Рішення

від 07.03.2024 по справі 140/33651/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/33651/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юма Трейд до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юма Трейд звернулося до суду із позовом до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001656; визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару № UA205140/2023/000299/2 від 15.05. 2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Юма Трейд (товариство, позивач) придбало товар: маринований імбир для приготування їжі на загальну вартість 8282 доларів США згідно договору поставки № 290924 від 01. 01. 2023 року. Поставка здійснюється на умовах INCOTERMS: CIF Клайпеда.

При цьому, митна вартість визначена нарівні 305 423,26 грн. без урахування транспортних витрат в розмірі 51 600,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Юма Трейд з метою митного оформлення вказаного товару 15.05.2023 року до Волинської митниці (надалі - відповідач, митний орган) подано митну декларацію № 23UA205140037305U4.

На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано договір поставки № 290924 від 01.01.2023 року;

комерційний рахунок-фактура № ZY 2303 від 15. 02. 2023 року;

пакувальний лист № ZY 2303 від 15. 02. 2023 року, фітосанітарний сертифікат № 223000000584180001 від 27. 02.2023 року та нотаріально завірений переклад ;

сертифікат здоров`я № 223000000584180002 від 27. 02. 2023 року;

сертифікат походження товару Китайської Народної Республіки № C23MA3QN8J980024 від 03.03.2023 року, сертифікат відповідності від 14.04.2023 року, копію специфікації товару, коносамент № 225380968 від 08.03. 2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 05. 09.2023 року та нотаріально завірений переклад, платіжне доручення в іноземній валюті № 24 від 24.02.2023 року, митну декларацію країни відправлення № 23L303203813K103443 від 08. 05. 2023 року, рахунок № 91 від 09.05.2023 року про надання транспортних послуг; довідку про транспортні витрати від 08. 05. 2023 року, договір-заявку на перевезення від 08. 05. 2023 року, договір про надання послуг митного брокера № 09/01 від 09.05.2023 року.

Однак, 15. 05. 2023 року Волинською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості UA205140/2023/000299/2.

У вказаному рішення зазначено- «Митна вартість товару N° І та № 2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв 'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності».

Відтак вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості.

Згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам па користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту), висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом на вимогу митниці було надано наступні документи:

проформа-інвойс N2 ZY2303 від 13. 01. 2023 пропозиція б/п від 01. 05. 2023; прайс-лист (пропозиція) товару б/п від 09.05.2023 року є лише пропозиція (ojerta) на кожну окрему поставку від продавця. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості декларант відмовився, про що повідомив митницю листом б/п від 15. 05. 2023.

Зазначає, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України.

Разом з тим, митним органом складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205140/2023/001656 з причин "митна вартість товарів 1 та 2 не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 року UA205140/2023/000299/2.

В результаті прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 року позивач поніс додаткові витрати на сплату митних платежів в розмірі 63 449,59 грн.

Таким чином, позивач вважає винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 року та Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205140/2023/001656 безпідставними, необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольними повністю.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог ТзОВ Юма Трейд. В обґрунтування своєї позиції вказує, що під час опрацювання документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, що призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: Числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23L303203813K103443 від 08.05.2023 7575,23 Євро не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі №ZY2303 від 15.02.2023 8282 Дол.США. В платіжному дорученні в іноземній валюті №24 від 24.02.2023 в призначенні платежу зазначений інвойс №ZY2303 з іншою датою 13.01.2023, ніж поданий до митного оформлення №ZY2303 від 15.02.2023. В контракті печатка покупця перенесена з іншого документу. Відповідно до Контракту № 290924 від 01.01.2023 постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар за ціною, якістю та кількістю визначеною в інвойсах і пакувальних листах. Відповідно до інвойсу №ZY2303 від 15.02.2023 умови поставки товару - CIF KLAIPEDA, Литва. Згідно з CMR від 09.05.2023 та декларації країни відправлення №23L303203813K103443 від 08.05.2023 відправником товару з Клайпеди (Литва) є UAB «AUTOVERSLO LOGISTIKA». Проте, даних щодо відправника не зазначено в інвойсі та контракті. Перевізником надані рахунок на перевезення №91 від 09.05.2023, довідка про транспортні витрати та договір заявка на перевезення від 08.05.2023. Згідно документів на транспортування, наданих перевізником, вартість перевезення по маршруту Клайпеда (Литва) м/п Рава-Руська становить 31120 грн., а вартість перевезення від м/п Рава-Руська до м.Вінниця 20480 грн. Відстань між Клайпеда (Литва) м/п Рава-Руська за даними Google maps становить 828 км., тобто вартість перевезення за даним маршрутом становить 37,58 грн/км., а відстань між м/п Рава-Руська та м.Вінниця 426 км., тобто вартість перевезення за даним маршрутом становить 48,08 грн/км. Тобто дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складавою митної вартості. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей, та заниження транспортних витрат до кордону України, які є невідємною складавою митної вартості. Щодо першої розбіжності, зауважуємо, що декларація країни відправлення це оформлена в країні експорту товару митна декларація, яка містить відомості про вартість товару.

Вказує, що як рахунок-фактура, так і експортна декларація в розмінні положень ст.53 МК України є документами, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості ввезеного товару. Згідно ч.2 ст.53 МК рахунок фактура є обов`язковим документом, який подається для підтвердження митної вартості, експортна декларація країни відправлення самостійно подана декларантом для підтвердження митної вартості товару. З огляду на розбіжності у числових показниках у вищезазначених документах, у митниці були наявні усі законодавчі підстави для витребування додаткових документів, які б усунули виявлені митницею розбіжності щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість та підтверджували б заявлене числове значення митної вартості товару.

Щодо другої розбіжності, зазначає що частиною другою ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подання на підтвердження заявленого рівня митної вартості такого документа як банківський платіжний документ, інший бухгалтерський документ, що підтверджує оплату за товар, якщо рахунок сплачено. Відповідно до п.п 6.1 Контракту №290924 від 01.01.2023, Покупець оплачує товар за ціною та умовами платежу, зазначеними в рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в Контракті. Зауважуємо, що відповідно до п. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з п. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Тобто банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 МК України документи, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У графі «Призначення платежу» банківських платіжних документів, які надавалися до митного оформлення, містяться посилання на Контракт №290924 від 01.01.2023, та інвойс №ZY2303 з іншою датою 13.01.2023, ніж поданий до митного оформлення №ZY2303 від 15.02.2023, у зв`язку з чим дані платіжні доручення не можливо пов`язати з партіями товару, що були пред`явлені до митного оформлення. Тому, оскільки в наданих до митного оформлення платіжне доручення №24 від 24.02.2023 року де вказаний інвойс №ZY2303 з іншою датою 13.01.2023, ніж поданий до митного оформлення інвойс №ZY2303 від 15.02.2023 є іншою інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: різні дати інвойсів, що призводить до неможливості ідентифікувати платіжні доручення з певною поставкою товару, такі документи не є достатніми доказами підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Щодо третьої розбіжності вказує, що в контракті печатка покупця перенесена з іншого документу. У електронному варіанті контракту №290924 від 01.01.2023 року наявні ознаки цифрового копіювання перенесення печатки, оскільки відбиток печатки можна скопіювати та використовувати в інших документах. Даний документ є долучений до відзиву на позовну заяву. Відповідно до ч.2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Висновок про підробку документу може бути одержаний за результатами проведення відповідної експертизи. Проте ч.3 ст. 53 МКУ визначено, що достатньою умовою для запиту додаткових документів є виявлення в наданих документах ознак підробки. Митний орган може дійти висновку про наявність ознак підробки тільки за результатом візуальної перевірки документів, які відповідно до ст. 335 МКУ подаються митному органу під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Таким чином, якщо копія документа не відповідає оригіналу, документи виконані на різних бланках, підпис, виконаний однією особою, має різний чи несхожий вигляд, відбитки печатки мають відмінності тощо, це викликає сумніви щодо автентичності цих документів. Саме з метою спростування сумнівів, митний орган може відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ здійснити запит додаткових документів.

Разом з тим, зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Тому візуально виявивши ознаки цифрового виправлення у наданих декларантом документах, тобто, що в контракті печатка покупця перенесена з іншого документу, митний орган з метою спростування сумнівів мав право витребувати додаткові документи.

Щодо третьої розбіжності: що відповідно до Контракту № 290924 від 01.01.2023 постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар за ціною, якістю та кількістю визначеною в інвойсах і пакувальних листах. Відповідно до інвойсу №ZY2303 від 15.02.2023 умови поставки товару - CIF KLAIPEDA, Литва. Згідно з CMR від 09.05.2023 та декларації країни відправлення №23L303203813K103443 від 08.05.2023 відправником товару з Клайпеди (Литва) є UAB «AUTOVERSLO LOGISTIKA». Проте, даних щодо відправника не зазначено в інвойсі та контракті. Щодо даної розбіжності ні декларантом ні позивачем ні яких пояснень або документів не було надано.

Щодо четвертої розбіжності: що перевізником надані рахунок на перевезення №91 від 09.05.2023, довідка про транспортні витрати та договір заявка на перевезення від 08.05.2023. Згідно документів на транспортування, наданих перевізником, вартість перевезення по маршруту Клайпеда (Литва) м/п Рава-Руська становить 31120 грн., а вартість перевезення від м/п Рава-Руська до м.Вінниця 20480 грн. Відстань між Клайпеда (Литва) м/п РаваРуська за даними Google maps становить 828 км., тобто вартість перевезення за даним маршрутом становить 37,58 грн/км., а відстань між м/п Рава-Руська та м.Вінниця 426 км., тобто вартість перевезення за даним маршрутом становить 48,08 грн/км. Тобто дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складавою митної вартості, повідомляє наступне.

Так, митним органом встановлено розбіжність у вартості за 1 км за транспортування товару, що є досить сумнівним та не надано жодних обґрунтувань. З огляду на вищенаведені норми, розбіжності в документах, які подані на підтвердження однієї із складових митної вартості, а саме транспортних витрат, є досить важливими і без спростування сумнівів митниці щодо правильності їх обчислення визнання заявленої митної вартості товару є неможливим.

А тому митниця правомірно витребувала у позивача додаткові документи. Ненадання витребуваних документів засвідчив право митниці на прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому, на вимогу митниці спростування чи пояснень щодо різниці вартості витрат на транспортування за 1 км позивач митному органу не надавав.

Отже, саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

При цьому, зауважує, що у позовній заяві позивач жодним чином не спростовує зазначені митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності.

Згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); -- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом на вимогу митниці надано наступні документи: - проформа-інвойс № ZY2303 від 13.01.2023; - пропозиція б/н від 01.05.2023. Прайс-лист (пропозиція) товару б/н від 09.05.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Слід зазначити, що пропозиція б/н від 01.05.2023 датована 01.05.2023, проте вказано, що дана пропозиція дійсна до 15.01.2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом б/н від 15.05.2023.

Звертає увагу суду на те, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року №К/9901/704/20.

Згідно ч.1 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, а саме на рівні: товар №1 та №2 0,90 Дол.США/кг за МД №UA100320/2023/3791 від 24.02.2023.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація № 23UA205140037935U1 від 15.05.2023 року. Згідно ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Проте, ТзОВ «Юма Трейд» з додатковими документами не звертався.

З огляду на вищенаведене, вважає рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001656 від 15.05.2023 року такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю .

На адресу суду 04 січня 2024 року надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу (арк.спр.127-129).

Представником відповідача 08 січня 2024 року подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (арк.спр.141-144).

Інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 76).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між Шаньдун Жонпоан Фудз КО ЛТД (Китай, постачальник) та ТзОВ Юма Трейд (Україна, покупець) укладено договір поставки № 290924 від 01.01.2023 року, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця маринований імбир для приготування їжі (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного контракту . Ціна, якість та кількість товару, який поставляється постачальником за цим контрактом, вказується в інвойсах і пакувальних листах.

Так, згідно рахунку-проформи № ZY2303 від 13. 01. 2023 року та комерційного рахунку-фактури № ZY2303 від 15.02.2023року сторони домовились, що поставка здійснюється на умовах INCOTERMS: CIF Клайпеда. Порт завантаження та пункт призначення- від Циндао Китай до Україна. Товар з Литви відправляється в місце призначення автомобільним транспортом покупця і за рахунок покупця.

У відповідності до рахунку-проформи № ZY2303 від 13.01.2023 року, комерційного рахунку-фактури № ZY2303 від 15.02.2023 року, пакувального листа від 15.02.2023 року, а також до договору поставки № 290924 від 01.01.2023 року предметом купівлі-продажу (даної поставки) є маринований імбир для приготування їжі, загальна вартість якого складає 8282 доларів США.

При цьому, фактурна вартість оспорюваного товару становить 8282 доларів США, що еквівалентно станом на дату подання декларації 305 423,26 грн. Митна вартість визначена нарівні 305 423,26 грн. без урахування транспортних витрат в розмірі 51 600,00 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 08.05.2023 року та рахунком про надання транспортних послуг № 91 від 09. 05.2023 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Юма Трейд 15.05.2023 року з метою митного оформлення вказаного товару до Волинської митниці (надалі - відповідач, митний орган) подано митну декларацію № 23UA205140037305U4.

На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано договір поставки № 290924 від 01.01.2023 року;

комерційний рахунок-фактура № ZY 2303 від 15. 02. 2023 року;

пакувальний лист № ZY 2303 від 15. 02. 2023 року,

фітосанітарний сертифікат № 223000000584180001 від 27. 02.2023 року;

сертифікат здоров`я № 223000000584180002 від 27. 02. 2023 року;

сертифікат походження товару Китайської Народної Республіки № C23MA3QN8J980024 від 03. 03.2023 року, сертифікат відповідності від 14. 04. 2023 року,

копія специфікації товару,

коносамент № 225380968 від 08.03. 2023 року;

міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 05. 09. 2023 року,

платіжне доручення в іноземній валюті № 24 від 24.02.2023 року, митну декларацію країни відправлення № 23L303203813K103443 від 08. 05. 2023 року,

рахунок № 91 від 09.05.2023 року про надання транспортних послуг; довідку про транспортні витрати від 08. 05. 2023 року, видану ФОП ОСОБА_1 ,

договір-заявку на перевезення від 08. 05. 2023 року, укладеного із ФОП ОСОБА_1 ,

договір про надання послуг митного брокера № 09/01 від 09.05.2023 року.

Однак, 15. 05. 2023 року Волинською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості UA205140/2023/000299/2.

У вказаному рішення зазначено- Митна вартість товару N° І та № 2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв 'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме

-числове значення, зазначене в декларації країни відправлення № 23L303203813K103443 від 08.05. 2023 - 7575,23 Євро не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі № ZY2303 від 15.02.2023 року 8282 дол США;

- в платіжному дорученні в іноземній валюті N24 від 24. 02. 2023 року в призначенні платежу зазначений інвойс № ZY2303 з іншою датою 13.01.2023, ніж поданий до митного оформлення № ZY2303 від 15.02.2023;

- в контракті печатка покупця перенесена з іншого документу;

-відповідно до Контракту № 290924 від 01. 01. 2023 - постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар за ціною, якістю та кількістю визначеною в інвойсах і пакувальних листах. Відповідно до інвойсу №ZY2303 від 15. 02. 2023 умови поставки товару - C1F KLAIPEDA Литва. Згідно з CMR від 09. 05. 2023 року та декларації країни відправлення № 23L30320381ЗК103443 від 08. 05. 2023 відправником товару з Клайпеди (Литва) є VAB "AUTOVERSLO L0GIST1KA ". Проте, даних щодо відправника не зазначено в інвойсі та контракті;

-перевізником надані рахунок на перевезення № 91 від 09.05. 2023 року, довідка про транспортні витрати та договір-заявка на перевезення від 08. 05.2023 року. Згідно документів на транспортування, наданих перевізником, вартість перевезення по маршруту Клайпеда (Литва) - м/п Рава-Руська за даними становить 31120 грн, а вартість перевезення від м/п Рава-Руська до м Вінниця - 20480 грн. Відстань між Клайпеда (Литва) - м/п Рава-Руська за даними Google maps становить 828 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом становить 37,58 грн/км, а відстань між м/п Рава-Руська та м. Вінниця - 426 км, тобто вартість перевезення за даним маршрутом 48,08 грн/км Тобто дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 року №476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та згідно ст. 53 та cт. 54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи виписку з бухгалтерської документації прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам па користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);

висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом на вимогу митниці надано наступні документи:

проформа-інвойс N2 ZY2303 від 13. 01. 2023, пропозиція б/п від 01. 05. 2023; прайс-лист (пропозиція) товару б/п від 09. 05. 2023 року є лише пропозиція (ojerta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Слід зазначити, що пропозиція б/н від 01. 05. 2023 датована 01. 05. 2023 проте вказано, що дана пропозиція дійсна до 15. 01. 2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості декларант відмовився, про що повідомив митницю листом б/п від 15. 05. 2023.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01 07 2021 № 476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правпчьтстю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України ", на підставі цінової інформації, ЄА1С Держмитслужби на рівні на товар N2 1 та N2 2- 0,90 дол США/кг за МДXs UA100320/2023/3791 від 24. 02. 2023".

Разом з тим, митним органом складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA205140/2023/001656 з причин "митна вартість товарів 1 та 2 не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митних органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 року UA205140/2023/000299/2.

В результаті прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 року позивач поніс додаткові втрати на сплату митних платежів в розмірі 63 449,59 грн.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 Митного кодексу Українивизначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно достатті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цимКодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідностатті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу(частина друга).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу(частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цимКодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цимКодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеномустаттями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята).

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

Відповідно достатті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу(частина третя). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу(частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостоюстатті 54 Митного кодексу Українивстановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини першоїстатті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З аналізу частин 1 та 2статті 53 Митного кодексу Українивбачається, щоМитним кодексомпередбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннямистатті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2статті 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті53, частин 1,2та5статті54, статті58 Митного кодексу Українидає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених устатті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статейМК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2ст. 53МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами;2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Дослідивши оскаржуване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 судом встановлено, що підставою для його винесення є, зокрема,невідповідність числового значення зазначеного в декларації країни відправлення №23L303203813K103443 від 08.05.2023року, та ціні товару, зазначеній в рахунку-фактрі №ZY2003 від 15.02.2023 року.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, але аж ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Декларантом до митної декларації відповідачу було надано рахунок-фактуру (інвойси), за яким здійснювалась відповідна операція. Так, рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в доларах США, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі), та у декларації країни відправлення, яка зазначена в євро (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 5.3 Договору поставки від 01. 01. 2023 року № 290924 валютою платежу є долар США. Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість партії товару визначалась в доларах США. Тобто вартість товарів у євро сторонами контракту взагалі не визначалась.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Відтак, твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначені числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та інвойсі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України такі документи не відносяться до обов`язкових.

Щодо зазначення в платіжному дорученні в іноземній валюті № 24 від 24.02.2023 року в призначенні платежу інвойса М ZY2303 з іншою датою 13.01.2023, ніж поданий до митного оформлення № ZY2303 від 15.02.2023, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки, покупець оплачує товар за ціною та умовами платежу, зазначеними в рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в контракті.

З метою погодження домовленостей між сторонами Договору поставки щодо майбутньої партії поставки, продавцем було складено рахунок-проформа від 13. 01. 2023 року, в якому сторонами погоджено умови поставки, умови оплати, найменування товару, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість.

Проформа буквально означає заради форми, тобю це формально виставлений рахунок-фактура, мета якого оголосити вартість товару чи послуги. Натомість рахунок-фактура підтверджує замовлення, й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ним. Тим не менше, умови викладені у рахунку-проформі є обов`язковими для виконання, хоча ціна або кількість одиниць товару можуть відрізнятися в початковому та остаточному варіантах угоди.

Так, у відповідності до рахунку-проформи від 13. 01. 2023 року сторонами погоджено наступні умови оплати. 70% платежу сплачується після завершення підготовки товару до відправки і 30% залишку оплат повинні бути сплачені у 30-денний термін після отримання ватажу покупцем.

Комерційний рахунок-фактура № ZY2303 датований 15. 02. 2023 року та його умови є ідентичними з умовами рахунку-проформи від 13. 01.2023 року. Сторони залишили в силі всі погоджені істотні умови поставки даної партії товару.

Враховуючи той факт, що за умовами обох інвойсів покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70% платежу, покупець 24.02. 2023 року здійснив переказ грошових коштів на рахунок продавця в розмірі 5 958,40 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 24. 02.2023 року.

Більше того, декларантом до митного органу разом з іншими необхідними документами було надано і рахунок-проформу від 13.01.2023 року і комерційний рахунок-фактуру від 15.02.2023 року, в яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо тверджень відповідача про те, що в контракті печатка покупця перенесена з іншого документу, то на думку суду, це є припущенням відповідача не підтвердженим жодними належними доказами, адже будь-яких порушених адміністративних чи тим більше кримінальних проваджень щодо ТОВ Юма Трейд за підробку вказаних документів немає. У зв`язку з чим позивач не може зазнавати негативних наслідків у вигляді сплати додаткових митних платежів за нічим не підтверджене припущення митного органу.

Щодо твердження відповідача про те, що дані відправника UAB AUTOVERSLO LOGISTIKA не зазначено в інвойсі та контракті, суд повідомляє наступне.

Відповідно до п 1. 1 Договору поставки № 290924 від 01.01.2023 - постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар за ціною, якістю та кількістю визначеною в інвойсах і пакувальних листах.

Так, згідно комерційного рахунку-фактури (інвойс) № ZY2303 від 15.02. 2023 року сторони домовились, що поставка здійснюється на умовах 1NCOTERMS C1F Клайпеда Порт завантаження та пункт призначення від Циндао Кия ай до Україна.

В пунктах 2.5 Договору поставки сторони погодили, що приймання-передача товару здійснюється по кількості та якості відповідно до товаросупровідних документів та умов договору.

Як вбачається із коносаменту № 225380968 від 08 03 2023 року, фітосанітарного сертифікату № 223000000584180001 від 27.02.2023 року, сертифікату здоров`я №223000000584180002 від 27.02.2023 року, сертифікату походження товару Китайської Народної Республіки № C23MA3QN8J980024 від 03.03.2023 року відправником товару є постачальник - ОСОБА_2 .ЛТД, отримувачем покупець - ТОВ Юма Трейд, тип транспортування та маршрут з Циндао, Китай до Києва через Клайпеду, Литва морем, тип транспорту судном.

На підтвердження здійснення перевезення морем (судном), декларантом надано коносамент № 225380968 від 08.03.2023 року, з якого вбачається, що 03.03.2023 року вантажовідправником товару SHANDONG ZHONGYUAN FOODS CO , LTD (Шаньдун Жонгюан Фудз Ко ЛТД) - постачальником за Договором поставки, передано для перевезення судном наступний товар маринований імбир для суші рожевий 1234 коробки та маринований імбир для суші білий 320 коробок (разом 1554 коробки), порт завантаження: Циндао, порт розвашаження: Клайпеда (Литва).

За правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах CIF в зобов`язання продавця входить прийняти ризики за псування/вірату товару до його розміщення на борту судна; упакувати, промаркувати, перевірити вантаж, перевезти товар до порту відправлення з усіма необхідними документами; здійснити завантаження товару на судно, забезпечити експортне оформлення вантажу; оформити та оплатити страховий поліс (для CIF), зафрахтувати судно для перевезення товару; сповістити покупця про прибуття судна з товаром до порту призначення.

Згідно CMR від 05.09.2023 (09.05.2023) року вбачається, що з Литви (Клайпеда) товар було відправлено УАБ АУТОВЕРСЛО ЛОГІСТИКА (UAB AUTOVERSLO LOGISTIKA) 09.05.2023 року згідно рахунка-фактури ZY2303 від 15.02.2023 року автомобільним перевізником ПП ОСОБА_3 до одержувача ТОВ ЮМА ТРЕЙД (місце розвантаження м. Вінниця Україна).

Відносно твердження відповідача про те, що дані відправника UAB AUTOVERSLO LOGISTIKA не зазначено в інвонсі та контракті, то суд враховує той факт, що відповідно до митної декларації країни експорту Литовської Республіки від 08.05.2023 Y-IM-23LTLC0100IM0918C6 товар маринований імбир 1554 коробки, загальною вагою брутто 22999,20 кг, відправлений з відкритого митного складу типу І (код митного склала RLR0616 LT) компанії «UAB AUTOVERSLO LOGISTIKA» Svepeliu g. 3, Klaipeda (код митного боржника LT303203813) Клайпедської територіальної митниці Клайпедського вантажного поста (LTRC1000) отримувачу ТОВ ЮМА ТРЕЙД згідно інвойс № ZY2303 від 15.02.2023 року.

Таким чином, UAB AUTOVERSLO LOGISTIKA в даних правовідносинах виступає як відкритий митний склад (пункт, з якого відправлено товар до м. Вінниця Україна), а не ще один відправник, про якою має бути погоджено та зазначено в інвойсі та контракті.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Автотранспортна накладна (CMR) - це товарно-транспортна накладна міжнародної форми, використання якої під час міжнародних вантажних перевезень передбачено Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Відповідно до Закону України від 01.08.2006 №57-V Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україна приєдналась до вказаної Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

З аналізу норм МК України вбачається, що товаротранспортна накладна (CMR) може бути джерелом відомостей про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга стати 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (наспиш друїа статті 22] МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

У свою чергу, автотранспортна накладна (CMR) не є документом, який підтверджує митну вартість, а, отже, не має впливу на числові визначення митної вартості, будь-які недоліки автотранспортної накладної, допущені перевізником, чи розбіжність даних зазначених у ній з іншими документами, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару.

Суд повторно наголошує, що товар постачався на умовах Інкотсрмс CIF Клайпеда (Литва), а тому саме продавець мав обов`язком нести всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару з Китаю в місце призначення порт розвантаження Клайпеда (Литва). Витрати за перевезення товару з Клайпеди (Литва) до м. Вінниця (Україна) поніс позивач ТОВ Юма Трейд, що підтверджується договором-заявкою від 08.05.2023 року з перевізником ФОП ОСОБА_1 , довідкою про транспортні витрати від 08.05.2023 року, рахунком № 91 від 09.05.2023 року про витрати на транспортні послуги, які були надані декларантом відповідачу при митному оформленні товару.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість пітверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо доводів відповідача про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості, то суд враховує такі доводи лише суб`єктивними припущеннями митного органу. У довідці про витрати на транспортування вантажу саме перевізник як надавач послуг визначив їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України. Позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що роблячи висновки про непропорційність понесених позивачем витрат на транспортне перевезення, відповідачем враховувались такі фактори, що впливають на вартість послуг перевезення, як вартість пального, платні дороги тощо.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Таким чином, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не даюіь можливості здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору.

У свою чергу, неподання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості

Немотивованою, на думку суду, є вимога відповідача про надання позивачем прайс-листа виробника товару для широкого кола осіб, оскільки ненадання такого документу не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Слід зауважити, що в процедурах контролю іа митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необгрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки не зрозуміло яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Таким чином, суд уважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару грунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховною Суду у постановах від 12 03.2019 у справі № 826/2313/16, від 13 06 2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причіпні неможливості їх перевірки на підставі наданих декларанюм документів, а також обірунгуваїи необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо всіановити дані складові іа які докуменіи необхідні для підтвердження того чи іншого показника

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна грунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерств фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг парти ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися мітним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 02 2019 року в справі № 825/648/17.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, шо не дає підстав вважати вказане рішення обгрунтованим та мотивованим.

А тому, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 12.2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Крім цього, будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обгрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02 2018 року у справі № 820/17417/14, від 04 09 2018 року у справі № 818/1186/17.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам встановленим пунктами 3 16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію мігших процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митною законодавсіва

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших

Верховний Суд в постанові від 08 10 2019 року у справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом

Отож зважаючи на вищевикладене, у даній справі є всі правові підстави для визнання рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2023/000299/2 від 15.05.2023 року та як наслідок картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001656 необгрунтованими та безпідставними, такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства, у зв`язку з чим їх слід скасувати.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першоюстатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другоїстатті 73 Кодексу адміністративного судочинства Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та другастатті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі Баришевський проти України, заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі Двойних проти України, заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі Меріт проти України, заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 368 грн та витрат на надання правової допомоги адвокатом в розмірі 10000 грн, витрат на послуги перекладача 4 400 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги № 01-05/04 від 01.05.2023 року,

додаткова угода (замовлення) № 02/23 від 01. 11. 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 01-05/04 від 01.05.2023 року,- рахунок №1 від 01.11.2023 року,

акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 06.11.2023 року,

платіжна інструкція кредитового переказу коштів №462 від 09. 11. 2023 року, цивільно-правовий договір № 01-05/04 про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 01. 05.2023 року (арк. спр. 217-129).

Як вбачається із акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 06 листопада 2023 року №1 позивачу були надані наступні роботи (послуги): надання консультації 500 грн., підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення митного органу 5000 грн., складання інших документів 4500 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює співставлення заявленого розміру із складністю справи, складністю виконаних робіт, об`єму наданих послуг та складності справи. Вказує, що із наданих позивачем документів про надання послуг перекладача, невідомо які документи потребували перекладу взагалі та чи була необхідність здійснення їх перекладу (арк.спр.141-143).

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є спором як майнового так і немайнового характеру незначної складності.

Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представник позивача на понесення витрат на послуги з перекладу надала копію акту виконаних робіт №44/2023/2 від 02.06.2023 про перекладацькі послуги, цивільно-правовий договір №01-05/04 від 01.05.2023, довідку №144 від 08.11.2023, рахунок-фактуру №44/2023/1 від 02.06.2023 та платіжну інструкцію №394 від 12.07.2023 на вказану суму (арк. спр. 135-139).

Позивачем до позовної заяви додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача Суров С.В. документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі у кількості девять штук.

Враховуючи наведене, беручи до уваги кількість документів та обсяг їх текстової інформації, які перекладені на українську мову перекладачем Суровим С.В.., з огляду на питому вагу текстової інформації у цих документах по відношенню до загальної її кількості, що потребувала перекладу та досліджувалась судом при прийнятті рішення по цій справі, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані із залученням перекладача в розмірі 1500,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує також сплату позивачем судового збору пропорційно заявленим позовним вимогам відповідно до Закону України Про судовий збір у сумі 5368,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 456 від 02.11.2023 (арк. спр. 16).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 10868,00 грн., з них: судовий збір 5368,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу 4000,00 грн. та витрати, пов`язані із залученням перекладача 1500 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-73, 90, 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юма Трейд (02183, місто Київ, вулиця Перова, 48, квартира 209, ЄДРПОУ 42201712) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000299/2 від 15 травня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001656.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юма Трейд судові витрати у розмірі 10868,00 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2024 року.