Рішення

від 21.02.2024 по справі 921/745/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2024 рокуСправа № 921/745/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Кульчицької Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», 85302, м. Покровськ, вул. Москаленка Маршала, 144 а, ідентифікаційний код 43783381

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж», 46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, буд. 16, ідентифікаційний код 32736601

про: стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 538 320,74 грн. та судові витрати у розмірі 8 074,81 грн.

За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

-позивача: Мельниченко Іван Олександрович, адвокат, довіреність №04/23 від 04.01.2023, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК №000982 від 03.09.2018 (в режимі відеоконференції).

-відповідача: не з`явився.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж» про стягнення заборгованості у розмірі 538 3220,74 з яких: 201 829,72 грн. сума основного боргу, 82 490,80 грн. сума інфляційних витрат, 199 003,20 грн. - подвійної облікової ставки НБУ, 14 631,22 грн. 3 % річних, 40 365,80 грн. штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу та судових витрат у розмірі 8 074,81 грн.

22.12.2023 від позивача надійшла Заява про уточнення прохальної частини позовної заяви та викладення її в новій редакції (вх. №10333 від 22.12.2023), в якій просив вважати наступну редакцію прохальної частини: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж» заборгованості у розмірі 538 3220,74. з яких: 201 829,72 грн. сума основного боргу, 82 490,80 грн. сума інфляційних витрат, 199 003,20 грн. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 14 631,22 3 % річних, 40 365,80 грн. штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу та судових витрат у розмірі 8 074,81 грн.

Позиція позивача.

Підставою позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», зазначає невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по Договору поставки № 2031-ТДУ від 11.10.2021, чим спричинено виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховано пеню, інфляційні витрати, 3 % річних та штраф.

При цьому позивач посилається, зокрема, на ст. ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідь на відзив позивача.

Позивачвідповіді на відзив не подавав.

Заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подавав.

Рух справи.

Ухвалою від 17.11.2023 прийнято позовну заяву № без номера від 03.11.2023, документ сформований в системі «Електронний суд» (вх. №813 від 03.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» - до розгляду та відкрито провадження у справі №921/745/23; прийнято справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 13.12. 2023 року на 10 год. 40 хв.

Ухвалою від 13.12.2023 відкладено підготовче засідання на 10.01.2024 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 10.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/745/23 до судового розгляду по суті на 05.02.2024 року на 15 год. 30 хв.

Ухвалою від 05.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 21.02.2024 року на 14 год. 00 хв.

Явка сторін.

В судове засідання з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції).

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж», ухвала від 17.11.2023 про відкриття провадження у справі № 921/745/23 була надіслана на адресу 46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, буд. 16, ідентифікаційний код 32736601, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи, проте відповідачем не отримана, 24.11.2023 поштовий конверт повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Жодні заяви та клопотання не поступили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Господарський процес.

Судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.

11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (Постачальник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж» (Покупець), з іншої сторони, було укладено договір поставки №2031-ТДУ, згідно п.1.1. якого за цим договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, надалі Продукція, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість.

Згідно п.2.1. договору загальна ціна Договору визначається виходячи із вартості поставленої Продукції протягом усього строку дії даного Договору.

Згідно п.2.2. договору ціна за кожну окрему партію Продукції визначається окремо та узгоджується Сторонами в рахунках фактури/специфікаціях.

Умови постачання та приймання продукції врегульовані розділом 3 договору.

Згідно п.3.2. договору строк поставки Продукції складає: 10-30 календарних днів (в залежності від наявності Продукції на складі Постачальника) та починає обраховуватись з моменту отримання попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до цього Договору.

Умови оплати врегульовані розділом 4 договору.

Згідно п.4.1. договору Покупець сплачує Постачальнику вартість партії Продукції, що узгоджена Сторонами в специфікації та або рахунку-фактурі до Договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі.

Згідно п.4.5. договору у разі якщо Постачальник вважатиме можливим відпустити Продукцію без передоплати, Покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Згідно п.4.7. договору сторони домовились, що за рішенням Постачальника, поточні перерахування грошових коштів від Покупця, можуть зараховуватись на рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлену Продукцію, не залежно від того, яке призначення платежу було вказано Покупцем в платіжному (розрахунковому) документі.

Згідно п.4.7. договору сторони можуть проводити звірку стану розрахунків по Продукції та тарі за цим Договором,для чого Постачальник направляє Покупцю акт який має бути завірений та підписаний в строк не більше 5-днів з моменту отримання документів.

Згідно п.4.11. договору сторони домовились, що у разі не підписання Покупцем акту, в строк встановлений п. 4.10. Договору, даний акт вважається підписаний Покупцем за принципом мовчазної згоди, у зв`язку із чим, усі спори вирішуються по даним Постачальника.

Відповідальність сторін врегульована розділом 5 договору.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку порушення Покупцем термінів розрахунку, Постачальник має право стягнути із Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення Покупцем термінів оплати більш ніж на десять днів, Постачальник вправі вимагати від нього оплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.5.7. договору Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховувати до дати повного виконання Стороною відповідних прострочених зобов`язань за Договором.

Згідно п.8.1. договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків та поставки Продукції, до повного виконання Сторонами зобов`язань.

Договір поставки №2031-ТДУ від 11.10.2021 підписаний представниками сторін та скріплені печатками.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № ТІНУх027856 від 18.11.2021 на суму 15 720, 48 грн; № ТІНУх029232 від 26.11.2021 на суму 245 441,18 грн; № ТІНУх029722 від 30.11.2021 на суму 1 353 013,20 грн; № ТІНУх030000 від 30.11.2021 на суму 111 528,90 грн; № ТІНУх031984 від 10.12.2021 на суму 5 669,04 грн; № ТІНУх031982 від 10.12.2021 на суму 11 443,20 грн; № ТІНУх031980 від 10.12.2021 на суму 119 958,60 грн; № ТІНУх031978 від 10.12.2021 на суму 1 849,24 грн; №ТІНУх032423 від 14.12.2021 на суму 1 404,00 грн; № ТІНУх032913 від 15.12.2021 на суму 4 724,64 грн; № ТІНУх034615 від 28.12.2021 року на суму 5 096,04 грн; № ТІНУх034686 від 28..12.2021 на суму 1022,52 грн.

Позивачем зазначено, що видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

Також позивачем зазначено,що відповідачем частково оплачено за поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними інструкціями, а саме:

-платіжна інструкція № 545.569699 від 12.10.2021 на суму 1 353 013,20 грн;

-платіжна інструкція № 607.569699 від 12.11.2021 на суму 100 000,00 грн;

-платіжна інструкція № 608.569699 від 12.11.2021 на суму 15 720,48 грн;

-платіжна інструкція № 633.569699 від 25.11.2021 на суму 100 000,00 грн;

-платіжна інструкція № 6525 від 03.06.2022 на суму 5000,00 грн;

-платіжна інструкція №6527 від 24.06.2022 на суму 20 000, 00 грн;

-платіжна інструкція № 6530 від 04.07.2022 на суму 4 307, 64 грн;

-платіжна інструкція № 6538 від 04.08.2022 на суму 10 000,00 грн;

-платіжна інструкція № 6706 від 11.05.2023 на суму 20 000,00 грн;

-платіжна інструкція № 6710 від 16.05.2023 на суму 22 000,00 грн;

-платіжна інструкція № 6722 від 29.06.2023 року на суму 25 000,00 грн.

Позивач зазначає, що остання оплата від відповідача надходила 29.06.2023.

Також сторонами погоджено акт звідки взаємних розрахунків за період 01.10.2021 по 12.01.2022 на суму 308 137,36 грн, що був підписаний між позивачем та відповідачем в програмному забезпечені «M.E.Doc».

Відповідачем надано позивачу гарантійний лист за вих. № 14/02-2023 від 14.02.2023, відповідно до відповідач гарантував оплату по виниклій заборгованості за матеріали згідно договору поставки №2031-ТДУ від 11.10.2021 до 30.04.2023.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 538 3220,74. з яких: 201 829,72 грн. сума основного боргу, 82 490,80 грн. сума інфляційних витрат, 199 003,20 грн. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 14 631,22 3 % річних, 40 365,80 грн. штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу та судових витрат у розмірі 8 074,81 грн.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як підтверджується матеріалами справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 876 871,04 грн, що підтверджується видатковими накладними № ТІНУх027856 від 18.11.2021 на суму 15 720, 48 грн; № ТІНУх029232 від 26.11.2021 на суму 245 441,18 грн; № ТІНУх029722 від 30.11.2021 на суму 1 353 013,20 грн; № ТІНУх030000 від 30.11.2021 на суму 111 528,90 грн; № ТІНУх031984 від 10.12.2021 на суму 5 669,04 грн; № ТІНУх031982 від 10.12.2021 на суму 11 443,20 грн; № ТІНУх031980 від 10.12.2021 на суму 119 958,60 грн; № ТІНУх031978 від 10.12.2021 на суму 1 849,24 грн; №ТІНУх032423 від 14.12.2021 на суму 1 404,00 грн; № ТІНУх032913 від 15.12.2021 на суму 4 724,64 грн; № ТІНУх034615 від 28.12.2021 року на суму 5 096,04 грн; № ТІНУх034686 від 28..12.2021 на суму 1022,52 грн.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.1. договору Покупець сплачує Постачальнику вартість партії Продукції, що узгоджена Сторонами в специфікації та або рахунку-фактурі до Договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі.

Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку, що строк оплати товару настав.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями, а саме: №545.569699 від 12.10.2021 на суму 1 353 013,20 грн; № 607.569699 від 12.11.2021 на суму 100 000,00 грн; № 608.569699 від 12.11.2021 на суму 15 720,48 грн; № 633.569699 від 25.11.2021 на суму 100 000,00 грн; № 6525 від 03.06.2022 на суму 5000,00 грн; № 6527 від 24.06.2022 на суму 20 000, 00 грн; № 6530 від 04.07.2022 на суму 4 307, 64 грн; № 6538 від 04.08.2022 на суму 10 000,00 грн; № 6706 від 11.05.2023 на суму 20 000,00 грн; № 6710 від 16.05.2023 на суму 22 000,00 грн; № 6722 від 29.06.2023 року на суму 25 000,00 грн, що в загальному розмірі складає 1 675 041,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

14.02.2023 відповідачем надано позивачу гарантійний лист за вих. № 14/02-2023 від 14.02.2023, відповідно до відповідач гарантував оплату по виниклій заборгованості за матеріали згідно договору поставки №2031-ТДУ від 11.10.2021 до 30.04.2023.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює гарантійний лист відповідача за вих. № 14/02-2023 від 14.02.2023 та часткові оплати останнього, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в розмірі 201 829,72 грн (1 876 871,04 грн. сума поставленого товару - 1 675 041,32 грн. сума оплаченого товару).

Доказів її погашення, відповідачем у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована.

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем суми основної заборгованості у розмірі 201 829,72 грн, враховуючи відсутність заперечень відповідача та доказів такої оплати, є більш вірогідними.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 201 829,72 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 82 490,80 грн. сума інфляційних витрат, 199 003,20 грн. - подвійної облікової ставки НБУ, 14 631,22 грн. 3 % річних, 40 365,80 грн. штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу та судових витрат у розмірі 8 074,81 грн.

Відповідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Таким чином, проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Суд зазначає, що позивачем нараховано 3% річних за зобов`язаннями з 03.01.2022 по 31.10.2023 на загальну суму 14 631,22 грн та інфляційних нарахувань за зобов`язаннями з 03.01.2022 по 31.10.2023 на загальну суму 82 490,80 грн.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Також аналогічні положення вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» належить і застосувати і до 3 % річних, а тому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу 3% річних, встановив, що позивачем включено до розрахунку дати часткової оплати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в розмірі 14 457 грн. 01 коп.

Також суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні витрати, встановив, що позивачем включено до розрахунку дати часткової оплати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в розмірі 82 490 грн. 80 коп.

Щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 в справі № 910/6046/16.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правилами ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку порушення Покупцем термінів розрахунку, Постачальник має право стягнути із Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення Покупцем термінів оплати більш ніж на десять днів, Постачальник вправі вимагати від нього оплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.5.7. договору Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції продовжують нараховувати до дати повного виконання Стороною відповідних прострочених зобов`язань за Договором.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що сторони в пункті 5.7. договору погодили строк відмінний від встановленого шестимісячного строку в ч.2 ст. 232 Господарського кодексу.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню, встановив, що позивачем включено до розрахунку дати часткової оплати, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в розмірі 198 057 грн. 15 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу 40 365 грн. 80 коп., то суд зазначає, що позивачем нараховано штраф арифметично вірно.

Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання 20% від суми простроченого платежу у розмірі 40 365 грн. 80 коп.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на наведене, умови договору, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі всього 8074 грн. 82 коп., згідно платіжної інструкції №5059 від 02.11.2023;

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 8058 грн. 01 коп. на користь позивача.

Витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.

Разом з цим, 21.02.2024 при складанні вступної та резолютивної частин рішення, судом помилково у пункті 2 резолютивної частини вступної та резолютивної частин рішення у сумі стягнення пені замість " -198 057 грн. 15 коп пені " вказано "-25 191 грн. 29 коп.- пені" та замість "-8058 грн. 01 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат" вказано "-5465 грн. 01 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат".

Частиною 7 ст.233 ГПК Українми передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж», 46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, буд. 16, ідентифікаційний код 32736601 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна», 85302, м. Покровськ, вул. Москаленка Маршала, 144 а, ідентифікаційний код 43783381:

- 201 829 грн. 72 коп. основної заборгованості;

- 82 490 грн. 80 коп. інфляційних витрат;

- 198 057 грн. 15 коп. пені;

- 14 457 грн. 01 коп. 3% річних;

- 40 365 грн. 80 коп. штрафу у розмірі 20% від суми просточеного платежу;

-8058 грн. 01 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову - відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення надіслати:

-позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро Україна» (в Електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд»).

-представнику позивача адвокату Мельниченко Івану Олександровичу (в Електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд»).

-відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «СУ-470 Електромонтаж», рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 26.02.2024 по 06.03.2024 повне рішення підписано: 07 березня 2024 року.

Суддя С.О. Хома