Постанова

від 22.02.2024 по справі 460/11543/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/11543/23 пров. № А/857/22249/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В. Я.,

за участі секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаКорень О.М.,

представника відповідачаДовгалюк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфкренції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 460/11543/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРОБУД І К» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Зозулею Д.П. у м. Рівне Рівненської області 13 жовтня 2023 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення 13 жовтня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРОБУД І К» (далі також ТОВ, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), у якому просило суд:

- визнати неправомірними дії ГУ ДПС щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість для ТОВ;

- зобов`язати відповідача поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ з моменту її анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів та обґрунтувань неможливості ведення господарської діяльності чи наявність обставин, що перешкоджали здійснювати господарську діяльність для ТОВ за період з лютого 2022 року по січень 2023 року, повідомлення про неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також ПК України) до ГУ ДПС позивачем не подавалось. Також звертає увагу суду, що збереження податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не належить до компетенції ГУ ДПС, оскільки такі дії є виключною компетенцією Державної податкової служби України (далі також ДПС) як адміністратора системи. На переконання скаржника, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем, наведено відповідні мотиви прийняття спірного рішення № 979/17-00-04-02 від 27.02.2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ, а відтак, підтверджено правомірність оскаржуваного рішення контролюючого органу.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив таку задовольнити.

Представник відповідача, заперечив щодо доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив таке залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ перебуває на обліку в ГУ ДПС та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.08.2020.

27.02.2023 відповідачем прийнято рішення № 1979/17-00-04-02 щодо ТОВ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Підставою для прийняття відповідного рішення стала Довідка № 803/17-00-04-02-07 від 23.02.2023 «Про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців».

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1979/17-00-04-02 було направлено ТОВ засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення разом з пропозицією подання ліквідаційної податкової декларації з ПДВ за лютий 2023 року з урахуванням товарних залишків (лист від 27.02.2023 № 2676/6/17-00-04-02-06).

Позивач, вважаючи таке рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незаконним, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подання позивачем декларацій зі сплати податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з лютого 2022 по січень 2023 року з нульовими показниками відбулося не внаслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності, а внаслідок неможливості її ведення через запровадження карантинних обмежень та військового стану в Україні, тобто з незалежних від позивача обставин.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а-з цього пункту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б-з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання та/або не подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДПС стало подання/неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період протягом лютого 2022 - січня 2023. А саме: не подано контролюючому органу декларації з ПДВ (05.2022 - 06.2022) та подані (02.2022 -04.2022, 07.2022 - 01.2023) контролюючому органу декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до статті 202.1 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Згідно статті 203.1 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Так, відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2014 № 1130 року (далі також - Положення № 1130), контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Положення № 1130).

Відповідно до пункту 5.6 Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання/неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Зі змісту пунктів 1, 2 оскаржуваного рішення податкового органу встановлено, що висновок про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зроблено на підставі довідки № 803/17-00-04-02-07 від 23.02.2023.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції покликався на світову пандемію, спричинену поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введення воєнного стану в Україні, і застосував до спірних правовідносин підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, відповідно якого у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Однак, колегія суддів зазначає, що сам факт введення карантину та воєнного стану на території України не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок, оскільки податковим законодавством визначено порядок та умови, за наявності яких платник податків може бути визнаний таким, що не має можливості виконати свій податковий обов`язок.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового розроблено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі також Порядок № 255).

Відповідно до пункту 1 розділі ІІ Порядку №255 до платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Пунктом 3 Порядку № 255 встановлено, що до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Разом з цим, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати податковий обов`язок у цей період (лютий 2022 рік січень 2023 рік).

На пропозицію суду надати відповідні докази неможливості виконати свій податковий обов`язок представник позивача пояснила, що позивач займається господарською діяльністю, пов`язаною з будівництвом. У зв`язку з карантином та воєнними станом був позбавлений можливості вести нормальну господарську діяльність, а тому вжив заходів щодо зміни цільового призначення будівлі на(з торгово-офісного приміщення на житлову нерухомість). При цьому апеляційному суду надані витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а також Витяг з детального плану території, що підтверджує зміну цільового призначення земельної ділянки на житлове будівництво.

Разом з тим, апеляційний суд не вважає, що надані докази будь-яким чином підтверджують неможливість виконання позивачем свого податкового обов`язку.

Крім того, ним у визначеному законодавством порядку повідомлення податкового органу про таку неможливість.

Верховний Суд в постанові від 4 жовтня 2023 року у справі № 160/19575/22 зазначив, що для звільнення платника від виконання податкових обов`язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними.

Наявності таких обставин у справі, що розглядається, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для визнання неправомірними дії ГУ ДПС щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість для ТОВ та зобов`язання поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ з моменту її анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 460/11543/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРОБУД І К» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 7 березня 2024 року у зв`язку з відсутністю 23.02.2024 судді Затолочного В.С., перебуванням у відпустці у період з 26.02.2024 по 03.03.2024 судді Гудима Л.Я., перебуванням у відпустці у період з 27.02.2024 по 01.03.2024 судді Качмара В.Я., перебуванням у відпустці у період з 28.02.2024 по 06.03.2024 судді Затолочного В.С.