Постанова

від 28.02.2024 по справі 199/1883/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/891/24 Справа № 199/1883/23 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року в цивільній справі номер 199/1883/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» про стягнення суми, з урахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики б/н від 09.08.2021 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000000,00 грн, а останній зобов`язується повернути позику в повному обсязі не пізніше 09.08.2026 року. Отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 20000000,00 грн готівкою, а також зобов`язання їх повернути у строк встановлений договором позики, підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 09.08.2021 року.

Пунктом 18 вищезазначеного договору позики сторони узгодили, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується шляхом передачі в іпотеку ТОВ «Самара-Капітал» належного ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 09.08.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір б/н від 09.08.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Самара-Капітал» передано в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608, яке на праві власності належить ОСОБА_2 .

Згідно з п.1.1. Іпотечного договору предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Іпотечним договором забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що виходить з договору позики, укладеного в письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути ОСОБА_1 в строк до 09.08.2026 року включно або достроково у строки передбачені договором позики, повну суму позики в розмірі 20000000,00 грн.

05.04.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору позики від 09.08.2021 року, відповідно до якої сторонами було внесено деякі зміни до договору позики від 09.08.2021 року.

Того ж дня, 05.04.2022 року ОСОБА_1 було вручено директору ТОВ «Самара-Капітал» ОСОБА_3 повідомлення щодо внесення змін до договору позики та було вручено копію додаткової угоди від 05.04.2022 року до договору позики б/н від 09.08.2021 року.

Відтак, на підставі абз. 2 п. 4 договору позики (в редакції додаткової угоди від 05.04.2022 року до договору позики) 05.10.2022 року у ОСОБА_2 настав строк виконання зобов`язання з повернення ОСОБА_1 50% від суми позичених коштів, а саме 10000000,00 грн. Проте, ОСОБА_2 в строк 05.10.2022 року взяті на себе зобов`язання із поверненням ОСОБА_1 вищезазначеної суми не виконав.

10.10.2022 року позивачка ОСОБА_1 вручила особисто ОСОБА_2 письмову вимогу від 06.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання, а саме про необхідність виконати вищезазначене зобов`язання у тридцятиденний строк з дня отримання даної вимоги. У відповідь ОСОБА_2 листом від 11.10.2022 року повідомив, що у зв`язку з війною в Україні та важким фінансовим станом він не має можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики б/н від 09.08.2021 року та повернути в строк до 05.10.2022 року 50% від суми позичених коштів. Крім того, ОСОБА_2 було запропоновано позивачу внести зміни до договору позики від 09.08.2021 року, а саме, викласти п. 4 договору позики в такій редакції: - Повернення 50% від суми позичених коштів, а саме 10000000,00 грн має бути здійснено не пізніше 05.06.2023 року. Однак, дану пропозицію ОСОБА_1 відхилила.

Крім того, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» 13.10.2022 року ОСОБА_1 було вручено нарочно директору ТОВ «Самара-Капітал» вимогу від 12.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання. Проте, станом на 27.03.2023 року ні ОСОБА_2 , як позичальник за договором позики від 09.08.2021 року, ні ТОВ «Самара-Капітал», як іпотекодавець за Іпотечним договором від 09.08.2021 року, не виконали взяті на себе зобов`язання.

Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики б/н від 09.08.2021 року у розмірі 20000000,00 грн; в рахунок погашення заборгованості за договором позики б/н від 09.08.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка становить 20000000,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, що було передано ТОВ «Самара-Капітал» в іпотеку на підставі Іпотечного договору б/н від 09.08.2021 року: громадський об`єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями загальною площею 1464,8 кв. м під літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, шляхом продажу предмету іпотеки на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, яка буде визначена при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики б/н від 09.08.2021 року у розмірі 20000000,00 грн; в рахунок погашення заборгованості за договором позики б/н від 09.08.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка становить 20000000,00 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики за б/н від 09 серпня 2021 року в сумі 20000000,00 грн на користь ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: громадський об`єкт з торгівельними та побутовими приміщеннями, загальною площею 1464,8 кв. м під літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі Акту приймання-передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «САМАРА-КАПІТАЛ» нерухомого майна, яке є внеском до статутного капітала, серія та номер: 874, 875, виданий 10.12.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Я.О., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, шляхом застосування процедури продажу, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодилась Київська обласна прокуратура, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року по цивільній справі №199/1883/23 та направити справу за встановленою законом виключною підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Доводами апеляційної скарги наведено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено загальновизнані процесуальні принципи здійснення правосуддя, якими є верховенство права й рівність учасників судового процесу перед законом і судом, а також грубо порушено норми процесуального законодавства стосовно територіальної юрисдикції (підсудності) цього спору з огляду на положення про виключну підсудність і щодо процесуальних права та обов`язків сторін.

Викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду зроблені передчасно, без з`ясування усіх дійсних обставин справи, оскільки справу розглянуто судом за відсутності дійсного власника спірного майна Української міської ради Обухівського району Київської області.

У поданому позові ОСОБА_1 свідомо просила суд виключно стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики б/н від 09.08.2021 року у сумі 20000000,00 грн, уникаючи вимог про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки, розташований територіально в Обухівському районі Київської області, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 16028932231, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

На поданий уточнений позов розповсюджується правило виключної підсудності, оскільки спір стосується звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки. Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову.

Безпідставно прийнявши до розгляду уточнену позовну заяву, яка фактично має ознаки нового позову, судом розглянуто позов з порушенням правил виключної підсудності, більше того, не залучено до участі у справі №199/1883/23 законного власника спірного майна Українську міську раду Обухівського району Київської області, яка була позбавлена повноважень щодо своєчасного та ефективного захисту комунальної власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 року та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року (за наслідками перегляду рішення за нововиявленими обставинами) у справі №911/2685/13 визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області право власності на вищевказану нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і витребувано її від останнього на той час незаконного набувача ТОВ «Софттрейд» (засновником з розміром частики 50%, та одним з трьох бенефіціарних власників якого є ОСОБА_2 ) на користь територіальної громади міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області.

Безпосереднім володільцем спірного Будинку побуту формально було ТОВ «Самара-Капітал», однак без наявного права володіння як складової права власності на нерухоме майно, яке увесь цей час належало дійсному власникові майна - Українській міській раді.

ТОВ «Самара-Капітал», яке незаконно без відповідних правових підстав заволоділо вищевказаним Будинком побуту на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору іпотеки від 09.08.2021 року передало указаний об`єкт в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за договором позики від 09.08.2021 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Судом не залучено до участі у цій справі у якості третьої особи на стороні відповідача Українську міську раду Обухівського району Київської області, оскільки вирішення питання про звернення стягнення на спірне комунальне майно, а фактично його відчуження, прямо впливає на майнові права та інтереси територіальної громади м. Українка як дійсного власника об`єкта нерухомості - Будинку побуту, представницьким органом якої є Українська міська рада.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Київською обласною прокуратурою на скерований в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» запит від 27.09.2023 року №15/4-309вих-23 (зареєстрований в Українській міській раді 28.09.2023 року за вхідним №4381/1-23) щодо виявлених порушень інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування, намірів самостійного звернення органу місцевого самоврядування до суду з апеляційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023 року, отримано лист-відповідь від 05.10.2023 року №3865/3-23, у якому вказано про неможливість самостійного оскарження цього судового рішення органом місцевого самоврядування.

Від позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спасова І.Г., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила повернути апеляційну скаргу прокурору та закрити апеляційне провадження або повністю відмовити заступнику керівника Київської обласної прокуратури у задоволенні його апеляційної скарги.

Українська міськрада зловживає своїми правами з метою залучення замість себе більш сильної сторони Прокуратури, до позиції якої навіть за рівних обставин справи зазвичай суди надають перевагу (підтверджується судовою практикою з ЄДРСР). Адже, як вбачається з тексту апеляційної скарги існує велика кількість надуманих позовів прокуратури поданих з єдиною метою забрати (витребувати з очевидним пропуском строку позовної давності!) майно, куплене ще у 2013 році добросовісним набувачем, яке у 2020 році було законно відчужене наступному добросовісному набувачу.

Прокурор не звернув увагу, що нотаріально посвідчений Іпотечний договір б/н від 09.08.2021 року є дійсним та ніким не оскаржувався.

Ні прокурор, ні Українська міська рада Обухівського району Київської області не зверталися до суду з позовами про оскарження Іпотечного договору б/н від 09.08.2021 року, відомості про укладення якого з 09.08.2021 року містяться в ДРРПНМ.

Виключно позивач (а не відповідач чи суд) наділений правом на власний розсуд визначати предмет та підстави свого позову та осіб, до яких позивач заявляє відповідні вимоги. Також виключно позивач з врахуванням положень ч. 2 ст. 5 ЦПК України (ефективність захисту прав) визначає як йому вигідніше процесуально уточнювати свої позовні вимоги, щоб це призвело до ефективного захисту його прав у суді.

Не може вважатися новою вимогою вимога, яка є похідної від основної вимоги. Адже, Іпотечний договір б/н від 09.08.2021 року є похідним від основного договору позики від 09 серпня 2021 року в сумі 20000000,00 грн. Така додаткова вимога вважається саме збільшення розміру позовних вимог, а не зверненням з новим позовом з новим предметом та новими підставами.

Прокурор безпідставнопосилається напостанову Київськогоапеляційного господарськогосуду від25.01.2016року посправі №911/2685/13,у якійапеляційний судвирішив визнатиза територіальноюгромадою містаУкраїнка вособі Українськоїміської радиОбухівського районуКиївської областіправо власностіна нежитловубудівлю (Будинокпобуту),що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року у справі №911/2851/19, позовні вимоги ТОВ «Софттрейд» задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.11.2016 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за Українською міською радою Обухівського району Київської області. Та відновлено реєстрацію права власності на зазначене майно за ТОВ «Софттрейд», якому воно належало на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 782, посвідченого 04.04.2013 року приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М.

Прокурор посилається на справу №911/114/22, у якій позивача залучено у якості третьої особи, але остання не приймала участь у даній справі та жодних судових повісток не отримувала. Більш того, наявність даної справи не є перешкодою для звернення стягнення на майно боржника ТОВ «Самара-Капітал». Адже, до 07.12.2022 року Українська міська рада Обухівського району Київської області взагалі не була законним власником спірного майна. Тому і договір купівлі-продажу від 24.01.2020 року, і Іпотечний договір 6/н від 09.08.2021 року - весь цей час мали закону силу. Тим більше, що наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2021 року №24096-33-21 було скасовано незаконне рішення державного реєстратора про реєстрацію спірного майна за Українською міською радою Обухівського району Київської області. Під час розгляду цієї справи право власності на спірне майно було зареєстроване за боржником ТОВ «Самара-Капітал».

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представники Київської обласної прокуратури Наумова К.О. та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Спасова І.Г. з апеляційною скаргою не погодилась, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Самара-Капітал»

не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с. 90, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 09.08.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики б/н, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000000,00 грн, а останній зобов`язується повернути позику в повному обсязі не пізніше 09.08.2026 року. Отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 20000000,00 грн готівкою, а також зобов`язання їх повернути у строк встановлений договором позики, підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 09.08.2021 року (а.с. 17-19, 20-21, том 1).

Пунктом 18 вищезазначеного договору позики сторони узгодили, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується шляхом передачі в іпотеку ТОВ «Самара-Капітал» належного ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608 (а.с. 18-19, том 1).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 09.08.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір б/н від 09.08.2021 року, відповідно до якого, ТОВ «Самара-Капітал» передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608, яке на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с. 63-77).

Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (а.с. 63, том 1).

05.04.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду до договору позики від 09.08.2021 року, відповідно до якої сторонами було внесено деякі зміни до договору позики від 09.08.2021 року, а саме сторони дійшли згоди викласти п. 4 договору в наступній редакції: Позичальник зобов`язується здійснити остаточний розрахунок щодо повернення суми позики не пізніше 09 серпня 2026 року, при цьому: повернення 50% від суми позичених коштів, а саме 10000000,00 грн, має бути здійснено не пізніше 05 жовтня 2022 року. Повернення другої половини суми позики, а саме 10000000,00 грн, має бути здійснено не пізніше 09 серпня 2026 року. Виконання зобов`язання зо договором має бути здійснено готівкою у межах міста Дніпра або за іншою адресою вказаною позикодавцем. (а.с. 22-23, том 1).

06.04.2022 року позивачкою ОСОБА_1 було вручено директору ТОВ «Самара-Капітал» ОСОБА_3 повідомлення щодо внесення змін до договору позики та вручено копію Додаткової угоди від 05.04.2022 року до договору позики б/н від 09.08.2021 року (а.с. 82, том 1).

ОСОБА_2 в строк 05.10.2022 року частину позики за договором не повернув.

10.10.2022 року позивачка ОСОБА_1 вручила особисто ОСОБА_2 письмову вимогу від 06.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання, а саме про необхідність виконати зобов`язання з повернення 50% грошових коштів за договором позики у тридцятиденний строк з дня отримання даної вимоги (а.с. 24-25, том 1).

У відповідь ОСОБА_2 листом від 11.10.2022 року повідомив, що у зв`язку з війною в Україні та важким фінансовим станом, він не має можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики б/н від 09.08.2021 року та повернути в строк до 05.10.2022 року 50% від суми позичених коштів. Також, ОСОБА_2 було запропоновано позивачці внести зміни до договору позики від 09.08.2021 року, а саме, викласти п. 4 договору позики в такій редакції: Повернення 50% від суми позичених коштів, а саме 10000000,00 грн, має бути здійснено не пізніше 05 червня 2023 року (а.с. 26, том 1).

Листом від 12 жовтня 2022 року дану пропозицію ОСОБА_1 відхилила (а.с. 27, том 1).

13.10.2022 року ОСОБА_1 було вручено нарочно директору ТОВ «Самара-Капітал» вимогу від 12.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання (а.с. 86-89, том 1).

Станом на 27.03.2023 року ні ОСОБА_2 , як позичальник за договором позики від 09.08.2021 року, ні ТОВ «Самара-Капітал», як іпотекодавець за Іпотечним договором від 09.08.2021 року, не виконали взяті на себе зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги, яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема ч. 1 вказаної статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконано чи виконано неналежно, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Правовою позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 19.05.2020 року по справі №361/7543/17 вказано, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Судом встановлено, що 09.08.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики б/н, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000000,00 грн, а останній зобов`язується повернути позику в повному обсязі не пізніше 09.08.2026 року. Отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 20000000,00 грн готівкою, а також зобов`язання їх повернути у строк встановлений договором позики, підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 09.08.2021 року.

Пунктом 18 зазначеного вище договору позики сторони узгодили, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується шляхом передачі в іпотеку ТОВ «Самара-Капітал» належного ОСОБА_2 на праві приватної власності нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 09.08.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара-Капітал» укладено та нотаріально посвідчено Іпотечний договір б/н від 09.08.2021 року, відповідно до якого, ТОВ «Самара-Капітал» передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 16028932231, номер запису про право власності:43349608, яке на праві власності належить ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Зі змісту Іпотечного договору вбачається, що забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що виходить з договору позики, укладеного в письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позичальник зобов`язаний повернути ОСОБА_1 в строк до 09.08.2026 року включно або достроково у строки, передбачені договором позики, повну суму позики в розмірі 20000000,00 грн.

05.04.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду до договору позики від 09.08.2021 року, відповідно до якої сторонами було внесено деякі зміни до договору позики від 09.08.2021 року, а саме сторони дійшли згоди викласти п. 4 договору в наступній редакції: Позичальник зобов`язується здійснити остаточний розрахунок щодо повернення суми позики не пізніше 09 серпня 2026 року, при цьому: повернення 50% від суми позичених коштів, а саме 10000000,00 грн, має бути здійснено не пізніше 05 жовтня 2022 року. Повернення другої половини суми позики, а саме 10000000,00 грн, має бути здійснено не пізніше 09 серпня 2026 року. Виконання зобов`язання зо договором має бути здійснено готівкою у межах міста Дніпра або за іншою адресою вказаною позикодавцем.

06.04.2022 року позивачкою ОСОБА_1 було вручено директору ТОВ «Самара-Капітал» ОСОБА_3 повідомлення щодо внесення змін до договору позики та вручено копію Додаткової угоди від 05.04.2022 року до договору позики б/н від 09.08.2021 року.

ОСОБА_2 в строк 05.10.2022 року частину позики за договором не повернув.

10.10.2022 року позивачка ОСОБА_1 вручила особисто ОСОБА_2 письмову вимогу від 06.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання, а саме про необхідність виконати зобов`язання з повернення 50% грошових коштів за договором позики у тридцятиденний строк з дня отримання даної вимоги.

ОСОБА_2 листом від 11.10.2022 року повідомив, що у зв`язку з війною в Україні та важким фінансовим станом, він не має можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики б/н від 09.08.2021 року та повернути в строк до 05.10.2022 року 50% від суми позичених коштів.

13.10.2022 року ОСОБА_1 було вручено нарочно директору ТОВ «Самара-Капітал» вимогу від 12.10.2022 року про усунення порушення основного зобов`язання.

Станом на 27.03.2023 року ні ОСОБА_2 , як позичальник за договором позики від 09.08.2021 року, ні ТОВ «Самара-Капітал», як іпотекодавець за Іпотечним договором від 09.08.2021 року, не виконали взяті на себе зобов`язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки зобов`язання за договором позики належним чином виконано не було та чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності та застосування виключної підсудності, оскільки спір стосується звернення стягнення на нерухоме майно, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 7 статті 30 ЦПК України у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Таким чином, виходячи з наведеного, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики були об`єднані з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, спір розглядався за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 , отже доводи апеляційної скарги з цього питання є необґрунтованими та не приймаються до уваги.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про не залучення до участі у справі №199/1883/23 законного власника спірного майна Української міської ради Обухівського району Київської області, апеляційний суд виходить з наступного.

На час укладення Іпотечного договору від 09 серпня 2021 року відповідно до його пункту 1.4 власником нерухомого майна на момент передачі було Товариство з обмеженою відповідальністю «САМАРА-КАПІТАЛ». На час розгляду справи нерухоме майно також було зареєстровано за ТОВ «САМАРА-КАПІТАЛ». Отже, підстав для залучення до участі у справі Української міської ради Обухівського району Київської області у суду першої інстанції не було. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду представники сторін також не оспорювали цього факту.

Тому апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є безпідставним.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

З огляду на наведене, за таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Київської обласної прокуратури по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської обласноїпрокуратури вінтересах державита Українськоїтериторіальної громадив особіУкраїнської міськоїради Обухівськогорайону Київськоїобласті,залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від03травня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року.

Суддя: