Рішення

від 27.02.2024 по справі 922/45/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024м. ХарківСправа № 922/45/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Четвертий прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (перший відповідач) , Вовчанської міської ради, м. Вовчанськ (другий відповідач) про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,за участю представників учасників справи:

прокурор - Пєскова Ю.В.

позивач - ОСОБА_1

перший відповідач - не з`явився

другий відповідач - не з`явився

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, прокурор, звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної держави (військової) адміністрації, позивач, з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, перший відповідач, та Вовчанської міської ради, другий відповідач, в якому просив суд: усунути перешкоди власнику - Державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

- визнання незаконним та скасування рішення Вовчанської міської ради Харківської області VIII сесії VIII скликання №66.88-VIII від 11.03.2021 в частині прийняття у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанського міською радою (код ЄДРПОУ 04058663) на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2392572563216; запис про право власності 42651374 від 22.06.2021, внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58914093 від 24.06.2021) з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663) та закриттям розділу 2392572563216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Вовчанську міську раду (код ЄДРПОУ 04058663) повернути Державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташовану за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Судові витрати прокурор просив суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 08.01.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено Четвертий прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 27.02.2024 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України. 12.01.2024 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказував на те, що прокурором не надано жодних належних і допустимих доказів приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони станом на дату формування земельної ділянки та її реєстрації, а надано лише посилання на нормативно-правові акти, що були прийняті пізніше; прокурором пропущений строк позовної давності на звернення до суду з відповідною позовною заявою; позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" не можуть бути задоволені, оскільки в цій частині позов пред`явлений Державою до неї самої, що тягне за собою збіг позивача та відповідача, що унеможливлює наявність спору; спірний наказ вичерпав свою дію повністю після реалізації та оскарженню не підлягає, та скасування наказу не матиме жодного ефекту для усунення стверджуваного порушення, тобто обрання прокурором неефективного чи неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Про місце, дату та час проведення судових засідань другий відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

Представник третьої особи правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань третя особа повідомлялась належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України. 18.01.2024 третьою особою до суду були подані письмові пояснення, в яких остання позов прокурора підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи документи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності у судовому засіданні представників відповідачів та третьої особи, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує прокурор у позовній заяві, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова при виконанні повноважень, визначених Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів Держави під час відчуження у комунальну власність земельної ділянки, яка належить до земель оборони державної власності.

Так встановлено, що на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 28.01.2020 за №2216-СГ Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області у 2020 році, проведено інвентаризацію земель на території області орієнтованою площею 33 400,0000 га несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні Державному земельному кадастрі.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, розроблена ТОВ Промтех проект енд сервіс" на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 28.01.2020 №2216-СГ та договору №230 від 25.05.2020 про надання послуг з розроблення технічної документації.

В результаті виконаних робіт з інвентаризації несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, сформовано 7 земельних ділянок загальною площею 77,5580 га, у тому числі земельна ділянка № НОМЕР_2 загальною площею 15,6177 га, що розташована на території Гатищенської сільської ради (кадастровий номер 6321681600:02:001:0157).

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15.12.2020 №38-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради, 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036,6728 га, які розташовані за межами населених пунктів Вовчанської міської ради на території Вовчанського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Згідно з додатком до вищевказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області у комунальну власність Вовчанської територіальної громади, в особі Вовчанської міської ради передана, у тому числі, і земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташована на території Гатищенської сільської ради, цільове призначення 16.00 Землі запасу.

На підставі рішення сесії Вовчанської міської ради № 66.88-VІІІ від 11.03.2021 Про прийняття у комунальну власність земельних ділянок державної власності та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 15.12.2020, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Вовчанським міським головою, у комунальну власність Вовчанської міської ради прийнято 312 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7036,6728 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вовчанської міської ради, згідно з переліком.

В подальшому, на підставі рішення сесії Вовчанської міської ради №66.88- VIII від 11.03.2021 Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок державної власності, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 15.12.2020 та наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.12.2020 за №38-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність за Вовчанською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58914093 від 24.06.2021 08:26:30; номер відомостей про речове право 42651374). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2392572563216.

