Постанова

від 06.03.2024 по справі 803/815/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 803/815/18

касаційне провадження № К/9901/67694/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 (суддя Костюкевич С.Ф.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Кузьмич С.М., Довга О.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Гранд Авто" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Гранд Авто" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 24.10.2017 №0071001207.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті камеральної перевірки, про завищення платником в декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 625867,00 грн, оскільки розбіжності, які виникли у податкового органу, відбулись через помилкову реєстрацію платником податкової накладної від 24.07.2017 №12, яка була прийнята податковим органом та реєстрацію якої було зупинено контролюючим органом. Позивач вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу, що зазначені розбіжності виникли внаслідок невключення ним до складу податкових зобов`язань податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року на загальну суму 625867,00 грн, посилаючись на помилковість зазначеної вище накладної та невідповідність даних, зазначених у помилковій накладній фактичним обставинам, зокрема, у податковій накладній було зазначено, що покупець - ТОВ «Інфоглобал Центр» набув у власність автомобіль легковий Mercedes-Benz AMG S63 4Matic, вартість якого складала 3755200,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 625866,67 грн, в той час коли фактично відчуження такого автомобіля за вказаною ціною ТОВ «Інфоглобал Центр» позивачем не здійснювалось.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 24.10.2017 №0071001207.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій суди виходили з того, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, що має підтверджуватися документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме, податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника. Водночас, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган вчинив дії, які є предметом документальної перевірки, що суперечить вимогам пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою правомірність проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки порушення, викладені в акті перевірки, встановлені виключно на підставі аналізу результатів опрацювання податкової декларації за звітний (податковий) період, що відображено в акті перевірки, та є предметом камеральної перевірки відповідно до положень статті 75 ПК України. Скаржник доводить, що перевіряючи податкову звітність, перевіряв відповідність даних податкової звітності, у яких виникло від`ємне значення різниці податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірність відображення показника збільшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду. Посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про помилковість реєстрації платником спірної податкової накладної.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 визнав за можливе розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.03.2024.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 09.08.2017 №9157106085), за результатами якої складено акт перевірки від 20.09.2017 №10420/03-20-12-07-41202228 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.15 статті 201 ПК України, оскільки Підприємством в декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року допущено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 625867,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0071001207, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 625867,00 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що під час камеральної перевірки встановлені розбіжності між даними податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2017 року та даними Єдиного реєстру податкових накладних, які виникли внаслідок невключення до складу податкових зобов`язань позивача у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року суми 625867,00 грн, по податковій накладній позивача, зареєстрованій у липні 2017 року на ТОВ «Інфоглобал Центр» від 24.07.2017 №12.

Наявність таких розбіжностей позивач пояснював помилковою реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних вказаної податкової накладної, по якій не відбувалася поставка товарів чи надходження коштів та реєстрація якої була зупинена контролюючим органом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.

Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах

Предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання (пункт 76.3 ПК України).

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки контролюючим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Висновуючись на аналізі наведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що предметом камеральної перевірки є, серед іншого, правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкова звітність платника податків з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (як-то неправомірність формування податкового кредиту, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тощо), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Ураховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про наявність розбіжностей між даними податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2017 року та даними Єдиного реєстру податкових накладних, які виникли внаслідок невключення до складу податкових зобов`язань позивача у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року суми 625867,00 грн, по податковій накладній позивача, зареєстрованій у липні 2017 року на ТОВ «Інфоглобал Центр» від 24.07.2017 №12, в якій було зазначено, що покупець ТОВ «Інфоглобал Центр» набував у власність автомобіль легковий Mercedes-Benz AMG S63 4Matic, вартість якого складала 3755200,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 625866,67 грн, в той час коли позивач доводить, що ним фактичного відчуження такого автомобіля за вказаною ціною ТОВ «Інфоглобал Центр» не здійснювалось, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена контролюючим органом (що знайшло своє підтвердження у відзиві Управління за позовну заяву), що потребує перевірки контролюючим органом на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що виходить за межі повноважень податкового органу при здійсненні камеральних перевірок, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зазначене є предметом документальної перевірки відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк