Ухвала

від 08.03.2024 по справі 546/176/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/176/24

номер провадження 2/546/189/24

УХВАЛА

08 березня 2024 року м. Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву судді Зіненка Ю.В. про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, -

встановив:

До Решетилівського районного суду 06.03.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

08 березня 2024 року головуючим суддею Зіненком Ю.В. по даній справі було заявлено самовідвід, який мотивований наступним чином.

Рішенням одинадцятої сесії районної ради восьмого скликання від 08 грудня 2022 року №11/VIII-361 було затверджено список присяжних Решетилівського районного суду.

Відповідно до додатку 1 до даного рішення у списку присяжних Решетилівського районного суду під №8 зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є позивачем по даній справі (додається до заяви).

ОСОБА_1 , як присяжний, неодноразово брав участь у розгляді цивільних справ, які були розподілені судді Зіненку Ю.В.

Посилаючись на викладені обставини, суддею Зіненком Ю.В. було заявлено самовідвід.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частини 1, 2 статті 40 ЦПК України).

Суддя, розглянувши заяву головуючого судді Зіненка Ю.В. про самовідвід у даній справі, доходить наступних висновків.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Згідно частини 1 статті 15 цього закону справи всудах розглядаютьсясуддею одноособово,а увипадках,визначених процесуальнимзаконом,-колегією суддів,а такожза участюприсяжних.

Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначеніпунктами 1,2,4-6частини сьомої статті 56 цього Закону (стаття 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків (частина 3 статті 68 цього закону).

Відповідно до частини 2 статті 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Мушта А.І., як присяжний, неодноразово брав участь у розгляді цивільних справ, які були розподілені судді Зіненку Ю.В.

Крім того, ураховуючи те, що список присяжних затверджується на три роки (частина 4 статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), тобто до грудня 2025 року, є ймовірність у подальшому розгляду справ колегією у складі головуючого судді Зіненка Ю.В. і двох присяжних, одним із яких може бути Мушта А.І.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може брати участі у розгляді справі і прилягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів.

Згідно частини 1 статті 39 ЦПК України, за наявності підстав передбачених статтею 36 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

За нормою частини 3 статті 39 ЦПК України, самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд відмічає, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру щодо заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Однією з гарантій забезпечення доступу до правосуддя, що має реалізовуватися незалежним та неупередженим судом, є здійснення судочинства з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права, свободивизнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльностідержави.Вказаний принцип у цивільному судочинстві застосовується з урахуваннямпрактики Європейського суду з прав людини, який неодноразово звертав увагу на дотримання правил неупередженості (безсторонності) суду як складової права на справедливий судовий розгляд, що визначенийст.6 ЄКПЛ.

В силу п.1 ст.6 Конвенції, підлягає застосуванню на підставі ст.8 ЦПК України принцип, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Згідно пункту 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому засіданні судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір`ям не тільки зі сторони сторін у конкретному спорі, але і зі сторони суспільства в цілому. При цьому, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довір`я до незалежності судової влади буде підірвано.

У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року ЄСПЛ нагадує, що безсторонність у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів, які можуть бути перевірені. У зв`язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству, передусім сторонам у процесі.

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Таким чином, з метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості головуючого при розгляді даної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви головуючого судді по справі Зіненка Ю.В. про самовідвід.

Згідно частини 1 статті 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 36-41 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заявлений самовідвід судді Зіненка Юрія Володимировича у цивільній справі №546/176/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу справи в порядку, передбаченому ЦПК України.

Ухвала судунабирає законноїсили змоменту їїпідписання суддеютаоскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Зіненко