Ухвала

від 07.03.2024 по справі 910/2322/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу матеріалів справи за підсудністю

м. Київ

07.03.2024 Справа № 910/2322/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, буд. 89) в інтересах держави в особі Моршинської міської ради (82482, Львівська обл., Стрийський р-н., м. Моршин, вул. Івана Франка, буд. 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело єднання» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 28) про стягнення 1043261,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Моршинської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело єднання» (далі - відповідач) про стягнення 1043261,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою за кадастровим номером 4610700000:01:004:0454 без належних на те правових підстав, а відтак відповідач має сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі 1043261,55 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не підсудна Господарському суду міста Києва і підлягає передачі на розгляд Господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За загальним правилом, за приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлює виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1043261,55 грн за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою за кадастровим номером 4610700000:01:004:0454, що знаходиться по вул. Івана Франка, буд. 12 у м. Моршині, Львівської області.

Отже, оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування земельною ділянкою (безпідставне збереження коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися за правилами виключної підсудності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №922/423/19 та від 20.06.2019 у справі №626/47/19.

За таких обставини, приймаючи до уваги норми права, які викладені в постановах Верховного Суду та зважаючи на те, що підставою звернення прокурора до суду із даним позовом є збереження відповідачем, як користувачем земельної ділянки без належної правової підстави, за рахунок позивача грошових коштів у вигляді неодержаних доходів з орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном - земельною ділянкою, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна - земельної ділянки у Львівській області.

При цьому, суд не погоджується з доводами прокурора про те, що даний позов має пред`являтися до господарського суду за місцем знаходження відповідача, оскільки цей спір не пов`язаний зі стягненням заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном.

Предмет цього спору - грошові кошти у вигляді збитків за неодержані доходи за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, безпосередньо пов`язаний із такою земельною ділянкою, адже характер спірних відносин щодо неї (земельної ділянки) визначає належність застосування обраного способу судового захисту; вказаний спір потребує застосування ч. 3 ст. 30 ГПК України як з мотивів наявності прямого зв`язку стягуваних коштів з нерухомістю (земельною ділянкою), так і з мотивів характеру доказів використання такої земельної ділянки відповідачем безпосередньо за її місцезнаходженням у Львівській області.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали справи №910/2322/24 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали №910/2322/24 за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Моршинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело єднання» про стягнення 1043261,55 грн передати за виключною підсудністю до Господарського суду Львівської області (79014, Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, буд. 128).

Ухвала набирає законної сили 07.03.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Т.В. Васильченко