охоронних послуг у розмірі 55100 грн в місяць, у тому числі ПДВ, за п`ять цілодобових постів охорони.

Дислокацією по охороні (додаток №1) в редакції додаткової угоди №2 від 05.10.2017 до Договору №5 сторони визначили, зокрема, найменування постів охорони, їх кількість та час охорони «від-до» у дні.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи п.11.8. Договір №5 неодноразово продовжувався сторонами на кожен наступний рік.

В подальшому, 03.11.2017 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору №5, якою сторони дійшли згоди про припинення дії Договору починаючи з 14:00 год 03.11.2017, у зв`язку з чим 31.10.2017 вважається останнім днем надання послуг за Договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих охоронних послуг у період з січня 2017 року по серпень 2017 року за Договором про надання послуг з охорони №5 від 01.04.2011, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва до відповідача у справі №910/7497/22 про стягнення з ТОВ «Сігоо» заборгованості у розмірі 400000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/7497/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Сігоо» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юколла» заборгованість у розмірі 400000 грн та судовий збір у розмірі 6000 грн.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача у розмірі 400000 грн, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з охорони №5 від 01.04.2011 підтверджується рішенням суду у справі за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем на заборгованість відповідача у розмірі 400000 грн, яка утворилась за період з січня 2017 року по серпень 2017 року нараховано пеню у розмірі 287594,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 155541,21 грн та 3% річних у розмірі 39649 грн за період з 01.05.2019 по 19.08.2022.

В той же час, суд звертає увагу на те, що з наявних в матеріалах справи Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2017 року №ОУ-0000002 на суму 55100 грн; за лютий 2017 року № ОУ-0000007 на суму 55100 грн; за березень 2017 року №ОУ-0000012 на суму 55100 грн; за квітень 2017 року №ОУ-0000016 на суму 55100 грн; за травень 2017 року №ОУ-0000020 на суму 55100 грн; за червень 2017 року №ОУ-0000024 на суму 55100 грн; за липень 2017 року №ОУ-0000028 на суму 55100 грн; за серпень 2017 року №ОУ-0000031 на суму 55100 грн, вбачається, що позивачем за період з січня 2017 року по серпень 2017 року було надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 440800 грн.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 12.12.2022 по справі №910/7497/22 також зазначив, що на виконання умов Договору у період з січня по серпень 2017 року позивачем були надані відповідачу охоронні послуги на загальну суму 440800 грн та вказав на те, що відповідач своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 400000 грн.

В той же час, з наявного в матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків, який підписано представниками позивача та відповідача, вбачається, що заборгованість ТОВ «Сігоо» станом на 17.05.2019 становила 620000 грн.

Крім того, з вказаного Акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати на загальну суму 66000 грн.

Також, як зазначає позивач відповідачем було здійснено оплату заборгованості у розмірі 220000 грн.

Позивачем до матеріалів справи додано копію платіжного документу №460 від 08.11.2021 з якого вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату за спірним Договором у розмірі 10000 грн із призначенням платежу «Сплата за охоронні послуги згідно Договору №05 від 01.04.2011 в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 1666,67 грн».

Інших документів на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат, матеріали справи не містять.

Так, оскільки, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів здійснених відповідачем часткових оплат за спірний період, суд позбавлений можливості встановити їх розмір, дати та у який розрахунковий період вони зараховувались позивачем, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо заявленої позивачем пені, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції.

Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Проте, умови укладеного договору №5 від 01.04.2011 не містять положень щодо настання відповідальності у вигляді нарахування пені за невиконання (прострочення) відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем охоронних послуг, що в свою чергу виключає можливість нарахування пені в даному випадку за порушення ТОВ «Сігоо» строків оплати.

Враховуючи, що сторони не передбачили умовами договору №5 від 01.04.2011 можливість сплати пені за порушення ТОВ «Сігоо» строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом відсутні.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, позовна давність не може бути застосована при розгляді даної справи.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 06.03.2024

Суддя Я.В. Маринченко