Рішення

від 08.03.2024 по справі 904/36/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2024м. ДніпроСправа № 904/36/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/36/24за позовом Павлоградської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Селянсько-фермерського господарства "Савойя"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Павлоградська окружна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-1), 2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач-2) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 29.12.2023 за вих. №б/н до Селянсько-фермерського господарства "Савойя" (далі - відповідач) про стягнення 194.101,31 грн, з яких: 160.000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 6.516,16 грн трьох процентів річних, 27.585,15 грн інфляційних втрат.

Судові витрати прокуратура просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/36/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 надсилалася відповідачу на адресу: 51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Межиріч, ВУЛИЦЯ СОНЯЧНА, будинок 31, за трек-номером 0600242613977.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 16.02.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику, зокрема, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату винесення рішення.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 08.01.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 15.02.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 08.01.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 01.03.2024 включно.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 31 ФГ-2017від 18.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі в частині своєчасного повернення коштів.

Прокурор зазначає, що 18.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянсько-фермерського господарства "Савойя" був укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 31 ФГ-2017від 18.12.2017.

На виконання умов договору позивач-2 надав відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 21.12.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8251/21від 03.05.2022 було задоволено позовні вимоги прокуратури, якими вирішено питання щодо стягнення з відповідача коштів поворотної фінансової допомоги, які необхідно було повернути у строк до 01.12.2018, до 01.12.2019 та до 01.12.2020 у сумі 240.000,00 грн, 3% річних у сумі 13.807,66 грн, інфляційних втрат у сумі 34.096,43 грн.

Водночас, як зазначає прокуратура вказаним судовим рішенням не вирішено питання щодо стягнення з відповідача коштів поворотної фінансової допомоги, строк повернення яких настав 01.12.2021 (80.000 грн) та 01.11.2022 (80.000 грн), а також 3% річних та інфляційних витрат щодо цих коштів у зв`язку з несвоєчасним виконанням ним свого зобов`язання за вказаним договором.

Враховуючи наявність прострочення виконання зобов`язання щодо повернення 160.000,00 грн. фінансової підтримки на поворотній основі, прокурором заявлено до стягнення 6.516,16 грн трьох процентів річних, 27.585,15 грн інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача-1

Правова позиція не надана.

Стислий виклад позиції позивача-2

Правова позиція не надана.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзиву не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладання договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 31 ФГ - 2017 від 18.12.2017, факт надання фінансової допомоги, за договором, строк повернення фінансової допомоги, строк дії договору, наявність / відсутність прострочення повернення фінансової допомоги.

18.12.2017 Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі позивач-2) та Фермерське господарство "САВОЙЯ" (далі - відповідач) уклали Договір № 31 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі - договір) за п. 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "САВОЙЯ" в сумі 400.000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строки та на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до підп. 3.2.1 договору, Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Підпунктом 3.4.2. договору передбачено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01.12.2018 в сумі 80.000,00 грн; до 01.12.2019 в сумі 80.000,00 грн; до 01.12.2020 в сумі 80.000,00 грн; до 01.12.2021 в сумі 80.000,00 грн; до 01.11.2022 в сумі 80.000,00 грн.

Фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 листопада 2022року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки (п. 4.1. договору).

Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п. 4.2. договору).

Відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.1. договору).

За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 5.2. договору).

Укрдержфондом на виконання п. 3.2.1 договору, у безготівковому порядку на поточний рахунок СФГ "Савойя" перераховано 400.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 66 від 21.12.2017.

Павлоградською окружною прокуратурою надіслано запити від 05.04.2023 №04/63-1784вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3385вих-23, від 31.10.2023 №04/63-5224вих-23 на адресу Дніпропетровського відділення Укрдержфонду, від 13.07.2023 №04/63-3386вих-23, від 28.08.2023 №04/63-4007вих-23 та від 15.12.2023 №04/63-6086вих-23 на адресу Укрдержфонду, від 13.07.2023 №04/63-3387вих-23, від 28.08.2023 №04/63-4006вих-23 та від 15.12.2023 №04/63-6085вих-23 на адресу Мінагрополітики щодо стану заборгованості СФГ «Савойя» та вжитих заходів щодо її стягнення.

При цьому, на запити від 05.04.2023 №04/63-1784вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3385вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3387вих-23, від 15.12.2023 №04/63-6086вих-23, від 15.12.2023 №04/63-6085вих-23 відповіді від Укрдержфонду, Дніпропетровського відділення Укрдержфонду та Мінагрополітики не надходили.

Відповідно до листа Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 15.09.2023 №53-4/ЗК/15-09/23-1 відповідач не повернув кошти поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим надано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про надання фінансової підтримки.

У листі 30.11.2023 №53-4/ЗК/30-11/23/1 Дніпропетровське відділення Укрдержфонду просить прокурора вжити заходи представницького характеру.

Згідно з листом Укрдержфонду від 25.08.2023 №53-04/306 та Укрдержфонд не має фінансової можливості сплатити судовий збір для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з СФГ «Савойя», у зв`язку з чим просить прокурора захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, Укрдержфонд, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з СФГ «Савойя» вказаних коштів у зв`язку з допущенням заборгованості за договором №31 ФГ-2017 від 18.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Крім того, Мінагрополітики, яке є засновником Укрдержфонду відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, самоусунулось від вжиття заходів щодо стягнення наявної заборгованості, про що свідчить лист міністерства від 27.09.2023 №21-2020-07/22672, яким роз`яснюється, що учасником правовідносин, які виникають з договорів фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на поворотній основі, є саме Укрдержфонд.

