Рішення

від 07.03.2024 по справі 922/5439/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5439/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК", Харківська обл., Лозівський р-н, село Веселе (Смирнівська с/рада) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків про стягнення 40 555,06 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "БОТіК" звернулось до суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за період з 08.05.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 40 555,06 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача (судовий збір в сумі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн).

На підставі ухвали від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/5439/23 без повідомлення учасників справи.

16.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.01.2024 від відповідача надійшли заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» є власником нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею 208,7 кв.м (далі - Майно), що розташоване за адресою: Харківська обл., Лозівський (колишній Первомайський) район, с. Картамиш, вул. Щаслива (колишня вул. Жовтнева) буд. 63.

Приміщення за вказаною адресою має точку обліку електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 , лічильник СТ-ЭА08 № 011035 (ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО КАРТАМИШ», код ЄДРПОУ 31731120).

Постачання та розподіл електроенергії за вказаною адресою здійснюється АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» на підставі укладених договорів.

Позивач користується електричною енергією за вказаною адресою відповідно до договору № 01-10-2021 від 01 жовтня 2021 року «Про відшкодування витрат за використану електроенергію» укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО КАРТАМИШ», (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» (Субспоживач).

02 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК», в особі директора Обори Андрія Миколайовича, (надалі - Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_2 , в особі командира військової частини полковника Явтушенко В.П., (надалі - Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, який раніше мав найменування, а саме: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, в особі начальника Бірюцького Артема Сергійовича (надалі - Сторона 3) укладено Договір № 10 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном та додаткову угоду № 1 до Договору від 02 лютого 2023 року. Зазначений договір та додаткова угода складені у трьох примірниках та підписаний усіма сторонами, як й акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 02 лютого 2023 року.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1, нежитловим приміщенням, загальною площею 208,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., Первомайський район, с. Картамиш, вул. Щаслива (колишня вул. Жовтнева) буд. 63.

Відповідно до п. 2.1 Сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання майна у термін указаний у цьому Договорі та актах передачі майна, тобто з 08 травня 2022 року.

Відповідно до п. 3.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Згідно п. 3.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору від 02 лютого 2023 року) відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування за кожним видом наданих комунальних послуг окремо (електрична енергія, водопостачання та водовідведення, теплова енергія або природний газ, вивіз сміття).

Згідно п. 4.8. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору від 02 лютого 2023 року) Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг за кожним видом наданих комунальних послуг окремо.

Відповідно до п 8.2. Договору Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Згідно п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Строк дії цього Договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, з 08 травня 2022 року до 31 грудня 2023 року, але не довше дії воєнного стану (п. 10.1. вказаного Договору).

Факт передачі нерухомого майна Військовій частині НОМЕР_2 в тимчасове безоплатне користування підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 02.02.2023 року № 10, який підписаний без заперечень та зауважень уповноваженими представниками ТОВ Компанія «БОТіК» та Військової частини НОМЕР_2 і засвідчений їх печатками.

Після укладення Договору № 10 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном та додаткової угоди № 1 до Договору від 02 лютого 2023 року ТОВ Компанія «БОТіК» було запропоновано Військовій частині НОМЕР_2 та Харківському квартирно-експлуатаційному управлінню, який раніше мав інше найменування, а саме: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків укласти тристоронній договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, яким зафіксувати обсяги електроенергії, що була фактично спожита Користувачем, ціну такої електроенергії та її загальну вартість.

Сторонами було складено Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Сторона 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК», Балансоутримувач, Сторона 2) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3 (Військова частина НОМЕР_2 , Споживач, Сторона 3), а Сторона 1 (Харківське квартирно-експлуатаційне управління, Платник, Сторона 1) відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 02.02.2023 року №10.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії вартість постачання електричної енергії та розподілу електричної енергії становить:

- з 08.05.2022 року за 1 кВт/год - 3,707376 грн. з ПДВ.

- з 01.06.2022 року за 1 кВт/год - 4,070268 грн. з ПДВ.

- з 01.07.2022 року за 1 кВт/год - 4,509564 грн. з ПДВ.

- з 01.08.2022 року за 1 кВт/год - 4,425732 грн. з ПДВ.

- з 01.09.2022 року за 1 кВт/год - 4,747176 грн. з ПДВ.

- з 01.10.2022 року за 1 кВт/год - 5,495868 грн. з ПДВ.

- з 01.11.2022 року за 1 кВт/год - 6,103908 грн. з ПДВ.

- з 01.12.2022 року за 1 кВт/год - 6,269952 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 40 555,06 грн. (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 06 копійок), в т. ч. ПДВ - 6 759,18 грн.

Згідно п. 5.2.1 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії Сторона 2 має право отримувати від Сторони 1 оплату згідно з п. 1.1. Договору.

Вказаний примірник договору підписаний уповноваженими представниками ТОВ Компанія «БОТіК» та Військової частини НОМЕР_2 і засвідчений їх печатками, а отже ними погоджено обсяг та вартість спожитої ним електричної енергії.

14 листопада 2023 року за вихідним № 01/14-11 на адресу Харківського квартирно - експлуатаційного управління було направлено лист - вимогу підписати: примірники договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (підписаного Стороною 2 та Стороною 3); примірники акту фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (підписані Стороною 2 та Стороною 3); примірники акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (підписані Стороною 2 та Стороною 3); примірники акту приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 02 лютого 2023 року № 10 та відповідні підписані примірники повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК».

Одночасно у вказаному листі-вимозі ТОВ Компанія «БОТіК» прохало виконати належним чином зобов`язання за договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та провести розрахунок та перерахувати вартість постачання електричної енергії та розподілу електричної енергії за період з 08.05.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 40 555,06 грн. (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 06 копійок), в т. ч. ПДВ - 6 759,18 грн.

Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію Відповідачем не підписаний, хоча будь-які зауваження чи заперечення Відповідача стосовно причин відмови від підписання зазначеного відсутні.

Як зазначає позивач, відповідач надав відповідь від 20.11.2023 року за вих. № 583/2501, у якій зазначив, що Харківське квартирно - експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджетного розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку з наведеним, Харківське квартирно-експлуатаційне управління не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу.

Не погоджуючись з такими твердженнями, позивач вказує, що оскільки заборгованість, заявлена до стягнення позивачем підтверджується первинною документацією, підписаною споживачем електричної енергії (третьою особою), а відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати взяті на себе господарські зобов`язання.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги за період з 08.05.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 40 555,06 грн. (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 06 копійок).

У відзиві на позовну заяву Харківське КЕУ проти задоволення позовної заяви заперечує, вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету; всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Відповідач стверджує, що невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) у КЕВ м. Харків відсутнє відповідне фінансування.

Таким чином, за твердженнями відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду; фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Також, Харківське КЕУ не погоджується із зазначеним позивачем розміром судових витрат на оплату послуг адвоката, вважає його неспівмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки, єдиним доводом відповідача проти позову є недостатність бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та відсутність відповідного фінансування для сплати заборгованості за попередній період, однак жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.

Позивач стверджує, що заперечення відповідача в частині завищення вартості наданих позивачу послуг адвоката не підтверджені фактично та юридично і є лише припущенням відповідача. Твердження Відповідача про те, що вартість послуг, є завищеною, зводяться до його власної суб`єктивної оцінки змістовного навантаження кожного зі складених представником Позивача документів. При цьому жодного доказу не співмірності заявлених до стягнення витрат не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено ч. 1 ст. 96 Конституції України, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено зазначеною нормою Конституції України, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання в сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України боржник не звільняється від виконання своїх обов`язків із-за відсутності у нього необхідних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

Відтак, твердження відповідача про те, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідач не міг та не може виконати зобов`язання, спростовується вищевикладеним.

Із змісту п. 4.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі Порядок) вбачається, що зобов`язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Згідно п. 2.1. Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно п. 2.2. Порядку, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання.

За довгостроковими бюджетними зобов`язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний період (довгострокові договори, більше одного року), суми в Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного періоду на підставі даних календарного плану до довгострокового договору.

Так, умовами тристороннього договору тимчасового безоплатного користування від 02.02.2023 року № 10, який підписаний усіма сторонами, а саме: позивачем - ТОВ Компанія «БОТіК», Військовою частиною НОМЕР_2 та відповідачем - Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, передбачено обов`язок Платника відшкодувати Балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, отримані Користувачем за цим Договором.

Отже, в силу приписів зазначених норм зобов`язання за договором тимчасового безоплатного користування від 02.02.2023 № 10 має виконуватись належним чином згідно з умовами цього договору.

Відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Так, відповідач, згідно норм Порядку, мав зареєструвати свої зобов`язання за договором для належного їх виконання.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 40555,06 грн., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40555,06 грн. заборгованості, правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано; копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 20.12.2023 від 20 грудня 2023 року (Клієнт сплачує Адвокатові гонорар готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката протягом 62 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.); Акт приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 20.12.2023 від 20 грудня 2023 року; Детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 20.12.2023 від «20» грудня 2023 року; Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (в порядку ст. 124 ГПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Вищевикладене міститься в пунктах 21-27 Постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 12 вересня 2023 року по cправі № 925/1073/22.

Велика Палата Верховного суду у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказала таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон No 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону No 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Відтак, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону No 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно з висновками, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Аналогічні положення викладені в пунктах 28, 29 Постанови Верховного суду від 12 вересня 2023 року по cправа № 925/1073/22.

Також, у п. 46 Постанови Верховного суду від 12 вересня 2023 року по cправа № 925/1073/22 Верховний суд зазначив, що аргументи скаржника щодо недоведеності позивачкою критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Верховним Судом відхилено, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

Як вбачається в цілому, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позивачем 20000,00 грн, відповідач не наводить доказів неспівмірності заявленої до стягнення суми адвокатських витрат, а вказує лише на загально сформульовані твердження про неспівмірність витрат без належного обґрунтування.

Оцінивши заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення вимоги позивача в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 126, 128, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (ЄДРПОУ 07923280, адреса: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Компанія "БОТіК" (код ЄДРПОУ 21172627, адреса: 64650, Харківська обл., Лозівський р-н, село Веселе (Смирнівська с/рада), ВУЛИЦЯ КОЛГОСПНА, будинок 4) заборгованість з відшкодування витрат на комунальні послуги за період з 08.05.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 40 555,06 грн; судовий збір 2684.00 грн; судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" березня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко