Рішення

від 07.03.2024 по справі 120/19172/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 березня 2024 р. Справа № 120/19172/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до: Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки з метою виключення товариства з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості через електронний кабінет були подані пояснення та копії документів. В поясненнях було описано господарські операції та було надано підтверджуючі документи. Позивач стверджує, що господарські операції носять цілком реальний характер і жодних ознак ризиковості не містять.

Ухвалою суду від 28.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.01.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що за результатами розгляду повідомлення позивача про подання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку Комісією було прийнято рішення №3054 від 27.10.2023 про відповідність приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" критеріям ризиковості платника податку. Однак, за результатами проведеного моніторингу даних ЄРПН та аналізу інформаційних баз даних, у зв`язку з отриманням інформації у процесі поточної діяльності, встановлено здійснення ризикових фінансово-господарських операцій по приватному акціонерному товариству "Продовольча компанія "Поділля", що відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку згідно кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку, а саме: постачання товару, походження якого непрослідковується за ланцюгом постачання. Крім того, платником податку не надано та/або надано не в повному обсязі копії документів, які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку, а саме: прибуткові/ви даткові накладні; акти приймання-передачі товарів (робіт,послуг). Позивачем було подано на розгляд Комісії повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку з пакетом документів, що розглядалися Комісією 24.11.2023 та 08.12.2023. Проте, за результатами розгляду наданих на розгляд Комісії документів було прийнято оскаржувані рішення від №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023 про відповідність товариства позивача критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, представник відповідача зазначив, що рішення Комісії №3054 від 27.10.2023 та №5531 від 05.12.2023 є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію у зв`язку із прийняттям наступного рішення, а тому не можуть бути скасованими, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом вони не є чинними.

18.01.2024 представник позивача скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив в якому послався на те, що оскаржувані рішення №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023 прийнято відповідачем всупереч приписам пункту 6 Порядку №1165 за відсутності факту направлення позивачу на реєстрацію в ЄДРПН податкової накладної або розрахунку коригування, за наслідками чого податковий орган здійснює моніторинг платника податків. Оскаржувані рішення прийняті за результатами господарських операцій, які мали місце в період з 01.05.2023 о 21.09.2023, та за якими позивачем вже було складено та зареєстровано в ЄДРПН усі податкові накладні за даними операціями поставки товарів. Тобто, на переконання представника позивача, відповідачем прийнято оскаржувані рішення за відсутності передбачених на те Порядком №1165 правових підстав.

Непогоджуючись із позицією сторони позивача, представник відповідача подав до суду 24.01.2024 заперечення на відповідь на відзив у якому вказав, що законодавець не ставить в залежність факт реєстрації податкової/розрахунку коригування із прийняттям контролюючим органом рішення про відповідність платника податків п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, а пов`язує саме з фактом порушення податкового законодавства платником податку (з урахуванням наявної інформації) з імовірністю складення та надання податкової накладної / розрахунку коригування. Так, підставою прийняття оскаржуваних рішень є те, що у контролюючого органу наявна інформація про те, що позивачем здійснюється постачання товару, походження якого не прослідковується по ланцюгу постачання; та постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податків.

Представником відповідача на адресу 09.01.2024 та 17.01.2024 були подані клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Визначаючись щодо поданих клопотань, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Суд звертає увагу, що вирішення питання про призначення справи за правилами спрощеного чи загального позовного провадження на стадії відкриття провадження у справі належить до повноважень лише суду, тобто незалежно від наявності клопотання позивача суд може призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того в порушення вимог частини першої статті 167 КАС України, клопотання представника відповідача не містить належних підстав, не вказано, які конкретні обставини даної судової справи зумовлюють необхідність проведення її розгляду саме за правилами загального позовного провадження.

Водночас, така категорія справ не визначена у переліку частини четвертої статті 257 КАС України, який забороняє розгляд деяких категорій справ за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, суд вважає, що вказаний спір може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

27.10.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Південного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято Рішення №3054 про відповідність підприємства - позивача критеріям ризиковості. Підставою для прийняття рішення стала інформація про відповідність ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» критеріям ризиковості:

01 - постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання;

12 - постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого (их) прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

У відповідності до п.6 Порядку 1165, Позивачем було подано до податкового органу Повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості №2012 від 24.11.23р. до якого долучено докази наявності матеріально-технічної бази у ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля», документальне підтвердження виробництва цукру та його продажу вказаним в Рішенні №3054 покупцям. Зокрема, було надано договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, податкова та статистична звітність, правовстановлюючі документи тощо. На підтвердження зазначених обставин надається Повідомлення N?2012, додані до цього первинні документи та документи довільного формату N?1-98.

05.12.2023 Комісією регіонального рівня Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято Рішення №5531, яким визнано ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку: В якості підстави визнання відповідності критеріям ризиковості зазначено п.8 Додатку №1 до Порядку №1165. При цьому, вказано наступні коди податкової інформації: 01 та 012. Також у рішенні податковим органом вказано про відсутність наступних документів: копій актів звірок взаємних розрахунків,; видаткових накладних, ТТН щодо реалізації товару ТОВ "БІОСОІЛ; ненадання в повному обсязі документів щодо реалізації товарів ТОВ "НОВА-ПОСТАЧ", ТОВ "ОДА-ТРЕЙД", зокрема видаткових накладних та ТТН.

08.12.2023 позивачем подано повідомлення №2026 до якого надано ряд первинних документів.

Незважаючи на надані ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» пояснення та первинні документи Комісією регіонального рівня Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято Рішення №5734 від 19.12.2023 про відповідність ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» критеріям ризиковості платника податку. При цьому вказано наступні коди податкової інформації: 01 та 012.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України).

Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із п.201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №1165).

Відповідно до п.3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно із абзацом першим п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня (абзац другий цієї ж норми).

Відповідно до абзацу третього п.6 Порядку №1165 у разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Абзацом четвертим цієї ж норми встановлено, що включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (абзац п`ятий п.6 Порядку №1165).

Згідно із абзацом шостим п.6 Порядку №1165 у рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до абзацу сьомого цієї ж норми у разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Як передбачено абзацом десятим п.6 Порядку №1165 у разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзац одинадцятий п.6 Порядку №1165).

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци 14-20 п.6 Порядку №1165).

Відповідно до абзацу двадцять другого п.6 Порядку №1165 за результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

У рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, надісланих відповідно до абзацу восьмого цього пункту, комісія регіонального рівня у відповідних полях рішення зазначає детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, зазначає/обирає з переліку документ/документи, не наданий/не надані платником податку, який може/які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку (абзац двадцять восьмий п.6 Порядку №1165).

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеного моніторингу даних ЄРПН та аналізу інформаційних баз даних, у зв`язку із отриманням інформації у процесі поточної діяльності відповідачем було встановлено здійснення позивачем ризикових фінансово-господарських операцій, що відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку.

Такою інформацією, на думку контролюючого органу (зазначено ним у своєму відзиві), є те, що позивачем здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей з ризиковими суб`єктами господарювання, а саме: ТОВ "НОВА_ПОСТАЧ", ТОВ "ЦУКОРТТОРГ", ТОВ"ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД", ТОВ "АГРОВІЗІОН", ТОВ "ОДА-ТРЕЙД", ТОВ "ТД МИР", ТОВ "БАКТРЕЙД", ТОВ "Торнадо", ТОІ "ФУДЛАЙФ ПЛЮС", ТОВ "БІОТРЕЙД ГРУП" , ТОВ "ДНІПРОСНАБГРУП", ТОВ "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" ТОВ ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДЕЛОС", ТОВ "ЗЕРНОТОРГПОСТАЧ ГРУП", ТОВ "БІОСОІЛ", ТОВ "ПРОДОТТІ ДОЛЧЕ", ТОВ "ТД Холанд", ТОВ "Донті Плюс", ТОВ "ОРНАТЕК КОМПАНІ", ТОВ "ОХОРОННА КОМПАНІЯ "ЦИТАДЕЛЬ".

При цьому, суд звертає увагу, що в самому оскарженому рішенні податковим органом не зазначено ані контрагентів, ані господарських взаємозв`язків позивача із такими суб`єктами господарської діяльності. Обмежено датою операції та кодом ЄДРПОУ суб`єкта господарювання.

Варто наголосити на тому, що Порядком №1165 передбачений чіткий перелік умов, за яких Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може віднести підприємство до категорії ризикових.

Вирішенню Комісією питання щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку має передувати складання та направлення цим платником податкової накладної/розрахунку коригування для їхньої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Лише за наявності цієї умови контролюючим органом проводиться перевірка поданих податкової накладної/ розрахунку коригування та, як наслідок, моніторинг платника податку в цілому.

При цьому, у даному випадку позивачем не направлялись для реєстрації контролюючому органу жодні податкові накладі чи розрахунки коригування.

Вказане також сторонами не заперечуються.

Іншими словами, з оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийняте комісією регіонального рівня не за наслідками подання позивачем податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має передувати його моніторингу контролюючим органом як платника податку, а у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних Державної податкової служби.

Зазначене вказує на те, що оскаржуване рішення не містить жодних мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Окрім того, у постанові від 30.11.2021 року у справі №340/1098/20 Верховний Суд дійшов висновків, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

У постанові від 06.02.2024 року у справі №320/13271/20 Верховний Суд зазначив наступне: «відповідачем 1 у рядку «В даному випадку формування контролюючим органом висновку про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку призвело до безпосередніх негативних наслідків для позивача у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Податкова інформація всупереч вимогам Порядку №1165 не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, тобто оскаржувані рішення не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття, такий акт не може вважатися правомірним».

Виходячи з аналізу оскаржуваних рішень, а також наданих до матеріалів справи документів, суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняті оскаржувані рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості, суду надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку обставин господарських операцій із вказаними контрагентами, не наведено у зв`язку із чим застосовано коди, які впливають на відповідності підприємства пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків та на підставі чого здійснено їх застосування.

Верховний Суд у постановах від 19.11.2021 по справі №140/17441/20, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Як видно із витягу протоколу засідання комісії від 27.10.2023 №164/62/23, розглядалось питання щодо відповідності/невідповідності критеріям ризиковості платника податку приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля".

Відповідно до змісту розглянутого питання зазначено, що в ході аналізу встановлено такі ризики: 01 - постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання: 12 - постачання товарів (послуг) платнику (ам) податку, щодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації, що узгоджується із позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 по справі №340/1098/20, від 23.06.2022 у справі №640/6130/20.

Однак відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу його прийняття. Комісія під час розгляду питання щодо відповідності/невідповідності позивача критеріям ризиковості платника податку лише встановила наявність господарських операцій з постачання і придбання товару у контрагентів, щодо яких прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" надавались до податкового органу письмові пояснення, у яких детально описано факти про господарську діяльність товариства, здійснені господарські операції з підтверджуючими первинними документами.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження того, що комісія контролюючого органу перевіряла подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні), в порядку, визначеному приписами Порядку №1165, відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 по справі №160/93/19, від 04.06.2020 по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення останнім законодавства України.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що серед контрагентів позивача є суб`єкти господарювання, які включені до переліку ризикових.

Тобто негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.07.2020 року у справі №240/6806/17.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідний паровий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №520/14316/19.

Водночас, позивач з метою спростування сумнівів та доводів контролюючого органу в реальності здійснених ним господарських операцій, припущень щодо ризиковості його фінансово-господарської діяльності подав до суду документи на підтвердження здійснення господарських операцій, та добросовісності його як платника податку.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що спірне рішення про визначення товариства таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього юридичних наслідків.

Наслідком прийняття відповідачем спірного рішення та внесення платника податку до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, може бути зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування, а також прийняття у подальшому рішень про відмову у такій реєстрації, що фактично позбавляє можливості платника податків належним чином здійснювати свою господарську діяльність.

При цьому право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника визначене в нормі пункту 6 Порядку №1165, за яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачене в затвердженій формі рішення (додаток 4 до Порядку № 1165), а саме "Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.01.2021 по справі №640/11321/20.

Враховуючи наведене, рішення відповідача №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується вимог з приводу виключення позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до абзацу тридцять першого п.6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня за основним місцем обліку платника податку виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

За таких обставин, зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту його порушеного права.

Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відтак, адміністративний позов також підлягає задоволенню у цій частині.

При цьому, судом не беруться до уваги інші твердження відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Як наслідок, підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо виключення позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

07.12.22р. між адвокатом Колісником Б.О. та позивачем Приватним акціонерним товариством «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ «ПОДІЛЛЯ» був укладений Договір про надання правової допомоги №07/12 (надалі - Договір).

Додатковою угодою до цього Договору від 20.12.23р. сторони погодили, що розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 30 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та адвокатом Колісником Б.О. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги щодо визнання протиправними та скасування рішень податкового органу про визнання позивача таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість (п.1 Додаткової угоди).

У відповідності до п.2 Додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої інстанції; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання адвокатських запитів; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.

26.02.24р. між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі N? 120/19172/23, згідно якого витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі становлять 30 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.

З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 3000,00 грн та стягнути витрати з відповідача, і саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023, що прийняті Комісією Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля".

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору у розмірі 8052,00 грн.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ПОДІЛЛЯ" (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, буд. 74А, код ЄДРПОУ 33143011)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (

СуддяКомар Павло Анатолійович