Ухвала

від 07.03.2024 по справі 380/4029/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 березня 2024 року

м. Київ

справа №380/4029/23

адміністративне провадження № К/990/8291/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції Головного управління ДПС у Львівській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року, з урахуванням заяви Головного управління ДПС у Рівненській області, яка мотивована тимчасовою відсутністю коштів, продовжено податковому органу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

11 серпня 2023 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яка обґрунтована відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено й повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

8 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 21 січня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд».

На виконання вимог ухвали апелянтом подано суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, у якій Головне управління ДПС у Львівській області наполягало на тому, що повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося в найкоротші строки у зв`язку з неможливістю вчасно сплатити судовий збір, що є вагомою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління у Львівській області.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд виходив із того, що суб`єкти владних повноважень, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги і, як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

4 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Скаржник зазначає, що первинну апеляційну скаргу було подано у межах встановленого строку, водночас, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційним судом не враховано сплату судового збору при повторному поданні скарги, а також не надано належну оцінку доводам скаржника щодо поважності причин пропуску цього строку. Також скаржник посилається на введення в Україні воєнного стану й недостатнє у зв`язку із цим фінансування рахунку Головного управління у Рівненській області за КВЕК 2800 («судовий збір», за яким здійснюються видатки на сплату судового збору).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний, який на даний час продовжено. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції резюмував, що відсутність фінансування апелянта, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не має впливати на виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги.

Що ж доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою фактичну сплату податковим органом судового збору, то слід врахувати те, що суд апеляційної інстанції, визнаючи викладені апелянтом підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними, виходив з того, що в поданій до апеляційного суду заяві Головним управлінням у Львівській області не наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження за період з 16 жовтня 2023 року (дати повернення апеляційної скарги) по 8 грудня 2023 року (дати звернення з апеляційною скаргою повторно).

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх