Рішення

від 08.03.2024 по справі 910/13344/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.03.2024Справа № 910/13344/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" (07400, обл. Київська, м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, будинок 2; ідентифікаційний код 38337116) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосфера" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44; ідентифікаційний код 41131435) про стягнення 172 926, 00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосфера" про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 172 926, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в результаті перевірки Державною аудиторською службою України, а саме управлінням східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області було складено акт від 23.05.2023 № 040504-26/1 яким було встановлено, що у період з квітня по вересень 2021 року придбано паливо за завищеними цінами на загальну суму 172 926, 00 грн, чим завдано втрат коштів бюджету Броварської міської територіальної громади.

Отримавши означений акт за результатами перевірки, Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" 23.05.2023 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосфера" з претензією № 01-294 про відшкодування збитків, тобто, з проханням повернути необґрунтовано отримані кошти по договору № 47-к від 02.03.2021 в розмірі 172 926, 00 грн. Втім, кошти повернуті не були.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Баранов Д.О.) від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

26.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача зазначає, що акт від 23.05.2023 № 040504-26/1 для відповідача не утворює будь-яких обов`язків.

Представник зазначає, що додаткові угоди є дійсними, не суперечать вимогам законодавства, в тому числі про публічні закупівлі, а отже створюють для Замовника та Учасника відповідні договірні зобов`язання. За наведених обставин ст. 1212 ЦК України, як підстава для стягнення грошових коштів, не може бути застосована. Більш того, за результатом підписання Додаткових вимог, з врахуванням н. 1.3. Договору, загальна ціна Договору не збільшилась.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1154/23 від 19.10.2023, у зв`язку із звільненням судді Баранова Д.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/13344/23.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/13344/23, зазначена справа була передана на розгляд судді Демидова В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято справу № 910/13344/23 до свого провадження.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

02.03.2021 між Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" (надалі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтосфера" (надалі Учасник) уклали договір про закупівлю №47-к (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Учасник зобов`язується протягом 2021р. поставити Замовникові товар (надалі - «Товар»), згідно відповідної письмової заявки, зазначений у пункті 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити цей Товар.

Згідно з п. 1.2 Договору загальна кількість та асортимент поставки Товару:

Дизпаливо налив ДСТУ 7687:2015, код ДК 021-2015 - 09130000-9 у кількості 55 000,0 літрів;

Дизпаливо талони ДСТУ 7687:2015 код ДК 021-2015 - 09130000-9 у кількості 24 000,0 літрів;

Бензин А-95 талони ДСТУ 7688:2015 код ДК 021-2015 - 09130С00-9 у кількості 25 000,0 літрів;

Бензин А-92 налив ДСТУ 7688:2015 код ДК 021-2015 - 0913ОС00-9 у кількості 50 000,0 літрів;

Бензин А-92 талони ДСТУ 7688:2015 код ДК 021-2015 - 0913ОС 00-9 у кількості 20 000,0 літрів.

У відповідності до п. 1.4 Договору обсяги закупівлі Товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків без нарахування штрафних санкцій.

Розділом 3 Договору сторони визначили, що ціна Договору становить 4 351 980,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 725 330,00 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору сторони визначили, що бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності, фактичного надходження та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Оплата за Товар здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Учасника.

Оплата за Договором здійснюється Замовником лише за фактично отриманий Товар на підставі належних-чином оформлених Учасником документів (акту приймання-передачі та/або видаткової накладної), при надходженні коштів на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів без нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до п. 5.1 Договору, строк (термін) поставки (передачі) Товару протягом 2021 року.

Місце поставки (передачі) Товару - за адресою Замовника: 07400, м. Бровари, Київської області, вул. Онікієнка Олега, 2 (Кутузова, 2) (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 - 5.4 Договору, дата поставки повинна бути узгоджена із Замовником. Строк (термін) поставки (передачі) Товару становить 3 (три) робочих дня з моменту отримання письмової заявки від Замовника (зразок заявки - додаток №2 до Договору).

* Дизельне пальне поставляється залежно від кліматичних умов: Л - температура повітря до +5, З температура повітря від +5 до -20, Арк - температура повітря нижче -20.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року (п. 12.1 Договору).

Додатком №1 Специфікація до Договору, сторони погодили загальну кількість та асортимент поставки Товару:

Дизпаливо налив у кількості 55 000 літрів, ціна за 1 літр з ПДВ 22,20 грн, загальною вартістю 1 221 000,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо талони у кількості 24 000 літрів, ціна за 1 літр з ПДВ 28,92 грн, загальною вартістю 694 080,00 грн з ПДВ;

Бензин А-95 талони у кількості 25 000 літрів, ціна за 1 літр з ПДВ 29,94 грн, загальною вартістю 748 500,00 грн з ПДВ;

Бензин А-92 налив у кількості 50 000 літрів, ціна за 1 літр з ПДВ 22,20 грн, загальною вартістю 1 110 000,00 грн з ПДВ;

Бензин А-92 талони у кількості 20 000 літрів, ціна за 1 літр з ПДВ 28,92 грн, загальною вартістю 578 400,00 грн з ПДВ.

Загальна вартість товару складає 4 351 980,00 грн у тому числі ПДВ 20% 725 330,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2021 сторони виклали специфікацію у наступній редакції:

Дизпаливо (налив) 14 445,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 22,20 грн, загальною вартістю 320 679,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (налив) 37 607,3935 л, ціна за 1 літр з ПДВ 23,94 грн, загальною вартістю 900 321,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 1 500,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 28,92 грн, загальною вартістю 43 380,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 21 747,9947 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 650 700,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 1 000,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,94 грн, загальною вартістю 29 940,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 20,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 25,50 грн, загальною вартістю 510,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 23 207,8216 л. ціна за 1 літр з ПДВ 30,94 грн, загальною вартістю 718 050,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 46 717,1717 л. ціна за 1 літр з ПДВ 23,76 грн, загальною вартістю 1 110 000,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (талони) 19 331,5508 л. ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 578 400,00 грн з ПДВ.

Загальна вартість товару складає 4 351 980,00 грн у тому числі ПДВ 20% 725 330,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 17.05.2021 сторони виклали специфікацію у наступній редакції:

Дизпаливо (налив) 14 445,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 22,20 грн, загальною вартістю 320 679,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (налив) 8 120 л, ціна за 1 літр з ПДВ 23,94 грн, загальною вартістю 194 392,80 грн з ПДВ;

Дизпаливо (налив) 27 683,45882 л, ціна за 1 літр з ПДВ 25,50 грн, загальною вартістю 705 928,20 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 1 500,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 28,92 грн, загальною вартістю 43 380,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 21 747,9947 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 650 700,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 1 000,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,94 грн, загальною вартістю 29 940,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 20,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 25,50 грн, загальною вартістю 510,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 23 207,8216 л. ціна за 1 літр з ПДВ 30,94 грн, загальною вартістю 718 050,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 9415 л. ціна за 1 літр з ПДВ 23,76 грн, загальною вартістю 223 700,40 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 34 621,0781 л. ціна за 1 літр з ПДВ 25,60 грн, загальною вартістю 886 299,60 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (талони) 19 331,5508 л. ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 578 400,00 грн з ПДВ.

Загальна вартість товару складає 4 351 980,00 грн у тому числі ПДВ 20% 725 330,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 21.09.2021 сторони виклали специфікацію у наступній редакції:

Дизпаливо (налив) 14 445,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 22,20 грн, загальною вартістю 320 679,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (налив) 8 120 л, ціна за 1 літр з ПДВ 23,94 грн, загальною вартістю 194 392,80 грн з ПДВ;

Дизпаливо (налив) 27 683,45882 л, ціна за 1 літр з ПДВ 25,50 грн, загальною вартістю 705 928,20 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 1 500,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 28,92 грн, загальною вартістю 43 380,00 грн з ПДВ;

Дизпаливо (талони) 21 747,9947 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 650 700,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 1 000,00 л, ціна за 1 літр з ПДВ 29,94 грн, загальною вартістю 29 940,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 20,00 л. ціна за 1 літр з ПДВ 25,50 грн, загальною вартістю 510,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-95 (талони) 23 207,8216 л. ціна за 1 літр з ПДВ 30,94 грн, загальною вартістю 718 050,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 9415 л. ціна за 1 літр з ПДВ 23,76 грн, загальною вартістю 223 700,40 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 4720 л. ціна за 1 літр з ПДВ 25,60 грн, загальною вартістю 120 832,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (налив) 19331,5508 л. ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 578400,00 грн з ПДВ;

Бензин марки А-92 (талони) 19 331,5508 л. ціна за 1 літр з ПДВ 29,92 грн, загальною вартістю 578 400,00 грн з ПДВ.

Загальна вартість товару складає 4 351 980,00 грн у тому числі ПДВ 20% 725 330,00 грн.

23.05.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №01-294 про відшкодування збитків, спричинених по Договору №47-к від 02.03.2021 на суму 172 926,00 грн.

Остання обгрунтована тим, що Додатковою угодою № 1 від 30.03.2021, Додатковою угодою № 2 від 17.05.2021, та Додатковою угодою № 3 від 21.09.2021 ціна товару від ціни в основному договорі була збільшена в межах 10 відсотків без збільшення загальної ціни Договору, але не пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку регіону, в якому знаходиться Замовник, чим порушено вимоги ст.41 п.5. пп.2. Закону України Про публічні закупівлі. У підтвердження надіслання останньої представником надано копію фіскального чеку.

Окрім того матеріали справи містять довідку №06.07.2023 №01-384, яка виготовлена гол. Бухгалтером позивача про сплату та надходження диз. Палива з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосфера" за 2021 р на загальну суму 1 909 499,60 грн., а також містять копії платіжних доручень на загальну суму 4 342 678,00 грн.

Спір виник у зв`язку з тим, що в результаті перевірки Державною аудиторською службою України, а саме управлінням східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Бровари-Благоустрій" по результату якої було складено акт від 23.05.2023 № 040504-26/1 яким було встановлено, що у період з квітня по вересень 2021 року придбано паливо за завищеними цінами на загальну суму 172 926, 00 грн, чим завдано втрат коштів бюджету Броварської міської територіальної громади.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України 172 926, 00 грн як надмірно сплачені грошові кошти.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.1 Договору, строк (термін) поставки (передачі) Товару протягом 2021 року.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень за 2021 рік на загальну суму 4 342 678,00 грн., які були перераховані відповідачеві за поставлений товар.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата за Договором здійснюється Замовником лише за фактично отриманий Товар на підставі належних-чином оформлених Учасником документів (акту приймання-передачі та/або видаткової накладної), при надходженні коштів на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів без нарахування штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене з урахуванням п. 4.2 Договору, оскільки позивачем було перераховано відповідачеві за договором № 47-к від 02.03.2021 кошти у розмірі 4 342 678,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями долученими позивачем та які містять посилання у призначенні платежу на згаданий договір, суд дійшов висновку, що товар був поставлений. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Звертаючись з позовом, позивач визначив заявлену до стягнення суму коштів у розмірі 179 926,00 грн., виходячи із встановленого Держаудитслужбою придбання палива у період з квітня по вересень 2021 р за завищеними цінами на загальну суму 172 926,00 грн. та посилаючись на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 1, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі - гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, від 20.05.2021 р. у справі № 905/1751/19.

У даному випадку поставка товару та прийняття його Замовником та сплата грошових коштів останнім за поставлений товар. Тобто умови договору виконані і договір є припиненим внаслідок його виконання. З огляду на зазначене, до даних відносин не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України.

Посилання позивача на акт Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області № 040504-26/1 від 23.05.2023 р., складений за результатами ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення зазначених коштів, судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 10 цього Закону, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Положенням «Про державну аудиторську службу», яке затверджено постановою КМУ № 43 від 03.02.2016 р., визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Отже, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Слід зауважити, що пунктом 50 вказаного Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії, у межах наданих прав, органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що на підставі здійсненої ревізії вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі - звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства).

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором, в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись, як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто, укладання сторонами у справі договору про закупівлю, а також додаткових угод до останнього, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі - поставка товару та його оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови поставки (купівлі-продажу) та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 р. у справі № 922/2310/17.

Окрім того позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на абз.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 викладено наступну позицію:

« 78. Водночас вище Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

79. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що додаткові угоди № 2-14 до договору № 44 про постачання електричної енергії споживачу від 11 лютого 2021 року суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що Договір виконаний, додаткові угоди 1-3 в судовому порядку визнані не були, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, позивач обґрунтованість своїх позовних вимог доводить висновками акту ревізії і не вказує жодного пункту договору, який фактично порушив відповідач, як своє договірне зобов`язання.

Водночас, відносини сторін чітко врегульовуються нормами Цивільного кодексу України про підряд, які не містять положень про те, що неправильне визначення підрядником складових вартості робіт за договором підряду, але в межах погодженої сторонами ціни договору, є порушенням зобов`язань підрядником.

Позивач не надав доказів того, що відповідач порушив прийняті на себе договірні зобов`язання згідно договору, не довів, що відповідач вийшов за межі погодженої сторонами договірної ціни виконання робіт та що виконані роботи не відповідають умовам договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