Рішення

від 07.03.2024 по справі 300/261/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. справа № 300/261/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, ?

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за №010970 від 28.12.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова на думку позивача є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що уповноваженою особою відповідача невірно встановлено особу автомобільного перевізника, оскільки транспортний засіб є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс», яка фактично являється перевізником.

Одночасно з позовом 12.01.2024 року до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію постанови №010970 від 28.12.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відділ держаного нагляду та контролю в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву. Відповідач зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 34 Закону України«Про автомобільний транспорт». Відповідно до акту №010387 під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушив вимоги статті 48 Закону. Зауважив, що розгляд справи відбувся відповідно до вимог норм чинного законодавства. Звернув увагу суду на те, що позивач являється автомобільним перевізником у розумінні вимог Закону України«Про автомобільний транспорт». За наведених підстав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Уповноваженими особами Відділу держаного нагляду та контролю в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, 23.11.2023 керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 20.11.2023 по 26.11.2023, на підставі направлення на рейдову перевірку від 20.11.2023 за №000335 проведено рейдову перевірку.

В межах перевірки, посадовою особою відповідача зупинено транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відтак, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №010387, в якому зафіксовані виявлені порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за які передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме не забезпечено водія протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу.

Водій з актом ознайомлений, про що свідчить його підпис, копію акту отримав.

Згідно з повідомленням від 01.12.2023 розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до акту №010387 від 23.11.2023 призначено на 28.12.2023. Позивач отримав лист 08.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача на розгляд справи не з`явився.

Враховуючи вказане порушення законодавства, відповідачем 28.12.2023 винесено постанову за №010970 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень, відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказана постанова направлена на адресу позивача 29.12.2023 та отримана ним 04.01.2024.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ(далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 6 Закону №2344-IIIпередбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в тому числі державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбаченихзаконом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (п.п.2, 19, 29 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті).

Згідно з вимогамистатті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 14статті 6 Закону №2344-ІІІпередбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567(далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється серед іншого наявність визначених статтями39і48 Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-IIIвстановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначений перелік не є вичерпним, а положеннямистатті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірної постанови був висновок відповідача щодо відсутності під час проведення рейдової перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІвстановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Стосовно спірного питання щодо визначення автомобільного перевізника в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону №2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Таким чином, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

Судом встановлено, що 20.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс» як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття» укладено Договір на перевезення вантажів територією України, відповідно до якого Перевізник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс») зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, доставляти автомобільним транспортом засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , довірений йому замовником (Товариством з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття») вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Так, 23.11.2023 на виконання умов вказаного Договору перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс» здійснювалася доставка товару з ПрАТ «Мармуровий кар`єр Трибушани» до Товариства з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття».

Під час проведення перевірки, водієм надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому вказано власником даного транспортного засобу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс», а також товаро-транспортну накладну № 220 від 23.11.2023.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, товаро-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №220 від 23.11.2023 року, яка знаходилася у водія під час проведення перевірки на дорозі, копія якої надана суду відповідачем, автомобільним перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття».

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першоїстатті 60 Закону N2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті33,50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Разом з цим, надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

З приводу доводів позивача про те, що він (Товариство з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття») не був перевізником вантажу, з огляду на долучення до позовної заяви товаро-транспортної накладної №220 від 23.11.2023, в якій автомобільним перевізником вказане Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудсервіс», суд зазначає наступне.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавство, що регулює спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Також Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій відповідно до Правил № 363 зазначаються, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Судом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну №220 від 23.11.2023, де автомобільним перевізником було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття».

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до переконання, що саме позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника та є суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Долучену до позовної заяви та належно завірену копію товарно-транспортної накладної, суд на підставі ст.75 Кодексу адміністративного судочинства України не вважає достовірним доказом, а отже відхиляє, оскільки під час оцінки цього доказу у взаємному зв`язку в сукупності з іншими доказами суд прийшов до переконання про те, що позивач у спірних правовідносинах виступав автомобільним перевізником.

Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті постанови №010970 від 23.11.2023 про застосування до позивача штрафу в розмірі 17000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак вказана постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування у суду відсутні. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю корпорація «Смарагд Прикарпаття» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.