Постанова

від 27.02.2024 по справі 466/7790/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7790/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/214/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Назар Х.Б.

за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представників

ТзОВ «Старий Лицар» - Дегтяренка О.О., Сарновської Г.І., представника Підприємство об`єднання громадян «Розквіт» - Іськіва І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Лицар», треті особи без самостійних вимог відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Підприємство об`єднання громадян «Розквіт» Громадської організації «Асоціація вільних підприємців», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ПП «Адамантос», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 про скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та скасування свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ТзОВ «Старий Лицар», в якому просила скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження № 640 від 06.06.2001» та скасувати свідоцтво про право власності на будівлі першої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 , виданого на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001».

Позов обґрунтований тим, що на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 640 від 06.06.2001 було видане свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 1220,2 кв.м.

В подальшому, на виконання протесту прокурора у зв`язку з виявленими невідповідностями в документах свідоцтва про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 , було прийняте оспорюване розпорядження № 182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні ринку /1 черга/ на АДРЕСА_1 », згідно якого визначено:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.

2. Свідоцтво про право власності від 06.06.2001 на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/ загальною площею 1220,2 кв.м. видане ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 06.06.2001 № 640 вважати недійсним.

3. Зобов`язати засновників ТзОВ «Старий Лицар» Лтд повернути вищевказане свідоцтво у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

На підставі вказаного розпорядження було видане свідоцтво про право колективної власності ТзОВ «Старий Лицар» на будівлі першої черги міні-ринку, який розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 877,4 кв.м.

Разом з тим, у проміжку часу між 06.06.2001 та 27.02.2002 ТзОВ «Старий Лицар» Лтд укладає велику кількість договорів купівлі-продажу, зокрема відчужує нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв.м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому 24.09.2013 було придбано позивачкою ОСОБА_1 , яка того ж дня зареєструвала право власності на нього у передбаченому законом порядку.

При винесенні оспорюваного розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 182 від 27.02.2002 та видачі Свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар», відсутні відмітки про те, що позивачці ОСОБА_1 було відчужено нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв. м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У власності ТзОВ «Старий лицар» станом на 27.02.2002 перебувало лише п`ять приміщення загальною площею 55,4 кв.м, з яких два в подальшому відчужені. Натомість, ТзОВ «Старий лицар» отримало нове свідоцтво про право власності від 27.02.2002 на об`єкти нерухомості площею 877,4 кв.м., що на дату видачі свідоцтва вже були відчужені ним же, тобто ТзОВ «Старий лицар».

Крім цього, ТзОВ «Старий лицар» не виконало п.3 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27.02.2002 та не повернуло свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_1 на загальну площу 1220,2 кв.м., видане 06.06.2001, у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

Таким чином, вважає, що ТзОВ «Старий лицар» незаконно отримало свідоцтво про право власності від 27.02. 2002 на об`єкти торгових приміщень міні-ринку, оскільки такі ним було відчужено фізичним та юридичним особам і ТзОВ «Старий лицар» залишалося власником торгових приміщень на цей час загальною площею 55,4 кв.м.

За таких обставин ТзОВ «Старий лицар» має право власності на цілісний майновий комплекс торгових приміщень площею 877,4 кв.м., в той час, як на кожне окремо торгове приміщення є свій власник, якому також видано право власності ще в 2001-2002 роках, а в подальшому власники змінювалися відчужуючи своє торгове приміщення згідно договору дарування, купівлі-продажу чи спадкування.

На підставі наведеного позивачка просила задовольнити її позов.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2022 у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскарживпредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає,що при винесенні оспорюваного розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 182 від 27.02.2002 та видачі Свідоцтва про право власності ТзОВ «Старий Лицар», відсутні відмітки про те, що позивачу ОСОБА_1 було відчужено ТзОВ «Старий Лицар» Лтд нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв. м. № 6-1,6-2 за адресою: АДРЕСА_1 . Також, в період з червня 2001 року та на початку 2002 року ТзОВ «Старий лицар» відчужувало будівлі торгових приміщень на користь фізичних осіб та юридичних осіб, які належно оформляли договори купівлі-продажу торгових приміщень по номерах їх обліку та площі та реєстрували у БТІ та ЕО право власності, отримуючи витяги про право власності на окреме торгове приміщення. Відтак, у власності ТзОВ «Старий лицар» станом на 27.02.2002 перебувало лише п`ять приміщень загальною площею 55,4 кв.м, з яких два в подальшому відчужені. Натомість, ТзОВ «Старий лицар» отримало нове свідоцтво про право власності від 27.02.2002 на об`єкти нерухомості площею 877,4 кв.м, що на дату видачі свідоцтва вже були відчужені ним же. Також, в подальшому, на підставі свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс міні- ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 1220,2 кв.м, незважаючи на те, що воно визнане недійсним та підлягало поверненню, ТзОВ «Старий лицар» укладає 18.06.2002 договір купівлі-продажу з ПП «Соломія-Сервіс» на відчуження приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 13,5 кв.м, що знаходиться в ЦМК міні-ринку (1-ша черга) за адресою АДРЕСА_1 . 09.10.2003 на підставі цього ж свідоцтва ТзОВ «Старий лицар» укладає договір купівлі-продажу із ОСОБА_36 на відчуження приміщень № 22-1 та № 22-2 загальною площею 31,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене свідоцтво про право власності від 06.06.2001 ТзОВ «Старий лицар», незважаючи на його недійсність, використовується останнім для отримання дозволу на здійснення торгівлі та Паспорту ринку у 2002-2010 роках. Крім цього, ТзОВ «Старий лицар» не виконало п.3 розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27.02.2002 та не повернуло свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_1 на загальну площу 1220,2 кв.м, видане 06.06.2001, у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова. Таким чином, ТзОВ «Старий лицар» незаконно отримало свідоцтво про право власності від 27.02.2002 на об`єкти торгових приміщень міні-ринку, оскільки такі ним було відчужено фізичним та юридичним особам і ТзОВ «Старий лицар» залишалося власником торгових приміщень на цей час загальною площею 55,4 кв.м.

За таких обставин ТзОВ «Старий лицар» має право власності на цілісний майновий комплекс торгових приміщень площею 877,4 кв.м, в той час, як на кожне окремо торгове приміщення є свій власник, якому також видано право власності ще в 2001-2002 роках, а в подальшому власники змінювалися відчужуючи своє торгове приміщення згідно договору дарування, купівлі-продажу чи спадкування. Зазначене підтверджується долученими договорами відчуження та матеріалами інвентаризаційної справи, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фактично, при наявній на праві власності площі 14,4 кв.м ТзОВ «Старий лицар», маючи витяг з реєстрації прав власності на загальну площу 877,4 кв.м може розпорядитися нею, та створює незручності та перешкоди у веденні господарської діяльності, чим порушуються права всіх власників торгових приміщень.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представник Підприємство об`єднаннягромадян «Розквіт»-Іськів І.Д.підтримали апеляційнускаргу зпідстав,зазначених уній;представники ТзОВ «Старий Лицар» - Дегтяренко О.О. та Сарновська Г.І. заперечили проти задоволення скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до Акту державної технічної комісії № 1610/272-07 від 14.05.2001 про готовність закінченого будівництвом обєкту до експлуатації, затвердженого Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста, було прийнято в експлуатацію міні-ринок по АДРЕСА_2 .

На підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації № 640 від 06.06.2001 «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні - ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 » районною адміністрацією було видане Свідоцтво про право власності ТзОВ «Старий Лицар» на цілісний майновий комплекс міні-ринку на АДРЕСА_2 загальною площею 1220,2 кв.м.

27.02.2002 Шевченківською районною адміністрацією було прийняте Розпорядження № 182 «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 », згідно якого викладено пункт 1 Розпорядження в такій редакції:

1. Оформити право колективної власності: ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на будівлі 1-ої черги міні-ринку на АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.

2. Свідоцтво про право власності від 06.06.2001 на цілісний майновий комплекс міні-ринку 1-ша черга/ загальною площею 1220,2 кв.м. видане ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 06.06.2001 року № 640 вважати недійсним.

3. Зобов`язати засновників ТзОВ «Старий Лицар» Лтд повернути вищевказане свідоцтво у відділ приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова.

На підставі Розпорядження Шевченківської районної адміністрації №182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до Розпорядження № 640 від 06.06.2001 року «Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс міні-ринку /1-ша черга/ на АДРЕСА_1 » ТзОВ «Старий Лицар» було видано свідоцтво про право власності, в якому зазначено, що будівлі першої черги міні-ринку, який розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 877,4 кв.м дійсно належать ТзОВ «Старий Лицар» Лтд на праві колективної власності.

04.09.2001 ТзОВ «Старий Лицар» уклало з ОСОБА_37 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 6-1, 6-2 загальною площею 10,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В.Є. та зареєстровано в реєстрі за номером №2202.

В подальшому було укладено ряд договорів купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень, зокрема, згідно останнього договору купівлі-продажу від 24.09.2013, укладеного ОСОБА_38 та з ОСОБА_39 , яка на підставі довіреності діяла в інтересах ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ростовою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №597, позивачка у справі ОСОБА_1 придбала нежитлове приміщення № 6-1, 6-2 загальною площею 10,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності, право власності на нежитлове приміщення № 6-1, 6-2 загальною площею 10,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалась на те, що сам факт існування оспорюваного рішення Шевченківської районної адміністрації та наявність у ТзОВ «Старий лицар» свідоцтва про право власності від 27.02.2002 на приміщення міні-ринку загальною площею 877,4 кв.м. порушують її права власника майна, оскільки ТзОВ «Старий лицар», маючи витяг з реєстрації прав власності на загальну площу 877,4 кв.м може розпорядитися нею, та створює незручності та перешкоди у веденні господарської діяльності, чим порушуються права всіх власників торгових приміщень.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт порушення її прав як власника оспорюваними рішенням Шевченківської районної адміністрації та свідоцтвом про право власності ТзОВ «Старий лицар» від 27.02.2002.

Як встановлено, нежитлові приміщення позивачка вільно придбала на підставі договору купівлі-продажу і є вже п`ятим власником таких, що вказує на те, що вона, як і попередні власники, має можливість вільно розпорядитися спірним майном без згоди на те ТзОВ «Старий лицар».

Право власності позивачки ОСОБА_1 на нежитлові приміщення № 6-1, 6-2 загальною площею 10,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за нею у встановленому законом порядку та не оспорюється відповідачами.

Позивачкою також не надано доказів на підтвердження неправомірного використання відповідачем ТзОВ «Старий лицар» оспорюваних нею правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості та в такий спосіб порушення її прав.

Крім цього, в межах розгляду цивільної справи № 1328/9984/12 за позовом ОСОБА_16 , ОСОБА_40 , ОСОБА_4 до ТзОВ «Старий лицар» та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, судами вже перевірялася законність розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №182 від 27.02.2002 «Про внесення змін до розпорядження №640 від 06.06.2001» та виданого ТзОВ «Старий лицар» на підставі цього розпорядження свідоцтва про право власності.

Зокрема, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2014, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014, у задоволенні позову ОСОБА_16 , ОСОБА_40 , ОСОБА_4 відмовлено.

При цьому апеляційним судом встановлено, що «факт наявності у відповідача ТзОВ «Старий лицар» свідоцтва про право власності від 27.02.2022, в якому вказано, що воно видане на підставі розпорядження №182 від 27.02.2002 і яке за твердженням позивачів може бути зареєстровано у органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, не міг слугувати підставою для скасування цього свідоцтва судом, та зважаючи на те, що позивачами не надано доказів, які б свідчили що наявність у відповідача ТзОВ «Старий лицар» цього свідоцтва якимось чином порушило майнові права позивачів. Не могло слугувати підставою для скасування цього свідоцтва і побоювання позивачів щодо можливого використання цього свідоцтва відповідачем ТзОВ «Старий лицар» в майбутньому для порушення майнових прав позивачів».

Вищевказані обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі № 1328/9984/12, в силу приписів ч. 5 ст.82ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 08.03.2024

Головуючий

Судді