Ухвала

від 07.03.2024 по справі 477/242/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/242/24

Провадження №1-кс/477/277/24

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

07 березня 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000197 від 05 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 364 КК України про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2024 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області засобами поштового зв`язку надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023150000000197 від 05 травня 2023 року про накладення арешту на майно, що було вилучено 22 лютого 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за адресою проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом ймовірного заволодіння бюджетними коштами, що вчинено службовими особами МКП «Миколаївводоканал» за попередньою змовою зі службовими особами юридичних осіб в умовах воєнного стану, 05 травня 2022 року внесено відомості до ЄРДР за №12023150000000197 та розпочато досудове розслідування за частиною четвертою статті 191 КК України.

В ході досудового розслідування здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх місце проживання, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх.

22лютого 2024року вході проведеннясанкціонованого обшукужитла таіншого володінняособи,що розташованев АДРЕСА_1 ,за місцемфактичного проживаннякомерційного директораМКП «Миколаївводоканал» ОСОБА_3 ,причетність якогодо вчиненнякримінального правопорушення,перевіряється органомдосудового розслідування,було виявленота вилученомайно мобільний телефонSamsung Galaxy S21FE5G s/n RZCW714467L imey1: НОМЕР_1 , imey2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 у чохлі чорного кольору; 1000 доларів США; 100 Євро.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_5 звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_3 майно.

У судове засіданні прокурор ОСОБА_5 не з`явився, надіславши заяву про розгляд поданого клопотання без участі прокурора.

ОСОБА_3 , як власник вилученого майна, та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність підстав для вилучення вказаного майна при проведенні обшуку, просили у задоволення клопотання прокурора відмовити.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступного висновку

Встановлено, що в провадженні СВ ОВС СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12023150000000197 від 05 травня 2023 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною четвертою статті 191 КК України за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами МКП «Миколаївводоканал» шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами юридичних осіб в умовах воєнного стану.

08 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено також відомості про кримінальне правопорушення, пов`язане зі зловживанням службовим становищем посадовими особами МКП «Миколаївводоканал».

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що службові особи МКП «Миколаївводоканал» зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, вступивши в попередню змову з представниками підрядних організацій, надавали останнім переваги в укладанні договорів поставки товарів по завищеним цінам.

Зокрема, 20 грудня 2022 року МКП «Миколаївводоканал» укладено з ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд» договір № 20/12-2022-В на поставку 8000 тон піску природного на загальну суму 5,2 млн. грн., що відповідно до ринкової вартості піску, свідчить про завищення ціни на пісок загалом на понад 1 млн. грн.

01 лютого 2023 року між МКП «Миколаївводоканал» та ТОВ «Еко Геніус» укладеного договір № 01/02/1-2023-В на поставку комплектів фланцевих з`єднань для затворів та засувок загальною вартістю 8,34 млн. грн, однак фактично було поставлено обладнання інших розмірів, через що мало місце завищення ціни на поставлене обладнання загалом на понад 3 млн. грн.

10 березня 2023 року МКП «Миколаївводоканал» на сайті «Прозорро» опублікувало звіт про закупівлю крану МОДУС FASSI F115А.0.22 на базі автомобіля IVECO ML140E25/P у ТОВ «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» вартістю 5млн. грн, а 09 серпня 2023 року МКП «Миколаївводоканал» укладено з ТОВ «Торгівельна Компанія НБС» договір № 09/08-2023/ВО на поставку бітумно-полімерної стрічки на суму 845,4 тис. грн. Однак в ході укладання вищевказаних угод, службові особи МКП «Миколаївводоканал», зловживаючи службовим становищем, вступивши в попередню змову з представниками постачальних організацій, надавали останнім переваги в укладанні договорів поставки, з метою одержання неправомірної вигоди.

Крім того, між МКП «Миколаївводокнал» та ТОВ «Марілайф» укладено два договори (№ 09/09-2022-В від 09 вересня 2022 року, 21/02-2023-В від 21 лютого 2023 року) на поставку загалом 118 тон хлору рідкого в контейнерах на загальну суму 12,7 млн. грн.

При цьому, за наявною інформацією, вказані договори укладені із завищенням ціни на 26,1 тис. грн. за тону, що обумовлено вимогою Місії Міжнародного Червоного Хреста до постачальника хлору в частині додаткових заходів із забезпечення безпеки його транспортування.

Також під час досудового розслідування обставин указаного правопорушення, органом досудового розслідування проведено комплекс негласних слідчих (розшукових) дій, в ході яких задокументовані вище викладені обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування було здобуто достатні дані, які б вказували на причетність до вчинення кримінального правопорушення посадових осіб МКП «Миколаївводоканал» та службових осіб ТОВ «Еко Геніус», ТОВ «Будівельна група «Укр-Буд», ТОВ «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД», ТОВ «Марілайф», ТОВ «Торгівельна Компанія НБС».

22 лютого 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2024 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем фактичного проживання комерційного директора МКП «Миколаївводоканал» ОСОБА_3 , що розташоване в АДРЕСА_1 під час якого, було виявлено та вилучено мобільний телефон та кошти купюрами різного номіналу.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 23 лютого 2024 року, яка долучена до матеріалів клопотання, вилучене 22 лютого 2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12023150000000197 від 05 травня 2023 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За системним положенням статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 може бути накладено арешт за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.

З клопотання про арешт майна, поданого прокурором ОСОБА_5 встановлено, що такий арешт необхідний з метою збереження речових доказів.

У свою чергу, як встановлено під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, ухвалою слідчого судді від 03 лютого 2024 року про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою, надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема документів, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використанні в якості доказів.

Обшук проводився за місцем фактичного проживання комерційного директора МКП «Миколаївводоканал» ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, згідно з прямо встановленими в ухвалі слідчого судді про проведення обшуків обмежень, в ході обшуків підлягали виявленню та можливому вилученню, в тому чи іншому порядку не будь-які речі та документи, виявлені на місці проведення обшуку, а виключно ті, щодо якого мається достатні дані для висновку поза розумним сумнівом, що вказані речі та документи, які мають відношення до фактів розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні з клопотання прокурора, зокрема, протоколу обшуку від 22 лютого 2024 року, під час проведення обшуку не віднайдено та не вилучено за місцем проживання ОСОБА_3 жодного документу, на відшукання яких був наданий дозвіл слідчим суддею.

Натомість виявивши за місцем проживання ОСОБА_3 кошти, слідчий вилучив указане майно.

При цьому, звертаючись із цим клопотанням прокурор ОСОБА_5 просив накласти арешт на вищевказані кошти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак вказане клопотання не містить будь-яких відомостей щодо відповідності вилученого майна грошових коштів, ознакам, визначених статтею 98 КПК України.

ОСОБА_3 під час розгляду клопотання вказував, що вилучені кошти є його спільними з дружиною заощадженнями, щодо яких наявне підтвердження їх законного походження.

Слідчий суддя вважає слушними доводи сторони захисту в цій частині, та відповідно подане клопотання необґрунтованим, так як органом досудового розслідування не наведено підстав та обставин вважати вилучені кошти речовими доказами у цьому кримінальному провадженні. Матеріали клопотання не містять відомостей та належних підстав, вважати вилучені речі (кошти) засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення, прокурором не наведено які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати вилучене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна з метою його збереження як речового доказу, через його невідповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Підстав вважати, що вказане майно могло бути здобуто незаконним шляхом, що могло мати своїм наслідком застосування до нього спеціальної конфіскації прокурором не наведено.

При цьому сам факт визнання даного майна постановою слідчого речовими доказами в кримінальному провадженні не може бути за таких обставин безумовною підставою для його арешту з метою забезпечення таких речових доказів.

Крім того, з поданого клопотання вбачається, шо під час обшуку у ОСОБА_3 було вилучено також і мобільний телефон, однак посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на це майно, прокурор не зазначив, яке відношення до вчинення кримінального правопорушення, має таке майно.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, слідчий суддя з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Так долученими до матеріалів клопотання документами не встановлено наявності на вилученому телефоні відомостей, щодо спілкування його власника з будь-якими особами стосовно обставин, що підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженні. До матеріалів клопотання не долучено протоколу огляду вилученого мобільного телефону, який підтверджував би доводи органу досудового розслідування про належність цього майна до знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

При цьому сторона захисту під час розгляду клопотання по суті вказувала на те, що під час обшуку та вилучення телефону, ОСОБА_3 добровільно надано телефон для огляду та доступ до нього не обмежувався.

За викладеного, слідчий суддя вважає належними доводи сторони захисту, щодо відсутності підстав для вилучення мобільного телефону під час проведення обшуку 22 лютого 2024 року.

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог статті 132 КПК України, орган досудового розслідування хоч і визнав постановою вищезазначене майно речовим доказом, проте не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, а саме мобільний телефон з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на приписи пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що накладення арешту майна за відсутністю передбачених для цього підстав порушує право цієї особи на вільне використання належного йому майна, та суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В даному випадку відсутні підстави вважати вилучене майно речовими доказами.

В клопотанні містяться тільки посилання на норми закону, якими передбачена підстава для забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, без її обґрунтування, а також без зазначення мети цього арешту, та відповідно без такого підтвердження.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_3 майно не відповідають вимогам частини другої статті 171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, з огляду на що, слідчий суддя дійшов висновку про не обґрунтованість клопотання, що має наслідком відмову у його задоволенні.

Положення частини третьої статті 173 КПК України передбачають негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Оскільки, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, останнє в силу прямої вимоги закону підлягає поверненню власнику вилученого майна, а тому окремого рішення у цій частині не потребує.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відмовити.

Роз`яснити слідчому та прокурору у цьому кримінальному провадженні, що за приписами частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6