Ухвала

від 06.03.2024 по справі 462/1795/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1795/24

провадження 1-кп/462/341/24

У Х В А Л А

06 березня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ,

встановив:

До Залізничного районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141390000028 від 08 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В ходісудового розглядупрокурором заявленоклопотання пропродовження застосуваннядо обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,мотивуючи такетим,що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачуєтьсяу вчиненнітаємного викраденнячужого майна(крадіжка),вчиненого повторнов умовахвоєнного стану,тобто увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.185КК України,за якийзаконом передбаченопокарання лишеу видіпозбавленням воліна строквід п`ятидо восьмироків. 11.01.2024 ухвалою слідчогосудді Залізничногорайонного судум.Львова ОСОБА_4 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком діїдо 10.03.2024включно,із визначеннямрозміру заставиу розмірі40прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб. У ходідосудового розслідування,встановлена наявністьризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,а самепро можливістьобвинуваченого:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду,та яквчинив тяжкийзлочин,за якийпередбачено покараннялише увигляді позбавленняволі відп`яти довосьми років;неодружений,офіційно непрацевлаштований,що свідчитьпро відсутністьсоціально-стримуючихфакторів;вчинити іншекримінальне правопорушення,оскільки неодноразовосудимий зазлочини противласності,спосіб вчиненнязлочину,що характеризуєйого,як особу,що немає достатніхморальних цінностей,схильну додосягнення своїхзлочинних цілей,що вказуєна свідоменехтування обвинуваченимвимогами законодавства. Враховуючи наявність обґрунтованого повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, тяжкість покарання, особу підозрюваного та те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому. Просили обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, оскільки жодного злочину ОСОБА_4 не вчиняв.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 11.01.2024 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали по 10.03.2024 включно. Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120,00 грн.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 №33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що є тяжким злочином, за яке встановлено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, можливість останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як не має постійного місця проживання. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий за корисливі злочини та спосіб вчинення злочину, що проявилось у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, що свідчить про те, що обвинувачений являється особою, яка не має жодних морально етичних цінностей та схильна на досягнення своїх злочинних цілей вчиняти кримінальні правопорушення. Крім цього, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу, що також може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення. Відтак, наявні всі підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що встановлені раніше ризики, визначені ч. 1ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто з 06.03.2024 до 04.04.2024 включно.

Разом з тим, при виконанні судом вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, наявність вище описаних ризиків, беручи до уваги тяжкість, пред`явленого обвинувачення, суд приходить до висновку за можливе встановити розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 197, 315, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у кримінальному провадженні №12024141390000028 від 08 січня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто по 04 травня 2024 року.

Заставу обвинуваченому ОСОБА_4 визначити в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку наявності таких.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала щодо продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя: