Ухвала

від 07.03.2024 по справі 183/6441/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 183/6441/21

провадження № 61-2637ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року в справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

встановив:

23 лютого 2024 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До касаційної скарги заявником долучено платіжну інструкцію від 08 лютого 2024 року № 119 про сплату Дніпровською міською радоюсудового збору в розмірі 45 400, 00 грн.

Дніпровська міська радавже зверталась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто заявнику.

З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-2029ск24, вбачається, що Дніпровською міською радою подавалась до суду платіжна інструкція від 08 лютого 2024 року № 119, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, надісланої 07 лютого 2024 року.

Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.

Таким чином, суду касаційної інстанції слід надати інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання саме цієї, а не вперше поданої касаційної скарги.

Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» заявник не позбавлений можливості звернутися до суду в межах касаційного провадження 61-2029ск24 з клопотанням про повернення судового збору, який був сплачений за розгляд касаційної скарги, надісланої 07 лютого 2024 року.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру - 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

Позивач у своєму позові заявляє дві вимоги немайнового характеру (про скасування рішення виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 28 липня 2011 року № 32; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності), а також вимоги майнового характеру (про витребування від кожного з відповідачів частки господарського комплексу).

Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання скарги в частині оскарження двох вимог немайнового характеру становить 9 080, 00 грн (2 270, 00 грн * 1 * 2 * 200 %).

Таким чином, заявнику слід надати суду докази сплати судового збору у розмірі 9 080, 00 грн за подання цієї касаційної скарги в частині оскарження вимог немайнового характеру.

Крім того, вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є вимогами майнового характеру, тому відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з позовом в цій частині Дніпровська міська рада повинна була сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (794 500, 00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову в частині вимог майнового характеру (вартість спірного нерухомого майна станом на дату подання позову до суду), у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій частині.

Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині вимог майнового характеру, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, подати належні докази на підтвердження такої вартості (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна), а також з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) та надати докази на підтвердження його сплати.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Також згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Дніпровська міська рада у касаційній скарзі зазначає в якості відповідачів у справі, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , проте всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України не вказує їх місце проживання чи перебування для можливості надіслання судом на вказані адреси у випадку відкриття касаційного провадження копій касаційної скарги з доданими до неї документами.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням учасників справи, їх місцезнаходження, місця проживання чи перебування, а також надати докази сплати судового збору за подання саме цієї, а не вперше поданої касаційної скарги, розмір якого має бути визначений відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов