Рішення

від 08.03.2024 по справі 904/6530/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6530/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/6530/23

за позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АНТОНОВ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАНТОРГ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АНТОНОВ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.12.2023 за вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАНТОРГ" (далі - відповідач) про стягнення 30.195,91 грн, з яких: 13.427,57 грн основної заборгованості, 5.265,90 пені, 4.373,57 штрафу, 1.439,34 три відсотки річних, 5.689,53 інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6530/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023.

Ухвалою від 15.12.2023 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу надати докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Через відділ документального забезпечення 20.12.2023 від позивача надійшла заява від 20.12.2023 за вих. №126/19085-23 про усунення недоліків, до якої позивач додає докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА, будинок 5, за трек-номером 0600241096472.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 05.02.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику, зокрема, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату винесення рішення.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 25.12.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 01.02.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 25.12.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 16.02.2024 включно.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат за постачання електроенергії №07-418-17 від 03.10.2017 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відзив відповідач не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; правомірності нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 03.10.2017 Державним підприємством "Антонов" (далі - споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паладіум Плюс", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кланторг", (далі субспоживач, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат за постачання електроенергії №07-418-17 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору споживач надає субспоживачу можливість приєднання до власної мережі електропостачання споживача у межах встановленої потужності, а субспоживач зобов`язується вчасно здійснювати відшкодування витрат споживача за електропостачання за встановленими НКРЕКП тарифами та відповідно до змісту договору.

Пункотом 1.2 договору передбачено, що субспоживач самостійно за власний кошт встановлює прилади обліку електроенергії на межі розмежування балансової приналежності згідно технічних умов ПАТ «Київобленерго» після підписання основного договору про постачання електроенергії з ПАТ «Київобленерго», а також надає споживачу та постачальнику електричної енергії можливість доступу до приладів обліку з метою їх опломбування та зняття показань.

Витрати щодо підключення та відключення субспоживача до мережі споживача, всіх монтажно-ремонтних робіт на ділянці мереж субспоживача здійснюється за рахунок субспоживача (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що субспоживач відшкодовує витрати за спожиту електроенергію згідно показань лічильників №444465 та №459116.

Відповідно до п. 2.4 договору зняття показань приладів обліку здійснюється споживачем за участю субспоживача щомісячно до 2-го числа поточного місяця за минулий місяць.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за постачання електроенергії споживачем відшкодовуються згідно виставлених споживачем рахунків за встановленими НКРЕКП тарифами.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір витрат споживача, які підлягають відшкодуванню в залежності від кількості спожитої субспоживачем електроенергії визначаються щомісячно за кожний попередній місяць та відображуються в рахунку-фактурі.

Сплата компенсації споживачу за спожиту субспоживачем електроенергією здійснюється субспоживачем згідно рахунків-фактур виставлених споживачем. Строк оплати компенсації протягом 10 банківських днів з дня отримання субспоживачем рахунку-фактури від споживача (п. 3.6 договору).

Додатковою угодою № 1 від 11.09.2018, яка є невід`ємною частиною Договору № 07-418-17 від 03.10.2017, визначено, що п. 8.1 договору викладено в іншій редакції, а саме: «Цей договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного проведення розрахунків між сторонами».

За надані послуги відповідач здійснював оплату, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 2273 від 15.11.2017 на суму 205.190,69 грн;

- № 2429 від 18.12.2017 на суму 16.503,59 грн;

- № 2430 від 18.12.2017 на суму 16.363,62 грн;

- № 2595 від 29.01.2018 на суму 14.283,36 грн;

- № 2680 від 15.02.2018 на суму 15.762,80 грн;

- № 2746 від 02.03.2018 на суму 15.990,62 грн;

- № 3117 від 23.05.2018 на суму 21.767,62 грн;

- № 3118 від 23.05.2018 на суму 15.364,51 грн;

- № 3161 від 05.06.2017 на суму 8.962,63 грн;

- № 3622 від 11.09.2018 на суму 22.539,31 грн;

- № 3773 від 19.10.2018 на суму 15.368,66 грн;

- № 3976 від 22.11.2018 на суму 15.213,83 грн;

- № 4210 від 05.02.2019 на суму 15.213,83 грн;

- № 4211 від 05.02.2019 на суму 22.820,75 грн;

- № 4212 від 05.02.2019 на суму 24.827,21 грн;

- № 4579 від 11.05.2017 на суму 15.923,35 грн;

- № 4728 від 27.06.2019 на суму 14.754,80 грн;

- № 4729 від 27.06.2019 на суму 18.373,85 грн;

- № 4730 від 27.06.2019 на суму 11.660,02 грн.

Як в позовній заяві зазначає позивач, з актів наданих послуг, які відображені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.08.2019, а саме № 2, № 3, б/н, № 5, вбачається, що субспоживачем оплату проведено, однак з порушенням строків, установлених п. 3.6 договору.

Окрім того з вказаного, з акта наданих послуг №6, який відображений в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.08.2019, вбачається, що субспоживачем оплата за надані послуги згідно умов договору на загальну суму 13.427,57 грн не проведена.

03.10.2017 між позивачем та відповідачем за договором №07-418-17 від було складено акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін.

Позивач зазначає, що фактично, єдиним доказом у вказаній справі, що підтверджує наявність заборгованості за договором № 07-418-17 від 03.10.2017 з боку відповідача є Акт звіряння взаємних розрахунків, який наявний у позивача в оригіналі, підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача.

Також позивач зазначає, що всі первинні документи до договору №07-418-17 від 03.10.2017 зберігались на аеродромі «Київ/Антонов-2» (смт. Гостомель, Київська область), однак в результаті військової агресії російської федерації проти України було знищено, вивезено та/або пограбовано частину майна позивача (первинні документи, оригінали договорів на аеропортове обслуговування, додаткові угоди, вхідні/вихідні листи, службові записки, рахунки-фактури на оплату, інформаційні картки заправок ПС, акти розрахунок наданих послуг, акти виконаних послуг до рахунків на оплату, видаткові ордери, картки складського обліку матеріалів, повідомлення про вручення поштового відправлення, протоколи, накази, звіти, розпорядження, книги первинних документів, фірмові бланки ДП «АНТОНОВ»), що підтверджується числі актом «Про знищення первинних документів», затвердженого 19.09.2022 відповідальними особами позивача, та актом про пожежу від 02.09.2022 за участю представників позивача та працівників ДСНС.

Таким чином, позивач зазначає, що не вбачає за можливе надати первинні документи, які підтверджують існуючу заборгованість відповідача на суму 13.427,57 грн, оскільки такі документи були знищені внаслідок військової агресії рф. Проте, з доказів та обґрунтувань, які надаються позивачем, можливо достовірно встановити факт існування заборгованості відповідача на загальну суму 13.427,57 грн.

Також позивач зазначає, що додатковим доказом щодо заборгованості відповідача є податкові накладні, які долучені позивачем до позовної заяви, є підтвердженням того, що на момент їх реєстрації всі первинні документи у ДП «АНТОНОВ» були в наявності, а тому доведення позивачем факту заборгованості відповідача також може здійснюватися за допомогою цих доказів.

З огляду на викладене вище, у відповідача перед позивачем за договором № 07-418-17 від 03.10.2017 наявна заборгованість на загальну суму 13.427,57 грн, яка відповідачем не заперечувалась та яка не є відшкодованою по теперішній час.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 13.427,57 грн основної заборгованості, 5.265,90 пені, 4.373,57 штрафу, 1.439,34 три відсотки річних, 5.689,53 інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.6 договору сплата компенсації споживачу за спожиту субспоживачем електроенергією здійснюється субспоживачем згідно рахунків-фактур виставлених споживачем. Строк оплати компенсації протягом 10 банківських днів з дня отримання субспоживачем рахунку-фактури від споживача.

За надані послуги відповідач здійснював оплату, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 2273 від 15.11.2017 на суму 205.190,69 грн;

- № 2429 від 18.12.2017 на суму 16.503,59 грн;

- № 2430 від 18.12.2017 на суму 16.363,62 грн;

- № 2595 від 29.01.2018 на суму 14.283,36 грн;

- № 2680 від 15.02.2018 на суму 15.762,80 грн;

- № 2746 від 02.03.2018 на суму 15.990,62 грн;

- № 3117 від 23.05.2018 на суму 21.767,62 грн;

- № 3118 від 23.05.2018 на суму 15.364,51 грн;

- № 3161 від 05.06.2017 на суму 8.962,63 грн;

- № 3622 від 11.09.2018 на суму 22.539,31 грн;

- № 3773 від 19.10.2018 на суму 15.368,66 грн;

- № 3976 від 22.11.2018 на суму 15.213,83 грн;

- № 4210 від 05.02.2019 на суму 15.213,83 грн;

- № 4211 від 05.02.2019 на суму 22.820,75 грн;

- № 4212 від 05.02.2019 на суму 24.827,21 грн;

- № 4579 від 11.05.2017 на суму 15.923,35 грн;

- № 4728 від 27.06.2019 на суму 14.754,80 грн;

- № 4729 від 27.06.2019 на суму 18.373,85 грн;

- № 4730 від 27.06.2019 на суму 11.660,02 грн.

Як в позовній заяві зазначає позивач, з актів наданих послуг, які відображені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.08.2019, а саме № 2, № 3, б/н, № 5, вбачається, що субспоживачем оплату проведено, однак з порушенням строків, установлених п. 3.6 договору.

Окрім того з вказаного, з акта наданих послуг №6, який відображений в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.08.2019, вбачається, що субспоживачем оплата за надані послуги згідно умов договору на загальну суму 13.427,57 грн не проведена.

03.10.2017 між позивачем та відповідачем за договором №07-418-17 від було складено акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін.

Позивач зазначає, що фактично, єдиним доказом у вказаній справі, що підтверджує наявність заборгованості за договором № 07-418-17 від 03.10.2017 з боку відповідача є Акт звіряння взаємних розрахунків, який наявний у позивача в оригіналі, підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача.

Також позивач зазначає, що всі первинні документи до договору №07-418-17від 03.10.2017 зберігались на аеродромі «Київ/Антонов-2» (смт. Гостомель, Київська область), однак в результаті військової агресії російської федерації проти України було знищено, що підтверджується числі актом «Про знищення первинних документів», затвердженого 19.09.2022 відповідальними особами позивача, та актом про пожежу від 02.09.2022 за участю представників позивача та працівників ДСНС.

Таким чином, позивач зазначає, що не вбачає за можливе надати первинні документи, які підтверджують існуючу заборгованість відповідача на суму 13.427,57 грн, оскільки такі документи були знищені внаслідок військової агресії рф. Проте, з доказів та обґрунтувань, які надаються позивачем, можливо достовірно встановити факт існування заборгованості відповідача на загальну суму 13.427,57 грн.

Також позивач зазначає, що додатковим доказом щодо заборгованості відповідача є податкові накладні, які долучені позивачем до позовної заяви, є підтвердженням того, що на момент їх реєстрації всі первинні документи у ДП «АНТОНОВ» були в наявності, а тому доведення позивачем факту заборгованості відповідача також може здійснюватися за допомогою цих доказів.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів оплати за надані послуги у розмірі 13.427,57 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13.427,57 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача 5.265,90 пені, 4.373,57 штрафу, 1.439,34 три відсотки річних, 5.689,53 інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до п. 5.1.1 договору субспоживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне відшкодування витрат споживача за здійснене субспоживачем споживання електроенергії - шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення розрахунків. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від простроченої суми.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню по кожному акту надання послуг окремо за загальний період з 18.03.20219 до 27.02.2020 на суму 5.265,90 грн, також за порушення термінів здійснення оплати за відповідні періоди позивач нарахував штраф у розмірі 7% від простроченої суми заборгованості у розмірі 4.373,57 грн.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три відсотки річних по кожному акту надання послуг окремо за загальний період 18.03.2019 до 31.12.2019 на суму 1.439,34 грн та інфляційні втрати за загальний період з квітня 2019 року по серпень 2022 року на суму 5.689,53 грн.

Щодо нарахованих та пред`явлених до стягнення з відповідача пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що сплата компенсації споживачу за спожиту субспоживачем електроенергією здійснюється субспоживачем згідно рахунків-фактур виставлених споживачем. Строк оплати компенсації протягом 10 банківських днів з дня отримання субспоживачем рахунку-фактури від споживача.

Доказів, які б свідчили про дату надсилання та отримання відповідачем рахунків-фактур, позивачем до матеріалів справи надано не було, що позбавило суд можливості перевірити як правильність визначення останнім періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, так відповідно і здійснених позивачем розрахунків пені, штрафу, інфляції та річних.

Також суд вважає необхідним зауважити, що у разі втрати доказів надсилання на адресу відповідача рахунків-фактур у вересні 2022, позивач не був позбавлений можливості повторно надіслати на адресу відповідача копії чи дублікати рахунків-фактур на оплату послуг за спірним договором.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, інфляції та річних.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 954,86 грн, з урахуванням того, що 44,47% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЛАНТОРГ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА, будинок 5, ідентифікаційний код 37413798) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АНТОНОВ" (03062, місто Київ, ВУЛ. АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 1, ідентифікаційний код 14307529) 13.427,57 грн (тринадцять тисяч чотириста двадцять сім грн 57 к.) основної заборгованості, 954,86 грн (дев`ятсот п`ятдесят чотири грн 86 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 5.265,90 пені, 4.373,57 штрафу, 1.439,34 трьох відсотків річних, 5.689,53 інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк