Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/14470/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 910/14470/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача : Гук О.О.;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року (повний текст складено 27.09.2023)

у справі №910/14470/22 ( суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства "Укроліяжирпром"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Делівері"

про скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними акту та свідоцтва, та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс" про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56761310 від 23.02.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39020150 від 28.12.2017, прийняте Державним реєстратором КП "Центр державної реєстрації" м. Києва Демченко Мариною Олександрівною;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57466742 від 05.04.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою Ольгою Леонідівною;

- визнання недійсним акту 63818418 про передачу об`єкта нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5, стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039) та передачу стягувачу ТОВ "Київ Апартментс" майна в рахунок погашення боргу, які складені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенком С.О. від 23.12.2020;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5 за ТОВ "Київ Апартментс" серія та номер: 512, видане 23.02.2021, видавник: приватний нотаріус Войтовський В.С., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56761310 від 23.02.2021, приватний нотаріус Войтовський В.С.;

- витребування з незаконного володіння ТОВ "Київ Апартментс" на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" об`єкт нерухомого майна (незавершеного будівництва), а саме - незавершене будівництво, Адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає 4,8%, заг. площею 2675.4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452227680000, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент), вартістю 4 998 288,40 грн, на підставі рішення суду від 16.07.2009 у справі №6/291. Вказаний об`єкт було відчужено без згоди позивача як власника майна на підставі рішення суду, яке було у подальшому скасоване. Позивач вважає, що документи, на підставі яких відбувалася державна реєстрація права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, як і сама державна реєстрація речового права, є незаконними та порушують право позивача на вільне володіння майном.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що у момент переходу права власності до відповідача, сторонами правочину було дотримано всі вимоги законодавства.

Суд першої інстанції також зазначив, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

За висновками суду першої інстанції, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/14470/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- на сьогоднішній день відновлено право власності позивача на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул.. Командарма Уборевича (Академіка Єфремова), 5, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі № 6/291;

- сторони у справі визнавали, що предметом позовів у даній справі та у справі № 6/291 є один і той же об`єкт незавершеного будівництва;

- суд першої інстанції зробив хибний висновок, що реєстрації права власності за ПрАТ «Укроліяжирпром» на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевача, буд. 5, та подальше відчуження його в рахунок погашення заборгованості на користь відповідача не втратили свою законність;

- судове рішення у справі № 6/291, на підставі якого визнано право власності за позивачем, відновило свою дію після скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016;

- недобросовісність поведінки ПАТ «Укроліяжирпром» та ТОВ «Київ Апартментс» підтверджується тим, що дати переоформлення спірного об`єкту відбулись саме в той період часу, коли правоохоронними органами вже було встановлено факт підробки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14470/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/14470/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/14470/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/14470/22 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів направлення (квитанція та опис вкладення у цінний лист) копії апеляційної скарги учасникам справи.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.12.2023.

В той же час, при визначенні дати судового засідання не було враховано, що суддя Руденко М.А. відповідно перебуватиме у відпустці, у зв`язку з чим засідання у справі №910/14470/22, призначене на 19.12.2023, не відбудеться.

Ухвалою суду від 15.12.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2024.

Ухвалою суду від 29.01.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкладено розгляд справи на 27.02.2024.

Позиції учасників справи

08.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Явка представників сторін

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 27.02.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та поштову адресу сторін.

27.02.2024 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник Петрик С.А. за станом здоров`я вимушений бути на прийому у лікаря та не має можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.02.2024 колегія суддів ухвалила у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи відмовити з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі позивача, з огляду на те, що в судовому засіданні 06.02.2024 було заслухано представників сторін. Явка учасників справи у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 27.02.2024 за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" та Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром" про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтінг" (код ЄДРПОУ - 25637276) на об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

У зазначеному рішенні встановлені наступні обставини:

"Товариством з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" було укладено два договори генерального підряду на будівництво адміністративно-офісного центру і введення його в експлуатацію на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, а саме: договір №508/1 від 19.05.2005 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд", та договір №07 від 01.08.2005 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Литий камінь".

01.03.2009 між ТОВ "Імека-Консалтинг" та ТОВ "Укоінвестбуд" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Укоінвестбуд" відступив на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" право вимоги за договором №508/1 від 19.05.2005, який було укладено між ТОВ "Укоінвестбуд" та ТОВ "Святошинінвестбуд". Окрім того, в той же день, ТОВ "Імека-Консалтинг" було укладено договір з ТОВ "Литий камінь" про відступлення права вимоги за договором №07 від 01.08.2005, який було укладено між ТОВ "Литий камінь" та ТОВ "Святошинінвестбуд".

Таким чином, внаслідок укладення вищевказаних договорів відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з чим стороною за договором №508/1 від 19.05.2005 та за договором №07 від 01.08.2005 стало ТОВ "Імека-Консалтинг".

Всього між ТОВ "Святошинінвестбуд" та ТОВ "Укоінвестбуд" по договору №508/1 від 19.05.2005 підписано актів виконаних робіт на загальну суму 1 334 661,60 грн. Крім того, по договору генерального підряду №07 від 01.08.2005 між ТОВ "Святошинінвестбуд" та ТОВ "Литий камінь" підписано актів виконаних робіт на загальну суму 3 663 626,40 грн.

Відповідачем зобов`язання по договорам не виконано, факту оплати на користь ТОВ "Імека-Консалтинг" суми заборгованості за виконані підрядні роботи документально не підтверджено, що, відповідно, свідчить, що оплата будівельних робіт ТОВ "Імека-Консалтинг" не здійснювалась, а отже зобов`язання ТОВ "Святошинінвестбуд" що випливають з договорів генерального підряду №508/1 від 19.05.2005 та №07 від 01.08.2005 не виконані.

У ході судового розгляду було встановлено, що підрядник виконував будівельні роботи на об`єкті за власний рахунок із власних матеріалів. Замовник розрахунків за проведені роботи не виконав, документів, які спростовують право власності ТОВ "Імека-Консалтинг" на матеріали не надав. Таким чином, в силу ч. 3 ст. 331 ЦК України, ТОВ "Імека-Консалтинг" є власником будівельних матеріалів, які були використанні під час будівництва.".

29.12.2012 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер майна 38912967) за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5; підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційну скаргу ВАТ "Укроліяжирпром" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 скасовано; у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 касаційну скаргу ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 у справі №6/291 та додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 скасовано повністю; апеляційне провадження щодо здійснення перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 припинено.

ТОВ "Фірма Т.М.М." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291, у якій просило скасувати рішення суду та відмовити позивачу в позові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М." задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

28.12.2017 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39020150, яким зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, відсоток готовності 4,8%, за Приватним акціонерним товариством "Укроліяжирпром"; підставами для державної реєстрації визначено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження Київської міської державної адміністрації №473 від 04.03.1998, дозвіл на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1999, довідка ТОВ "Проекттехсервісбуд" від 26.08.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

25.01.2018 ТОВ "Імека-Консалтінг" звернулося до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 за нововиявленими обставинами, в якій просило заяву задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасувати та припинити апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.08.2018, у задоволенні заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" від 25.01.2018 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 відмовлено.

23.12.2020 приватним виконавцем Лисенко С.О. було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №63818039, якою постановлено, зокрема, передати стягувачу - ТОВ "Київ Апартментс" в рахунок погашення заборгованості, майно - незавершене будівництво, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, що належить боржнику - ПрАТ "Укроліяжирпром", на підставі: договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження Київської міської державної адміністрації №473 від 04.03.1998, дозволу на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1999, довідки ТОВ "Проекттехсервісбуд" від 26.08.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

23.02.2021 приватним нотаріусом Войтовським В.С., на підставі акту №63818418 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039), складеного приватним виконавцем Лисенком С.О. 23.12.2020, було видано свідоцтво №512, яким посвідчено, що ТОВ "Київ Апартментс" належить на праві власності майно, що складається з об`єкта незавершеного будівництва, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, площею 2 675,4 кв.м., яке передано в рахунок погашення боргу, що раніше належало ПрАТ "Укроліяжирпром".

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2021, індексний номер 56761310, було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"; підставою для державної реєстрації є свідоцтво №512 від 23.02.2021, видане приватним нотаріусом Войтовським В.С.

22.02.2021 ТОВ "Імека-Консалтинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, в якій просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Фірма Т.М.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 залишити в силі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" від 22.02.2021 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено частково; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №6/291 скасовано з передачею справи до Північного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у цій справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №6/291, заяву ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасовано; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма "Т.М.М." на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 у цій справі закрито.

Постановою приватного нотаріуса Забавської Н.В. про відмову у вчиненні реєстраційної дії №01-30/199 від 05.10.2022 було відмовлено директору ТОВ "Імека-Консалтинг" у вчиненні реєстраційної дії - державної реєстрації права власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент), вартістю 4 998 288,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент), вартістю 4 998 288,40 грн, на підставі рішення суду від 16.07.2009 у справі №6/291. Вказаний об`єкт було відчужено без згоди позивача як власника майна на підставі рішення суду, яке було у подальшому скасоване. Позивач вважає, що документи, на підставі яких відбувалася державна реєстрація права власності відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, як і сама державна реєстрація речового права, є незаконними та порушують право позивача на вільне володіння майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Водночас, слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно.

При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися (постанова Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №907/62/20).

Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №522/1029/18 від 26.01.2020).

Тому, для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім:

- правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача;

- факт наявності майна у незаконному володінні відповідача;

- факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном;

- факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №6/291 визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтінг" на об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4 998 288,40 грн.

В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М." задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

28.12.2017 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39020150, яким зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Приватним акціонерним товариством "Укроліяжирпром" на підставі договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 23.12.1998, розпорядження КМДА №473 від 04.03.1998, дозволу на виконання будівельних робіт №125-Лн від 24.05.1994, довідки №177/26/16 від 26.08.2016, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291, ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі №6/291 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №6/291.

23.12.2020 приватним виконавцем Лисенко С.О. винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні №63818039, якою постановлено, зокрема, передати стягувачу - ТОВ "Київ Апартментс" в рахунок погашення заборгованості, майно - незавершене будівництво, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, що належить боржнику - ПрАТ "Укроліяжирпром".

23.02.2021 приватним нотаріусом Войтовським В.С., на підставі акту №63818418 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (ВП №63818039), складеного приватним виконавцем Лисенком С.О. 23.12.2020, було видано свідоцтво №512, яким посвідчено, що ТОВ "Київ Апартментс" належить на праві власності майно, що складається з об`єкта незавершеного будівництва, відсоток готовності 4,8%, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, площею 2 675,4 кв.м., яке передано в рахунок погашення боргу, що раніше належало ПрАТ "Укроліяжирпром".

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2021, індексний номер 56761310, було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Апартментс"; підставою для державної реєстрації є свідоцтво №512 від 23.02.2021, видане приватним нотаріусом Войтовським В.С.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №6/291, заяву ТОВ "Імека-Консалтинг" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №6/291 скасовано; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фірма "Т.М.М." на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 у цій справі закрито.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 конкретизувала свої висновки щодо наслідків скасування судового рішення та зазначила, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без установлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які вчинено на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду чітко висловила свою позицію про те, що певні юридичні факти, які існували під час дії судового рішення, не втрачають своєї законності та залишаються незмінними попри подальше скасування цього судового рішення.

Таким чином, реєстрація права власності за ПрАТ "Укроліяжирпром" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, та подальше відчуження майна в рахунок погашення заборгованості на користь відповідача на час чинності постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 6/291 не втратили свою законність.

Колегія суддів також враховує, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, на час набуття відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, буд. 5, відсоток готовності 4,8%, право власності на указаний об`єкт було зареєстровано за ПрАТ "Укроліяжирпром".

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не міг передбачити наявність спору щодо такого майна, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття відповідачем об`єкту незавершеного будівництва у власність були відсутні відомості щодо обтяжень цього майна; власником майна було зареєстровано ПрАТ "Укроліяжирпром".

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у момент переходу права власності до відповідача, сторонами правочину було дотримано всі вимоги законодавства.

Колегія суддів також враховує, що з огляду на приписи ст.ст. 387, 388, 400 ЦК України незаконним володільцем спірного майна, щодо якого заявлено вимогу про його витребування шляхом віндикації, може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Водночас, позивачем не доведено, а судом не встановлено, на якій саме підставі витребовується майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).

Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) та від 18.03.2020 у справі 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), від 22.12.2021 у справі № 902/1706/13 (902/958/20), від 22.02.2023 у справі № 202/8669/19 посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Також Верховний Суд констатував, що не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням (висновок Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 521 /8368/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11).

Як вірно враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, відповідач набув право власності на спірне майно в процесі виконавчого провадження та в подальшому таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом за відповідачем.

Таким чином, існувало, як мінімум, два рівня гарантій у даній справі перед тим, як спірне нерухоме майно перейшло у власність до відповідача. По-перше, існував обов`язок приватного виконавця переконатися, що перехід права власності на спірне нерухоме майно сталось відповідно до закону; по-друге, обов`язок нотаріуса переконатись про відсутність обтяжень та заборон відчуження об`єкта нерухомого майна під час посвідчення договору купівлі-продажу.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.08.2020 у справі № 522/21850/15-ц.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів констатує, що відповідач набув право власності на спірне нерухоме майно в межах виконавчого провадження, за відсутності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент його прийняття відомостей щодо обтяжень цього майна.

Під час придбання майна відповідач правомірно очікував, що ПрАТ "Укроліяжирпром" мав право розпоряджатися відповідним майном, а відповідач після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

В межах даної справи позивачем не було надано доказів недобросовісної поведінки відповідача при набутті спірного майна у власність.

Доводи позивача, що недобросовісність поведінки ПАТ «Укроліяжирпром» та ТОВ «Київ Апартментс» підтверджується тим, що дати переоформлення спірного об`єкту відбулись саме в той період часу, коли правоохоронними органами вже було встановлено факт підробки, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів обізнаності саме відповідача про такі факти на момент реєстрації за ним спірного нерухомого майна.

Колегія суддів враховує, що відповідач не був учасником справи №6/291 та учасником кримінального провадження (справа № 754/15954/20), а тому не міг бути обізнаним про прийняті судові рішення у відповідних справах.

А тому судом першої інстанції правомірно визнано необґрунтованими позовні вимоги в частині витребування у відповідача майна у порядку статей 387, 388 ЦК України.

Стосовно позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, в якій звернуто увагу на те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідача майна у порядку статей 387, 388 ЦК України та похідних вимог про визнання недійсним акту № 63818418 про передачу об`єкта нерухомого майна (незавершеного будівництва), свідоцтва на право власності на об`єкт нерухомого майна (незавершеного будівництва) та відповідних реєстраційних записів щодо нерухомого майна.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/14470/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/14470/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/14470/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/14470/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.03.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко