Рішення

від 07.03.2024 по справі 910/18179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2024Справа № 910/18179/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/18179/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a>;

про стягнення 75 941,83 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a> та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №011/2555545495 від 13.05.2019 у розмірі 75 941,83 грн.

Судом встановлено, що одним із відповідачів у даній справі, ОСОБА_1 , є фізична особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 вирішено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016.

20.12.2023 на адресу суду надійшов лист Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, з якого вбачається, що відповідно до даних Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.03.1996 по 23.02.2021, знята з реєстраційного обліку по смерті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a> залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2023 та 02.01.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2023.

В уточненій позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в якості відповідача у даній справі визначено лише Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ", а згідно прохальної частини позову позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a> заборгованість за кредитним договором №011/2555/545495 від 13.05.2019 у загальному розмірі 75 941,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/18179/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/18179/23 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a>: 02206, м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 16, кв. 123, проте з указаної адреси поштове відправлення з трек-номером №0600077120278 не було вручене представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a> та повернуто на адресу суду з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a>: 02206, м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 16, кв.123.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ" (далі також - відповідач, позичальник, боржник) та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - кредитор) було укладено кредитний договір №011/2555/545495 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого зазначено, що відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в суму 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень 00 коп.) (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Як встановлено п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту - 13.05.2021 або інша дата визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 32 % річних.

Згідно з п. 5.7. договору, кредитор зобов`язаний вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості і, на вимогу позичальника, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості позичальника за договором. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за договором є дані аналітичного обліку та розрахунки, що ведуться установою кредитора.

Відповідно до п. 5.8. договору, вимоги кредитора щодо погашення заборгованості підлягають задоволенню в залежності від терміну виникнення заборгованості за договором у такій черговості: сплата пені, штрафу за договором; сплата прострочених нарахованих процентів; погашення простроченої заборгованості за кредитом; сплата нарахованих процентів; погашення поточної заборгованості за кредитом; сплата інших платежів, передбачених договором та/або договорами забезпечення.

При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, зокрема на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності.

Пунктом 11.5. договору встановлено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п`ять років.

За умовами п. 12.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Додатком 1 до договору сторони погодили графік погашення заборгованості за договором, відповідно до якого, відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти у строк до 13.05.2021.

30.11.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 011/2555/545495 від 13.05.2019, що укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальність "Аудиторська фірма "Інформ".

16.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - позивач) укладено договір № 16-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a> права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором №011/2555/545495 від 13.05.2019, що був укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ".

Позивач, звертаючись з вказаним позовом до суду, вказує, що відповідач не виконав умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a> складає 75 941,83 грн, з яких 57 729,03 грн заборгованості за кредитом, 18 212,80 грн заборгованості по процентам.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ" договір за своєю правовою природою є договором кредиту, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальність "Аудиторська фірма "Інформ"</a>, кредитор, 13.05.2019, видав позичальникові, на виконання п. 1.1. договору, кредитні грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн.

Як вбачається з вказаної виписки, відповідач частково повернув кредитні грошові кошти та частково сплатив проценти за користування кредитом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Додатком 1 до договору сторони погодили графік погашення заборгованості за договором, відповідно до якого, відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти у строк до 13.05.2021.

Проте Товариством з обмеженою відповідальність "Аудиторська фірма "Інформ" не було сплачено 57 729,03 грн заборгованості за кредитом, 18 212,80 грн заборгованості по процентам.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк для виконання відповідачем свого грошового зобов`язання є таким, що настав. Доказів того, що відповідачем виконано своє зобов`язання матеріали справи не містять.

В свою чергу, 30.11.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 011/2555/545495 від 13.05.2019, що укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальність "Аудиторська фірма "Інформ".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" набуло право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a>.

16.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - позивач) укладено договір № 16-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a> права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором №011/2555/545495 від 13.05.2019, що був укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ".

Таким чином, Товариство з обмеженою власністю "Коллект Центр" набуло право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a>.

За приписами ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначається в ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За умовами ч. 1, 2 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Так, відповідно до вказаних договорів про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди про заміну кредитора у зобов`язанні, яким, за наслідком укладення вказаних договорів, став позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, після підписання договору про відступлення права вимоги, що підтверджує факт відсутності заперечень з боку відповідача (боржника) щодо заміни кредитора, до нового кредитора перейшли всі обов`язки первісного кредитора.

Приписами ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України передбачено, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

З боку відповідача (боржника) будь-які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни кредитора не надходило. Матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жоден із укладених договорів не визнавався недійсними, достроково не припинявся.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання, зокрема, не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк та не здійснив в повному обсязі сплату процентів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь нового кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a>, заборгованості за кредитом у розмірі 57 729,03 грн та 18 212,80 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Згідно із частинами 2-3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до наявних матеріалів справи, 14.06.2023 між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" (далі - адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №02-01/2023 (далі - договір правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору правової допомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Пунктом 4.2. договору правової допомоги встановлено, що якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

Як встановлено в п. 4.3. та 4.4. договору правової допомоги, акт про надання юридичної допомоги готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяці, наступного з місяцем, в якому була надана юридична допомога. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

В матеріалах справи міститься долучені позивачем заявка на надання юридичної допомоги №6 від 30.10.2023 та витяг з акту №6 про надання юридичної допомоги від 02.11.2023 складені адвокатським об`єднанням на підставі договору про надання правової допомоги №02-01/2023, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало позивачу послуги з правової допомоги на загальну суму 20 000,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач здійснив оплату за надані послуги з правової допомоги на суму 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0394730005 від 01.11.2023.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту другого частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вказує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшено до 7 500,00 грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Інформ"</a> (02206, м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 16, кв. 123, ідентифікаційний код 37501428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"</a> (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ідентифікаційний код 44276926) 57 729 (п`ятдесят сім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 03 коп. заборгованості за кредитом, 18 212 (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять) грн 80 коп. заборгованості за процентами, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплату судового збору та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко