Постанова

від 06.03.2024 по справі 160/21853/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21853/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Корсун Ю.В.

за участі представника позивача Кропова А.В.

представника відповідача Сербулової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (суддя Кальник В.В., повне судове рішення складено 23 листопада 2023 року) в справі № 160/21853/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2023 року № 0205030705 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 827 327,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 2 261 862 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 565 465,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01 серпня 2023 року № 0205030705.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано відсутності факту підтвердження придбання товарів/послуг по ланцюгу постачання, тому первинні документи не підтверджують факт поставки товару, відповідно, є правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДМК «Дніпромлин» (код ЄДРПОУ 43846603) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФГ «Агро Світ» (код ЄДРПОУ 42829718) за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом.

За результатами перевірки складено акт №4710/04-36-07-05143846603 від 30 грудня 2021 року, в якому встановлені порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 1.1 п. 1, 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 2 261 862 грн., в т.ч. за грудень 2020 року - 1 316 442 грн. та за лютий 2021 року - 945 420 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01 серпня 2023 року № 0205030705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 261 862 грн., в т.ч. за грудень 2020 року 1 316 442 грн. та за лютий 2021 року 945 420 грн. та штрафну санкцію у розмірі 565 465,5 грн.

Судом першої інстанції вказано, що висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість, ґрунтується на встановленні в ході перевірки не підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ДМК «Дніпромлин» та ФГ «Агро Світ».

Суд першої інстанції проаналізував господарські операції та вказав, що ці операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами, тому дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

ТОВ «ДМК «Дніпромлин» є платником податку на додана вартість, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Основним видом діяльності ТОВ «ДМК «Дніпромлин» є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (а.с. 16).

Судом встановлено, що ГУ ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДМК «Дніпромлин» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФГ «Агро Світ» за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та всіх звітних періодів, в яких задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами в цим контрагентом, висновки якої оформлені актом від 30 грудня 2021 року № 4710/04-36-07-05/43846603 (а.с. 172-186), за якими встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 2 261 862 грн., в тому числі за грудень 2020 року 1 316 442 грн., за лютий 2021 року 945 420 грн.

ГУ ДПС 01 серпня 2023 року на підставі зазначено акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0205030705 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 827 327,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 2 261 862 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 565 465,50 грн. (а.с. 20).

Підставою збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0205030705 є висновок контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ФГ «Агро Світ».

Судом встановлено, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» як покупцем 01 грудня 2020 року укладено з ФГ «Агро Світ» як постачальником договір поставки №47, предметом якого є постачання пшениці (а.с. 23-24)

На підставі специфікацій від 08 грудня 2020 року та від 15 грудня 2020 року (а.с. 25-26), видаткових накладних, виписаних протягом грудня 2020 року, (а.с. 27-42) постачальником поставлено позивачу пшеницю, що підтверджено видатковими накладними, рахунками-фактурами.

Позивачем оплачено товар, що підтверджено відповідними платіжними документами (а.с. 90-123).

Факт транспортування товару підтверджено товаротранспортними накладними.

Товаротранспортні накладні (на звороті) містять відмітку при прийняття товару позивачем та направлення товару на склад (із зазначенням номеру складу, маси брутто, маси тари, показників вологості, засміченості, зараженості, інших показників) (а.с. 43-87).

Постачальником ФГ «Агро Світ» на адресу ТОВ «ДМК «Дніпромлин» виписано податкові накладні у грудні 2020 року на загальну суму податку на додану вартість 2 261 862,35 грн.

У бухгалтерському обліку ці господарські операції відображені у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за грудень 2020 року (а.с. 88-89).

Позивачем використано придбаний товар у господарській діяльності (у виробництві борошна).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентом не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару (пшениці), оприбуткування товару в бухгалтерському обліку, поміщення на склад та використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Доводи апелянта про нереальність господарських операцій та неможливість постачання товару по ланцюгу ґрунтуються, зокрема, на податковій інформації, отриманій за результатами аналізу баз даних контролюючого органу, проте така інформація не є належним доказом податкового правопорушення добросовісного платника податків.

Так, статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83).

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Судом встановлено, що у ході перевірки позивача контролюючим органом зустрічні звірки з ФГ «Агро Світ» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «ДМК «Дніпромлин» відомостей щодо господарських відносин між ними не проводилися, а відповідачем використана податкова інформація щодо контрагента постачальника, наявна в базах даних інформаційних систем ДФС (ДПС), на підставі якої зроблено висновки про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Оскільки зустрічні звірки з безпосередніми постачальником позивача не проводились, тому така інформація не може бути підставою для висновку щодо відсутності факту здійснення поставки товару. Такі висновки є лише припущенням контролюючого органу.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагента позивача по ланцюгу постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків, застосувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16.

Доводи апелянта стосовно відсутності в товаротранспортних накладних, наданих до перевірки, даних стосовно конкретного пункту навантаження товару, про вантажно- розвантажувальні операцій, як й доводи про те, що у товаротранспортних накладних, наданих до перевірки, пунктом завантаження зазначено Полтавська обл., с. Козельщина, що не співпадає із місцем реєстрації ФГ «Агро Світ» (вулиця В`ячелава Чорновола, буд. 12, оф. 30, м. Полтава., Полтавська обл., 36008), тобто фактично ТМЦ не відвантажувались безпосередньо від ФГ «Агро Світ», суд відхиляє та зазначає наступне.

Товаротранспортні накладні не є первинними документами у розумінні статті 1 Закону № 996-XIV для цілей підтвердження постачання товару, адже призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом; транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Крім того, приведені аргументи контролюючого органу суд визнає безпідставними в силу того, що відповідачем взагалі не перевірявся факт відвантаження товару зі складу, адреса якого може не співпадати з податковою адресою контрагента позивача.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання товаротранспортної накладної або відсутність в такій товаротранспортній накладній певних реквізитів чи наявність певних дефектів, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зауважує, що аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, в постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 11 серпня 2021 року у справі № 420/5652/19.

Також суд відхиляє доводи апелянта про не надання позивачем до перевірки сертифікатів походження товару, наслідком чого є неможливість походження товару по ланцюгу постачання, адже сертифікати походження, сертифікати якості не є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV.

Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання послуг оренди будівельної техніки, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача не можуть впливати на права та обов`язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/1, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.

Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.

Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2023 року № 0205030705 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 827 327,50 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в справі № 160/21853/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в справі № 160/21853/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМК «Дніпромлин» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 06 березня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко