Рішення

від 06.03.2024 по справі 914/2806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 Справа № 914/2806/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача за вх. № 62/24 від 05.01.2024 р. про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/2806/23

за позовом: Приватного підприємства Глорія-В, м.Вінниця

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу ЖБК Злагода, м.Львів, м.Винники

про: стягнення 95'820,72 грн заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Путілін Є.В. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1091325 від 13.09.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 513 від 16.10.2006 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Глорія-В до Обслуговуючого кооперативу ЖБК Злагода про стягнення 95'820,72 грн заборгованості за договором підряду б/н від 24.04.2019, з яких: 17'411,88 грн 3% річних та 78'408,84 грн втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.09.2023 року, справу № 914/2806/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 р. у справі № 914/2806/23 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Обслуговуючого кооперативу ЖБК Злагода на користь Приватного підприємства Глорія-В 75'237,11 грн. інфляційних втрат та 17'302,29 грн. 3% річних та 2'684,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

05.01.2024 року на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2806/23 у зв`язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. за вх. № 62/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 р., розгляд заяви представника ПП Глорія-В про ухвалення додаткового рішення розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 р., постановлено заяву представника Приватного підприємства Глорія-В про ухвалення додаткового рішення за вх. № 62/24 від 05.01.2024 р. у справі № 914/2806/23 прийняти та призначити до розгляду на 24.01.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2024 р., судове засідання призначено на 14.02.2024 р.

Судове засідання, призначене на 14.02.2024 року не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 09.02.2024 р. по 19.02.2024 р. включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 р., судове засідання призначено на 06.03.2024 р.

26.02.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву (за вх. № 5497/24) про участь в судовому засіданні 06.03.2024 р. на 13:40 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2024 р., заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 06.03.2024 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 5497/24 від 26.02.2024 р. задоволено. Судом постановлено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.03.2024 р. на 13:40 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

06.03.2024 р. представник позивача в судове засідання з`явився, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2806/23 просив задоволити з підстав, викладених у поданій заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

06.03.2024 р. представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових пояснень щодо поданої заяви представника Приватного підприємства Глорія-В не надав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвала суду від 08.01.2024 р. у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: (79495, м.Львів, м.Винники, вул.Звенигородська, буд.2-А, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600076027339, ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.01.2024 р., відповідачем отримано 18.01.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600091658965, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 р., відповідачем отримано 27.02.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача за вх. № 62/24 від 05.01.2024 р. про ухвалення додаткового рішення у справі, заслухавши пояснення представника позивача дослідивши подані суду документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві за вх. № 3010 від 19.09.2023 р., представник позивача зазначає про те, що орієнтовний розрахунок понесених судових витрат становить: судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

05.01.2024 року на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2806/23, у зв`язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу за вх. № 62/24.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення за вх. № 62/24 від 05.01.2024 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5 500,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правничої допомоги №58 від 29.04.2021 р., який укладений між адвокатом Путіліним Є.В. та ПП Глорія-В; детальний опис робіт № ПЄ-00002 від 19.12.2023 р. акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 5 500,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № 191216 від 19.12.2023 р. на суму 5 500,00 грн.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1091325 від 13.09.2023 р. та ордер серії АВ № 1068513, виданий адвокату Путіліну Є.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 513 від 16.10.2006 р.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/2806/23 представляв адвокат Путілін Є.В.

Повноваження адвоката Путіліна Є.В. підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1091325 від 13.09.2023 р., який виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 58 від 29.04.2021 року, які містяться в матеріалах справи.

Так, 29.04.2021 р. між Приватним підприємством «Глорія-В» (за договором замовник) та адвокатом Путіліним Є. В. (за договором виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 58 (надалі Договір).

У пункті 1. Договору передбачено, що виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги Замовнику- захисту прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на підприємствах, установах організаціях, незалежно від форм власності та в судах усіх рівнів стороною в яких являється «Замовник», по справі про стягнення грошових коштів що включає в себе: а) складання та подання процесуальних документів; б) надання запитів для одержання інформації; в) представництво і захист інтересів Замовника з правами сторони та повноваженнями передбаченими ГПК України, без обмежень.

У пункті 3 Договору сторони погодили, що розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на час складання акту.

У долученому до матеріалів справи детальному описі робіт №ПЄ-00002 від 19.12.2023 р. та акті здачі-прийняття роботи (надання послуг) на загальну суму 5 500,00 грн. зазначено, що адвокатом Путіліним Є.В. згідно цього акту та на підставі Договору № 58 від 29.04.2021 р., надано правничу допомогу на загальну суму 5 500,00 грн. З них: підготовка позовної заяви з додатками та направлення стороні та в суд 2 години 30 хвилин; підготовка заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, направлення стороні та в суд 15 хвилин; підготовка заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, направлення стороні та в суд 15 хвилин; підготовка заяви про вступ у справу у якості представника та направлення в суд 10 хвилин; підготовка додаткових пояснень, направлення стороні та в суд 1 година; підготовка заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, направлення стороні та в суд 15 хвилин; участь у судовому засідання 30 хвилин; підготовка заяви та документів щодо прийняття додаткового рішення, направлення стороні та в суд 20 хвилин. Разом 5 годин 15 хв. роботи.

У вказаному детальному описі робіт №ПЄ-00002 від 19.12.2023 р. зазначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складання акту складає для працездатних осіб 2 684,00 грн. 40% прожиткового мінімуму за 1 годину роботи складає 1 074,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник позивача адвокат Путілін Є.В. здійснював підготовку матеріалів позовної заяви та додатків до неї, брав участь в судових засіданнях у даній справі. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача адвокатом Путіліним Є.В. у даній справі.

Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 5 500,00 грн. грн., суд зазначає наступне.

Обсяг виконаної роботи та час, витрачений адвокатом, які зазначені в детальному описі робіт №ПЄ-00002 від 19.12.2023 р. та акті здачі-прийняття роботи (надання послуг), є частково необґрунтованими, оскільки кількість годин, яка зазначена і необхідна була адвокату для вчинення відповідних дій, на думку суду є завищеною. Зокрема, суд бере до уваги наступний обсяг виконаної роботи адвоката та вважає його обгрунтованим: підготовка позовної заяви з додатками та направлення стороні та в суд 2 години 30 хвилин; підготовка додаткових пояснень, направлення стороні та в суд 1 година; участь у судових засіданнях 30 хвилин. Всього 4 години роботи адвоката, на загальну суму 4 296,00 грн. (4х1074,00).

Суд зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесено стороною у звязку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова ОП КГС від 02.02.2024 р. № 910/9714/22).

Крім того, суд зазначає, що при винесенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема у рішеннях у справах: East/West Alliance Limited проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим; Лавенто проти Латвії від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

На думку суду, надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (5 500,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу до 4 296,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, що на переконання суду, є достатнім у даній справі.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 4 296,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 4 296,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

В судовому засіданні 06.03.2024 р. проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. ч. 2, 3 ст. 221, ч. ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Приватного підприємства Глорія-В про ухвалення додаткового рішення за вх. № 62/24 від 05.01.2024 р. задоволити частково в сумі 4 296,00 грн.

2. Стягнути з відповідача: Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Злагода» (79495, м.Львів, м.Винники, вул.Звенигородська, буд.2-А; ідентифікаційний код 33894493) на користь позивача: Приватного підприємства «Глорія-В» (21036, м.Вінниця, вул.Писарєва, буд.3 кв.83; ідентифікаційний код 32976627) 4 296,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог даної заяви представника Приватного підприємства Глорія-В відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено 07.03.2024 р.

Суддя Долінська О.З.