Зазначене вказує на нездійснення захисту інтересів держави суб`єктами владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8251/21від 03.05.2022 було задоволено позовні вимоги прокуратури, якими вирішено питання щодо стягнення з відповідача коштів поворотної фінансової допомоги, які необхідно було повернути у строк до 01.12.2018, до 01.12.2019 та до 01.12.2020 у сумі 240.000,00 грн, 3% річних у сумі 13.807,66 грн, інфляційних втрат у сумі 34.096,43 грн.

Водночас, як зазначає прокуратура вказаним судовим рішенням не вирішено питання щодо стягнення з відповідача коштів поворотної фінансової допомоги, строк повернення яких настав 01.12.2021 (80.000 грн) та 01.11.2022 (80.000 грн), а також 3% річних та інфляційних витрат щодо цих коштів у зв`язку з несвоєчасним виконанням ним свого зобов`язання за вказаним договором.

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області посилається на несвоєчасне повернення відповідачем 160.000,00 грн. поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 31 ФГ-2017від 18.12.2017 та просить стягнути з останнього інфляційні втрати та три проценти річних, що і є причиною виникнення спору.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив вимоги до відповідача про стягнення 194.101,31 грн, з яких: 160.000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 6.516,16 грн трьох процентів річних, 27.585,15 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач відзив на позовну заяву, доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми суду не надав.

Доказів повернення поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав 01.12.2021 (80.000,00 грн) та 01.11.2022 (80.000,00 грн), відповідач суду не надав.

Перевіривши доводи прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що вимога про стягнення основного боргу у розмірі 160.000,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно пункту 5.1 договору відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем обов`язку своєчасно сплатити поставлений товар позивач нарахував до стягнення з відповідача проценти річні за загальний період з 02.12.2021 по 25.09.2023 у загальному розмірі 6.516,16 грн. Інфляційні втрати позивач нарахував до стягнення з відповідача за період з грудня 2021 року до серпня 2023 року на суму 27.585,15грн.

Господарський суд перевірив розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, які здійснені прокуратурою і визнав їх арифметично і методологічно правильними.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у справі

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

В постанові від 24.04.2019 по справі №911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, пункт 27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним запитів від 05.04.2023 №04/63-1784вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3385вих-23, від 31.10.2023 №04/63-5224вих-23 на адресу Дніпропетровського відділення Укрдержфонду, від 13.07.2023 №04/63-3386вих-23, від 28.08.2023 №04/63-4007вих-23 та від 15.12.2023 №04/63-6086вих-23 на адресу Укрдержфонду, від 13.07.2023 №04/63-3387вих-23, від 28.08.2023 №04/63-4006вих-23 та від 15.12.2023 №04/63-6085вих-23 на адресу Мінагрополітики щодо стану заборгованості СФГ «Савойя» та вжитих заходів щодо її стягнення.

При цьому, на запити від 05.04.2023 №04/63-1784вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3385вих-23, від 13.07.2023 №04/63-3387вих-23, від 15.12.2023 №04/63-6086вих-23, від 15.12.2023 №04/63-6085вих-23 відповіді від Укрдержфонду, Дніпропетровського відділення Укрдержфонду та Мінагрополітики не надходили.

Відповідно до листа Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 15.09.2023 №53-4/ЗК/15-09/23-1 відповідач не повернув кошти поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим надано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про надання фінансової підтримки.

У листі 30.11.2023 №53-4/ЗК/30-11/23/1 Дніпропетровське відділення Укрдержфонду просить прокурора вжити заходи представницького характеру.

Згідно з листом Укрдержфонду від 25.08.2023 №53-04/306 та Укрдержфонд не має фінансової можливості сплатити судовий збір для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з СФГ «Савойя», у зв`язку з чим просить прокурора захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, Укрдержфонд, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з СФГ «Савойя» вказаних коштів у зв`язку з допущенням заборгованості за договором №31 ФГ-2017 від 18.12.2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Крім того, Мінагрополітики, яке є засновником Укрдержфонду відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, самоусунулось від вжиття заходів щодо стягнення наявної заборгованості, про що свідчить лист міністерства від 27.09.2023 №21-2020-07/22672, яким роз`яснюється, що учасником правовідносин, які виникають з договорів фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на поворотній основі, є саме Укрдержфонд.

Наведене вказує на нездійснення захисту інтересів держави суб`єктами владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Судові витрати

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 194.101,31 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2.329,22 грн (194.101,31грн * 1,5%*0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4019 (внутрішній номер 314814484 від 13.12.2023 (а.с. 156). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 354,78 грн (2.684,00 грн 2.329,22 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства "Савойя" (51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Межиріч, ВУЛИЦЯ СОНЯЧНА, будинок 31; ідентифікаційний код 30355599) на користь на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, місто Київ, вул. Януша Корчака, будинок 9/12; ідентифікаційний код 20029342) в особі Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛ. КОМСОМОЛЬСЬКА, будинок 52; ідентифікаційний код 21692396) 160.000,00 грн (сто шістдесят тисяч грн 00 к.) поворотної фінансової допомоги, 6.516,16 грн (шість тисяч п`ятсот шістнадцять грн 16 к.) трьох процентів річних, 27.585,15 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять грн 15 к.) інфляційних втрат.

Стягнути з Селянсько-фермерського господарства "Савойя" (51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Межиріч, ВУЛИЦЯ СОНЯЧНА, будинок 31; ідентифікаційний код 30355599) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291; ідентифікаційний код 02909938) 2.329,22 грн (дві тисячі триста двадцять дев`ять грн 22 коп) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк