Рішення

від 04.03.2024 по справі 734/1597/23

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/34/24 Справа № 734/1597/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання Легкобит І.В.,

за участі:

прокурора Баринової Л.В,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація, про скасування рішення про державну реєстрацію, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,-

встановив:

Керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація, про скасування рішення про державну реєстрацію, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Розпорядженням голови Козелецької районної державної адміністрації від 23.06.2008 № 222 затверджено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно з додатком, у тому числі ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, кадастровий номер 7422083000:09:001:0109.

На підставі зазначеного розпорядження 16.07.2008 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 370244 на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва з кадастровим номером 7422083000:09:001:0109.

Державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку проведено на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області Антипенка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) від 25.01.2014, індексний номер 10273273. Номер відомостей про речове право: 4402328.

Водночас вищевказане розпорядження видане з порушеннями норм земельного, лісового законодавства та законодавства про охорону природно-заповідного фонду, оскільки земельна ділянка фактично виділена у межах регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» та лісового фонду, в зв`язку з чим, прокурор просить рішення про державну реєстрацію скасувати, а земельну ділянку повернути у державну власність.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав виходячи з наступного.

Виділена йому земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та є ріллею, що підтверджується довідкою Форми 6-зем.

Позивачем ненадано доказів,що належнаВідповідачу земельнаділянка сформованаза рахунокземельної ділянкиз кадастровимномером 7422055400:02:001:0026,яка єземлею лісовогофонду. Лист ВО «Укрдержліспроект» від 21.01.2021 № 47 не є належним доказом та не доводить накладення спірної ділянки на ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,414 га, яка перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як правонаступника ДП «Остерський військовий лісгосп». Крім того, невідома кваліфікація ВО «Укрдержліспроект» в питаннях землеустрою.

Також Відповідач вважає, що навіть у разі задоволення позову по суті, провадження має бути закрите у зв`язку із закінченням строку позовної давності, відлік якого розпочався не пізніше 23.06.2008 з дати погодження Остерським військовим лісгоспом генерального плану обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Деснянка», в межах якого знаходиться і спірна земельна ділянка. Вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на землю не може бути кваліфікована як негаторний позов.

Керівником Козелецькоїокружної прокуратуриподано відповідьна відзивна позовнузаяву,відповідно доякого ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування».

Надані ВО«Укрдержліспроект» злистом від21.01.2021№ 47картографічні матеріалиповністю відображуютьмежі спірноїземельної ділянкиу співвідношеннідо межлісових земель,які перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого господарськогопідприємства «ЛісиУкраїни» напідставі державногоакту направо постійногокористування земельноюділянкою серіїЯЯ №370015від 26.08.2004,виданого Остерськомувійськовому лісгоспу,у томучислі земельнуділянку зкадастровим номером7422055400:02:001:0026пл.11,414га. Право користування ДП «Остерський військовий лісгосп» землями лісогосподарського призначення підтверджується зазначеним державним актом розробленими у подальшому на його основі планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2015 року, які є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Віднесення спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» підтверджується інформацією і картографічними матеріалами ВО «Укрдержліспроект» від 21.01.2021 № 47, інформацією ДП «Чернігівське лісове господарство» від 22.09.2022 року № 596, Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серіїЯЯ №370015від 26.08.2004 та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2015 року.

Форма довідки 6-зем з 01.01.2016 скасована, а тому не може вважатися належним доказом віднесення земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, які можуть бути передані у приватну власність.

Позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок лісового фонду та земель природно-заповідного фонду.

Також позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки перебування спірної земельної ділянки у власності Відповідача порушує права держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель державної форми власності. Заявлені прокурором позовні вимоги є негаторним позовом, який можливо заявляти протягом усього часу тривання порушення законного володільця відповідної земельної ділянки.

Відповідачем також подано заяву про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності. При цьому зазначено, що негаторний позов може бути подано власником майна, однак власником спірної земельної ділянки є Відповідач, а не Позивач. Відповідно позов не є негаторним і до нього застосовуються загальні строки позовної давності. Найпізнішою датою, від якої можливо відраховувати трирічний загальний строк позовної давності, в період якого державний орган, який виконує функції власника, міг дізнатися про порушення свого права та вжити заходи до його поновлення є 01.01.201 момент запуску Публічної кадастрової карти.

Керівником Козелецькоїокружної прокуратуриподано запереченняна заявупро застосуваннястроку позовноїдавності,які мотивованітим,що позовє негаторним, якийможна заявлятивпродовж усьогочасу триванняпорушення правзаконного володільцяспірної земельноїділянки,яка має спеціальний правовий титул, закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної, оскільки належить до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.

Представник позивача, представники третіх осіб будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

При цьому, представники третіх осіб Комунального закладу «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», Чернігівської районної державної адміністрації подали заяви про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, а Відповідач заперечував проти їх задоволення.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 20.06.2002, у т.ч. на території Козелецького району, створено регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» площею 87672,9 га за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Згідно з рішеннями Чернігівської обласної ради від 14.08.2003 «Про уточнення північної межі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», від 28.12.2004 «Про виключення частини лісових угідь з господарської зони регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», від 26.01.2007 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 28.12 2004 «Про виключення частини лісових угідь з господарської зони регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» змінено межі і площу РЛП «Міжрічинський».

Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» як об`єкта природно-заповідного фонду розроблено та погоджено відповідними уповноваженими органами упродовж липня-серпня 2003 року та затверджено рішенням Чернігівської обласної ради від 27.11.2003.

Ландшафтний парк створено без вилучення земельних ділянок, які він займає, у їх землекористувачів.

Відповідно регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 27.11.2003 і включає 78753,95 га земель на території колишнього Козелецького та Чернігівського районів, які перебувають під особливою державною охороною.

Згідно з Проектом РЛП «Міжрічинський» утворено у тому числі і за рахунок частини земель, які станом на час створення парку перебували у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп».

Як вбачається з охоронних зобов`язань від 12.09.2019 № 7/38-578, від 30.11.2021 № 7/38-578 складених з ДП «Остерський військовий лісгосп» вказаному суб`єкту господарювання під охорону та дотримання встановленого режиму передано частину території РЛП «Міжрічинський» загальною площею

4848 га, яка розташована, у т.ч. у кварталі 269 вид. 4-9.

Квартал 269 вид. 4-9 ДП «Остерський військовий лісгосп» знаходиться у межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 площею 11,414 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Остерський військовий лісгосп» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 370015, виданого 26.08.2004.

Відповідно до листа ДП «Чернігівське лісове господарство» від 22.09.2022 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026 використовується лісгоспом для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг і облікована як вкрита лісовою рослинністю земельна лісова ділянка.

Розпорядженням голови Козелецької районної державної адміністрації від 23.06.2008 № 222 затверджено проект землеустрою щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва із земель державної власності на території Карпилівської сільської ради згідно з додатком, у тому числі ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, кадастровий номер - 7422083000:09:001:0109, що розташована на території Деснянської селищної ради Чернігівського району (колишньої Карпилівської сільської ради Козелецького району).

На підставі вказаного розпорядження 25.07.2008 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 370244 на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва з кадастровим номером 7422083000:09:001:0109, який 25.07.2008 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010885400200.

Згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 21.01.2021 № 47 та доданим фрагментом публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу 269 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» та межами земельної ділянки 7422083000:09:001:0109, ця земельна ділянка розташована у кварталі 269 виділ 7 Городищенського лісництва

ДП «Остерський військовий лісгосп».

Виходячи з лісовпорядкування ДП «Остерський військовий лісгосп» 2015 року та проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Остерський військовий лісгосп», земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, покритою лісовою рослинністю, вона мала наступні таксаційні характеристики розташована у кварталі 269 виділ 7 Городищенського лісництва ДП «Остерський військовий лісгосп» вік рослин 55 років, висота -19 метрів, діаметр 22 см, група віку 5, тип лісу 1.

Згідно з висновком експерта від 14.08.2023 № СЕ-19/125-23/4662-ЗТ, наявне порушення меж, земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0109 накладається та знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422055400:02:001:0026. Надати відповідь на запитання «чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7422083000:09:001:0109 на землях Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, що увійшли до складу Регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» при його створенні, згідно Проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів РЛП «Міжрічинський», затвердженого рішенням 8 сесії 24 скликання Чернігівської обласної ради від 27.11.2003» - не представляється за можливе, у зв`язку недостатністю вихідних даних.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка знаходиться у межах регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» та лісового фонду.

ДП «Остерський військовий лісгосп» припинено згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 539. Його правонаступником на даний час є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Заслухавши прокурора, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи із наступного.

Щодо повноважень прокурора.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно доч.3ст.23Закону України«Про прокуратуру»,прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Частиною 6 зазначеної статті визначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Крім того, згідно з п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб на даний час покладено на Чернігівську обласну державну адміністрацію.

Козелецькою окружною прокуратурою 19.10.2022 до Чернігівської облдержадміністрації направлено листа № 258 вих-22, у якому повідомлено про установлені обставини та наявність підстав для вжиття заходів реагування.

Чернігівською облдержадміністрацією наміри щодо вжиття заходів реагування, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки у державну власність не висловлено (лист від 02.11.2022 № 01-01-21/6743).

З огляду на викладене, прокурором доведено бездіяльність позивача, як підставу для звернення прокурора з цим позовом до суду.

При цьому, суд зауважує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Тобто позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи державне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах)

Визначаючи у якості позивача орган державної влади, державне підприємство, акціонерне товариство з державною часткою у статутному капіталі тощо, прокурор не здійснює захисту інтересів таких суб`єктів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов`язані з діяльністю або повноваженнями таких суб`єктів.

Щодо позовних вимог.

Частиною 1 ст. 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно дочастини другоїцієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Преамбулою Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. «г» 4 ст. 84 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України відносяться, зокрема, природні території та об`єкти природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Визначення поняття землі природно-заповідного фонду наведено у ч. 1

ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 43 Земельного кодексу України.

Так, землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Таким чином, регіональні ландшафтніпарки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

За змістом ч. 2 ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Частиною третьою ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

За ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховнихцілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

З огляду на викладене, використання земель природно-заповідного фонду для садівництва не можливе.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За статтею 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Виходячи звикладеного,території таоб`єкти природно-заповідногофонду наділенінадважливими функціямиі завданнями,мають особливийстатус таперебувають підособливою державноюохороною,тобто згіднозі ст.178ЦК Україниналежать дообмежено оборотоздатнихоб`єктів.

Розташування спірної земельної ділянки у межах регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для садівництва.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі №734/519/15-ц та від 09.12.2020 у справі №676/190/18, від 16.09.2022 у справі №752/3090/19, від 01.06.2022 у справі №923/570/21), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки при передачі її у власність не має правового значення, оскільки її статус першочергово визначений розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 наведені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу державної влади чи місцевого самоврядування. Неприйняття рішення уповноваженим органом про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі, цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним (постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №910/2323/18).

З огляду на викладене, встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення садівництва не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування її у межах вказаного об`єкта.

Крім того,ст. 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 2 загальної частини Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 (далі Порядок № 733) ліси залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на категорії, зокрема в окрему категорію виділено ліси природоохоронного призначення.

Згідно з п. 5 Порядку № 733 до лісів природоохоронного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об`єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та об`єктів, зокрема: розташовані в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, меморіальних комплексів, місць. До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться також унікальні за породним складом, продуктивністю і генетичними властивостями лісові ділянки, на яких зростають реліктові, ендемічні види дерев, що мають велике наукове значення.

Отже, ліси поділяються на категорії, однією з яких є ліси природоохоронного призначення, до яких відносяться лісові ділянки розташовані, у тому числі у межах об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім цього,відповідно доКласифікатора видівцільового призначенняземель,затвердженого наказомДержкомзему Українивід 23.07.2010№ 548,землі природно-заповідногофонду виділяютьсяу кожномуз видівцільового призначенняземель, відтак об`єкти природно-заповідного фонду можуть створюватися на земельних ділянках будь-якого цільового призначення, у тому числі на землях запасу, до яких відносяться земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування. Зокрема, Секція Н «Землі лісогосподарського призначення» включає у себе підрозділ 09.03, який виділяє з категорії земель лісогосподарського призначення, землі для цілей підрозділів 09.01-09.02 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, яка знаходиться у межах об`єкта природно-заповідного фонду.

Частиною 1 ст. 118 Земельного кодексу України установлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3. ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

г) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

д) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності для лісогосподарського призначення в межах об`єкта природно-заповідного фонду, розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від № 222 від 23.06.2008 прийняте усупереч положень Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, усупереч зазначених вимог, спірну земельну передано у власність та змінено її цільове призначення без згоди землекористувача.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов`язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Отже, рішення про вилучення (припинення права) земельних ділянок за погодженням із землекористувачем має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу вимог ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок із постійного користування спеціалізованих лісогосподарських підприємств для нелісогосподарських потреб відносилось до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

За приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За інформацією ДП «Остерський військовий лісгосп» від 26.03.2021 № 127 лісгосп користується земельними ділянками, наданими у постійне користування, відповідно до розпоряджень Козелецької РДА і виданих на підставі них державних актів, погоджень щодо зміни цільового призначення чи передачі у власність, у тому числі спірної земельної ділянки, державне підприємство не здійснювало.

Відповідно до інформації ДП «Чернігівське лісове господарство» від 22.09.2022 № 596 Городищенське лісництво ДП «Остерський військовий лісгосп» в січні 2022 року на підставі наказу ДАЛРУ № 539 від 27.09.2021

«Про припинення ДП «Остерський військовий лісгосп» та затвердження складу Комісії з припинення» увійшло до складу ДП «Чернігівський лісгосп»; спірна земельна ділянка частково накладається на квартал 269 Городищенського лісництва «ДП «Чернігівський лісгосп» та державним підприємством не надавалося будь-яких дозволів чи погоджень щодо передачі земельних ділянок, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність фізичним особам.

Стаття 57Лісового кодексуУкраїни визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Згідно з ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодженням органу з питань лісового господарства.

Аналогічні правовівисновки викладеніу постановахВерховного Суду від 20.06.2018 у справі № 391/1056/14-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 та від 20.03.2013 у справі № 6-13цс13.

Відповідно до листа Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.02.2023 № 04/165, останнє не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Козелецька районна державна адміністрація, усупереч законодавчо визначеному порядку, не маючи на те повноважень, надала земельну ділянку лісогосподарського призначення, розташовану в межах об`єктаприродно-заповідногофонду, у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, безпідставно змінивши її цільове призначення, без вилучення з постійного користування та відповідних погоджень, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

З приводу доводів Відповідача, яким поставлено під сумнів достовірність наданих ВО «Укрдержліспроект» відомостей, суд зазначає, що вони є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з відкритих джерел за посиланням https://lisproekt.gov.ua/, об`єднання засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Об`єднання створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Щодо застосування позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки належить до земель природно-заповідного та лісового фондів, що унеможливлює перебування у приватній власності з цільовим призначенням для садівництва.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №676/2332/18, від 10.02.2021 у справі №449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У такому разі позовні вимоги зобов`язати повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок лісового фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70-71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96-97), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14 (пункти 45-46), від 02.09.2020 у справі

№ 619/3263/18, від 03.09.2020 у справі № 911/344/17), та земель природно-заповідного фонду (постанова ВС від 16.09.2022 у справі №752/3090/19).

Перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, наявність уДержавному земельномукадастрі записупро спірнуземельну ділянкуз цільовимпризначенням земельноїділянки:категорія земель дляведення садівництва, свідчать про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Наведене є порушенням права власності держави на земельну ділянку, оскільки позбавляє її можливості здійснювати належний контроль за використанням земель природно-заповідного та лісогосподарського призначення за їх цільовим призначенням, своєчасно вживати заходів з їх охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів, створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на викладене, позов у даній справі пред`явлений власником майна і є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5368 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Чернігівська районна державна адміністрація, про скасування рішення про державну реєстрацію, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0109), розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.01.2014, індексний номер 10273273 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0109) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7422083000:09:001:0109.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7422083000:09:001:0109), розташовану на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.03.2024.

Повне найменування сторін:

Прокурор: Чернігівська обласна прокуратура (м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114).

Позивач: Чернігівська обласна державна адміністрація (м. Чернігів, вул. Шевченка?7, код ЄДРПОУ 00022674).

Відповідач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Треті особи:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034);

Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Десна, вул. Ювілейна, 1, корп. А, код ЄДРПОУ 43186004);

Чернігівська районна державна адміністрація (м. Чернігів, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 04061668).

Суддя Ю.М. Домашенко