Постанова

від 05.03.2024 по справі 682/2455/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2455/23

Провадження № 22-ц/4820/524/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача Сорокопуда А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2023 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2023року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» (далі ТОВ «СП «Дніпро») про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати.

ОСОБА_1 зазначив, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №750814 від 2 липня 2002 року він є власником земельної ділянки площею 2,6946 га (кадастровий номер 6823980300:07:010:0033), розташованої на території Ганнопільської сільської ради Шепетіського (Славутського) району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка).

2 серпня 2013 року сторони уклали договір оренди землі, із змінами згідно додаткової угоди від 9 серпня 2019 року, за умовами якого позивач передав ТОВ«СП «Дніпро» земельну ділянкув оренду строком до 28 грудня 2028 року, а відповідач зобов`язався сплачувати йому орендну плату у розмірі 7453 грн 42 коп. один раз на рік до 30-го грудня поточного року. Право оренди за цим договором зареєстровано 28квітня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення державного реєстратора №12711852 від 28 квітня 2014 року).

ТОВ «СП «Дніпро» не виконало зобов`язання за договором оренди та не виплатило позивачу орендну плату за 2021 і 2022 роки в сумі 14906 грн 84 коп., а тому мають місце підстави для припинення права користування земельною ділянкою та стягнення цих коштів за рішенням суду.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 2серпня 2013 року, зобов`язати ТОВ «СП «Дніпро» повернути йому земельну ділянку та стягнути з ТОВ «СП «Дніпро» на свою користь 14906 грн 84 коп. орендної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7грудня 2023 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0033, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, укладений 2серпня 2013 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СП «Дніпро».

Зобов`язано ТОВ «СП «Дніпро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.

Стягнуто з ТОВ «СП «Дніпро» на користь ОСОБА_1 14906 грн 84 коп. невиплаченої орендної плати за 2021 і 2022 роки.

Стягнуто з ТОВ «СП «Дніпро» на користь ОСОБА_1 3220 грн 80 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2023 року стягнуто з ТОВ «СП «Дніпро» на користь ОСОБА_1 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд керувався тим, що ТОВ «СП «Дніпро» допустило істотне порушення договору оренди землі та не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2021 та 2022роки. Оскільки несплата ТОВ «СП «Дніпро» орендної плати носить систематичний характер, то договір оренди землі слід розірвати, а з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнути заявлений розмір орендної плати. Водночас у зв`язку з припиненням договору оренди землі ТОВ «СП «Дніпро» зобов`язане повернути позивачу земельну ділянку.

Ухвалюючи додатковерішення,суд керувавсятим,що внаслідокрозгляду справи ОСОБА_1 поніс обґрунтованівитрати напрофесійну правничудопомогу,розмір якихє співмірниміз складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт.Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, то ці судові витрати слід покласти на відповідача.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «СП «Дніпро» просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «СП «Дніпро» здійснило усі можливі дії щодо виконання зобов`язання за договором оренди землі, а ОСОБА_1 , нехтуючи принципом добросовісності, відмовився від отримання орендної плати. Оскільки ОСОБА_1 ухилився від отримання орендної плати за 2021-2022 роки,то невиконаннявідповідачем зобов`язаннязі сплатикоштів закористування земельноюділянкою сталосяне зйого вини.У зв`язкуз цимпідстави длярозірвання договоруоренди земліта поверненняземельної ділянкивідсутні. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Крім того, суд не провів судове засідання в режимі відеоконференції при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення, що призвело до порушення принципу доступу до правосуддя та перешкодило представнику відповідача надати свої пояснення в суді. Водночас ОСОБА_1 не довів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а розмір присуджених із ТОВ «СП «Дніпро» цих витрат є неспівмірним із складністю справи, не відповідає критеріям реальності та розумності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а основне та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, указуючи на їх законність та обґрунтованість.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідача

Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою від 25 січня 2024 року справа призначена до розгляду в апеляційному суді на 5 березня 2024 року о 13 годині.

30 січня 2024 року ТОВ «СП «Дніпро», а 26 січня 2024 року його представниця, адвокатка Кєєр О.С., одержали судові повістки про виклик у судове засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа (а.с. 206, 208), тобто відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

29 січня 2024 року адвокатка Кєєр О.С. звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 29 січня 2024 року Хмельницький апеляційний суд визначив провести судове засідання, яке відбудеться 5 березня 2024 року о 13 годині, за участю представниці ТОВ «СП «Дніпро», адвокатки Кєєр О.С., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Того ж дня адвокатка Кєєр О.С. одержала копію цієї ухвали (а.с. 229).

Адвокатка Кєєр О.С. та інший представник ТОВ «СП «Дніпро» не з`явилися в судове засідання, при цьому адвокатка Кєєр О.С. не вийшла на відео зв`язок і не забезпечила проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів. У день судового засідання адвокатка Кєєр О.С. заявила клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи посилаючись на свою зайнятість в іншому судовому засіданні.

Оскільки поважність причини неявки представника ТОВ «СП «Дніпро» не підтверджена, а відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, то апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача про виклик у судове засідання позивача

Представниця ТОВ «СП «Дніпро», адвокатка Кєєр О.С., заявила клопотання про виклик у судове засідання позивача ОСОБА_1 для надання усних пояснень, наведення своїх доводів, міркувань щодо питань , які виникатимуть під час розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Сорокопуд А.О. заперечив проти цього клопотання посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідно до статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Водночас учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

ОСОБА_1 бере участь у справі через свого представника, адвоката Сорокопуда А.О. (а.с. 227-228). Позивач був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді (а.с. 207) та не виявив бажання скористатися правом взяти участь у судовому засіданні.

Оскільки підстави для визнання явки ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою не встановлені, то відповідне клопотання адвокатки Кєєр О.С. не підлягає задоволенню.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки.

2 серпня 2013 року сторони уклали договір оренди землі (далі договір оренди), за умовами якого ОСОБА_1 передав ТОВ «СП «Дніпро» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (пункти 1, 2, 8 договору оренди). 28 квітня 2014року Реєстраційна служба Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право ТОВ «СП «Дніпро» на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 5491876).

Згідно пункту 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40123 грн 49 коп.

Пунктами 9 і 12 договору оренди визначено, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю або уповноваженій ним згідно діючого законодавства особі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 1203 грн 70 коп., один раз на рік до 30-го грудня поточного року.

В силу пункту 36 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, і внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 39, 40 договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

На підставідодаткової угодивід 9серпня 2019року ОСОБА_1 і ТОВ «СП «Дніпро» внесли змінидо договоруоренди,зокрема,вони визначили,що:договір укладенийдо 28грудня 2028року (пункт8)та оренднаплата виплачуєтьсяособисто орендодавцю або уповноваженій ним згідно діючого законодавства особі в розмірі 7453 грн 42 коп. один раз на рік до 30-го грудня поточного року (пункт 9). Право оренди за зміненими умовами зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ТОВ «СП «Дніпро» не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2021 і 2022роки.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із положень статті 614 ЦК України слідує, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Як передбачено статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

За змістом статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу частини першої статі 15 Закону №161-ХІV істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону №161-ХІV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (частина перша статті 24 Закону №161-ХІV).

Із положень частини першої статті 32 Закону №161-ХІV слідує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як передбачено пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №161-ХІV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із договорів. Сторони повинні виконувати зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, визначені договором.

Чинне законодавство встановлює презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, тобто на таку особу покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у невиконані зобов`язання. Якщо боржник доведе, що ним вжито усіх заходів для недопущення цивільного правопорушення, то він звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Підставою для розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення однією з сторін умов договору, внаслідок чого інша сторона втрачає можливість досягнути бажаного результату та визначеної цілі договору.

Право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування майном.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

Домовленості сторін щодо орендної плати, її розміру, індексації, способу розрахунків, строків, порядку її внесення та перегляду, відповідальності за її несплату, віднесені до істотних умов договору оренди землі.

Систематичні (послідовно неодноразові) несплата або неповна сплата орендарем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі. Також невиплата орендної плати тягне за собою стягнення з орендаря на користь орендодавця відповідної заборгованості з цієї плати за землю.

У разі розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку.

За умовами договору оренди сторони визначили, що ТОВ «СП «Дніпро» вносить орендну плату щорічно, до 30 грудня поточного року, натомість, протягом 2021-2022 років відповідач не виплачував ОСОБА_1 орендну плату.

Цю обставину сторони визнали в суді.

Встановивши систематичне невнесення ТОВ «СП «Дніпро» орендної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплаченої суми орендної плати у розмірі 14906 грн 84 коп. (7453,42+7453,42) та повернення позивачу земельної ділянки.

Акти №1 від 20 грудня 2021 року та №1 від 21 жовтня 2022 року про відмову ОСОБА_1 від одержання орендної плати (а.с. 70, 104) є сумнівними та суперечливими, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв їх до уваги на підтвердження тієї обставини, що ТОВ «СП «Дніпро» вжито усіх заходів для виконання зобов`язання за договором оренди, однак, це зобов`язання не було виконано своєчасно не з його вини, а з вини позивача, який не бажав одержувати плату за землю.

Відтак, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ТОВ«СП«Дніпро» не довело відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «СП «Дніпро» мало реальну можливість сплатити ОСОБА_1 орендну плату як за місцем його проживання, так і поштовим переказом на зазначену у договорі оренди адресу. До того ж, як пояснила представниця ТОВ «СП «Дніпро»,адвокатка КєєрО.С.,в судіпершої інстанції, протягом 2015-2020 років орендна плата була внесена на користь ОСОБА_1 , що давало можливість відповідачу сплатити орендну плату в аналогічний спосіб.

Твердження ТОВ «СП «Дніпро» про ухилення ОСОБА_1 від отримання орендної плати за 2021-2022 роки суперечать фактичним обставинам справи.

При цьому доводи ТОВ «СП «Дніпро» щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_1 не підтверджуються зібраними доказами.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

б) щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістомпункту 9частини першоїстатті 1Закону Українивід 5липня 2012року№5076-VI «Про адвокатурута адвокатськудіяльність» (далі Закон №5076-VI) представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

В силупункту 6частини першоїстатті 1Закону №5076-VI інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Видами адвокатськоїдіяльності,зокрема,є:надання правовоїінформації,консультацій іроз`яснень зправових питань,правовий супровіддіяльності юридичнихі фізичнихосіб,органів державноївлади,органів місцевогосамоврядування,держави;складення заяв,скарг,процесуальних таінших документівправового характеру;представництво інтересівфізичних іюридичних осібу судахпід часздійснення цивільного,господарського,адміністративного таконституційного судочинства,а такожв іншихдержавних органах,перед фізичнимита юридичнимиособами (стаття19Закону №5076-VI).

Як передбаченостаттею 30Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень частин першої п`ятоїстатті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу частин другої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

Із матеріалів справи слідує, що на підставі договору про надання правничої допомоги №04-09/23 від 4 вересня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Андрія Сорокопуда» (а.с. 115), адвокат Сорокопуд А.О. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу по справі в суді першої інстанції. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1043329 від 9жовтня 2023 року (а.с. 32).

Додаткової угодою №1 до цього договору від 4 вересня 2023 року (а.с. 116) сторони визначили вартість кожного виду правової допомоги.

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 8 грудня 2023 року (а.с.117) Адвокатське бюро «Андрія Сорокопуда» надало ОСОБА_1 юридичні послуги у виді проведення консультацій, вивчення документів, збирання доказів, виготовлення процесуальних документів (позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань), приймання участі у судових засіданнях, слідкування та супроводження руху справи, на загальну суму 7000 грн, які ОСОБА_1 сплатив адвокатському бюро (а.с. 118).

До закінчення судових дебатів адвокат Сорокопуд А.О. зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог.

12 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «СП «Дніпро» на своюкористь 7000грн витратна правовудопомогу.До цієїзаяви ОСОБА_1 додав вищевказані докази.

ТОВ «СП «Дніпро» через адвокатку Кєєр О.С. подало суду першої інстанції заяву про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що розмір заявлених ОСОБА_1 витрат не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

Відтак, докази у справі вказують на те, що ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Визначений Адвокатським бюро «Андрія Сорокопуда» та ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу (7000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності та співмірності, а оскільки позов ОСОБА_1 до ТОВ «СП «Дніпро» задоволено, то ці судові витрати слід покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду.

ТОВ «СП «Дніпро» не довело неспівмірність понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого розмір цих витрат не підлягає зменшенню.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють питання розподілу судових витрат. При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання ТОВ «СП «Дніпро» на те, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції порушив принцип доступу до правосуддя та перешкодив представнику відповідача надати свої пояснення в судовому засіданні, є безпідставними.

Ухвалою від 12 грудня 2023 року суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та призначив її до судового розгляду на 14 грудня 2023 року о 9 годині 20 хвилин.

За клопотанням представниці ТОВ «СП «Дніпро», адвокатки Кєєр О.С., розгляд справи був відкладений на 26 грудня 2023 року.

20 грудня 2023 року адвокатка Кєєр О.С. і ТОВ «СП «Дніпро» одержали судові повістки про виклик у судове засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 154, 155). Тобто відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник ТОВ «СП «Дніпро», в тому числі адвокатка КєєрО.С., не з`явилися в судове засідання, при цьому остання не забезпечила проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Оскільки поважність причини неявки представника ТОВ «СП «Дніпро», в тому числі адвокатка КєєрО.С., не підтверджена, а відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, то суд першої інстанції правомірно ухвалив додаткове рішення за відсутності представника ТОВ «СП «Дніпро».

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 грудня 2023 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 7 березня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Мотонок Т.Я.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47