Ухвала

від 07.03.2024 по справі 400/2116/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

07 березня 2024 р. № 400/2116/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року.

У прохальній частині позовної заяви від 06 березня 2024 року приватне підприємство "АПЕЛЬСИН-Т" клопотало про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року;

- заборони Південному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці пред`являти постанову №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року до органів державної виконавчої служби.

В обґрунтування цієї заяви посилається на ст. 150-153 КАС України та зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом на підставі якого може бути стягнення суми штрафу. За таких обставин, зважаючи на те, що приватне підприємство "АПЕЛЬСИН-Т" не погоджується з постановою відповідача про накладення штрафу у розмірі 71 000, 00 грн. і не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цією постановою штраф, на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Таким чином, на думку заявника, слід зупинити дію оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається. Відмова у зупинці дії спірної постанови призведе до її фактичного виконання, тобто до стягнення з ПП "АПЕЛЬСИН-Т" штрафу. В такому випадку, ПП "АПЕЛЬСИН-Т вимушено буде зазнавати надмірного тягаря, який відображатиметься у вигляді вимушеного звернення до суду з вимогою про відновлення свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача сплаченого ПП "АПЕЛЬСИН-Т штрафу. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені в заяві. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним. З огляду на наведене заявник вважає, що існують підстави для забезпечення позову.

Відповідно до частин першої третьої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих заявником пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв`язку з цим, необхідності виклику заявника, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Таким чином, оскаржувана постанова є виконавчим документом на підставі якого може бути стягнуто суму штрафу.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 34 Закону № 1404 визначено вичерпний перелік обставини, при наявності яких державний виконавець зупиняє виконавче провадження. Відповідно до вказаної статті не передбачено зупинення виконавчого провадження при оскаржені постанов органів Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та занятість населення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона набрала законної сили 15.02.2024 року, а строк пред`явлення постанови до виконання встановлено до 15.05.2024 року.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що оскаржувану постанову може бути звернено до примусового виконання в строк до 15.05.2024 року, внаслідок чого буде відкрито виконавче провадження, що на думку суду, може призвести до негативних фінансових наслідків для заявника у вигляді стягнення не лише суми штрафу, яка є спірною, а й стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, а тому ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача у майбутньому у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом зупинення виконання постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/2116/24.

При цьому суддя зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у такій спосіб має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Окрім цього, вжиття заходів забезпечення позову саме таким чином буде відповідати предмету позову, не тягне фактичного вирішення спору по суті та забезпечить збалансованість інтересів сторін, що, свою чергу, не суперечить положенням законодавства України.

Щодо протиправності спірної постанови суддя зазначає, що оцінку такій буде надано судом при вирішені справи по суті.

При цьому слід зазначити, що заявлені вимоги позивача у частині заборони Південному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці вчиняти дії, направлені на фактичне виконання постанови №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року задоволенню не підлягають, оскільки зупинення виконання постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року саме по собі передбачає зупинення вчинення дій, направлених на її фактичне виконання.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне заяву приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" про забезпечення позову задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" про забезпечення позову від 06.03.2024 року - задовольнити частково.

2. Зупинити виконання постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 400/2116/24.

3. У частині забезпечення позову шляхом заборони Південному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці вчиняти дії, направлені на фактичне виконання постанови №492/14/29/07/42699315 від 15.02.2024 року - відмовити.

4. Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

5. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

7. Повний текст ухвали складено та підписано суддею 06.03.2024 року.

Суддя А.В. Величко