Рішення

від 08.03.2024 по справі 914/82/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2024 Справа № 914/82/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФіш 2021», с. Сулятичі, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани, Львівська область

про стягнення 188245,19 грн заборгованості.

Без виклику сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФіш2021» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення 188245,19 грн заборгованості

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 року справу №914/82/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 09.01.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

08.03.2024, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомляє, що 31.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалФіш2021» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» був укладений договір поставки №310323/01П. На виконання умов вищезгаданого договору у період з 13.04.2023 по 18.10.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 604850,00 грн.

Крім того, позивач повідомляє про те, що 25.04.2023 відповідач взяв на себе зобов`язання погасити заборгованість ТОВ «Рітейл Україна» перед позивачем у розмірі 352608,36 грн, про що сторонами був підписаний 3-стороннній договір про переведення боргу №250423/ від 25.04.2023 року.

Таким чином, позивач зазначає про те, що загальний розмір грошових зобов`язань відповідача становив 957458,36 грн.

У період з 13.05.2023 по 18.10.2023 відповідач здійснив часткову оплату в рахунок заборгованості перед позивачем у розмірі 766941,26 грн.

Як зазначає позивач, 10.11.2023 року між сторонами була підписана угода про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором маркетингових, рекламних та інших послуг №310323/01П від 31.03.2023, на підставі якої розмір грошових зобов`язань відповідача перед позивачем зменшився на 7116,71 грн.

Враховуючи наведене, позивач зазначає, що відповідач виконав покладені на нього зобов`язання щодо оплати поставленого товару частково у розмірі 774057,97 грн, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 183400,39 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою погашення наявної заборгованості (претензія №1 від 15.11.2023 року). Розглянувши згадану вище претензію, відповідач надав відповідь у якій повідомив про те, що зобов`язується сплатити основну заборгованість у розмірі 183400,39 грн рівними платежами у період з грудня 2023 по листопад 2024.

Однак, позивач не погодився із запропонованими умовами зі сторони відповідача та скерував лист-відповідь вих.№11/2023 від 20.11.2023. Такою відповіддю ТОВ «ГалФіш 2021» повідомило ТОВ «Трансмарт СМ», що максимальний допустимий строк, на якій може бути розтермінована заборгованість три місяці та запропонував підписати додаткову угоду від 24.11.2023 про розтермінування погашення боргу.

Як повідомляє позивач, зазначена додаткова угода про розтермінування боргу не була підписана сторонами. Проте, відповідач вкотре надав відповідь, у якій зобов`язався погасити заборгованість протягом трьох місяців (грудень 2023 лютий 2024) згідно запропонованого графіку.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не має наміру добровільно погасити заборгованість, що стало підставою для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Відтак, станом на момент подання позову до суду, ТОВ «ГалФіш 2021» (постачальник; позивач) здійснив поставку товару, проте ТОВ «Трансмарт СМ» (покупець; відповідач) не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання в частині часткової оплати вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 183400,39 грн.

Крім того, з огляду на вказані обставини, позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору, просить суд стягнути з ТзОВ «Трансмарт СМ» крім 183400,39 грн основного боргу інфляційні втрати у розмірі 1062,03 грн та 3782,77 грн 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати, що пов`язані із зверненням до Господарського суду Львівської області із позовною заявою. Таким чином, представник позивача зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат, що складається з: 3028,00 грн сплаченого судового збору та 18750,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу згідно договору про надання правничої правової допомоги №09/11/23 від 09.11.2023 року.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 09.01.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №0600077414468 вбачається, що скерована на юридичну адресу відповідача (вул. Шевченка, 9 А, с. Ставчани, Львівська область, 81118) копія ухвали суду від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі була ним отримана 16.01.2024.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, відповідач, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Проте, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви даний обов`язок відповідачем не було виконано, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю №4036221 від 08.01.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС юридичної особи (ЄДРПОУ 43023513).

Одночасно, суд враховує приписи частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 09.01.2024 року про відкриття провадження суд зобов`язував відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалФіш 2021» (далі - позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (далі - відповідач; покупець) був укладений договір поставки №310323/01П, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець приймати та оплачувати товар (далі товар) на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «Специфікація», який е невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору вартість такого складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка №7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що замовлення вважається прийнятим до виконання, і постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення на адресу електронної пошти постачальника, вказаний в додатку №4 або момент доставки замовлення постачальнику на електронній платформі.

Відповідно до п. 2.7. договору, у разі, коли поставка здійснюється на склад покупця,постачальник зобов`язаний до 17 годин дня, що передує дню поставки, направити оформлену накладну за допомогою системи EDІ. У разі, якщо постачальник не працює по системі EDІ, оформлена накладна налається покупцю на адресу електронної повіти, зазначеної в додатку №4.

Згідно з умовами п. 2.8. договору, зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, то виконав свої зобов`язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно замовленню; за пінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації; в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.

Відповідно до п.6.1. договору, ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов`язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в Специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець мас право відмовитися від подальших закупівель товару.

У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на ціну товарів вище, ніж ціна, зазначена в узгодженій Сторонами специфікації, то діє ціна, зазначена в узгодженій Специфікації. Розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених у Специфікації (пункт 6.2. договору).

Відповідно до умов п. 6.5 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом ( ) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.

Пунктом 6.5.3. договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачується проценти та неустойки та в останню чергу відшкодовуються інші виплати, пов`язані з виконанням цього договору.

Згідно до умов пункту 6.6. договору, вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншим договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Згідно з умовами п. 11.2. договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що мало місце в період дії договору.

Будь-які зміни умов цього договору оформляються шляхом додаткових угод і додатків до цього договору і набувають юридичну силу з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 11.3. договору).

25.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалФіш2021» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу №250423/1 (далі договір про переведення боргу).

За умовами п. 1.1. договору про переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг за договором №43-КП/22 від 01.04.2023 року укладеним між первісним боржником та кредитором (далі основний договір), а саме: обов`язок оплатити заборгованість в розмірі 352608,36 грн, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні зі сплати грошових коштів, що виникає із основного договору, і приймає на себе зазначені обов`язки первісного боржника за основним договором.

Договором про переведення боргу №250423/1 від 25.04.2023 року сторонами не було визначено строк здійснення оплати в розмірі 352608,36 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 604850,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними:

- №56 від 06.04.2023 на суму 41862,80 грн (у т.ч. ПДВ 6988,13 грн);

- №61 від 13.04.2023 на суму 21607,30 грн (у т.ч. ПДВ 3601,22 грн);

- №72 від 17.05.2023 на суму 36057,50 грн (у т.ч. ПДВ 6009,58 грн);

- №76 від 31.05.2023 на суму 14844,50 грн (у т.ч. ПДВ 2474,08 грн);

- №78 від 07.06.2023 на суму 33240,50 грн (у т.ч. ПДВ 5540,08 грн);

- №80 від 14.06.2023 на суму 18684,00 грн (у т.ч. ПДВ 3114,00 грн);

- №82 від 21.06.2023 на суму 42131,30 грн (у т.ч. ПДВ 7021,88 грн) із зазначенням: «Дійсний з актом розбіжностей №00-00002203 від 21.06.2023» (одночасно до матеріалів справи долучений складений, підписаний та скріплений печатками сторін ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФіш 2021» акт розбіжностей у постачанні товарів 00-00002203 від 21.06.2023 на суму невідповідності з ПДВ 897,3 грн, де початкова сума накладної (з ПДВ) 42131,3 грн, а фактична прийнято на суму (з ПДВ) 41234,00 грн);

- №84 від 28.06.2023 на суму 40924,90 грн (у т.ч. ПДВ 6820,82 грн);

- №86 від 05.07.2023 на суму 25573,60 грн (у т.ч. ПДВ 4262,27 грн);

- №90 від 12.07.2023 на суму 33204,20 грн (у т.ч. ПДВ 5534,03 грн) із зазначенням: «Дійсний з актом розбіжностей №00-00002958 від 12.07.2023» (одночасно до матеріалів справи долучений складений, підписаний та скріплений печатками сторін ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФіш 2021» акт розбіжностей у постачанні товарів 00-00002958 від 12.07.2023 на суму невідповідності з ПДВ 7200,00 грн, де початкова сума накладної (з ПДВ) 33204,2 грн, а фактична прийнято на суму (з ПДВ) 26004,2 грн);

- №91 від 13.07.2023 на суму 7200,00 грн (у т.ч. ПДВ 1200,00 грн);

- №93 від 19.07.2023 на суму 27538,00 грн (у т.ч. ПДВ 4589,67 грн);

- №95 від 26.07.2023 на суму 16154,40 грн (у т.ч. ПДВ 2692,40 грн);

- №97 від 03.08.2023 на суму 29898,50 грн (у т.ч. ПДВ 4983,08 грн) із зазначенням: «Дійсний з актом розбіжностей №00-00003537 від 03.08.2023» (одночасно до матеріалів справи долучений складений, підписаний та скріплений печатками сторін ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФіш 2021» акт розбіжностей у постачанні товарів 00-00003537 від 03.08.2023 на суму невідповідності з ПДВ 108,00 грн, де початкова сума накладної (з ПДВ) 29898,5 грн, а фактична прийнято на суму (з ПДВ) 29790,5 грн);

- №101 від 08.08.2023 на суму 33320,60 грн (у т.ч. ПДВ 5553,43 грн);

- №112 від 25.08.2023 на суму 50603,50 грн (у т.ч. ПДВ 8433,92 грн);

- №139 від 28.09.2023 на суму 38542,40 грн (у т.ч. ПДВ 6423,73 грн) із зазначенням: «Дійсний з актом розбіжностей №00-00004928 від 28.09.2023» (одночасно до матеріалів справи долучений складений, підписаний та скріплений печатками сторін ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФіш 2021» акт розбіжностей у постачанні товарів 00-00004928 від 28.09.2023 на суму невідповідності з ПДВ 2288,3 грн, де початкова сума накладної (з ПДВ) 38543,4 грн, а фактична прийнято на суму (з ПДВ) 36254,1 грн);

- №144 від 05.10.2023 на суму 33289,00 грн (у т.ч. ПДВ 5548,17 грн);

- №151 від 12.10.2023 на суму 20580,60 грн (у т.ч. ПДВ 3430,10 грн);

- №156 від 18.10.2023 на суму 47797,70 грн (у т.ч. ПДВ 7966,28 грн).

Товар згідно зазначених видаткових накладних прийнято представником відповідача без зауважень по якості, упаковці та комплектності.

31.10.2023 між ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФіш 2021» підписано акт надання послуг №3405 від 31.10.2023 за договором №310323/01П від 31.03.2023 за компенсаційні списання за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 4066,69 грн ( у т.ч. ПДВ 677,78 грн) та акт надання послуг №3406 від 31.10.2023 за договором №310323/01П від 31.03.2023 за логістичні послуги за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 3050,02 грн (у т.ч. ПДВ 508,34 грн).

Таким чином, загальна заборгованість у відповідача перед позивачем складала 957458,36 грн з урахуванням договору від 25.04.2023 про переведення боргу №250423/1 у розмірі 352608,36 грн.

10.11.2023 року між ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФІш 2021» була підписана угода про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором маркетингових, рекламних та інших послуг №310323/01П від 31.03.2023.

Відповідно до п. 1 угоди сторони домовились про часткове зобов`язань в сумі 7116,71 грн ( в т.ч. ПДВ), що виникли за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 7116,71 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором маркетингових, рекламних та інших послуг №310323/01П від 31.03.2023.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач оплатив вартість поставленого позивачем товару частково у розмірі 774057,97 грн. Одночасно, позивач також зарахував 7116,71 грн за договором від 10.11.2023 про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог у рахунок погашення заборгованості за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023 року.

Станом 03.01.2024 заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалФіш 2021» за поставлений товар становить 183400,39 грн.

У матеріалах справи міститься оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за квітень 2023 грудень 2023 ТОВ «ГалФіш 2021» щодо виведених даних бухгалтерського обліку контрагента ТОВ «Трансмарт СМ», де зазначено про те, що сальдо кінцеве відповідача по відношенню до позивача складає 183400,39 грн.

15.11.2023 ТзОВ «ГалФіш 2021» звернулося до ТзОВ «Трансмарт СМ» з претензією №1 за вих.№1 від 15.11.2023 про здійснення оплати невідкладно, але не пізніше семи календарних днів, у сумі 191844,04 грн за поставні згідно договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 товари.

У відповідь на претензію від 15.11.2023 ТзОВ «Трансмарт СМ» надало письмову відповідь вих.№2, у якій зазначило про те, що на підставі договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 останній зобов`язується оплатити суму 183400,39 грн, згідно підписаного акту звірки від листопада 2023 року ТОВ «ГалФіш» рівними платежами: грудень 2023 15283,43 грн; січень 2024 1523,36 грн; лютий 2024 15283,36 грн; березень 2024 15283,36 грн; квітень 2024 15283,36 грн; травень 2024 15283,36 грн; червень 2024 15283,36 грн; липень 2024 15283,36 грн; серпень 2024 15283,36 грн; вересень 2024 15283,36 грн; жовтень 2024 15283,36 грн; листопад 2024 15283,36 грн.

Позивач, у відповідь відповідача на претензію, скерував лист-відповідь вих.№11/2023 від 20.11.2023 де повідомило про те, що ТОВ «ГалФіш 2021» не приймає запропоновані умови ТОВ «Трансмарт СМ», однак, пропонує погасити заборгованість протягом трьох місяців. У зазначеній відповіді позивач запропонував відповідачу підписати додаткову угоду про реструктуризацію боргу, яку просив розглянути протягом трьох днів та направити підписані директором та засвідчені печаткою ТОВ «Трансмарт СМ» примірники додаткової угоди. Одночасно, позивач повідомив відповідача про те, що несвоєчасне надання відповіді на цей лист або невиконання чи несвоєчасне виконання умов додаткової угоди буде розцінюватися як відмова від запропонованих умов розтермінувати погашення боргу.

У відповідь ТОВ «Трансмарт СМ» скерувало позивачу відповідь на претензію, у якій зазначило про те, що на підставі договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 останній зобов`язується оплатити суму 183400,39 грн, згідно підписаного акту звірки від листопада 2023 року ТОВ «ГалФіш» рівними платежами: грудень 2023 61133,46 грн 01.12.2023-15.12.2023; січень 2024 61133,46 грн 01.01.2024-15.01.2024; лютий 2024 61133,47 грн 01.02.2024-15.02.2024.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог, окрім суми основного боргу у розмірі 183400,39 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача 3782,77 грн 3 % річних та 1062,03 грн інфляційних втрат, що в загальному розмірі становить 188245,19 грн заборгованості.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець приймає та оплачує товар на умовах цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у період з 13.044.2023 по 18.10.2023 на суму 604850,00 грн, який відповідач оплатив частково.

Згідно з п. 2.8. договору зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавств України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації, з повним пакетом супровідної документації, в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.

На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023 року щодо поставленого відповідачу товару, підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за квітень 2023 грудень 2023 ТОВ «ГалФіш 2021» щодо виведених даних бухгалтерського обліку контрагента ТОВ «Трансмарт СМ», де зазначено про те, що сальдо кінцеве відповідача по відношенню до позивача складає 183400,39 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.5. договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом «-» («-») календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 25.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалФіш2021» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу №250423/1.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору про переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг за договором №43-КП/22 від 01.04.2023 року укладеним між первісним боржником та кредитором (далі основний договір), а саме: обов`язок оплатити заборгованість в розмірі 352608,36 грн, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні зі сплати грошових коштів, що виникає із основного договору, і приймає на себе зазначені обов`язки первісного боржника за основним договором.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 957458,36 грн.

ТОВ «Трансмарт СМ» у період з 13.05.2023 по 18.10.2023 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості у розмірі 766941,26 грн.

У матеріалах справи міститься угода про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором маркетингових, рекламних та інших послуг №310323/01П від 31.03.2023, підписана 10.11.2023 року між ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «ГалФІш 2021».

Пунктом 1 зазначеної угоди сторони дійшли згоди про часткове зобов`язань в сумі 7116,71 грн ( в т.ч. ПДВ), що виникли за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 7116,71 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором маркетингових, рекламних та інших послуг №310323/01П від 31.03.2023.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013№14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, договором про переведення боргу №250423/1 від 25.04.2023 року сторонами не було визначено строк здійснення оплати в розмірі 352608,36 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 6.5.3. договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 сторони погодили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачується проценти та неустойки та в останню чергу відшкодовуються інші виплати, пов`язані із виконанням цього договору.

Враховуючи наведені обставини, ТОВ «Трансмарт СМ» здійснював оплату заборгованості за поставлений товар на підставі п. 6.5.3. договору поставки №310323/01П від 31.03.2023. Отже, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що відповідач повинен був погасити заборгованість за договором від 25.04.2023 негайно у розмірі 352608,36 грн, проте прострочив виконання зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 183400,39 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №1 за вих.№1 від 15.11.2023 з метою досудового врегулювання спору. У матеріалах справи міститься відповідь на претензію від 15.11.2023 ТзОВ «Трансмарт СМ» у якій не заперечило щодо існування заборгованості у розмірі 183400,39 грн та запропонувало позивачу здійснювати погашення заборгованості рівними платежами: грудень 2023 15283,43 грн; січень 2024 1523,36 грн; лютий 2024 15283,36 грн; березень 2024 15283,36 грн; квітень 2024 15283,36 грн; травень 2024 15283,36 грн; червень 2024 15283,36 грн; липень 2024 15283,36 грн; серпень 2024 15283,36 грн; вересень 2024 15283,36 грн; жовтень 2024 15283,36 грн; листопад 2024 15283,36 грн.

Не погоджуючись із запропонованим графіком погашення заборгованості, позивач вдруге скерував на адресу відповідача лист-відповідь за вих.№11/2023 від 20.11.2023, де повідомив ТОВ «Трансмарт СМ» про те, що ТОВ «ГалФіш 2021» не приймає запропоновані умови відповідача, однак, пропонує погасити заборгованість протягом трьох місяців, одночасно, позивач долучив додаткову угоду про реструктуризацію боргу, яку просив розглянути протягом трьох днів та направити підписані директором та засвідчені печаткою ТОВ «Трансмарт СМ» примірники додаткової угоди. У зазначеному листі позивач повідомив відповідача про те, що несвоєчасне надання відповіді на цей лист або невиконання чи несвоєчасне виконання умов додаткової угоди буде розцінюватися як відмова від запропонованих умов розтермінувати погашення боргу.

У свою чергу ТОВ «Трансмарт СМ» надало відповідь позивачу де повідомило про те, що на підставі договору поставки №310323/01П від 31.03.2023 останній зобов`язується оплатити суму 183400,39 грн, згідно підписаного акту звірки від листопада 2023 року ТОВ «ГалФіш» рівними платежами: грудень 2023 61133,46 грн 01.12.2023-15.12.2023; січень 2024 61133,46 грн 01.01.2024-15.01.2024; лютий 2024 61133,47 грн 01.02.2024-15.02.2024. Додаткова угода про реструктуризацію боргу від 24.11.2023 (2 прим.) залишилась відповідачем без розгляду та задоволенняя.

Таким чином, між позивачем та відповідачем не було досягнуто взаємної згоди щодо термінів погашення заборгованості у розмірі 183400,39 грн, що спричинило звернення ТОВ «ГалФіш 2021» до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у розмірі 183400,39 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Що стосується заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування підлягають до стягнення разом із сумою основного боргу.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 183400,39 грн основного боргу за договором поставки №310323/01П від 31.03.2023, 3782,77 грн 3% річних та 1062,03 грн інфляційних витрат.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, у яких зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. (частина восьма ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не надав суду відповідні докази на підтвердження понесення витрат, тільки зазначив про наявність договору про надання правничої допомоги №09/11/23 від 09.11.2023 року.

Суд зазначає про те, що позивач ТОВ «ГалФіш 2021» та представник позивача адвокат Проць Т.В. отримали ухвалу суду від 09.01.2024 про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в електронному кабінеті користувача ЄСІТС 10.01.2024 о 03:30 год, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа документа в електронному вигляді. Зважаючи на зазначені приписи ГПК України, представник позивача міг подати до суду відповідні заяви, клопотання у визначені процесуальні строки, проте не звернувся до Господарського суду Львівської області із такими.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, з огляду на те, що позивач та представник позивача адвокат Проць Тетяна Василівна не подали до суду відповідні докази щодо понесених ТОВ «ГалФіш 2021» відповідних витрат на професійну правничу (правову) допомогу, не звернулись до суду із відповідними заявами та клопотаннями у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк, зважаючи на те, що справа №914/84/24 розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові дебати у справі не проводились, а подання відповідних доказів за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України унеможливлює у подальшому звернення позивача із відповідною заявою після ухвалення рішення суду протягом п`яти днів.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд приходить до переконання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 18750,00 грн.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №3 від 03.04.2024

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, Львівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФіш 2021» (81791, Львівська область, село Сулятичі (з), вулиця Шевченка, будинок 2к, ідентифікаційний код 44380866) 183400,39 грн основного боргу, 3782,77 грн 3% річних, 1062,03 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

3.У задоволенні відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 18750,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.

Суддя Гоменюк З.П.