Рішення

від 05.03.2024 по справі 240/86/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/86/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні у страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи з 16 вересня 1980 року по 01 грудня 2007 року відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 15 вересня 1980 року;

- зобов"язати головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи з 16 вересня 1980 року по 01 грудня 2007 року відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 15 вересня 1980 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку досягненням пенсійного віку та за наявності достатнього для цього страхового (трудового) стажу набув право на пенсію за віком. З метою реалізації права на пенсійне забезпечення звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про попередній розрахунок пенсії, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатами розгляду такого звернення повідомило про наявність 7 років 0 місяців 4 дні трудового стажу, що є недостатнім для призначення пенсії. Водночас, в особистому кабінеті на вебпорталі електронних сервісів Пенсійного фонду України містяться дані про наявність у позивача 18 років 4 місяці 15 днів страхового стажу. З метою з"ясування вказаної розбіжності у розмірі трудового стажу, позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду. На вказане звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що зарахувати стаж згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої 15 вересня 1980 року немає можливості, у зв"язку з тим, що на титульній сторінці виправлено прізвище, ім"я, по батькові, яке не завірено належним чином. На переконання позивача, допущені роботодавцем помилки під час заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи, що містяться у записах даної трудової книжки та позбавляти особу права на призначення пенсії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що записи, що внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про попередній розрахунок пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено попередній розрахунок пенсії позивача за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додано розрахунок періодів страхового стажу, які враховано при розрахунку пенсії. Відповідно до вказаного розрахунку, трудовий та страховий стаж, який враховується при розрахунку пенсії за віком позивача становить 7 років 0 місяців 4 дні.

З відомостей, що містяться в особистому кабінеті ОСОБА_1 на вебпорталі електронних сервісів Пенсійного фонду України вбачається, що загальний страховий стаж останнього становить 18 років 4 місяці 15 днів.

27 листопада 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив повідомити причини розбіжності страхового стажу, зазначеного в особистому кабінеті на вебпорталі електронних сервісів Пенсійного фонду України та даних, наданих у відповіді на звернення від 28 червня 2023 року. Також просив зарахувати до трудового та страхового стажу, який враховується при призначенні пенсії за віком періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1980 року.

26 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відповідь, яка оформлена листом № 45085-44863/К-02/8-0600/23, в якій зазначено, що зарахувати стаж згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 15 вересня 1980 року немає можливості, в зв`язку з тим, що на титульній сторінці виправлено прізвище, ім`я, по батькові, яке не завірено належним чином, не вказано дати видачі паспорта та ким він виданий, що є порушенням вимог Інструкції №58.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-ІV)

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Зі змісту відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вбачається, що зарахувати стаж згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 15 вересня 1980 року немає можливості, в зв`язку з тим, що на титульній сторінці виправлено прізвище, ім`я, по батькові, яке не завірено належним чином, не вказано дати видачі паспорта та ким він виданий, що є порушенням вимог Інструкції №58.

Визначаючись щодо правомірності відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 15 вересня 1980 року, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.13 Інструкції № 58 врегульовано, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Водночас, зазначений порядок не містить застережень щодо врахування страхового стажу в трудовій книжці працівника, в зв`язку з тим, що на титульній сторінці виправлено прізвище, ім`я, по батькові, яке не завірено належним чином, не вказано дати видачі паспорта та ким він виданий.

Крім того на переконання суду, громадянин не може здійснювати контроль та впливати на правильність оформлення трудової книжки, а тому не може нести і негативних наслідків порушення порядку її ведення.

Слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.

Судом встановлено, що належна позивачу трудова книжка НОМЕР_1 від 15 вересня 1980 року містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача за період з 16 вересня 1980 року по 01 грудня 2007 року. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд вважає достатніми підстави для зарахування наявного в трудових книжках стажу роботи позивача до його страхового стажу.

Згідно вимог статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, а позивачем надано достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 16 вересня 1980 року по 01 грудня 2007 року відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 15 вересня 1980 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16 вересня 1980 року по 01 грудня 2007 року відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 15 вересня 1980 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко