Постанова

від 07.03.2024 по справі 320/28294/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/28294/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Балаклицький А. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (розглянута в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян «Інтертекстиль» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство об`єднання громадян «Інтертекстиль» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000107/2 від 09.11.2022, №UA205050/2022/000115/2 від 17.11.2022, №UA205050/2022/000119/2 від 21.11.2022, №UA205050/2022/000120/2 від 21.11.2022, №UA205050/2023/000158/2 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000162/2 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000168/2 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000179/2 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000174/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000184/2 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000190/2 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000193/2 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000198/2 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000207/2 від 01.05.2023, №UA205050/2023/000215/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000214/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000218/2 від 15.05.2023, №UA205050/2023/000244/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000245/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000253/2 від 07.06.2023, №UA205050/2023/000261/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000262/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000263/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000266/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000267/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000272/2 від 16.06.2023, №UA205050/2023/000278/2 від 20.06.2023, №UA205050/2023/000292/2 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/000293/2 від 10.07.2023;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205050/2022/001869 від 09.11.2022, №UA205050/2022/001913 від 17.11.2022, №UA205050/2022/001929 від 21.11.2022, №UA205050/2022/001930 від 21.11.2022, №UA205050/2023/000643 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000680 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000700 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000747 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000733 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000763 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000787 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000804 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000813 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000900 від 01.05.2023, №UA205050/2023/032569 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032568 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032574 від 15.05.2023, №UA205050/2023/032709 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032710 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032727 від 07.06.2023, №UA205050/2023/032758 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032759 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032760 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032768 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032769 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032783 від 16.06.2023, №UA205050/2023/032802 від 20.06.2023, №UA205050/2023/032868 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/032881 від 10.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, на переконання позивача, відповідачем неправомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митних деклараціях, а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000107/2 від 09.11.2022, №UA205050/2022/000115/2 від 17.11.2022, №UA205050/2022/000119/2 від 21.11.2022, №UA205050/2022/000120/2 від 21.11.2022, №UA205050/2023/000158/2 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000162/2 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000168/2 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000179/2 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000174/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000184/2 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000190/2 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000193/2 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000198/2 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000207/2 від 01.05.2023, №UA205050/2023/000215/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000214/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000218/2 від 15.05.2023, №UA205050/2023/000244/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000245/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000253/2 від 07.06.2023, №UA205050/2023/000261/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000262/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000263/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000266/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000267/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000272/2 від 16.06.2023, №UA205050/2023/000278/2 від 20.06.2023, №UA205050/2023/000292/2 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/000293/2 від 10.07.2023.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205050/2022/001869 від 09.11.2022, №UA205050/2022/001913 від 17.11.2022, №UA205050/2022/001929 від 21.11.2022, №UA205050/2022/001930 від 21.11.2022, №UA205050/2023/000643 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000680 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000700 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000747 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000733 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000763 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000787 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000804 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000813 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000900 від 01.05.2023, №UA205050/2023/032569 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032568 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032574 від 15.05.2023, №UA205050/2023/032709 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032710 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032727 від 07.06.2023, №UA205050/2023/032758 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032759 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032760 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032768 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032769 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032783 від 16.06.2023, №UA205050/2023/032802 від 20.06.2023, №UA205050/2023/032868 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/032881 від 10.07.2023.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Підприємство об`єднання громадян «Інтертекстиль» (ідентифікаційний код 43991071, місцезнаходження: 08713, Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул.Щаслива, буд. 30/17) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також встановлено, що 07.11.2022 між ПОГ «Інтертекстиль» (Покупець) та компанією Eurokommerz Handelsges.m.b.H (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу за №11/2022/ЕІ/1 (далі - Контракт), згідно п.1.2 якого Продавець зобов?язується передати Покупцю продукцію згідно з Фактурою (в подальшому - Товар).

Кількість Товару, що поставляється, також визначається в Фактурі (п.2.1 Контракту).

При цьому Контрактом визначено, що умови поставки також вказуються у відповідній Фактурі до кожної поставки (п.3.1 Контракту).

Ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в Євро та зазначається у Фактурі (п.4.1 Контракту).

Умовами п.5.1 Контракту також передбачено, що оплата за Товар може бути як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України.

Товар, який є предметом поставки повинен бути запакований та промаркований Продавцем згідно із письмовими вказівками Покупця. Упакування повинно відповідати вимогам, що зазвичай ставляться до упакування такого роду товарів та забезпечувати достатній захист та збереження продукції від ушкоджень під час транспортування (п. 7.1 Контракту).

На виконання вказаних вище умов Контракту позивачем замовлено та узгоджено з Продавцем поставку партій товару, а саме вживаного одягу, взуття і текстильних виробів згідно рахунків-фактур (Інвойсів) від 07.11.2022 за №221107-01, від 09.11.2022 за №221109-01, від 11.11.2022 за №221111-01, від 17.11.2022 за №221117-01.

На підставі досягнутих домовленостей Продавцем здійснено відвантаження та поставку замовленої позивачем партії товару, що підтверджується інформацією з міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов п. 6.1 Контракту Продавцем крім рахунків-фактур (Інвойсів) було надано позивачу також інші документи, необхідні для розмитнення Товару, зокрема сертифікати дезінфекції та сертифікати якості.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем укладено Договір №ДВСЕ/40-22 від 07.11.2022 з ТОВ «ДВС ЕКСПОРТ».

Після доставки товарів згідно вищеперерахованих Інвойсах до митного кордону України митним брокером позивача було подано відповідачу митні декларації від 09.11.2022 за №22UA205050072405U5, від 14.11.2022 за №22UA205050073424U9, від 18.11.2022 за №22UA205050074744U3 та від 21.11.2022 за №22UA205050075037U9, згідно яких задекларована декларантом митна вартість Товарів обчислена за 1 методом, тобто за ціною Контракту в розмірі 0,60 Євро за 1 кг.

Митним брокером для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товарів до Волинської митниці по митних деклараціях було подано пакети документів, до яких входили: Контракт; рахунок-фактура (Інвойс); Міжнародна товарно-транспортна накладна; Декларація про походження товару; Сертифікат якості та дезінфекції; Договір про надання послуг митного брокера.

Однак митним органом по кожній митній декларації було запропоновано позивачу протягом 10-ти календарних днів надати всі документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

У відповідь на вказані повідомлення декларант, вважаючи, що подав достатній пакет документів, просив завершити митне оформлення на підставі вже поданих документів.

Волинська митниця за результатом розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2022/000107/2 від 09.11.2022, №UA205050/2022/000115/2 від 17.11.2022, №UA205050/2022/000119/2 від 21.11.2022, №UA205050/2022/000120/2 від 21.11.2022, якими визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 1,24 доларів США та 1,47 доларів США за 1 кг товару.

В якості підстави коригування митної вартості товару в бік збільшення відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості наводить наступні обставини:

- згідно контракту №11/2022/ЕІ/1 від 07.11.2022 торгівельна країна Австрія, а за CMR від 04.11.2022 місце завантаження - Німеччина;

- відповідно до п.14.2 контракту №11/2022/ЕІ/1 від 07.11.2022 жодна зі сторін не має права передавати свої зобов?язання по контракту третім сторонам без письмової згоди на це іншої сторони. При цьому відповідно до деяких інвойсів відправником товару є не продавець, а третя сторона - Albakor Belgium SPRL, NWS Belgium SPRL, KOERDI BVBA;

- CMR виписані з датами більш ранніми за дати інвойсів, зазначених в CMR;

- у зв?язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: МД від 05.10.2022 №205050/2022/63524, МД від 06.10.2022 №205050/2022/63989, МД від 16.10.2021 №209140000/2021/106885.

Також, за вказаними деклараціями відповідачем були винесені Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2022/001869 09.11.2022, №UA205050/2022/001913 від 17.11.2022, №UA205050/2022/001929 від 21.11.2022 та №UA205050/2022/001930 від 21.11.2022, згідно яких було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причини приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідності до відповідного рішення про визначення митної вартості.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нові митні декларації №22UA205050072580U3 від 10.11.2022, №22UA205050074618U9 від 18.11.2022, №22UA205050075197U3 від 21.11.2022 та №22UA205050075263U0 від 21.11.2022.

Також, судом встановлено, що 01.02.2023 між ПОГ «Інтертекстиль» (Покупець) та компанією SK COMMODITIES S.R.O. (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу за №SI-2023-02 (далі - Контракт), згідно п. 1.2 якого Продавець зобов?язується передати Покупцю продукцію згідно з Фактурою (в подальшому - Товар).

Кількість Товару, що поставляється, також визначається в Фактурі (п.2.1 Контракту).

При цьому Контрактом визначено, що умови поставки також вказуються у відповідній Фактурі до кожної поставки (п.3.1 Контракту).

Ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в Євро та зазначається у Фактурі (п.4.1 Контракту).

Умовами п.5.1 Контракту також передбачено, що оплата за Товар може бути як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка на 180 днів з моменту перетину митного кордону України.

Товар, який є предметом поставки повинен бути запакований та промаркований Продавцем згідно із письмовими вказівками Покупця. Упакування повинно відповідати вимогам, що зазвичай ставляться до упакування такого роду товарів та забезпечувати достатній захист та збереження продукції від ушкоджень під час транспортування (п. 7.1 Контракту).

На виконання вказаних вище умов Контракту позивачем замовлено та узгоджено з Продавцем поставку партій товару, а саме вживаного одягу, взуття і текстильних виробів згідно рахунків-фактур (Інвойсів) від 23.03.2023 за №SІ-2023-02/1, від 28.03.2023 за №SI-2023-02/2, від 31.03.2023 за №SI-2023-02/3, від 06.04.2023 за №SІ-2023-02/4, від 06.04.2023 за №SІ-2023-02/5, від 11.04.2023 за №SI-2023-02/6, від 12.04.2023 за №SI-2023-02/7, від 17.04.2023 за №SI-2023-02/8, від 17.04.2023 за №SI-2023-02/9, від 26.04.2023 за №SІ-2023-02/10, від 03.05.2023 за №SІ-2023-02/11, від 05.05.2023 за №SІ-2023-02/12, від 10.05.2023 за №SІ-2023-02/13, від 29.05.2023 за №SІ-2023-02/14, від 02.06.2023 за №SІ-2023-02/15, від 05.06.2023 за №SI-2023-02/16, від 06.06.2023 за №SІ-2023-02/17, від 08.06.2023 за №SI-2023-02/18, від 09.06.2023 за №SI-2023-02/19, від 09.06.2023 за №SI-2023-02/20, від 09.06.2023 за №SІ-2023-02/21, від 13.06.2023 за №SI-2023-02/22, від 15.06.2023 за №SІ-2023-02/23, від 03.07.2023 за №SI-2023-02/24 та від 07.07.2023 за №SI-2023-02/25.

На підставі досягнутих домовленостей Продавцем здійснено відвантаження та поставку замовленої позивачем партії товару, що підтверджується інформацією з міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов п. 6.1 Контракту Продавцем крім рахунків-фактур (Інвойсів) було надано позивачу також інші документи, необхідні для розмитнення Товару, зокрема сертифікати дезінфекції та сертифікати якості.

Після доставки товарів згідно вищеперерахованих Інвойсах до митного кордону України позивачем було подано відповідачу митні декларації від 28.03.2023 за №23UA205050023691U0, від 03.04.2023 за №23UA205050025277U4, від 03.04.2023 за №23UA205050025532U2, від 11.04.2023 за №23UA205050027244U0, від 10.04.2023 за №23UA205050026987U3, від 13.04.2023 за №23UA205050027742U9, від 14.04.2023 за №23UA205050028231U2, від 19.04.2023 за №23UA205050028888U2, від 20.04.2023 за №23UA205050029177U1, від 01.05.2023 за №23UA205050031990U8, від 12.05.2023 за №23UA205050034310U9, від 12.05.2023 за №23UA205050034312U7, від 15.05.2023 за №23UA205050034769U2, від 05.06.2023 за №23UA205050039302U0, від 05.06.2023 за №23UA205050039305U8, від 07.06.2023 за №23UA205050039780U8, від 12.06.2023 за №23UA205050040789U9, від 12.06.2023 за №23UA205050040845U1, від 12.06.2023 за №23UA205050040850U0, від 13.06.2023 за №23UA205050041019U0, від 13.06.2023 за №23UA205050041026U7, від 16.06.2023 за №23UA205050041938U5, від 20.06.2023 за №23UA205050042656U8, від 05.07.2023 за №23UA205050046383U7 та від 10.07.2023 за №23UA205050047524U7, згідно яких задекларована декларантом митна вартість Товарів обчислена за 1 методом, тобто за ціною Контракту в розмірі 0,60 Євро за 1 кг.

Позивачем для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товарів до Волинської митниці по митних деклараціях було подано пакети документів, до яких входили: Контракт; рахунок-фактура (Інвойс); Міжнародна товарно-транспортна накладна; Декларація про походження товару; Сертифікат якості та дезінфекції.

Однак митним органом по кожній митній декларації було запропоновано позивачу протягом 10-ти календарних днів надати всі документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

У відповідь на вказані повідомлення декларант, вважаючи, що подав достатній пакет документів, просив завершити митне оформлення на підставі вже поданих документів.

Волинська митниця за результатом розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000158/2 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000162/2 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000168/2 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000179/2 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000174/2 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000184/2 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000190/2 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000193/2 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000198/2 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000207/2 від 01.05.2023, №UA205050/2023/000215/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000214/2 від 12.05.2023, №UA205050/2023/000218/2 від 15.05.2023, №UA205050/2023/000244/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000245/2 від 05.06.2023, №UA205050/2023/000253/2 від 07.06.2023, №UA205050/2023/000261/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000262/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000263/2 від 12.06.2023, №UA205050/2023/000266/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000267/2 від 13.06.2023, №UA205050/2023/000272/2 від 16.06.2023, №UA205050/2023/000278/2 від 20.06.2023, №UA205050/2023/000292/2 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/000293/2 від 10.07.2023, якими визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 1,47 доларів США за 1 кг товару та на рівні 1,56 Євро за 1 кг товару (по МД за липень 2023).

В якості підстави коригування митної вартості товару в бік збільшення відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості наводить наступні обставини:

- згідно контракту №SI-2023-02 від 01.02.2023 торгівельна країна Словаччина, а за деякими CMR місце завантаження - Німеччина;

- відповідно до п.14.2 контракту №SI-2023-02 від 01.02.2023 жодна зі сторін не має права передавати свої зобов?язання по контракту третім сторонам без письмової згоди на це іншої сторони. При цьому відповідно до деяких інвойсів відправником товару є не продавець, а третя сторона - Albakor Belgium SPRL, Diamonds Group SPRL, KOERDI BVBA та інші;

- CMR виписані з датами більш ранніми за дати інвойсів, зазначених в CMR;

- у зв?язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної в митного органу: МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014315, МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014132, МД від 09.03.2023 №UA205050/2023/018818, МД від 13.03.2023 №UA209170/2023/019440, МД від 04.05.2023 №UA209170/2023/034232, МД від 24.06.2023 №UA305160/2023/020984 та інші.

Також, за вказаними деклараціями відповідачем були винесені Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/000643 від 28.03.2023, №UA205050/2023/000680 від 03.04.2023, №UA205050/2023/000700 від 04.04.2023, №UA205050/2023/000747 від 11.04.2023, №UA205050/2023/000733 від 10.04.2023, №UA205050/2023/000763 від 13.04.2023, №UA205050/2023/000787 від 14.04.2023, №UA205050/2023/000804 від 19.04.2023, №UA205050/2023/000813 від 20.04.2023, №UA205050/2023/000900 від 01.05.2023, №UA205050/2023/032569 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032568 від 12.05.2023, №UA205050/2023/032574 від 15.05.2023, №UA205050/2023/032709 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032710 від 05.06.2023, №UA205050/2023/032727 від 07.06.2023, №UA205050/2023/032758 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032759 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032760 від 12.06.2023, №UA205050/2023/032768 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032769 від 13.06.2023, №UA205050/2023/032783 від 16.06.2023, №UA205050/2023/032802 від 20.06.2023, №UA205050/2023/032868 від 06.07.2023 та №UA205050/2023/032881 від 10.07.2023, згідно яких було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причини приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідності до відповідного рішення про визначення митної вартості.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нові митні декларації №23UA205050023801U4 від 28.03.2023, №23UA205050025422U0 від 03.04.2023, №23UA2050500257250 від 04.04.2023, №23UA205050027302U1 від 11.04.2023, №23UA205050027104U5 від 10.04.2023, №23UA205050027895U6 від 13.04.2023, №23UA205050028328U9 від 14.04.2023, №23UA205050028962U6 від 19.04.2023, №23UA205050029706U4 від 21.04.2023, №23UA205050032131U5 від 01.05.2023, №23UA205050034420U0 від 12.05.2023, №23UA205050034417U0 від 12.05.2023, №23UA205050034896U6 від 15.05.2023, №23UA205050039428U1 від 05.06.2023, №23UA205050039434U0 від 05.06.2023, №23UA205050039899U1 від 07.06.2023, №23UA205050040900U5 від 12.06.2023, №23UA205050040947U7 від 12.06.2023, №23UA205050040948U6 від 12.06.2023, №23UA205050041104U7 від 13.06.2023, №23UA205050041106U5 від 13.06.2023, №23UA205050042090U8 від 16.06.2023, №23UA205050042799U0 від 20.06.2023, №23UA205050046778U7 від 06.07.2023 та №23UA205050047667U0 від 10.07.2023.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятими за їх наслідками картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженою ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Коленія суддів звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі №826/27058/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Відтак, зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №815/5791/17.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (надалі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З наданих сторонами документів та пояснень по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем по митних деклараціях було подано до Волинської митниці пакети документів відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України, до яких входили: Контракт; рахунок-фактура (Інвойс); Міжнародна товарно-транспортна накладна; Декларація про походження товару; Сертифікат якості та дезінфекції; Договір про надання послуг митного брокера.

З аналізу вказаного вище переліку наданих позивачем документів, на переконання суду, слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

У подальшому відповідачу на його вимогу позивачем не надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, оскільки при первинному зверненні позивачем надано вичерпний перелік, який необхідний та є достатнім для визначення митної вартості товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів не містили причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, одним із аргументів невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів в оскаржуваних рішеннях є відмінність місцезнаходження Продавців товару (торгівельна країна) від місця завантаження товару.

Однак, суд звертає увагу на те, що місце відправлення партій товарів може відрізнятися від місця завантаження враховуючи те, що контрагенти постачальники імпортованого позивачем товару мають відокремленні структурні підрозділи в країнах Євросоюзу і комплектування партій товару може відбуватися з декількох складів Продавця, місцезнаходження якого може відрізнятися від місця реєстрації юридичної особи, що ні в якому разі не є порушенням обчислення митної вартості товарів, оскільки, як вже зазначено вище згідно умов Контрактів, враховуючи умову поставки DAP KYIV за правилами Інкотермс 2020, в ціну товару вже включено пакування, маркування, завантаження, ризики пошкодження та втрати, всі податки та мито, інші збори на території країни Продавця, а також вартість доставки до м. Київ імпортованих товарів.

Таким чином, різниця у місцях відправлення та завантаження товарів не має впливу на митну вартість товарів та не змінює її шляхом збільшення оплати за транспортування таких товарів з різних країн відправлення, оскільки вартість доставки вже включена до вартості таких товарів, ще до моменту їх відправлення.

Щодо зауважень митного органу в оскаржуваних рішеннях з приводу відмінності продавців від відправників товару, колегія суддів зазначає наступне.

Як в Україні, так і в країнах Європейського союзу сталою є практика перепродажу товарів, за якою товари на наступного покупця відвантажуються без поставки на склади попереднього покупця. Така практика дозволяє зекономити витрати по додатковому навантаженню-розвантаженню товарів та по транспортним послугам щодо поставки на склади проміжного покупця.

Також, в якості правомірності винесення оскаржуваних рішень відповідач посилається на те, що ряд інвойсів датовані більш пізньою датою за дату міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), в яких є посилання на інвойси.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними з огляду на те, що проформа міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вимагає введення номеру товаросупровідного документа (в даному випадку, інвойса). Разом з тим, фактично інвойс оформлюється після завершення завантаження транспортного засобу і визначення нетто і брутто товару, а тому ситуації, за яких дата оформлення інвойса є більш пізньою за дату CMR, не є порушенням митного законодавства України та ніяким чином не впливають на кількісні показники митної вартості товару.

Крім цього, враховуючи те, що поставка товару відбувалась на умовах поставки Інкотермс DAP Kyiv, то в ціну товару уже було включено, маркування, пакування, завантаження, ризики пошкодження та втрати, всі податки і мито, інші збори, а також і вартість доставки товару до м. Київ.

Щодо рівня митної вартості на товар - 1,47 дол. СШв/кг, який було використано відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваних рішень, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв?язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Колегія суддів також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за МД від 05.10.2022 №205050/2022/63524, МД від 06.10.2022 №205050/2022/63989, МД від 16.10.2021 №209140000/2021/106885, МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014315, МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014132, МД від 09.03.2023 №UA205050/2023/018818, МД від 13.03.2023 №UA209170/2023/019440, МД від 04.05.2023 №UA209170/2023/034232, МД від 24.06.2023 №UA305160/2023/020984 та інші, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише дата та номер вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі МД від 05.10.2022 №205050/2022/63524, МД від 06.10.2022 №205050/2022/63989, МД від 16.10.2021 №209140000/2021/106885, МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014315, МД від 20.02.2023 №UA205050/2023/014132, МД від 09.03.2023 №UA205050/2023/018818, МД від 13.03.2023 №UA209170/2023/019440, МД від 04.05.2023 №UA209170/2023/034232, МД від 24.06.2023 №UA305160/2023/020984 та інших є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття оскаржуваних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією а законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль