Рішення

від 06.03.2024 по справі 380/18749/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/18749/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач, ВК ЛМР), в якому, з урахувань заяви про зміни підстав позову, просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №827 від 04.08.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №3802335/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, визнано протиправним та нечинним підпункт 7.8. пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах території м. Львова». Тому прийняте відповідачем рішення від 04.08.2023 №827 на підставі ухвали ЛМР №6107 від 26.12.2019 свідчить про безпідставність такого рішення. Вказує, що акт обстеження тимчасової споруди на АДРЕСА_1 від 18.07.2023 складений з численними порушеннями процедури, яка повинна передувати рішенню про демонтаж, що передбачена для актів про дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у відповідності до Ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019. Вказує та ще, оскільки Акт обстеження тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , від 18.07.2023 не відповідає вимогам Ухвали ЛМР №6107 від 26.12.2019, такий не міг слугувати підставою для прийняття рішення №827 від 04.08.2023 про демонтаж цієї тимчасової споруди. Вважає, що спірне рішення є протиправним, оскільки прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України, і підлягає скасуванню.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у додаткових поясненнях у справі, суть яких полягає у такому. Позивач в позовній заяві зазначає про ОСОБА_2 , якій надано погодження проекту кіоску на АДРЕСА_2 , тоді як в оскаржуваному рішенні йдеться про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , відношення позивача до якої є незрозумілим. Тимчасова споруди на АДРЕСА_1 самовільно встановлена ТзОВ «Біля універмагу» і станом на сьогодні ТзОВ «Біля універмагу» не оскаржувало рішення про демонтаж. Позивач посилається лише на договір від 16.10.2007 №05/07, який не може бути належним та допустимим доказом порушеного права позивача. Пунктами 2.1, 2.2 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Львові передбачено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки. Як підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутній паспорт прив`язки, ухвала міської ради, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь які документи, які б підтверджували факт розміщення тимчасової споруди за вказаною адресою позивачем. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 11.08.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Представником позивача 11.09.2023 (вх. №69103) подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13.09.2022 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 ухвалу суду від 13.09.2022 про забезпечення позову скасовано.

Відповідачем 02.10.2023 (вх. №74248) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідачем 03.10.2023 (вх. №74828) подано додаткові пояснення у справі.

Представником позивача 19.10.2023 (вх. №204336ел) подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

Представником позивача 25.10.2023 (вх. №20701ел) та 01.11.2023 (вх. №83463) подано заяви аналогічного змісту заяву про зміну підстав позову у справі №380/18749/23.

Ухвалою від 07.11.2023 прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову та продовжено розгляд справи.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі виконавець) та ОСОБА_1 (далі замовник) 16.10.2007 укладено договір №05/07.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець проводить виготовлення каркасних конструкцій (кіосків) та передає їх Замовнику у власність.

Відповідно до пункту 1.5. договору місце розташування: земельна ділянка прилегла до приміщення Площадки (Споруди) за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту передачі об`єкта у власність від 03.12.2007 Виконавець передав, а Покупець прийняв у власність нестаціонарний (без фундаменту) металевий кіоск, призначений для здійснення торгівлі за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, буд. 59В.

За результатами акту обстеження земельних ділянок від 29.06.2023 №273 встановлено, що ТзОВ «БІЛЯ УНІВЕРМАГУ» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку №2, орієнтовною площею 0,3509га (в тому числі в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0648га) на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасових споруд за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину такої земельної ділянки.

Відповідно до акту обстеження тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, буд. 59В від 18.07.2023 проведено обстеження споруди «DONER Market» на АДРЕСА_1 , (територія ринку «Княжий»), за результатами якого встановлено, що споруда має розміри: довжина 4,35 м, ширина 4.25 м, площа 18,5 кв. м. Діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4 на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ «ДВ-Маркет».

Споруда встановлена ТОВ «Біля універмагу» без дозвільних документів.

Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням від 04.08.2023 №827 вирішив:

- демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 (ТзОВ «Біля Універмагу»);

- рекомендувати ТзОВ «Біля універмагу» здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у добровільному порядку.

Рішення Виконкому ЛМР від 04.08.2023 №827 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » є предметом оскарження у даній справі.

При вирішення справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі Закон №2807-IV).

Відповідно до положень статті 1 Закону №2807-IV заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;

Відповідно до статті 5 Закону №2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Частиною першою статті 10 Закону №2807-IV встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, а також затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону №2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Відповідно до статті 12 Закону №2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно статті 13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики б) пам`ятки культурної та історичної спадщини в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Малі архітектурні форми (МАФ) відповідно до пункту 9 частини першої статті 21 Закону №2807-IV належать до елементів об`єктів благоустрою.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону №2807-IV мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Згідно зі статтею 22 Закону №2807-IV комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

Пунктом 7 статті 30 Закону №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Згідно з пунктами 42 та 44 статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Львівською міською радою прийнято Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 ( далі Правила №376 ).

Пунктом 12.2.6 Правил № 376 передбачено, що самочинно встановлені МАФи підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду.

Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 ( далі Порядок № 244), підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, що передбачено п 2.30. Порядку №244.

Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.3 Положення самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Пунктами 2.1, 2.2 Положення передбачено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Позивач стверджує про порушення спірним рішенням його права на користування тимчасовою спорудою, розташованою по АДРЕСА_1 , посилаючись при цьому на договір №05/05 від 16.10.2007 №05/07, предметом якого є виготовлення каркасних конструкцій (кіосків) та передача таких замовнику у власність з місцем розташування на земельній ділянці, прилеглій до приміщення площадки(споруди) за адресою: АДРЕСА_1 та акту передачі об`єкта у власність від 03.12.2007.

Суд зазначає, що долучені документи не є належними та достатніми доказами правомірного користування позивачем такою тимчасовою спорудою.

Позивачем не надано, а судом не встановлено наявності у нього паспорту прив`язки, відповідної ухвали міської ради, договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-яких інших, передбачених Положенням документів, які б підтверджували законність розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Ба більше, актом обстеження тимчасової споруди, розташованої у АДРЕСА_3 , від 18.07.2023 встановлено, що вказана земельна ділянка (територія ринку «Княжий») фактично використовується ТзОВ «Біля універмагу», а встановлена на ній споруда «DONER Market» встановлена ТзОВ «Біля універмагу» без дозвільних документів.

Вказаний акти не містить будь-яких відомостей про ОСОБА_1 як особи, котра має відношення до спірних земельної ділянки та споруди.

Щодо посилань позивача про відсутність у виконкому ЛМР повноважень на прийняття рішень про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, то такі не відповідають чинному законодавству, аналіз якого наведено вище.

Окрім цього, пунктом 37 Розділу ІІ «Повноваження виконавчого комітету» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого Ухвалою №1081 від 08.07.2021, передбачено прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради.

Частиною першою статті 12 Закону №2807-IV визначено суб`єктів у сфері благоустрою населених пунктів, до числа яких відносяться органи місцевого самоврядування, а частина перша статті 40 цього ж Закону закріплює за міськими радами повноваження стосовно здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Передбачені Законом №2807-IV повноваження реалізуються міськими радами через наявну у них відповідно до статті 26 Закону №280/97-ВР компетенцію шляхом вирішення виключно на пленарних засіданнях ради питань щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (пункт 44 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР).

Таким чином, органи місцевого самоврядування, до яких належать й відповідні міські ради, наділені повноваженнями самостійно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, віднесене Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законами до їх відання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18, яка полягає у тому, що чинним законодавством прямо передбачено, що в разі відсутності, закінчення, анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди, або самовільного її встановлення, така споруда підлягає демонтажу.

Стосовно інших доводів позивача, зокрема щодо невідповідності спірної ухвали ухвалі ЛМР №6107 від 26.12.2019, суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною, зокрема у п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження порушення спірним рішенням будь-яких прав позивача.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, відповідачем вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про демонтаж тимчасової споруди від 04.08.2023 №827 відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішення, що дає підстави стверджувати, що при його прийнятті відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, буд. 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома