Постанова

від 08.03.2024 по справі 461/9036/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9036/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/811/3298/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

без участісторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2023рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБЕТ Україна» про стягнення коштів за послугу букмекерської контори,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБЕТ Україна» про стягнення коштів за послугу букмекерської контори.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що ТзОВ «ВБЕТУкраїна» згідно ліцензії від 31 січня 2022р., видана ТОВ «ВБЕТ Україна» на підставі рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 18 січня 2022р за №15 провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності. Зазначену вище діяльність відповідач також проводить в інтернет мережі, відповідно послугами якої, скористався позивач.

Протягом року ОСОБА_1 було проведено певну кількість ігор та зараховано на рахунок виграш в загальній сумі 2899,35 грн., але після подання заявки на вивід коштів на карту Приват Банку йому було відмовлено. Причиною відмови у виводі коштів, як зазначив відповідач, була підозра у шахрайських діях зі сторони клієнта букмекерської контори(позивача). Не надавши відповідні докази ТзОВ «ВБЕТУкраїна» продовжував утримувати кошти позивача в сумі 2899,35 гр., доки не погодився виплатити останні в криптовалюті, а потім взагалі заявив, що такого акаунта не існує та про нього букмекерська контора чує вперше, як про свого клієнта, не зважаючи на те, що ним була пройдена процедура верифікації особи з наданням всіх документів, які засвідчують особу та наявність картково-банківського рахунку для здійснення обоюдного фінансового розрахунку на предмет виводу або поповнення ігрового рахунку контори-коштами в еквіваленті гривні.

З врахуванням зазначених обставин, позивач просив стягнути з ТзОВ «ВБЕТУкраїна» найого користь 2899.35грн. (дві тисячі вісімсот дев?яносто девять гривень тридця копійок).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2023рокуматеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБЕТ Україна» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, код ЄДРПОУ: 43904440) про стягнення коштів за послугу букмекерської контори, -передано на розгляд Подільському районному суду м.Києва, - за підсудністю.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що цивільно правові стосунки виникли між фізичною особою споживачем послуг, та юридичною особою з правом ведення господарської діяльності в сфері організації азартних ігор в тому числі інтернет мережі. Зазначені стосунки регулюються Законом України від 14 липня 2020р.№768-12 «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», згідно якого принципами державноїполітики усфері організаціїта проведенняазартних ігорє захист прав, законних інтересів, життя та здоров`я громадян.

Звертає увагу, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та суб`єктами господарювання-виробниками, продавцями, виконавцями робіт та надавачами послуг, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Отже, правові стосунки між фізичними особами та букмекерською конторою відносяться до категорії справ про порушення прав споживача.

Оскільки, згідно п.5 статті 28 ЦПК України, позови пов?язані з захистом прав споживача, можуть пред?являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Наголошує, що правом на альтернативну підсудність він скористався, звернувшись до суду за місцем свого проживання (знаходження).

Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2023року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22 лютого 2024 року, є дата складення повного судового рішення 08 березня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи для розгляду до Подільського районного суду м.Києва, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач не надав жодних доказів, що він є споживачем в розумінні вимог вказаного Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на нього не можуть поширюватися вимоги ч.5 ст.28 ЦПК України щодо вибору підсудності при подачі даного позову, тобто за його місцем проживання.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Територіальна підсудність (юрисдикція) це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

В порядку частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток із вказаного правила становлять альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Частиною 5 статті 28 ЦПК України, передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Частиною першою статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (частина друга статті 31 ЦПК України).

Статтею 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»,принципами державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор є захист прав, законних інтересів, життя та здоров`я громадян;

З огляду на наведене, особи, що бажають взяти участь в азартних іграх, є споживачами у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

Як убачається з предмету та підстав позову, на думку позивача, цивільно-правові відносини виникли між фізичною особою споживачем послуг, та юридичною особою з правом ведення господарської діяльності у сфері організації азартних ігор, в тому числі інтернет мережі та зачіпають його права як споживача кредитних послуг, а тому засобом захисту порушеного права відбувається за допомогою Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації політики у сфері захисту прав споживачів.

Разом з тим, відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Сам позивач визначає підставу та предмет позову, а тому якщо у позовній заяві міститься посилання на порушення відповідачем прав позивача як споживача, право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу. Коли ж пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється.

Більше того, суд на стадії відкриття провадження у справі не вправі робити висновок про те, чи порушені права та інтереси позивача як споживача та чи поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини. Такі висновки суд може зробити лише після розгляду справи.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, ч.6 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2023року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 березня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.