Ухвала

від 06.03.2024 по справі 907/956/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/956/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши заяву Ужгородської міської ради, м. Ужгород (від 11.10.2023 року №20.01-04/114 та від 04.03.2024 про уточнення прохальної частини заяви) про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку.

у справі №907/956/23

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВУЛ. ВОЛОДИМИРСЬКА 28 М.УЖГОРОД», м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Сервіс", м. Львів

про витребування земельної ділянки

За участю представників: не з`явилися

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-Сервіс", м. Львів про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0377 за адресою вул. Володимирська, м. Ужгород, яка утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057 на користь територіальної громади м. Ужгорода.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/213/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023.

Ухвалою суду від 23.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 23.11.2023, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВУЛ. ВОЛОДИМИРСЬКА 28 М.УЖГОРОД» (88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Володимирська, будинок 28, код ЄДРПОУ 40195812).

Ухвалою суду від 23.11.2023 відкладено підготовче засідання на 18 січня 2024 р.

В судовому засіданні 18.01.2024 відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 14 лютого 2024 р. на 11:00 год..

Проте, судове засідання призначене на 14.02.2024 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/3-к від 12.02.2024 року.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року підготовче засідання відкладено на 06.03.2024 року.

04.03.2024 позивачем подано суду уточнену заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, з мотивів наведених в ньому.

06.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, через відрядження представника.

06.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить суд задовольнити клопотання про забезпечення позову та розглянути без участі представника.

06.03.2024 року від третьої особи надійшла заява в якій представник підтримує заяву позивача про накладення арешту на земельну ділянку та проведення засідання без участі представника.

Позивач в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, вказує на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:17:001:0377 належить на праві власності ТОВ «Офіс-Сервіс», у зв`язку з чим вважає що у відповідача є реальна можливість відчуження відповідного нерухомого майна, що призведе до неможливості виконання рішення суду, тому просить суд накласти арешт на відповідні земельні ділянки.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 2, 4).

Частинами 1, 3 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Натомість заходи забезпечення позову, вжити які просить Позивач, є метою недопущення недобросовісних дій з сторони власника відповідної земельної ділянки, перереєстрації чи продажу їх та з метою недопущення вчинення інших незаконних дій.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

На думку заявника, існують припущення, що майно, яке є у власності відповідача, може відчужити на момент виконання рішення у даній справі, а тому накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно є належним, ефективним та співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 1, 2, 4).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам, або здійснити інші дії стосовно його відчуження, тощо.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, врахувавши наведені вище обставини та дослідивши надані докази з урахуванням предмету спору, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви в накладенні арешту на майно, а саме: шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:17:001:0377 за адресою вул. Володимирська, м. Ужгород, яка утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057.

Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Судом також враховано, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно частині 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Крім того, відповідно до частин 1, 4 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Заявником у поданій заяві зазначається про відсутність підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі №904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку не зазначення в даній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Керуючись статтями 136-137, 139-140, 196, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Ужгородської міської ради, м. Ужгород (від 11.10.2023 року №20.01-04/114 та від 04.03.2024 про уточнення прохальної частини заяви) про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. До набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/956/23 законної сили накласти арешт на майно, а саме: на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:17:001:0377 за адресою вул. Володимирська, м. Ужгород, яка утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:17:001:0057.

3. Дана ухвала набирає законної сили з 06.03.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 06.03.2027.

4. Стягувач: Ужгородська міська рада (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, будинок 3, код ЄДРПОУ 33868924).

5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Офіс - Сервіс (79039, м. Львів, вул. Шевченка, будинок 31, код ЄДРПОУ 20439784).

6. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі