Рішення

від 07.03.2024 по справі 120/18717/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 березня 2024 р. Справа № 120/18717/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії з управління активами "Прімоколект- Капітал" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект - Капітал" (далі також - ТОВ КУА "Прімоколект - Капітал", позивач) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також НКЦПФР, Комісія, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 27.07.2023 №154-КУА/ПІФ про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) серії АЕ №294707 , виданої згідно з рішенням комісії №1405 від 21.10.2014 із необмеженим строком дії з 18.11.2014 р.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що є професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків та здійснював діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі відповідної ліцензії серії АЕ №294707.

До позивача застосовано санкції у вигляді анулювання ліцензії із чим останній не погоджується зазначаючи про те, що такі заходи є непропорційними, безпідставними та незаконними. Так, позивач вказує, що звітність, за неподачу якої його притягнуто до відповідальності, стосується періодів подання, які припадали на період після 24.02.2022, тобто після введення на території України воєнного стану. При цьому, 03.03.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон № 2115-ІХ Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни, яким було відтерміновано подачу різного роду звітності на трьохмісячний строк після припинення чи скасування воєнного стану. Однак, незважаючи на те, що наступним Законом від 27.07.2022 № 2643-ІХ хоч і була виведена частково з під дії пункту 1 Закону від 03.03.2022 № 2115-ІХ звітність, яка подається до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, проте це не скасувало визначені підпунктом 2 пункту 1 Закону від 03.03.2022 № 2115-ІХ гарантії щодо не притягнення юридичних осіб до адміністративної та/або кримінальної відповідальності за неподання чи несвоєчасне подання звітності чи інших документів визначених пунктом 1 цього Закону.

Окремо позивач акцентував увагу, що підпункт 7 пункту 1 згаданого Закону від 03.03.2022 № 2115-ІХ в редакції Закону від 27.07.2022 не робить обов`язковою подачу фінансової звітності, оскільки у цьому підпункті мова йде про обов`язок у період війни подавати звітність, іншу, ніж фінансова звітність та аудиторські звіти. При цьому, позивач наголошує, що вимога подавати дані, за не подачу яких до товариства застосована санкція у вигляді анулювання ліцензії, суперечить його праву не подавати фінансову звітність та аудиторські звіти. А саме, вказує, що усі види даних (місячні, квартальні, річні) ґрунтуються на фінансовій звітності, відтак, без складання та подачі фінансової звітності достовірність поданих даних не може бути гарантована. Отже, на думку позивача, вимога відповідача у подачі даних та звітів фактично зводиться до подачі фінансової звітності, що прямо суперечить пп. 7 п. 1 Закону від 03.03.2022 № 2115-ІХ.

Окрім того, як вказує позивач, застосована відповідачем санкція не відповідає критеріям пропорційності та обґрунтованості, які застосовуються до рішень суб`єктів владних повноважень. Свої доводи в цій частині позивач мотивує тим, що законодавець передбачив більш ощадливі засоби впливу, які не призводять до руйнації бізнесу, зокрема штраф.

Ухвалою від 19.12.2023 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.01.2024 р. до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що ліцензіат повинен дотримуватись нормативних значень пруденційних нормативів. Не виконання учасником ринків капіталу вимог рішення №1221 щодо нормативного значення нормативу ліквідності є порушенням ліцензійних умов. Так, розпорядженням комісії було зобов`язано товариство привести пруденційні нормативи у відповідність та подати довідку щодо розрахунку нормативу ліквідності за березень 2023 р. Однак, достовірна інформація щодо розрахунку нормативу ліквідності за березень 2023 р. не подана та пруденційні нормативи не приведено у відповідність до нормативних значень, а отже розпорядження не виконано.

Відповідач вказує, що учасники зобов`язанні подавати відповідну звітність, чого не здійснено позивачем.

Окремо вказує й на те, що товариство не спростовує факт допущення ним порушення.

Відтак, на думку відповідача, у спірних правовідносинах він діяв в межах повноважень та у передбачений законом спосіб, а тому наголошує на відсутності правових підстав для задоволення даного позову. Також у відзиві відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу.

02.02.2024 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідач не обґрунтовує у спірній постанові необхідність саме анулювання ліцензії. На думку позивача, при прийнятті постанови не дотримано принципу пропорційності. Стосовно клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вказав, що таке є передчасним та визначити розмір витрат до закінчення судового розгляду справи не є можливим.

14.02.2024р. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких останній вказав, що позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на протиправність спірної постанови.

15.02.2024 р. подано спростування на заперечення відповідача, в яких представник позивача зазначає про те, що відповідач намагається обґрунтувати позицію нормами, які застосовуються до біржі, якою не є позивач.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

TOB КУА "Прімоколект - Капітал" (ідентифікаційний код юридичної особи 36676934) є професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків, здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) на підставі ліцензії серії АЕ №294707 від 03.03.2015р.

У відношенні TOB КУА "Прімоколект - Капітал" винесено розпорядження уповноваженими особами комісії №77-КУАП/ПІФ від 10.05.2023 р., згідно якого товариству необхідно було протягом 10 робочих днів з дня отримання розпорядження усунути порушення шляхом:

- приведення пруденційних показників у відповідність до нормативних значень;

- подання до комісії достовірної інформації у складі довідки про розрахунок нормативу ліквідності активів за січень, лютий та березень 2023 р. щодо розрахунку ліквідності активів та даних на підставі яких здійснювався розрахунок зазначеного показника.

Розпорядження отримано TOB КУА "Прімоколект - Капітал" 17.05.2023 р.

На виконання розпорядження товариство подало інформацію за січень та лютий 2023 р. Однак за березень 2023 р. достовірна інформація у складі довідки про розрахунок нормативу ліквідності активів щодо розрахунку ліквідності активів та даних на підставі яких здійснювався розрахунок зазначеного показника - не подана.

Надалі, у відношенні TOB КУА "Прімоколект - Капітал" складено акт про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках від 04.07.2023 р. №143-КУА/ПІФ,у якому зафіксовано, що станом на 14.06.2023 р. достовірна інформація у складі довідки про розрахунок нормативу ліквідності активів щодо розрахунку ліквідності активів та даних на підставі яких здійснювався розрахунок зазначеного показника за березень 2023 р. не подана. Вказано, що товариство повідомило комісію про не приведення пруденційних показників у відповідність до нормативних значень.

Постановою уповноваженої особи НКЦПФР від 13.07.2023 р. розгляд справи про правопорушення на риках капіталу та організованих товарних ринках у відношенні ТОВ КУА Система Плюс призначено на 27.07.2023.

Постановою від 27.07.2023 №154-КУА/ПІФ накладено на товариство санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) серії АЕ №294707.

Зокрема, в постанові комісія вказала, що товариство не виконало розпорядження №77-КУАП/ПІФ від 10.05.2023 р. щодо подання достовірної інформації у складі довідки про розрахунок нормативу ліквідності активів щодо розрахунку ліквідності активів та даних на підставі яких здійснювався розрахунок зазначеного показника за березень 2023 р. та привело пруденційні показники у відповідність до нормативних значень.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків визначаються Законом України від 30.10.1996 № 448/96-ВР Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків (надалі Закон № 448/96-ВР).

Відповідно до статті 5 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основний перелік завдань, який покладається на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку визначено у статті 7 Закону № 448/96-ВР.

Відповідно до п. 5, 10 статтею 8 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, серед іншого має право:

- виносити попередження, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону;

- надсилати офіційним каналом зв`язку емітентам, суб`єктам системи накопичувального пенсійного забезпечення (крім вкладників та учасників) та особам, які провадять професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та законодавства про акціонерні товариства, а також вимагати надання необхідних документів відповідно до законодавства.

Крім того, пунктом 14 статті 8 Закону № 448/96-ВР також передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Питання відповідальності за правопорушення на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках розкриваються в статті 11 Закону № 448/96-ВР.

А саме, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 11 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у системі накопичувального пенсійного забезпечення, законодавства про акціонерні товариства у розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, -у розмірі від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Конкретні підстави для анулювання ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках визначаються статтею 73 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV Про ринки капіталу та організовані товарні ринки (далі також Закон № 3480-IV).

Відповідно до п. 14 частини першої статті 73 цього Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право анулювати видану ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у разі, якщо, зокрема професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не виконав надіслане офіційним каналом зв`язку розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про усунення порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки (зокрема щодо порушення ліцензійних умов);

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затверджених рішенням Комісії від 03.02.2022 №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2022 за № 465/37801 (далі - Ліцензійні умови № 92), які діють з 13.05.2022, ліцензіат (крім банку) повинен дотримуватися нормативних значень пруденційних нормативів, встановлених НКЦПФР для осіб, які провадять діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

Положенням про порядок складання та розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим рішенням Комісії від 02.10.2012 №1343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2012 р. за № 1764/22076 (далі - Положення №1343) визначено перелік, порядок та строки подання до Комісії особами, що здійснюють управління активами інституційних інвесторів (далі - КУА), інформації щодо КУА та щодо інститутів спільного інвестування (далі - Дані).

При цьому, 03 березня 2022 року в Україні прийнятий Закон № 2115-ІХ Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни (далі Закон від 03.03.2022 № 2115-ІХ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього Закону № 2115-ІХ (в первинній його редакції) було установлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Тобто цими положеннями Закону № 2115-ІХ було відтерміновано для усіх суб`єктів господарювання (в тому числі і для позивача) подачу різного роду звітності на трьохмісячний строк після припинення чи скасування воєнного стану.

Разом із тим, Законом України від 27 липня 2022 року № 2463-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей діяльності фінансового сектору у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні в Закон № 2115-ІХ було внесено відповідні зміни та доповнення.

А саме, пункт 1 Закон № 2115-ІХ доповнено в тому числі підпунктом 7, яким визначено, що дія підпунктів 1 і 4 цього пункту не поширюється на подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, звітних даних та іншої звітності (іншої, ніж фінансова звітність та аудиторські звіти за результатами обов`язкового аудиту річної фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності, якщо відповідно до законодавства України необхідно складати консолідовану фінансову звітність), на розкриття таких даних, а також на перевірку своєчасності та повноти їх подання.

Отже, внесені Законом від 27.07.2022 № 2463-ІХ зміни до Закону № 2115-ІХ фактично відновили обов`язок для учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків подачі звітності до НКЦПФР в період дії воєнного стану.

У зв`язку з такими законодавчими змінами, пунктом 1 рішення Комісії від 23.04.2022 №314 Про подання професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків звітних даних та інших відомостей до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку під час дії воєнного стану (із змінами та доповненнями) (далі - Рішення №314) було визначено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей діяльності фінансового сектору у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні від 27.07.2022 № 2463-IX подання професійними учасниками ринків капіталу, їх об`єднаннями та професійними учасниками організованих товарних ринків звітних даних та інших відомостей, інформації та документів до НКЦПФР здійснюється згідно переліку, у порядку та строки відповідно до вимог, установлених відповідними нормативно-правовими актами НКЦПФР, за винятком подання фінансової звітності та довідки щодо відомостей про аудиторський звіт, що входять до складу відповідних звітних даних, які можуть бути подані протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період їх неподання.

Із процитованого видно, що дійсно за правопорушення на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках, яке полягає у неподанні до Комісії інформації чи невиконання рішення Комісії, до суб`єкта застосовуються й відповідні фінансові санкції.

Натомість застосування такого роду санкції як анулювання ліцензії не є обов`язковим та визначається виключно за власним розсудом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що свідчить вжиті у відповідних нормах законодавства слова може, має право. При цьому, реалізація такого права пов`язана із наявністю визначених у статті 73 Закону України Про ринки капіталу та організовані товарні ринки підстав.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови суд встановив, що в ній не розкриті мотиви, що зумовили Комісію застосувати відносно позивача такий вид відповідальності, як анулювання ліцензії.

В свою чергу, оцінюючи саму сутність виявлених відповідачем порушень та перевіряючи дотримання останнім принципу пропорційності застосованого до позивача покарання, суд зазначає наступне.

Як уже наголошувалось судом вище, підпунктом 1 пункту 1 Закону № 2115-ІХ визначено можливість фізичним та юридичним особам (суб`єктам подання звітності) подавати податкові, облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до чинного законодавства, через три місяці після припинення чи скасування воєнного стану за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Тому, для з`ясування усіх обставин справи є необхідність дослідити, чи може бути подана в повному обсязі та з достовірною інформацією та звітність, яка вимагалась відповідачем (довідка про розрахунок нормативу ліквідності, зокрема за березень 2023 р.) в тому разі, коли позивачем не сформована та не подана фінансова звітність, подання якої безпосередньо нормами цього ж Закону № 2115-ІХ не вимагається.

З цього приводу суд враховує, що згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-ХІV), фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; користувачі фінансової звітності (далі користувачі) фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Отже, з аналізу цих положень Закону № 996-ХІV слідує, що джерелом достовірних даних про результати діяльності підприємства, які ґрунтуються на грошовому вимірнику, є виключно фінансова звітність, складена відповідно до вимог цього Закону.

Так, рішенням Комісії від 23.04.2022 №314 затверджено форму довідки про нормативи ліквідності, зокрема в такій серед іншого має бути зазначено інформацію про грошові кошти, що включають кошти професійного учасника на поточних рахунках та депозити в банках (крім банків, у яких запроваджено тимчасову адміністрацію або проводиться процедура ліквідації), зобов`язання, облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики України, що належать професійному учаснику та обліковуються на його рахунках в цінних паперах.

В свою чергу, Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, визначено мету, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів .

Зокрема, згідно даного Стандарту фінансова звітність складається з: балансу, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності (пункт 1 розділу ІІ Стандарту).

В свою чергу:

-баланс (звіт про фінансовий стан) звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний каптал (пункт 3 розділу І Стандарту);

-активи ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вимог у майбутньому (пункт 3 розділу І Стандарту);

-у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки, інший сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8 розділу ІІ Стандарту);

-у звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів (грошей) протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (пункт 9 розділу ІІ Стандарту).

При цьому, пунктом 3 розділу І Положення про порядок складання та розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.10.2012 р. № 1343, визначено, що дані подаються до НКЦПФР в обсязі, що встановлений цим Положенням, не пізніше строків, визначених у пункті 1 розділу III цього Положення. Дані повинні містити всі визначені цим Положенням довідки. Усі довідки Даних мають бути заповнені, містити достовірну та повну інформацію. Інформація в довідках повинна бути заповнена відповідно до додатків 1-16 до цього Положення. Дані складаються станом на кiнець останнього дня звітного періоду.

Таким чином, відповідно до цієї норми подача недостовірних чи неповних даних не є належною подачею даних.

Крім того, відповідно до п.п. 7 п. 1 Закону № 2115-ІХ повинна бути забезпечена можливість перевірки своєчасності та повноти подання відповідної інформації.

Із вищевказаного слідує, що усі дані які мають подаватися до НКЦПФР мають бути належним чином заповнені в документі, в якому вони подаються, містити достовірну та повну інформацію.

В свою чергу, суд вказує, що зміст показників довідки про нормативи ліквідності ґрунтується на показниках грошового вимірника гривні, які можливо отримати виключно на підставі фінансової звітності балансу КУА, балансу ІСІ, тощо. Однак, відповідна фінансова звітність не підлягала подачі позивачем в період дії воєнного стану відповідно до підпункту 7 пункту 1 Закону № 2115-ІХ.

Із цього слідує, що позивач маючи передбачене Законом право не подавати у спірний період відповідної фінансової звітності (а отже і оперувати відповідними показниками) об`єктивно був позбавлений можливості заповнити та сформувати повні та достовірні звітні дані, що мали подаватися до НКЦПФР.

Суд не приймає посилання відповідача на Положення №1597, оскільки п. 1 рішення НКЦПФР від 15.02.2023 р. №153 передбачено, що тимчасово, на період дії воєнного стану, зупинено дію рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01 жовтня 2015 року № 1597 "Про затвердження Положення щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на фондовому ринку та вимог до системи управління ризиками", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2015 року за № 1311/27756 (зі змінами) (далі - рішення № 1597).

Пунктами 11, 12 даного рішення встановлео, що справи про порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки за недотримання професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків у своїй діяльності вимог щодо пруденційних нормативів, установлених рішенням № 1597, а також за неподання, неподання у встановлені строки та подання не в повному обсязі до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звітних даних та інформації про результати розрахунку таких пруденційних нормативів та даних, на основі яких здійснювався їх розрахунок, що мало місце до набрання чинності цим рішенням, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не порушуються.

Отже, незважаючи на той факт, що формально товариство недотрималось вимог законодавства щодо подання до НКЦПФР довідки про розрахунок нормативу ліквідності за березень 2023 р. та дотримання пруденційних показників, проте однією з причин, що цьому сприяло, є, в тому числі, і недосконалість норми закону, виконання якої для позивача було ускладненим.

Суд зазначає, що анулювання ліцензії є найсуворішою санкцією, тобто є одним із крайніх заходів впливу. А отже, застосування такого заходу вимагає від суб`єкта владних повноважень належного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого суб`єктом господарювання порушення та з`ясування усіх причин та умов, що зумовили його вчинення.

Однак оскаржувана постанова таких обґрунтувань не містить.

Більш того, суд вказує й на те, що відповідачем не доведено, що при накладені санкції у виді анулювання ліцензії ним з`ясовувались усі обставини вчиненого позивачем порушення, зокрема ті, про які зазначено судом вище, адже вони безумовно мали бути враховані при розгляді справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках та впливати на обсяг відповідальності позивача.

При цьому, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 у справі N 910/23000/17 зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

Також, в постанові ВС від 18.05.2023 № 910/19008/21) суд вказав, що при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Отже, Верховним Судом висновано, що дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно, критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб`єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Натомість, судом встановлено, що у постанові відповідача, що є предметом оскарження, відповідачем нічим не обґрунтована необхідність та доцільність застосування по відношенню до позивача найсуворішої санкції анулювання ліцензії. Відповідачем в процесі розгляду справи не доведено, що такого роду санкція є пропорційною виявленим порушення, як і не вказано про те, що при прийнятті спірного рішення були з`ясовані усі обставини, які зумовили причини допущеного правопорушення, про що судом наголошувалось вище. Більше того, відповідач взагалі не обґрунтував, яким чином неподача позивачем певної звітності призвела чи могла призвести до порушення прав учасників ринків капіталу (у тому числі споживачів фінансових послуг) чи інших осіб (в тому числі держави), які негативні наслідки для відповідних осіб настали та чи є ці наслідки пропорційними по відношенню до тих негативних наслідків, які настали для самого позивача у зв`язку із реалізацією застосованої до нього санкції.

Окремо не можна залишити поза увагою і те, що в подальшому, уже після винесення НКЦПФР оскаржуваного рішення, рішенням відповідача від 15.02.2023 № 153 Щодо застосування деяких рішень НКЦПФР на період дії воєнного стану складання звітних даних за результатами розрахунку пруденційних нормативів відкладене на період, що настане через 90 днів після завершення дії воєнного стану. Натомість, у складі Даних за Положенням № 1343 (які позивач мав обов`язок подати) передбачена Довідка про пруденційні нормативи, що застосовуються до Компаній (додаток 5 до Положення № 1343).

Тобто, цей факт може додатково підтвердити ту обставину, що сама по собі послідуюча відмова відповідача від вимоги щодо подачи частини звітності, визначеної Положенням № 1343, не створює для нього жодних тяжких наслідків. Відтак, існуючі порушення є такими які можуть бути виправленні в майбутньому самим позивачем без непоправної шкоди для інших осіб. За таких обставин, на думку суду, застосування відповідачем без належного обґрунтування найсуворішого виду санкції до позивача у вигляді анулювання ліцензії є непропорційним виявленим порушенням та їх наслідкам.

Відтак, суд доходить висновку, що оскільки оскаржувана постанова не відповідає усім тим критеріям правомірності, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, яким має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2684 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Однак, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не надано жодних доказів, відтак, витрати не підлягають відшкодуванню

В контексті наведеного, оцінюючи подану заяву представника позивача про прийняття рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу, беручи до уваги, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не надано жодних доказів, суд доходить висновку, що клопотання про прийняття рішення щодо судових витрат не підлягає задоволенню .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.07.2023 №154-КУА/ПІФ про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) серії АЕ №294707 , виданої згідно з рішенням комісії №1405 від 21.10.2014 із необмеженим строком дії з 18.11.2014 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" (вул. Янгеля Академіка, 4, оф. 9, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 2019012136)

Відповідач: Національна комісія з цінних паперів та фондвого ринку (вул. Князів Острозьких, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37956207)

Повний текст судового рішення сформовано: 07.03.24 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна