Рішення

від 07.03.2024 по справі 644/7507/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/7507/23

Провадження № 2/644/506/24

07.03.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

УСТАНОВИВ:

Позивачкою, 29.09.2023 року, подано до суду відповідну позовну заяву, в якій вона просила визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9998 га з кадастровим номером 6325785000:02:000:0458 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської селищної (колишньої Нижньобурлуцької сільської) ради Куп`янського (колишнього Шевченківського) району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало спадкодавцю на підставі державного акту на право постійного користування землею серії IV-XP № 033044, зареєстрованого 30.03.2000 року №125.

В обґрунтування позову зазначала, що померлий її чоловік, заповіту він не залишав, вона прийняла спадщину фактично, оскільки була зареєстрована та постійно проживала із чоловіком за адресою АДРЕСА_1 , звернувшись до нотаріальної контори із приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою, їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на дану земельну ділянку. Рекомендовано звернутись до суду для спадкування в судовому порядку. Вважала, що оскільки її чоловік набув права постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії IV-XP № 033044, зареєстрованого 30.03.2000 року №125, у встановленому законом порядку відповідно до редакції Земельного кодексу України 1990 року, та це право є дійсним, його смертю припинення прав та обов`язків не відбувається, та таке право переходить в порядку спадкування, посилалась на правові висновки Верховного Суду з означеного питання. Вважала, що захистити своє спадкове право має можливість виключно в судовому порядку.

Позивачкою подано до суду заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи за її відсутності. Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та за наявними матеріалами справи, проти задоволення позову не заперечували.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 11.02.1982 року, перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 з 25.08.1965 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нижній Бурлук, Шевченківського району, Харківської області, що підтверджується копією паспорту, копією свідоцтва про укладання шлюбу, копією свідоцтва про смерть.

За життя, ОСОБА_2 , набув права постійного користування землею, про що видано відповідний державний акт серії IV-XP № 033044, зареєстрований 30.03.2000 року №125. За даним акту ОСОБА_2 отримав земельну ділянку площею 2,00 гектарів, що розташовано на території Нижньобурлуцької сільської Ради, ділянка 109, для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого станом на 21.01.2022 року, кадастровий номер земельної ділянки 6325785000:02:000:0458, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площа 1.9998 га, орган що зареєстрував земельну ділянку Відділ у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, спадкова справа була відкрита 06.06.2012 року

приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Томчуком С. за №60/2012 на підставі заяви ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає.

Позивачка зверталась до Шевченківської державної нотаріальної контори Харківської області щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, але їй було рекомендовано листом від 11.05.2023 року №64/01-16, звернутись до суду, оскільки право власності на земельну ділянку не зареєстроване.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, чинного на час набуття ОСОБА_2 , права постійного користування земельною ділянкою, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

У ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII зазначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з ч.1 ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але, у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за Земельний Кодексом України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218,1220,1221,1222,1241,1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України.

Тобто, за змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало. Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

З урахуванням досліджених в ході розгляду справи доказів, суд вважає, що ОСОБА_2 , на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, набув право постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом для ведення особистого підсобного господарства, яке не було припинене, а відтак, це право входить до складу спадщини після його смерті. Та враховуючи, що позивачка у справі є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , за законом на спадщину, до якої входить право постійного користування земельною ділянкою, суд вважає, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 395, 407, 1216, 1218, 1225, 1261 ЦК України, ст.ст. 7, 22 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року, ст.ст. 92, ч.2 ст. 102 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року, ст. ст. 12, 76, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківськоїселищної радиКуп`янського районуХарківської області про визнанняправа постійногокористування земельноюділянкою впорядку спадкування,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9998 га з кадастровим номером 6325785000:02:000:0458 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської селищної (колишньої Нижньобурлуцької сільської) ради Куп`янського (колишнього Шевченківського) району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало спадкодавцю на підставі державного акту на право постійного користування землею серії IV-XP № 033044, зареєстрованого 30.03.2000 року №125.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 07.03.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера