Ухвала

від 05.03.2024 по справі 916/819/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"05" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/819/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2 ЄДРПОУ 23162981) про видачу судового наказу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМОРАС" (65088, Одеська обл., м.Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 92/94, код ЄДРПОУ 38111183)

В С Т А Н О В И В:

29.02.2024 Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№843/24) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМОРАС" суми основного боргу в розмірі 1 969,98 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 581,53 грн та 3% річних від суми боргу в розмірі 375,47 грн, судового збору у сумі 302,80 грн та витрат на правову допомогу у сумі 3 000 грн.

Частиною першою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕОМОРАС" було поставлено товар Приватним акціонерним товариством "СОЛДІ І КО" згідно з видатковими накладними №005305 від 04.10.2017 на суму 622,80 грн та №005705 від 23.10.2017 на суму 1 347, 18 грн.

Проте такі вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки між заявником і боржником відсутній договір, укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі, а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

При цьому суд зазначає, що укладання договору у спрощений спосіб не є тотожнім укладанню договору у письмовій формі.

Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За таких обставин, за відсутності між сторонами укладеного у письмовій формі договору, суд, керуючись нормами п.3 ч.1 ст. 152 ГПК, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

При цьому суд зауважує, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

Суд також вважає за необхідне надати оцінку вимогами заявника про стягнення з боржника витрат на правову допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

За змістом ч.ч.1-2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд звертає увагу на положення ч.1 ст.41 ГПК України, відповідно до яких сторони є учасниками у справах позовного провадження, тоді як дана справа розглядається в порядку наказного провадження, в якому, відповідно до положень ч.2 ст. 41 ГПК України, учасниками є заявник та боржник.

Порядок розгляду справ за правилами наказного провадження визначено розділом ІІ ГПК України "Наказне провадження", який окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені заявником, та чітко визначає, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. При цьому положеннями ч.1 ст. 154 ГПК України також передбачено, що розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому за правилами наказного провадження боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

При цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи, і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України, покладається саме на сторони по справі.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність в будь-якому випадку підстав для вирішення питання щодо покладення на боржника витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 147-153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (вх.№843/24 від 29.02.2024) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у 10-денний строк з дня її постановлення.

Суддя Ю.М. Щавинська