Прокурор вказує на те, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки спірна земельна ділянка у повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1 - 4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Згідно ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку, Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В свою чергу, згідно ст. 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 Про прикордонний режим установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 20.04.2016 № 138 Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області Золочівській районній державні адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 Про прикордонний режим та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 № 522 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

В подальшому, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323681600:02:001:0157 розташована у північно-західній частині Вовчанського району Харківської області. З півночі земельна ділянка розташована на відстані близько 300 метрів до державного кордону. За допомогою функції лінійка встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 500 метрів, якщо вимірювати із півночі, у найближчий точці менше 250 метрів.

Зі Схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (2 км від державного кордону).

Згідно інформації Четвертого прикордонного загону Державної прикордонної служби України №71/6824-23-вих від 19.10.2023, наданої на запит Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова №55-104-5776вих-23 від 11.10.2023, із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 Про прикордонний режим, земельна ділянка з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 у повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги. Вказана земельна ділянка розташована від державного кордону на відстані до двох кілометрів.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" 8 та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Вовчанського району Харківської області визначено розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області та від 01.11.2021 №539 Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області, а відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони.

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка незаконно передана у комунальну власність.

Аналогічна правова позиція суду викладена у постановах Верховного Суду №297/1395/15 від 14.11.2018, №297/1408/15, №924/174/18 від 11.09.2019, 163/2369/16, №910/19932/17.

Разом з тим, суд вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27.02.2019 справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Відповідно до частини 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки, невірно визначено її категорію як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої має перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Вовчанській міській раді продовжувати здійснювати розпорядження землею, яка є власністю Держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяженні речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Проте, відповідно до абз. 2 ч. З ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно з абз. З ч. З ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка із кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 зареєстрована на праві комунальної власності за Вовчанською міською радою.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Водночас, за численними висновками, які послідовно робив Верховний Суд, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (пункт 4. 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/3594/17), державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Спірна земельна ділянка належить до державної власності в силу ч. 2 ст. 77 Земельного Кодексу України, а відтак не може перебувати у комунальній власності й вищевказана реєстрація речового права комунальної власності на цю ділянку є незаконною.

Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 №450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).

Таким чином, для забезпечення державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанською міською радою на земельну ділянку із кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.

Крім того, спірна земельна ділянка на цей час перебуває у комунальній власності Вовчанської міської ради Харківської області та може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та бути передана фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства спірна земельна ділянка не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Вовчанської міської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення Державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Вовчанської міської ради Харківської області VIII сесії VIII скликання №66.88-VIII від 11.03.2021 в частині прийняття у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради спірної земельної ділянки; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Вовчанського міською радою на спірну земельну ділянку та зобов`язання Вовчанську міську раду повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації спірну земельну ділянку.

Як зазначалося вище по тексту рішення, першим відповідачем у справі заявлено про сплив строків позовної давності у справі.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення. Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, свідчить про порушення прав Держави на користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка земель оборони продовжує перебувати у комунальній власності Вовчанської міської ради і порушення прав її законного володільця - Держави, на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вовчанської міської ради Харківської області VIII сесії VIII скликання №66.88-VIII від 11.03.2021 в частині прийняття у комунальну власність Вовчанської територіальної громади в особі Вовчанської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663).

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Вовчанського міською радою (код ЄДРПОУ 04058663) на земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташованої за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2392572563216; запис про право власності 42651374 від 22.06.2021, внесений державним реєстратором Вовчанської міської ради Харківської області Терещенко О.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58914093 від 24.06.2021) з припиненням речових прав Вовчанської міської ради (код ЄДРПОУ 04058663) та закриттям розділу 2392572563216 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати Вовчанську міську раду (код ЄДРПОУ 04058663) повернути Державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6321681600:02:001:0157 загальною площею 15,6177 га, розташовану за межами населених пунктів на території Гатищенської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 6710,00 грн. судового збору.

Стягнути з Вовчанської міської ради (62504, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 92, код ЄДРПОУ 04058663) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) - 6710,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокурор - Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А).

Позивач - Харківська обласна державна (військова) адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956).

Перший відповідач - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822).

Другий відповідач - Вовчанська міська рада (62504, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Соборна, 92, код ЄДРПОУ 04058663).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Четвертий прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Повне рішення підписано 07 березня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова